Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Внешние и внутренние консультанты

Цілі уроку: розглянути особливості будови й функціонування тваринних тканин; порівняти між собою різні типи тканин; ознайомити учнів з досягненнями й головними напрямками роботи сучасних гістотехнологій.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації «Тканини рослин», «Тканини тварин», набір постійних мікропрепаратів епітеліальної, сполучної, м’язової та нервової тканин, мікроскопи.

Базові поняття й терміни: тканина, епітеліальна, сполучна, нервова і м’язова тканини, гістотехнології, культура клітин, органи, вирощування.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Які існують типи рослинних клітин?

2. Які особливості характерні для провідних тканин рослин?

3. Як пов’язані особливості будови й функціонування рослинних тканин?

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з одночасним заповненням таблиці та демонстрацією мікропрепаратів тканин

Розповідь учителя з елементами бесіди

До гістотехнологій зараз відносять технології, пов’язані з вирощуванням окремих тканин і цілих органів.

Можна назвати три основні напрямки створення нових технологій на основі культивування клітин і тканин.

Перше — отримання промисловим шляхом цінних біологічно активних речовин. Так отримані мутантні клітинні лінії раувольфії змінної — продуценту індольних алкалоїдів, які містять у 10 разів більше цінного для медицини антиритмічного алкалоїду — аймаліну; отриманий штам рути пахучої, який містить у 220 разів більше алкалоїду рутакридону, ніж у самій рослині; із суспензійної культури наперстянки шорсткої, яка містить серцевий глікозид — дигитоксин, отримали більш якісну форму — дигоксин — для використання в медицині; із суспензійної культури м’яти отримали ментол для трансформації пулегону й ментолу.

Друге — використання тканинних і клітинних культур для швидкого клонального мікророзмноження й оздоровлення рослини. Порівняно з традиційними методами розмноження, які використовуються в сільськогосподарській практиці, клональне розмноження в культурі дає ряд переваг:

1) коефіцієнт розмноження вище, ніж за звичайних методів розмноження. Так, з однієї рослини гербери методом традиційної селекції за рік можна одержати 50-100 рослин, а шляхом розмноження через культуру — до 1 млн.;

2) можна підтримувати ріст цілий рік;

3) тисячі рослин можуть рости на невеликій лабораторній площі;

4) разом із розмноженням часто відбувається оздоровлення рослин від вірусів і патогенів;

5) цим методом можна отримувати рослини, які важко або зовсім не розмножуються вегетативно, наприклад пальми. Мікроклональне розмноження добре ведеться з картоплею, капустою, часником, томатами, цукровим буряком; серед ягідних культур найбільші успіхи досягнуті в суниці; серед декоративних культур — в іриса, гіацинта, фрезії, гладіолуса, лілії, орхідних, гвоздики, нарцисів, тюльпанів, гербери. Техніка зливання клітин уже зараз застосовується в рослинництві. Так, методом асиметричного зливання в Японії, наприклад, одержано стійкі до нематод кабачки.

Третю групу складають технології, пов’язані з генетичними маніпуляціями на тканинах, клітинах, ізольованих протопластах.

На сьогодні тканинна інженерія — це біологічна індустрія, яка дуже бурхливо розвивається і, за прогнозами вчених, забезпечить наступне покоління медичних імплантів.

Тканинна інженерія подає надії на подолання чоловічого й жіночого безпліддя та розв’язання інших проблем, пов’язаних з функціональною діяльністю репродуктивної системи в людей, за яких доступні консервативні чи хірургічні методи лікування не дають бажаного ефекту.

Клітинна терапія вже досить широко застосовується в лікуванні травматичних і дегенеративних захворювань суглобів та переломів, що не зростаються протягом тривалого часу. Не менш важливим питанням для ортопедії та травматології є біоінженерія кісткової й хрящової тканин. У цьому напрямку надзвичайно перспективними є популяції мезенхімальних стовбурових клітин. Наприклад, доведено, що з 500 мг мезенхімальних стовбурових клітин може утворитися 3 кг кісткової тканини. Мезенхімальні стовбурові клітини можна виділити з кісткового мозку, пуповинної крові, пульпи зубів. Потребує глибшого дослідження як джерела стовбурових клітин, придатних для застосування з метою ортопедичної біоінженерії, менструальна кров, жирова тканина.

На сьогоднішній день у світі декілька наукових груп активно працює над вирощуванням зі стовбурових клітин клапанів серця й імплантів судин.

У Мельбурнському університеті (Австралія) зі стовбурових клітин отримано клапоть рогівки, що відкриває нові перспективи для лікування хворих з опіками очей. У Японії стовбурові клітини використовують для відновлення молочних залоз у жінок після мастектомії.

IV. Лабораторна робота

Будова тканин тваринного організму

Мета: ознайомитися з тканинами тварин і порівняти їх між собою.

Обладнання й матеріали: набір постійних мікропрепаратів епітеліальної, сполучної, м’язової і нервової тканин, мікроскоп.

Хід роботи

1. Розгляньте за малого збільшення мікроскопа препарат циліндричного епітелію нирки. Знайдіть зрізані поперек ниркові канальці. Розгляньте за великого збільшення мікроскопа стінку одного канальця й замалюйте побачену епітеліальну тканину.

2. Розгляньте за малого збільшення мікроскопа препарат сполучної тканини. Замалюйте побачену тканину. Позначте на малюнку клітини тканини й міжклітинну речовину.

3. Розгляньте за малого збільшення мікроскопа препарат посмугованих м’язів язика. Зверніть увагу на різну орієнтацію окремих м’язових волокон. Розгляньте за великого збільшення мікроскопа зрізане уздовж м’язове волокно й замалюйте його.

4. Розгляньте за малого збільшення мікроскопа препарат спинного мозку. Знайдіть сіру речовину й розгляньте її за великого збільшення мікроскопа. Знайдіть у сірій речовині нервові клітини й замалюйте їх.

5. Зробіть висновок, у якому вкажіть характерні риси різних типів тканин тварин.

V. Домашнє завдання



Внешние и внутренние консультанты

Консультант в свою очередь — это специалист, занимающийся консультированием (консалтингом), предоставляющий своим заказчикам консалтинговые услуги в какой-либо области.

Консультант может успешно решить задачу при условии осуществления следующего алгоритма:

1. тщательная диагностика и выявление проблем, испытываемых организацией-заказчиком;

2. выработка практических рекомендаций в виде проекта организационных изменений; о выбор правильной стратегии в области информационных технологий;

3. внедрение консалтингового проекта в практику деятельности организации.

На основе предварительного обследования организации кон­сультант может дать рекомендации по оптимизации разделения обязанностей между работниками, делегирования полномочий, распределения работников по отделам с одновременным уточнением задач, которые должно решать каждое подразделение[1].

В зависимости от сложности создавшейся в организации ситуации консультанты действуют в одиночку или целой командой. Услуги консультантов — это ответ на те проблемы, которые возникают перед организацией время от времени и которые невозможно решить самостоятельно.

Консалтинговые услуги как за рубежом, так и в России оказывают внешние и внутренние консультанты.

Различие их состоит в том, что внешние консультанты приглашаются заинтересованными организациями лишь для выполнения конкретного заказа, тогда как внутренние консультанты — штатные работники организаций. Внешние консультанты делятся в свою очередь на дженералистов, т.е. экспертов, занимающихся общими проблемами и принципами управления, и специалистов, решающих конкретные, постоянно возникающие проблемы как в самой организации, так и в регионе или отрасли народного хозяйства.

Рис. 1. Внешние и внутренние консультанты

После составления предварительного перечня проблем и причин их возникновения встает вопрос о команде, способной организовать их решение.

Клиентная организация может:

1) решить проблемы собственными силами;

2) воспользоваться услугами консультантов.

Возможность решения проблем своими силами определяется на основании следующих критериев: положение, статус людей, которые будут заниматься решением проблемы и внедрением изменений наличие соответствующих знаний и опыта для решения проблем, внедрения изменений и преодоления сопротивления; степень личной заинтересованности в решении проблемы.

Если клиентная организация в состоянии справиться с возникшей проблемой, то она должна: сформировать команду специалистов (если нет внутренних консультантов); разработать план действий и процедуру реализации; оценить возможные трудности при реализации запланированных мероприятий.

При принятии решения о приглашении консультантов учитываются два основных фактора: результаты оценки проблем с позиций необходимости и возможности их решения собственными силами; готовность клиентной организации к сотрудничеству с консультантами.

Причины и основания для обращения к консультантам следующие: интенсивная помощь на временной основе (не возможно высвобождение своих специалистов для решения проблемы); необходима углубленная, длительная работа по проекту; использование особых знаний и опыта консультанта (нет людей, способных решить проблему); необходимы особые приемы и методы решения проблем; осознание необходимости перемен в организации; обучение через консультирование (приобретение особых знаний консультанта); освоение методов консультанта путем об учения на собственном опыте; взгляд со стороны (свежий взгляд со стороны); объективность решения; обоснование решений, принятых руководством (использование авторитета консультантов); защита личных и групповых интересов.

Внешние и внутренние консультанты

Внутренние консультанты - консультируют, используя свои знания, связи, в которой являлись сотрудниками клиентной организации.

Внешние консультанты - не являются членами клиентной организации.

Внешние консультанты — это независимые консультационные фирмы (консалтинговые компании) или индивидуальные консультанты, оказывающие услуги клиентам на основе соответствующего договора. Внешние консультанты – это те консультанты, которые являются какой-то независимой фирмой или проводят консультации индивидуально.

Внутренние консультанты — это специалисты по экономике и управлению, занятые в штате той или иной организации (они составляют аналитическую, "штабную" подсистему организации). Внутренние консультанты работают внутри какой-то организации, компании и проводят консультации на определенные тематики, например, по экономике, управлению, планированию и так далее.

Осуществление консультирования