Читайте также:
|
Цільові фонди держави являють собою сукупність фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні центральних або місцевих органів влади і мають цільове призначення. Вони є важливою ланкою фінансової системи. Порядок їх формування і використання регламентується фінансовим правом (законодавчими і нормативними документами).
Цільові фонди є одним з методів перерозподілу національного доходу державою на користь певних груп населення. При цьому їх дохідною базою є господарська діяльність підприємств і організацій усіх форм власності, а також населення. Держава мобілізує частину доходів підприємств і населення для фінансування визначених заходів.
За допомогою цільових фондів можливо:
1) здійснювати вплив на процес виробництва шляхом фінансування, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств (фонди економічного характеру);
2) забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього природного середовища (Фонд охорони навколишнього природного середовища);
3) надавати соціальні послуги населенню шляхом виплати грошової допомоги, пенсій, субсидування і фінансування соціальної інфраструктури в цілому (сюди відносяться усі фонди соціальної спрямованості);
4) надавати позики (у випадку наявності активного сальдо, тобто якщо доходи перевищують витрати).
Цільові фонди з'явилися задовго до виникнення єдиного централізованого грошового фонду держави – бюджету – у вигляді спеціальних фондів і особливих рахунків. З розширенням діяльності держава потребувала додаткових витрат. Кошти для їх покриття акумулювалися в особливих фондах і були призначені для спеціальних цілей. Такі фонди носили, як правило, тимчасовий характер. З виконанням державою намічених заходів і припиненням їх фінансування вони припиняли своє існування. У зв'язку з цим кількість спеціальних фондів постійно змінювалася: одні виникали, інші анулювалися. Але в цілому спостерігалася тенденція до збільшення кількості й обсягу фондів.
Множинність спеціальних фондів створювала певні фінансові незручності (в одних фондах спостерігалася недостача коштів, в інші – надлишок) і вимагала додаткових витрат на управління ними.
Зі зміцненням централізованої держави почався період уніфікації фондів. На базі об'єднання різних фондів був створений державний бюджет, який після розгляду й затвердження його урядом став законом, обов'язковим до виконання. У сучасних умовах знов підвищується значення цільових фондів.
Цільові фонди створюються двома шляхами.
Один шлях – це виділення з бюджету певних витрат, що мають особливо важливе значення, а другий – формування цільового фонду з власними джерелами доходів. Зазвичай у назві фонду зазначена мета витрачання коштів. Так, у багатьох країнах був створений фонд соціального страхування, призначений для соціальної підтримки певних груп населення.
Інші фонди з'являються у зв'язку з виникненням нових, раніше не відомих витрат, що заслуговують особливої уваги з боку суспільства. У цьому випадку за пропозицією уряду законодавчий орган (в Україні – Верховна Рада) приймає спеціальне рішення про утворення даного цільового (спеціального) фонду. Так виникли в ряді країн економічні спеціальні фонди (в Україні – Фонд Чорнобилю). МАТЕРІАЛЬНИМ ДЖЕРЕЛОМ цільових фондів є НД.
Зазвичай мобілізація коштів при формуванні фондів здійснюється за рахунок:
1) спеціальних податків і зборів, установлених законодавчою владою (це основне джерело);
2) коштів з бюджету (значна кількість фондів формується за рахунок коштів центрального або місцевих бюджетів);
Кошти бюджетів надходять у вигляді безоплатних субсидій або певних відрахувань від податкових надходжень.
3) позик (доходами цільових фондів можуть виступати і запозичені кошти);
4) добровільних пожертвувань.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 57 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |