Читайте также:
|
Політична життя – частина суспільного життя, пов'язана з конкретно-історичною, свідомою та цілеспрямованою політичною діяльністю людей, їхніх політичних структур щодо реалізації соціально-політичних інтересів та потреб у процесі формування й здійснення політичної влади в суспільстві.
Зміст політичного життя становлять:
1) політичні відносини, що виникають при встановленні влади і в процесі володарювання;
2) ставлення до держави, здійснення нею притаманних їй функцій;
3) відносини між партіями та громадськими об'єднаннями, між масами й політичними лідерами, між політичними партіями і політичними лідерами та ін.
Типологія політичного життя має такий вигляд:
- за обсягом охоплення сфери – внутрішньополітичне, зовнішньополітичне;
- за сферами прояву – соціально-політичне, національно-політичне; військове; адміністративно-політичне та ін.;
- за суб'єктами політики – соціально-класове, національне, державне, партійне, громадсько-політичне тощо;
- за діяльністю політичних органів – парламентське, адміністративне;
- за формами діяльності мас – парламентське, страйкове, мітингове;
- за формами організації – організоване, стихійне, слабоорганізоване;
- за рівнем здійснення – за місцем проживання, в трудових колективах, на рівні управління й самоуправління за адміністративно-територіальним поділом, на державному рівні, міжнародному рівні.
Найбільш активно впливають на політичне життя суспільства економічне життя і соціальний стан.
Політичне життя суспільства зумовлене також його соціальним станом, тобто діяльністю соціальних спільностей – народів, націй, соціальних груп, активною діяльністю особи. Це особливо помітно в умовах демократично, тоталітарно, авторитарно організованого суспільства.
Політичне життя виконує функцію стабілізатора суспільного життя. Стабільність і нестабільність політичного життя – сторони, моменти політичногорозвитку. Перетворення кожного з них на самоціль або абсолютну тенденцію призвело б суспільство до стагнації, загнивання, а згодом і до загибелі. А тому з'ясування процесу розвитку політичного життя, змін у політичній сфері дасть чітке розуміння змісту понять “стабільність політичного життя” і “нестабільність політичного життя”.
Політична стабільність суспільства – такий стан рівноваги політичного життя, для якого є характерними в основному сталість і збереження функціонування політичних інститутів, порівняно рівний перебіг політичних процесів, відсутність конфліктних ситуацій на якісні зміни у політичній сфері.
Стабільне політичне життя – це не аморфне, тихе, а надзвичайно складне життя, активне, рухоме, наповнене безперервним процесом змін у політичнійсфері. Воно потребує постійної уваги до підтримки рівноваги через політичне керівництво, управління, організацію, ідеологічний вплив та інші стабілізуючі заходи. Якщо стабілізаційні механізми якісних політичних трансформацій перестають діяти, політична стабільність вступає в смугу стагнації.
Особливості політичного життя, що перебуває у стані стагнації: 1) пасивність, а згодом звуження діяльності всіх елементів політичної системи; 2) стандартизація політичного життя, розвиток суспільства за розробленим політичним сценарієм; 3) несвоєчасне вирішення політичних конфліктів, прагнення заради уявного вигляду або через свою неспроможність до вирішення «загнати» конфлікти «всередину»; 4) замкнутість політичного життя; 5) страх перед будь-якими змінами усталених форм політичного життя, перед будь-якими його якісними трансформаціями; 6) нездатність до вироблення нових форм політичного життя; 7) згортання всіх форм демократії, бюрократизація політичного життя.
Нестабільність політичного життя суспільства характеризується: 1) наявністю періодичних криз, потрясінь, політичних та інших конфліктів; 2) відсутністю автоматично діючого механізму усунення диспропорцій, які виникають досить природно, що спричиняє хаос та ін.; 3) порушенням управлінських відносин у зв'язку з розвалом економічних відносин; 4) безвладдям або надзвичайною слабкістю структур законодавчої, виконавчої та судової влади; 5) повним розпадом традиційних політичних інститутів (партій, громадських об'єднань та ін.); 6) розпадом окремих політичних структур (армії, органів державної безпеки та ін.); 7) виникненням нових владних, адміністративних політичних структур як передумови оновлення політичної системи. Нестабільність політичного життя призводить до політичних потрясінь. Політичне життя розвивається стабільно в умовах громадянської згоди, злагоди.
Цілісність політичного життя досягається багатьма шляхами: узгодженням різноманітних інтересів, інтеграцією різних форм політичної діяльності, врахуванням усього багатства суспільно-політичних зв'язків та залежностей, досягненням співвідношення політичних інтересів окремого політичногосуб'єкта з об'єктивними потребами, інтересами політичного суспільства взагалі.
Єдність політичного життя досягається в результаті інтеграції, погодження політичних і всіх інших інтересів. Незалежність, самостійність будь-якого суб'єкта політичного життя в реалізації власних політичних інтересів за умов єдиного інтегрованого суспільства є відносною. Вона вимагає врахування всього багатства суспільно-політичних зв'язків, всіх тих різного роду залежностей, у межах яких перебуває політичний суб'єкт, тобто соціальної впорядкованості політичного життя.
Бувають «смутні часи» у політичному житті суспільства, це момент у політичному житті, коли точиться боротьба протилежних сил і немає ясності, хто, куди і заради якої мети веде. Для цього періоду характерне безвладдя. Воно свідчить про кризовий стан суспільства або окремої його адміністративно-територіальної одиниці. Криза виражається у різкому порушенні функціонування органів влади.
Політичне життя суспільства не може довго перебувати у «смутних» умовах. Виникає потреба – старі органи влади, які втратили життєздатність й не функціонують, замінити новими, такими, що здатні до виконання владних функцій.
Політичне життя тісно пов’язане з найрізноманітнішими формами політичної діяльності.
Формою політичної діяльності є політичні відносини, які виникають внаслідок соціальної диференціації суспільства. Суб’єктами цих відносин є класи, нації, соціальні групи, індивіди, політичні інститути і організації.
Політичні відносини – реальні практичні відносини, у яких відображені їхні інтереси і здійснюється політична діяльність – співробітництво чи боротьба (вибори, референдуми, мітинги, маніфестації, страйки тощо).
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |