Читайте также:
|
2-ой урок:
11. Что значат слова автора "поклонение не называется поклонением, кроме как если оно будет строиться на основе единобожия"? И правильно ли будет понимание этих слов так, что поклонение многобожников их божествам не называется поклонением в шариате?
12. Возможно ли такое, что человек не поклоняется никому?
13. Упомяни доводы на то, что совершение хотя бы чего-либо из большого многобожия делает деяния человека недействительными.
14. Назови основную причину, которая, с соизволения Аллаха, поможет тебе избежать попадания в многобожие.
15. Прощает ли Аллах малое многобожие? И значат ли слова тех, кто говорит, что Всевышний не прощает малого многобожия, что совершивший его никогда не выйдет из огня?
16. Разъясни смысл первого правила, приведённого автором послания?
17. Приведи доводы на то, что многобожники прошлых поколений (как народ Нуха, Ибрахима, адиты, самудяне) подтверждали единство Всевышнего Аллаха в господстве и даже Его божественность и право на поклонение.
18. Что за религию исповедовали курайшиты и остальные арабы времён невежества?
19. Кто стал причиной отклонения арабов от единобожия в поклонении, и кто стал причиной их отклонений от правильных взаимоотношений?
20. Упомяни примеры идеологии курайшитов относительно Всевышнего Аллаха, которые мы узнали при рассмотрении пяти аятов из Книги Аллаха.
Ответы на вопросы по книге "аль-Кауа'ид уль-арба'а" ("Четыре правила").
2-ой урок:
11. Эти слова означают, что поклонение не является действительным, кроме как то поклонение, которое построено на единобожии. Понимать же слова автора так, что если человек совершает поклонение и он не единобожник, то его действия не называются поклонением – неправильно, так как в этом случае деяния многобожников не будут называться поклонением их божествам, что приведет к тому, что они не многобожники.
12. Нет, невозможно, основываясь на Слова Аллаха: "Разве Я не завещал вам, о сыны Адама, не поклоняться шайтану, который является вашим явным врагом, и поклоняться Мне? Это – прямой путь". Исходя из этого аята, любой, кто не поклоняется Одному Аллаху – поклоняется шайтану – хочет он этого или нет. И одним из проявлений поклонения шайтану является поклонение материальным благам этой ближней жизни. Передается со слов Абу Хурейры, что посланник Аллаха (да благословит его Аллах и приветствует) сказал: "Да будет неладен раб динара, раб дирхема, раб одежды – если дают ему это - доволен, а если не дают – недоволен" (аль-Бухари).
13. Слова Аллаха: "Тебе и твоим предшественникам уже было внушено: «Если ты приобщишь Мне сотоварищей, то тщетными станут твои деяния и ты непременно окажешься одним из потерпевших убыток», а также: "Таково руководство Аллаха, посредством которого Он ведёт прямым путём тех из Своих рабов, кого пожелает. Но если бы они приобщили сотоварищей, то стало бы тщетным все, что они совершали", а также: "Мы придём к деяниям, которые они совершили, и обратим их в развеянный прах".
14. Подробное изучение явления "многобожие" – его основ, причин, проявлений и результатов.
15. Всевышний Аллах не прощает ни большого, ни малого многобожия, доказательство чего мы привели на уроке. Этого мнения придерживаются многие из ученых Сунны, из современных ученых мы упомянули шейха Ахмада ан-Нажми и шейха Салиха аль-Фаузана. Но то, что Всевышний не прощает малого многобожия, не означает, что человек, совершивший его, а затем не покаявшийся от этого в этой ближней жизни, останется в Огне навечно. Но это означает, что этот человек непременно подвергнется одному из видов наказания Всевышнего (в отличие от того, кто совершит один из больших грехов, такого Всевышний может простить, а может наказать), после чего выйдет из этого наказания и будет введён в Рай.
16. Смысл первого правила заключается в том, что многобожники всех времен признавали существование Аллаха, единственность Его самостоятельного господства и даже Его право на поклонение (божественность), и даже поклонялись Ему многими видами поклонения, но это не принесло им пользы, так как наряду со Всевышним они поклонялись еще и другим объектам поклонения.
17. Слова Аллаха: "Посланники приходили к ним спереди и сзади: «Не поклоняйтесь никому, кроме Аллаха». Они же говорили: «Если бы наш Господь захотел, то ниспослал бы ангелов. Воистину, Мы не веруем в то, с чем вы посланы». (41: 14). В этом аяте довод на то, что многобожники прошлых поколений, до арабов времён невежества, также как и арабы, признавали, что Господом их является Аллах. Слова Аллаха: "Вот Ибрахим (Авраам) сказал своему отцу и народу: «Воистину, я не имею отношения к тому, чему вы поклоняетесь, кроме Того, Кто сотворил меня. Воистину, Он поведет меня прямым путём». В этих аятах довод на то, что народ пророка Ибрахима (мир ему) поклонялся Всевышнему Аллаху, а иначе исключение "Того, кто сотворил меня" из общего круга того "чему они поклонялись" не имело бы смысла.
18. Видоизменённые остатки религии пророка Ибрахима (мир ему).
19. Причиной отклонения арабов от единобожия в поклонении стал 'Амр ибн Люхей, который внёс идеологию необходимости заступников при поклонении Аллаху в головы арабов. А причиной отклонений арабов от религии пророка Ибрахима (мир ему) в вопросах взаимоотношений и нравов – стали тесные связи арабов с персами и римлянами.
20. Курайшиты признавали то, что Всевышний сотворил их, сотворил небеса и землю, подчинил солнце и луну, кормит все творения, владеет органами чувств людей, ниспосылает дождь, оживляет и умерщвляет, владеет землёй и тем, что на ней. Курайшиты знали о том, что существует семь небес, и то, что Аллах – Господь этих небес. Знали также о том, что у Всевышнего Аллаха есть Трон, знали, что этот Трон огромен, и признавали, что Аллах – Господь этого Трона. Знали, что Один Аллах защищает от врагов, а от Аллаха нет защиты.
Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах
куплетно – варіаційної та куплетної форми.
Куплетна форма – це така музична побудова, де на один варіант музичного тексту припадає кілька куплетів поетичного тексту. Позначається буквами а+а+а…
Є два види:
1) куплетна форма, де є тільки заспів, в якому постійно видозмінюється текст.
2) куплетна форма, де в заспіві текст змінюється, а приспів без змін.
В ній пишуться народні пісні, масові пісні. Наприклад: «Ой у лузі червона калина», «Черемшина», «Сусідка».
Куплетно – варіаційна форма – це така музична побудова, яка має ознаки варіаційної і куплетної форми. Від варіаційної – кілька варіантів музичного тексту, від куплетної – під кожним з варіантів музичного тексту має бути кілька варіантів поетичного текст. Буквений запис в залежності від кожного твору.
Приклади творів: Леонтович «Ой з – за гори кам’яної», «Мала мати одну дочку».
2. В. А. Моцарт – риси творчості.
Європейський композитор 18ст., один з найбільших геніїв людства. Народився в Зальцбурзі (1756), Австрія. У віці 3 років підбирав на клавесині терції, сексти, у п’ятирічному віці почав складати нескладні менуети. Вільно володів скрипкою
(виконав у Франкфурді свій скрипковий концерт, серед присутніх був 14 – річний Гете). В 7 років вперше у Парижі були видані його твори – 4 скрипкові сонати.
В 12 років пише першу оперу – «Уявна простачка». У Римі Моцарт почув знамените Miserere Г. Алегрі, яке потім записав з пам’яті, за що отримав орден Золотої шпори (1770) з рук Папи Римського. Вчителем з контрапункту був – Падре Мартіні.
Моцарт володів найрізноманітнішими жанрами та формами – це відноситься до симфонії і концерту, дивертисменту і квартету, опери та меси, сонат та тріо. Тривалий і глибокий вплив мали дитячі подорожі по Європі. Найзначніше враження пов’язано з Йоганном Крістіаном Бахом. Пізніше велику роль зіграла Італія, там він перейняв основи драматургії та музичної мови оперного жанру. Також був великим шанувальником та близьким другом Й. Гайдна, був підкорений глибокою осмисленістю трактування сонатної форми. Але взагалі у віденський період сформувався власний стиль – внутрішня трагічність, що близька до зовнішньої безтурботності, сонячність та глибока філософія музики.
Опери:
seria (7) – «Милосердя Тита», «Цар – Пастух», «Ілія і Адамант», «Мітрідад, цар Понтійський», «Ідоменей, цар Критський», «Асканій в Альбі», «Сон Спіціона», «Луцій Сулла».
buffa(7) – «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Мнимая садівниця», «Притворна простушка», «Каїрський гусь», «Обманутий наречений», «Cosi fan tutte».
Зінгшпілі(5) – «Бастьєн і Бастьєна», «Чарівна флейта», «Директор театру», «Викрадення з Сералю», «Заіда».
Меси(17) – «Коронаційна», Реквієм.
Кантати(6) – «Давид», «Тобі душа всесвіту».
Сонати(24).
Симфонії (41).
Концерти для фортепіано(27).
Концерти для скрипки з оркестром(5+1).
Квартети(31).
Квінтети(8).
3. Протактувати розмір 98 у швидкому і повільному темпах.
При тактуванні в швидких темпах, для зручності диригування диригент об’єднує кілька долей в один жест. 24,34 – на раз; 44,68 – на два; 98 – на три. Але в даному прикладі буде доцільно використати тридольну схему.
При диригуванні в повільних темпах диригент застосовує принцип дроблення долей (поділу кожної долі). 24 – на 2; 34 – на 3 і т.д.
Ділиться кожна доля на дві менші, а найкоротші виділяються окремим жестом. Сильні долі – 1, 4, 7.
4. Дати визначення темпам: Largo, allegretto, accelerando, con fuoco.
Largo – широко, протяжно;
Allegretto – швиденько;
Accelerando – прискорюючи, приспішуючи;
Con fuoco – з вогнем.
2 БІЛЕТ
1. Дати визначення та показати структуру на музичних прикладах варіаційної форми.
Варіації – це така музична побудова, в якій той чи інший матеріал при наступному повторенні постійно видозмінюється.
Сформувались в епоху бароко – поліфонічні варіації на basso – ostinato, в яких писалися чакони і пассакалії. На постійний незмінний бас подавалося кілька варіантів верхнього голосу. Характерна риса – єдина тональність.
Класичні(орнаментальні) варіації – виникли в епоху класицизму. Це гомофонні варіації, видозмінюється верхній голос і бас, але при будь – якій зміні темпу можна впізнати, розширений тональний план. Наприклад: Бетховен 32 варіації для фортепіано, 7 симфонія 2 частина.
Романтичні варіації – виникли в творчості композиторів – романтиків. Розширюється тональний план, тематичний матеріал видозмінюється так, що впізнати його інколи неможливо, а часом вводиться новий тематичний матеріал. Наприклад: Шимановський Варіації для фортепіано сі – мінор.
Можуть бути на 2 теми – подвійні. Спочатку викладаються 2 теми з почерговим варіюванням («Яр хмель» опера «Царева наречена» Римський – Корсаков) або низка варіацій 1 теми та низка варіацій 2 теми.
2. Й. Гайдн – патріарх віденської класичної школи.
Австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів: як симфонія і струнний квартет – «Батько» симфонії та квартета, родоначальник сучасного оркестру. Князі Естергазі (спершу Пайль-Антон, потім Микола чи Міклош) — справжні цінителі музики і шанувальники таланту Гайдна. За майже тридцятирічну кар'єру при дворі Естергазі композитор складає велику кількість творів, його популярність росте. У 1781 р., під час перебування у Відні, Гайдн познайомився і подружився з Моцартом. В останні роки жив у Відні. 1792 року він знайомиться з Бетховеном та бере його в учні.
Творчість Гайдна охоплює широкий спектр жанрів. У Німеччині і Австрії Гайдн став відомим завдяки своїм ораторіям - "Створення світу" і "Пори року". Натомість в США, Англії та Франції найпопулярніші його симфонічні твори. Хоча симфонічні цикли писалися і до Й.Гайдна, вважається, що саме Гайдн підсумував і підняв на новий якісний рівень досвід попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру симфонії.
В камерній музиці Гайдн вважається засновником жанру струнного квартету. 83 квартети Гайдну написані для постійного складу виконавців (дві скрипки, альт і віолончель) і мають чотиричастинну (алегро в сонатній формі, повільна частина, менует і фінал або алегро, менует, повільна частина і фінал) або п'ятичастинну форму (алегро, менует, повільна частина, менует і фінал).
Відкриттям Й.Гайдна вважається також форма рондо-сонати, в якій принципи сонатної форми (експозиція, разробка, реприза) зливаються з принципами рондо (А–В–С–А або А–В–А–С–А–В–А). Фінали пізніх інструментальних творів написані саме у цій формі.
Опери(24) – «Орфей і Еврідіка», «Аптекар», «Ацис і Галатея».
Ораторії(14) – «Створення світу», «Пори року», «Сім слів Ісуса Христа», «Повернення Товія».
Меси(14).
Симфонії(104).
Сонати для фортепіано(52).
Дивертисменти і касації(66).
Струнні квартети(83).
Концерти для інструментів і оркестру(35).
Мішані хори(60).
Мотети(7).
Чоловічі хори (5).
3. Протактувати в швидкому темпі розмір 58 з таким групуванням.
При тактуванні в швидких темпах диригент застосовує принцип об’єднання декількох долей в один жест. Мішаний розмір складається з двох простих нерівноцінних розмірів. Зв’язку з цим кількість долей, що припадає на один жест буде різною. Так групування 2+3, де 1 жест – коротший, 2 – довший. Якщо 3+2, 1 жест – довший, 2 – коротший.
4. Дати визначення темпам: Adagio, presto, callentando, piu mosso.
Adagio – не поспішаючи,кроком;
Presto – дуже швидко;
Rallentando – заповільнюючи;
Piu mosso – більш рухливо.
3 БІЛЕТ
1. Дати визначення та показати структуру простої та складної двочастинної форми.
Проста двочастинна форма – це така музична побудова, яка складається з двох частин, кожна з яких не більша за період. Позначається буквами а+в.
Вона буває 2 видів:
1) репризна, коли друге речення другого періоду (2частини) повторює одне з речень 1 частини. (Укр. нар. пісня «Їхав козак за Дунай»).
2) безрепризна, коли друга частина побудована на новому матеріалі. (Укр. нар пісні, де є заспів і приспів, невеличкі інструментальні п’єси. Наприклад: «Черемшина», «Сусідка», «Неаполітанська пісня П.Чайкрвського.)
Складна двочастинна форма – це така музична побудова, яка складається з двох частин, які вже мають завершені прості форми. Позначається буквами А+В.
В ній пишуться класичні арії, де перша частина повільна, а друга швидка, також хори з опер. Наприклад: арія Леонори з опери «Трубадур» Дж.Верді, М.Лисенко хор «Туман хвилями лягає» з опери «Утоплена».
2. Л. Бетховен – характеристика творчості.
Творчість Бетховена тісно пов'язана з мистецтвом Німеччини та Австрії. Від перших до останніх творів композитору незмінно властиві ясність та раціональність мислення, рівновага між частинами цілого, які є характерними ознаками класицизму в мистецтві взагалі, в музиці — зокрема.
Найбільше він проявив себе у сонатно-симфонічних жанрах, які були розроблені музикантами епохи Просвітництва та досягли класичного рівня у творчості Гайдна та Моцарта. Музиці притаманний величезний заряд енергії, накопичення почуттів та важлива риса Бетховенської естетики, як і всіх композиторів-класиків XVIII ст., — чуття гармонії зі світом, зв'язок з людством та світом у цілому. Його творчість пройнята силою, вірою, радістю життя. Завершуючи епоху музичного класицизму, Людвіг ван Бетховен одночасно відкривав дорогу наступаючій епосі.
Симфонії(9) - №3 «Героїчна», №6 «Пасторальна», №9 з хором.
Увертюри(11) – «Прометей», «Коріолан», «Леонора», «Фіделіо», «Егмонт», «Розвалини Афін», «Король Стефан», «Іменинна», «Освячення дому».
Концерти для фортепіано з оркестром(5).
Потрійний концерт для фортепіано, скрипки, віолончелі з оркестром.
Сонати для скрипки і фортепіано(10).
Сонати для віолончелі і фортепіано(10).
Фортепіанні тріо(6).
Струнні квінтети(2).
Струнні квартети(40).
Сонати(32).
Варіації(більше 20 циклів).
Меса До – мажор, «Святкова меса».
Ораторія – «Христос на Оливковій горі».
Близько 150 обробок народних пісень для голосу, близько 80 пісень у супроводі фортепіано, канони,арії, ансамблі, вокальні цикли «До далекої коханої».
3. Протактувати приклад в перемінному розмірі:
Перемінний розмір – це той розмір, який змінюється протягом твору. При диригуванні перемінних розмірів необхідно, добре знаючи текст, застосовувати відповідну схему на той, чи інший розмір. А замахом забезпечити плавність переходу до зміни розміру. Для рівності слід обрати собі якусь дрібну ритмічну вартість і пильнувати, щоб вона була незмінна. В даному прикладі це буде вісімка.
4. Дати визначення термінам: Allargando, tempo primo, a tempo, meno mosso.
Allargando – розширюючи;
Tempo primo – першопочатковий темп;
a tempo – в темпі;
Meno mosso – менш рухливо.
4 БІЛЕТ
1. Дати визначення і показати структуру немузичних творах простої та складної три частинної форми.
Проста тричастинна форма – це така музична побудова, яка складається з трьох частин, кожна з яких є не більшою за період і де третя частина є точним або видозміненим повторенням першої частини. Позначається буквами: а+в+а – реприза статична і а+в+а1 – реприза динамічна.
В ній пишуться невеликі хорові твори, інструментальні п’єси, романси (М.Колеса «Зоряна ніч», В.Косенко «Етюд cis – moll» оп.8).
Складна тричастинна форма – це така музична побудова, яка складається з трьох частин, кожна з яких має вже просту двочастинну або три частинну форму, де третя частина є точним або видозміненим повторенням першої. Позначається буквами А+В+А – реприза статична, А+В+А1 – реприза динамічна.
В ній пишуться треті частини класичних симфоній, менует (Гайдн, Моцарт), скерцо (Бетховен).
Наприклад: Моцарт Симфонія g – moll, Бетховен Симфонія №2 Скерцо.
2. С. Людкевич –композитор, теоретик, громадський діяч.
Український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, Доктор музикознавства, один з організаторів Вищого музичного інституту
ім. М. Лисенка її професор та директор. Навчався в університеті на філософському факультеті (дружить з І. Франком), у Відні. Один з організаторів Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка. 1910 – 1915 – його директор, від 1919 – викладач теоретичних дисциплін, 1939 – професор, завідувач кафедри теорії та композиції.
Опери – «Довбуш».
Кантати – «Останній бій», «Кавказ», «Заповіт», «Вільній Україні», «Наймит».
Поеми – «Каменярі», «Дніпро», «Довбуш», «Мойсей».
Увертюра – «Ой, не ходи Грицю», «Новорічна».
Концерт для фортепіано з оркестром.
Концерт для скрипки з оркестром.
«Прикарпатська симфонія».
Скрипкові твори – «Чебарашка», «Тихий спомин».
Хори – «Корсар», «Сонце заходить», «Наша дума, наша пісня», «За мир».
«Балада про Петруся і вельможну пані», «Балада про Бондарівну».
Обробки народних пісень – «Гагілка», «Бодай ся когут знудив», «Ой морозе – морозенку», «Ой співаночки мої».
Романси – «За байраком байрак», «Коваль», «До соловейка», «Розлука».
3. Протактувати приклад пунктирного ритму в повільному темпі:
Пунктирний ритм – це ритм, який складається з двох вартостей, друга є в три рази коротшою за першу. При тактуванні пунктирних ритмів у повільних темпах диригент вдається до принципу дроблення долей. З тим, що окремі ритмічні вартості можна виділити окремим жестом, а у дуже повільних темпах додатково виділяти найменші тривалості. На початку зворотній пунктирний ритм – ломбардський, характерний для Угорщини, Словаччини, Закарпаття.
4. Дати визначення термінам: Lento, andantino, vivace, poco crescendo.
Lento – повільно;
Andantino – трішки швидше, ніж Andante;
Vivace – жваво;
Poco crescendo – поступове збільшення звучання.
5 БІЛЕТ
1. Дати визначення форми «Рондо».
Рондо – це така музична побудова, яка складається з рефрену, який повторюється не менше трьох разів, та епізодів, які чергуються між повторенням рефрену. Позначається буквами А+В+А+С+А…
Виникла в епоху бароко, що означає «коло» - куплетне рондо. Складається з рефрену та епізоду у формі періоду (11 частин).
В епоху класицизму сформувалось «класичне рондо». Кількість частин зменшилась, але збільшились по формі рефрен та епізод. Наприклад: три – п’ятичастинне рондо («Рондо в турецькому стилі»В.А.Моцарт).
Романтичне рондо – кількість частин залишилась незмінною. Значно розширюється тональний план між епізодом і рефреном, виникають зв’язки. Крім того, часом можуть зустрічатися 2 епізоди підряд і рефрен повторюватися в іншій тональності. Наприклад: К.Сен – Санс Інтродукція і рондо капрічіозо для скрипки і оркестра.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 36 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |