Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сутність і структура міжнародних фінансів

Читайте также:
  1. A) структура рабочего стола
  2. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.
  3. I. Сутність ринку та її функції
  4. II. Система культуры и её структура.
  5. II. СТРУКТУРА отчетА по Практике по профилю специальности
  6. II. СТРУКТУРА отчетА по УЧЕБНОЙ Практике
  7. II. Структура правовой нормы.
  8. II. Структура программы
  9. III. Структура регионального центра социального преображения
  10. III. Структура управления

Міжнародні фінанси – це сукупність перерозподільних відносин, які виникають у зв'язку з формуванням і використанням на світовому або міжнародному рівнях фондів фінансових ресурсів.

Як економічна категорія міжнародні фі­нанси це сукупність відносин, опосередкованих рухом валютно-фінансових потоків, що виникають у зв'язку з перерозподілом фінансових ресурсів і капі­талу в системі світового господарства через дію ринкового та неринкового механізмів.

З інституційного погляду, міжнародні фінанси сукупність банків, ва­лютних та фондових бірж, міжнародних фінансових інститутів, регіональних фінансово-кредитних установ, міжнародних та регіональних економічних організацій і об’єднань, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.

У сфері міжнародних фінансів виділяють дві групи суб'єктів:

1) національні суб'єкти – держави, підприємства і громадяни;

2) наднаціональні суб'єкти – міжнародні організації та міжнародні фінансові інститути.

Міжнародні фінансові відносини можна згрупувати за такими напрямами:

- взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;

- взаємовідносини держави з юридичними й фізичними особами інших країн;

- взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними фі­нансовими організаціями;

- взаємовідносини держави та суб'єктів господарювання з міжнародними фінансовими інститутами.

До складу міжнародних фінансів входять:

- міжнародні розрахунки;

- міжнародні організації;

- міжнародні фінансові інститути;

- міжнародний фінансовий ринок.

Міжнародні розрахунки являють собою систему механізмів реалізації грошових вимог і зобов’язань, що виникають між різними суб’єктами міжнародних економічних відносин.

Основними формами міжнародних розрахунків виступають: 100-відсотковий авансовий платіж, акредитив, інкасо, відкриті рахунки.

1. 100-відсотковий авансовий платіж у розмірі повної вартості товару є найбільш вигідною формою розрахунків для експортера та найменш вигідною – для імпортера. Він здійснюється за допомогою банківського переказу або чеку.

2. Акредитив – розрахунковий або грошовий документ, що являє собою доручення однієї кредитної установи іншій провести за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів сплату за товари чи послуги або доручення на видачу пред'явникові акредитиву певної суми готівки.

3. Інкасо – банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені імпортеру товари або надані послуги та зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера.

4. Відкритий рахунок – найменш вигідна для експортера форма розрахунків, оскільки не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу.

Діяльність міжнародних організацій пов'язана з виконанням функцій, визначених їх статутами.

Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому та регіональному рівнях для сприяння економічному розвитку країн - засновників цих організацій. Їх основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитній основі.

До міжнародних фінансових інститутів відносяться МВФ, група Світового Банку (МБРР, МАР, МФК, МАГІ, МЦУІС) і Банк міжнародних розрахунків (МБР). До регіональних фінансових інститутів відносяться: ЄБРР, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Лондонський і Паризький клуб кредиторів та ін.

Міжнародні фінансові ринки – це великі фінансові центри, які мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. З функціональної точки зору – це система акумуляції та перерозподілу світових фінансових потоків з метою безперервного й рентабельного відтворення. З інституційної точки зору – це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових і валютних бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків. Найбільш великі світові фінансові центри – Нью-Йорк, Токіо, Лондон, Цюріх, Люксембург, Сінгапур та ін.

Міжнародний фінансовий ринок включає:

- міжнародний ринок грошей (валютний ринок);

- міжнародний ринок кредитних ресурсів;

- міжнародний ринок цінних паперів.

Міжнародні валютні ринки – це механізм купівлі-продажу іноземної валюти або цінних паперів, вартість яких обчислюється в іноземній валюті, на основі попиту та пропозиції. Є світові та регіональні міжнародні валютні ринки. Учасниками міжнародних валютних ринків є банки, брокерські фірми, транснаціональні корпорації (ТНК), транснаціональні банки (ТНБ).

Банки, яким довірено право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими або валютними банками. Уповноважені банки використовують дві форми вивезення капіталу: відкриття за кордоном своїх філій та прийняття пайової участі в капіталі іноземного банку.

Міжнародний ринок кредитних ресурсів – це специфічна сфера руху коштів між країнами. На міжнародний кредит впливають такі чинники, як платіжний баланс, розмір відсоткової ставки, вид валюти, курс валюти, рівень рентабельності кредитних операцій та ін.

З інституційної точки зору міжнародний ринок кредитних ресурсів є сукупністю установ і організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталів у сфері міжнародних економічних відносин (МЕВ). У ролі кредиторів виступають приватні банки, фірми, страхові компанії.

Міжнародний кредит виконує такі функції:

- забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів;

- сприяє процесу накопичення у межах світового господарства;

- прискорює процес реалізації товарів (робіт, послуг) у світовому масштабі.

Залежно від суб'єкта кредитування кредити підрозділяються на приватні, урядові та кредити міжнародних фінансових організацій. Залежно від терміну надання кредити підрозділяються на коротко-, середньо- й довгострокові. Міжнародні кредити поділяються також на забезпечені та банківські. Забезпечені кредити надаються під цінні папери, нерухомість, товарні документи тощо. Банківські кредити надаються надійним позичальникам під вексель. За призначенням міжнародні кредити поділяються на зв'язані та фінансові. Зв'язані мають виключно цільовий характер, тобто спрямовуються на придбання певних товарів або послуг. Фінансові кредити не мають цільового призначення і можуть бути використані позичальником за будь-яким цільовим спрямуванням, включаючи погашення заборгованості з раніше отриманих кредитів, на капітальні вкладення, інвестування в цінні папери тощо.

У міжнародній банківській діяльності з метою страхування поширена практика надання синдикованих кредитів – це кредити, які надаються двома або більше кредиторами, тобто банківським синдикатом, одному позичальникові.

Міжнародний ринок цінних паперів – це теж форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб.

На міжнародному ринку цінних паперів здійснюється торгівля іноземними цінними паперами (іноземними облігаціями, іноземними акціями), єврооблігаціями, євроакціями, євровекселями, фінансовими деривативами (похідними цінними паперами).

Іноземні облігації – це боргові цінні папери, емітовані нерезидентами в національному фінансовому центрі і в національній валюті. Валюта їх емісії є іноземною для емітента, а їх розміщення здійснюється на одному з національних ринків.

Єврооблігації – боргові цінні папери на пред'явника, які випускаються позичальником (як правило, в іноземній валюті) для отримання довгострокової (або середньострокової) позики на євроринку.

Євроакції – це пайові цінні папери, які емітуються міжнародними кредитно-фінансовими інститутами і розміщуються одночасно на різних ринках. На відмінність же від іноземних акцій, євроакції продаються на євроринках і котируються в будь-якому фінансовому центрі. Продаж їх здійснюється міжнародними банківськими синдикатами за євровалюти (валюти європейських держав).

Євроноти – це 1-6-місячні векселі або депозитні сертифікати (з терміном обігу від 7 до 365 днів), які випускаються першокласними позичальниками за межами країни походження валюти у рамках середньострокових кредитних програм з банківською гарантією (підтримкою) розміщення.

 




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 88 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав