Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Видатні вчені- паразитологи.Комарі

Читайте также:
  1. Видатні українські вчені та наукові відкриття і винаходи, що збагатили світову науку.

В. О. Догель; Д. К. Заболотний; Є. Н. Павловський; К. І. Скрябін; О. П. Маркевич; В. Я. Данилевський та ін.

Д. К. Заболотний (1866-1929) був організатором першої у світі кафедри епідеміології в Одесі, довів природну осередковість чуми. Він з'я­сував, що носіями збудника чуми і джерелом за-раження людини є дикі гризуни (ховрахи, байбаки- тарбагани).

Л. К. Коровицький (1890-1976) присвятив свої праці клініці й лікуванню таких паразитарних хво­роб, як малярія, токсоплазмоз.

О. П. Маркевича присвячені вив­ченню гельмінтозів людини в Україні, джерелом яких є риба, боротьбі з інвазіями людини й сільсько­господарських тварин, завданням та перспективам розвитку паразитологічної науки і практики. Ним зроблено оригінальні теоретичні узагальнення щодо походження й еволюції паразитизму, походження й шляхи формування паразитофауни людини і свійсь­ких тварин.

­Російський вчений Є. Н. Павловський (1884­1965) розробив вчення про трансмісійні хвороби та їх природну осередковість. Під його керівництвом проводилися вагомі за своїм значенням досліджен­ня з біології кліщів та їх ролі в передачі трансмісійних захворювань.

В. О. Догель (1882-1955) створив екологічну паразитологію, яка вивчає залежність паразитофа- уни від біологічних циклів і специфіки фізіології ха­зяїв, факторів навколишнього середовища. Ним створено найбільшу школу паразитологів.

Ряд Двокрилі (Diptera) характеризується - наявністю тільки однієї пари крил з добре розвиненою системою жилок. Задня пара видозмінена у невеликі придатки дзижчальця, які виконують функцію рівноваги. Багато видів цього ряду мають медичне значення.

Родина Комарі справжні. У Євразії поширені три роди кровосисних комарів: Anopheles, Aedes i Culex. Anopheles передають людині збудників малярії. Деякі види Aedes передають збудників туляремії, японського енцефаліту, хоріоменінгіту, жовтої пропасниці. Деякі види Сulех передають вірус японського енцефаліту.

Морфофізіологічні особливості. Яйця комарів Anopheles відріз­няються від яєць Aedes i Culex не тіль­ки за формою, але й за способом від­кладання

Anopheles відкладають яйця розкидано, поодинці на поверхні води. Кожне з них з пояском і має плавальну камеру. Яйця Culex не мають пояска і камер, відкладаються на поверхню води купками у вигляді човника. Яйця Aedes відкладаються на сиру землю біля ючих водойм і рідше на поверхню во­ди як купками, так і розкидано.

Личинки Culex і Аеdes мають дихальний сифон у вигляді трубки на пе­редостанньому членику. Личинки кома­рів Culex і Aedes у воді розташовують­ся під кутом, прикріплюючись сифоном до її поверхні.

У личинок Anopheles на відміну від личинок Culex і Aedes не­має дихального сифона. Личинки Аnopheles мають тільки одну пару дихальних отворів на передостанньому членику і тому розташовуються на воді горизонтально.

Лялечка має форму коми. Лялечка Anopheles відрізняється від лялечок інших комарів будовою дихальних тру­бочок (сифональні ріжки). У Anopheles дихальні трубки конічної форми, у Culex — циліндричної.

На iмагінальній стадії є відмінності у будові придатків голови, кольорі крил і посадці. У самок Аnopheles нижньощелепні щупики за довжиною приблизно рівні з хоботком, у немалярійних комарів—у кілька разів ко­ротші від хоботка. У самців Аnopheles нижньощелепні щупики за довжиною рівні з хоботком, з булавоподібними потовщеннями на кінці, у немалярійних комарів – звичайно довші від хо­ботка, без булавоподібного потовщен­ня. У kомарів жилки крил вкриті лус­ками, які можуть утворювати малюнок із плям. У комарів Culex такі плями відсутні.

При посадці комарі Аnopheles три­мають черевце піднятим і знаходяться під кутом до поверхні. В інших-кома­рів тіло при посадці зігнуте, черевце нахилене до субстрату або паралельне до нього.

Профілактика укусів комарів. Особиста: за­стосування репелентів, марльових пологів, засітку- вання вікон. Громадська: заходи щодо оздоровлен­ня території.

25. Підцарство Найпростіші паразити, мають апікальний комплекс органел для проникнення у клітину хазяїна; Ціліофори - мають війки.

Найпростіші - одноклітинні тваринні організми, налічують понад 65 000 видів, багато з яких паразити.

Будова: тіло найпростіших складається із цито­плазми, ядра і клітинної мембрани.Органели загального при­значення забезпечують життєдіяльність організму і притаманні будь-якій клітині. Між джгутиком і тілом найпростіших може знаходитися виріст цитоплаз­ми - ундулююча мембрана, що є додатковою органелою руху; кількість ядер може бути від одного до декількох (однакові чи різні за формою і функцією).

Живлення: гетеротрофне, поглинання їжі шля­хом фагоцитозу і піноцитозу або осмотично.

Розмноження: безстатеве (поздовжній та по­перечний поділ, множинний поділ) і статеве (кон'ю­гація, копуляція).

Класифікація: базується на наявності певних органел руху й особливостях життєвого циклу. Най­простішіє підцарством, в якому виділя­ють типи: Саркомастігофори - мають джгутики або псевдоподії, об'єднують у підтипи Мастігофори(мають один або більше джгутиків) і Саркодові(ма­ють псевдоніжки); Апікомплекси.

Амеба дизентерійна - збудник амебіазу (амеб­ної дизентерії).

Географічне поширення: зустрічається по­всюдно.

Морфологія: паразит існує у трьох формах.

Тканинна вегетативна форма - дуже рухома.Цитоплазма чітко розділена на дрібнозернисту ендо­плазму і склоподібну ектоплазму. Ядра в живої аме­би не видно. Живиться еритроцитами, які можна по­бачити в ендоплазмі.Виділяє протеолітичні ферменти, патогенна.

Просвітна вегетативна форма. Рух більш слабкий, поділ на екто- й ендоплазму відбувається тільки при утворенні псевдоніжок. Живиться бак­теріями, часточками їжі. Розмножується поділом.

Циста. Нерухома, безбарвна, покрита товстою оболонкою. Зріла циста містить 4 ядра. Життєвий цикл паразитує тільки в людини.

Інвазійна форма - циста.

Локалізація: просвіт товстої кишки, переважно сліпа і сигмоподібна кишки де живиться ерит­роцитами, викликає утворення виразок. При зміні рН середо­вища утворюють цисти, що виділяються з фекалія­ми (цистоносійство).

Патогенна дія: подразнення нервових закінчень стінки кишки, руйнування стінки кровоносних судин при поглибленні виразки-кровотеча і розповсюдження з течією крові паразита в печінку та інші органи; перфорація виразки призводить до перитоніту.

Діагностика. Клінічна: болі в животі; рідкі випорожнення з домішками крові та слизу; дані ректороманоскопії. Лабораторна: виявленняу нативних чи пофарбованих мазках фекалій.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 76 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав