Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

БОЙОВА ПІДГОТОВКА

РОЗДІЛ ІІ

БОЙОВА ПІДГОТОВКА

Бойова підготовка – основний вид підготовки військових частин (підрозділів) та установ Збройних Сил України, являє собою цілеспрямований, організований процес військового навчання і виховання особового складу, злагодження (бойового злагодження) підрозділів, військових частин, установ та їх органів управління (штабів) для виконання бойових та інших завдань за призначенням.

Бойова підготовка проводиться у мирний і воєнний час.

Мета бойової підготовкиполягає у підтриманні та вдосконаленні необхідного рівня військово-професійної підготовки особового складу, його фізичної витривалості, злагодженості підрозділів, військових частин та їх органів управління (штабів) для виконання завдань інженерного забезпечення бойових дій.

Основні завдання бойової підготовки:

підтримання постійної бойової готовності підрозділів і військових частин до виконання завдань інженерного забезпечення бойових дій;

набуття сержантами твердих професійних знань і навичок в управлінні підпорядкованим особовим складом, розвиток командирських якостей щодо навчання і виховання підлеглих;

підготовка особового складу до самостійного виконання спеціальних завдань у ході виконання завдань інженерного забезпечення бойових дій і вмілого застосування засобів інженерного озброєння;

злагодження підрозділів, удосконалення польового вишколу;

вивчення військовослужбовцями вимог нормативно-правових актів та керівних документів та суворе їх дотримання;

виховання високих морально-бойових якостей особового складу;

вивчення норм міжнародного гуманітарного права та правил поведінки під час ведення бойових дій у збройних конфліктах.

Високий рівень бойової підготовки досягається:

знанням командирами реального стану вишколу підлеглих, своєчасною і конкретною постановкою завдань, особистою участю сержантів у навчанні підлеглих;

суворим виконанням розпорядку дня, планів і розкладів занять, виключенням відриву особового складу від бойового навчання;

своєчасною підготовкою і всебічним забезпеченням занять, правильним вибором форм і методів навчання, використанням рекомендацій військової педагогіки і психології;

постійним пошуком нових форм і методів навчання військово-службовців, удосконаленням методичної майстерності сержантів, узагальненням і поширенням передового досвіду навчання особового складу;

цілеспрямованою і безперервною виховною роботою та вмілою організацією змагань під час проведення занять;

постійним контролем за ходом підготовки особового складу;

аналізом досягнутих результатів і підбиттям підсумків з особовим складом, що навчається;

всебічним матеріально-технічним забезпеченням занять, повним доведенням встановлених норм до військовослужбовців.

Бойова підготовка включає первинну підготовку військовослужбовців та підготовку (злагодження) підрозділів.

Первинна військова підготовка – це навчання сержантів, військовослужбовців (курсантів) після їх прибуття у підрозділ (навчальний підрозділ).

Мета первинної підготовки полягає у наданні військовослужбовцям знань, набуття первинних вмінь та навичок згідно військово-облікової спеціальності для виконання завдань згідно з посадовим призначенням.

Первинна підготовка військовослужбовців, у тому числі молодших командирів (курсантів) та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, а також військовослужбовців-жінок, включає:

первинну (загальновійськову) підготовку військовослужбовців, у тому числі, які призвані на військову службу за контрактом на посади сержантів і солдат;

набуття знань, вмінь та навичок на посаді, яку обіймає, згідно з військово-обліковою спеціальністю;

вивчення основ навчання і виховання особового складу, набуття командирських якостей сержантами;

допуск військовослужбовців до самостійної роботи на озброєнні та військовій техніці, несення чергування;

здачу заліків на присвоєння (підтвердження) класної кваліфікації, освоєння суміжної спеціальності;

підготовку до спільних дій у складі підрозділів.

Підготовка підрозділів здійснюється в ході їх злагодження (бойового злагодження) в умовах, максимально наближених до бойових.

Навчання здійснюється за різними формами, які визначають склад і групування військовослужбовців, порядок і послідовність обробки матеріалу, що вивчається, місце і тривалість занять, специфіку діяльності того, хто навчає, і тих, кого навчають.

Загальними формами навчання особового складу, які застосовуються у всіх видах Збройних Сил і родах військ, є теоретичні і практичні заняття, комплексні тренування, стрільби і навчання, підбиття підсумків.

Методи навчання – це способи сумісної роботи того, хто навчає, з тим, кого навчають, за допомогою яких командир озброює підлеглих знаннями, навичками та уміннями, формує у них морально-бойові та психологічні якості.

Основними методами навчання є: усний виклад навчального матеріалу, показ (демонстрація), вправи, практична та самостійна робота.