Читайте также:
|
|
У результаті здійснення фінансової та господарської діяльності у підприємства формуються фінансові результати. До складу фінансових результатів діяльності підприємства можна віднести: виторг (виручку) від реалізації продукції (робіт, послуг), валовий дохід, чистий дохід, прибуток (балансовий, оподатковуваний, чистий) або збиток.
Виторг (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) – це грошові кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок чи в касу підприємства за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Вона виражає кінцеву стадію кругообігу коштів.
Валовий дохід – це загальна сума доходу підприємства від усіх видів діяльності в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах; іншими словами, це грошовий вираз вартості знов створеної продукції на підприємстві. Він визначається як різниця між виторгом (виручкою) та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції.
Чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виторгу (виручки) від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.
Кінцевими фінансовими результатами діяльності суб'єктів господарювання є прибуток або збиток.
Прибуток – це грошовий вираз частини вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством; іншими словами, це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, що характеризує частину його винагороди за ризик підприємницької діяльності.
Балансовий (валовий) прибуток – це сума прибутку до оподаткування, що визначається в бухгалтерському (фінансовому) обліку, і який відображається в звіті про фінансові результати підприємства за звітний період; це прибуток, розрахований по реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручкою без ПДВ, акцизного збору тощо) від реалізації продукції (робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг).
Оподатковуваний прибуток – це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством, який є об’єктом оподаткування за звітний період; обраховується як різниця між скоригованим валовим доходом, скоригованими валовими витратами та амортизаційними відрахуваннями.
Чистий прибуток – це прибуток (частина валового або балансового прибутку), що залишається на підприємстві після сплати всіх податків та інших обов’язкових платежів.
Фактори діяльності підприємств залежно від рівня дії: макро- й мікроекономічні.
До макроекономічних відносять фактори, що характеризують ситуацію на ринку, тобто збалансованість попиту та пропозиції. Підприємство не може безпосередньо впливати на ці фактори, однак воно має максимально повно їх ураховувати в своїй діяльності. Мікроекономічні фактори відображають діяльність самого підприємства. Їх можна підрозділити на дві групи: техніко-економічні й комплексні.
Система техніко-економічних факторів визначається характером і умовами формування прибутку в тій або іншій сфері. Прийнято виділяти три узагальнюючі фактори, що здійснюють уплив на величину прибутку: обсяг реалізації, ціна й собівартість. Ці фактори впливають на фінансові результати як відособлено, так і в спільно. Їх спільний уплив відображається в інтегрованих факторах асортименту і структури продукції (робіт, послуг).
Вплив фактору асортименту проявляється у встановленні певного набору товарів, робіт і послуг.
Дія фактору структури подібна за характером упливу дії фактору асортименту. Однак у цьому випадку змінюється не номенклатура товарів (робіт, послуг), а питома вага окремих з них у загальному випуску.
Прибуток або збиток підприємств установлюється на підставі балансу. Фінансовий результат визначається як різниця між валовими доходами та валовими видатками. За економічним змістом він включає два складники – прибуток (збиток) від виробничої діяльності та прибуток (збиток) від фінансових операцій. Маса прибутку у виробленій продукції визначається трьома узагальнюючими факторами: обсяг виробництва, ціна, собівартість.
Обсяг виробництва залежить від трьох груп факторів, які характеризують складові елементи виробничого процесу, а саме: використання основних фондів, трудових і матеріальних ресурсів. За кожним напрямком виділяються два види факторів – екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивними факторами виступають фондо-, матеріалозабезпеченість, чисельність працюючих. Інтенсивними факторами є фондо- і матеріаловіддача, продуктивність праці.
Фондозабезпеченість характеризується рухом фондів, тобто введенням у дію нових потужностей і заміною зношених і застарілих фондів, а також структурою фондів, що дає можливість забезпечити всі сторони виробничої діяльності. Фондовіддача залежить від технічного стану основних фондів, що характеризується рівнем фізичного й морального зношення, та від ефективності використання фондів, що визначається коефіцієнтом змінності й відсутністю втрат від неповного завантаження основних фондів.
Вплив трудових факторів визначається забезпеченістю кадрами й продуктивністю праці. Кадрова забезпеченість характеризується чисельністю персоналу, що залежить від його руху (прийом, звільнення), і структурою працюючих (робітники, службовці, менеджери, обслуговуючий персонал тощо). Продуктивність праці залежить від рівня кваліфікації, виробітку на одного працюючого й використання робочого часу.
Використання матеріальних ресурсів залежить від матеріалозабезпеченості й матеріаловіддачі. Матеріалозабезпеченість визначається налагодженістю постачання матеріальних ресурсів, наявністю достатніх для їх придбання оборотних коштів і залученням кредитів банків в оборот підприємства. Матеріаловіддача визначається раціональним використанням матеріальних ресурсів, тобто виходом готової продукції.
Ціна виступає визначальним фактором формування фінансових результатів. Вона залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. Внутрішнім фактором ціноутворення виступають собівартість одиниці продукції й рівень її рентабельності.
На собівартість впливають структурні й відповідні техніко-економічні фактори. Структурні фактори відображають питому вагу складових елементів собівартості в її загальному обсязі. Техніко-економічні фактори, які характеризують формування витрат по кожному елементу, включають ємність витрат (матеріалоємність, енергоємність, трудомісткість тощо) і їх вартість (ціни на матеріали, сировину, енергоносії, заробітна плата тощо). Комплексні фактори характеризують уплив певних тенденцій розвитку економіки на фінансові результати. До комплексних факторів, які впливають на прибуток, відносяться: технічне вдосконалення виробництва, підвищення його ефективності, підвищення якості продукції.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 57 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |