Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Предмет, категорії та основні завдання педагогіки вищої школи.

Читайте также:
  1. I. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ
  2. II. Завдання та обов'язки
  3. II. Основні засоби
  4. II. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
  5. II. Предмет, задачи физиологии растений
  6. U Домашнє завдання до практичного заняття № 10.
  7. Uml; Основні теоретичні положення
  8. Uml; Основні теоретичні положення
  9. VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
  10. VII. Домашнє завдання.

Педагогіка вищої школи — галузь педагогічної науки, яка вивчає педагогічні закономірності й засоби організації та здійснення освітнього процесу (самоосвіти), навчання, виховання (самовиховання), розвитку (саморозвитку) і професійної підготовки студентів (слухачів) до певного виду діяльності й суспільного життя.

Тому предмет педагогіки вищої школи охоплює:

■ вищий навчальний заклад як педагогічну систему;

■ функціонування та ефективність педагогічного процесу у вищому навчальному закладі;

■ педагогічну діяльність науково-педагогічних працівників, їхню професійно-педагогічну підготовку;

■ педагогічні закономірності формування й розвитку особистості студента;

■ процес вищої освіти і самоосвіти;

■ навчання у вищому навчальному закладі;

■ виховання і самовиховання студентів;

■ моральну і психологічну підготовку;

■ форми, методи і педагогічні технології у вищому навчальному закладі;

■ педагогічні аспекти неперервної самостійної роботи студентів під час навчання у ВНЗ та після його закінчення;

■ особистість науково-педагогічного працівника;

■ педагогічні особливості взаємодії студентів і науково-педагогічних працівників у педагогічному процесі ВНЗ у ході реалізації завдань Болонської конвенції;

■ колектив (соціальну групу) науково-педагогічних працівників кафедр, факультетів, ВНЗ;

■ студентські колективи (соціальні групи).

Коротше предмет педагогіки вищої школи можна сформулювати як дослідження закономірностей навчання, виховання і розвитку студентів та розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки сучасного висококваліфікаційного фахівця.

Предмет науки завжди конкретизується в її меті і завданнях.

Метаю цієї науки є дослідження закономірностей розвитку, виховання і навчання студентів і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованого спеціаліста.

Завдання педагогіки вищої школи:

• аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої освіти;

• аналіз змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання студентів у вищому навчальному закладі;

• аналіз методів контролю і оцінки успішності студентів на основі системного підходу;

• розробка нових технологій навчання і виховання у вищому навчальному закладі;

• розкриття педагогічних закономірностей формування студентів як майбутніх фахівців.

До завдань, педагогіки вищої школи також входить: вивчення діалектичних взаємозв'язків об'єктивних і суб'єктивних, соціаль­них і природних факторів виховання і розвитку студентства, його потенційних і реальних можливостей; співвідношення цілей і за­собів виховання і навчання; розробка теорії та методики вихован­ня і навчання, які педагог-викладач має враховувати в своїй практичній діяльності, а також критеріїв її ефективності на основі закономірностей цих процесів.

Педагогіка вищої школи виконує такі функції:

аналітичну (теоретичне вивчення, опис, аналіз педагогічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв'язків; (аналіз, узагальнення та інтерпретація і оцінка педагогічно­го досвіду);

прогностичну (забезпечення наукового обґрунтування цілей, планування педагогічного процесу, ефективного керівницт­ва освітньою політикою);

проективно-конструктивну ( розробканових технологій та втілення результатів досліджень).

Педагогіка вищої школи, як і інші галузі загальної пе­дагогіки, може розв'язувати поставлені завдання лише у взаємодії з іншими науками. Зміцнюючи й удосконалюю­чи ці зв'язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповід­но до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які до­помагають глибше проникнути в суть навчання і вихован­ня та розробляти їх теоретичні основи. Так, філософські науки дають змогу педагогіці вищої школи визначити суть і цілі виховання, об'єктивно врахувати дію загальних за­кономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й су­спільстві, сприяють коригуванню спрямованості вихован­ня.

Особливе значення для педагогіки вищої школи має її зв'язок із психологією, яка вивчає загальні закономір­ності і механізми функціонування психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв'язків та залежностей. Педагогіка обґрунтовує гуманістичні прийоми, способи та форми навчання й виховання. Кожний розділ педагогіки ґрун­тується на відповідному розділі психології (наприклад, дидактика – на закономірностях функціонування пізна­вальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання – на психології особистості та психології групи; теорія управління навчально-виховним закладом – на психології управління). Інте­грація наук сприяє виникненню суміжних галузей, на­приклад педагогічної психології, яка зосереджена на вивченні психологічних закономірностей, умов, чинни­ків і механізмів навчання та виховання.

Педагогіка тісно пов'язана із фізіологією. Для розумін­ня механізмів управління фізичним і психічним розвит­ком студентів важливо знати закономірності життєдіяльності організму загалом і окремих його систем. Останнім часом посилився зв'язок педагогіки з меди­циною. Зумовлено це передусім процесами гуманізації виховання, а також серйозними проблемами, пов'язани­ми із здоров'ям громадян країни. На стику екології, біо­логії, медицини, психології виникла спеціальна наука про здоров'я – валеологія. Оскільки педагогіка вищої школи є наукою соціаль­ною, актуальні її зв'язки із соціологією – наукою про ста­новлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і процесів; про механізми і принципи їх взаємодії. Нові можливості для дослідження процесів виховання і навчання відкриває перед педагогікою кібернетика. Використовуючи її дані, педагогічна наука розробляє за­кономірності, способи і механізми управління навчальним процесом.

Послуговується педагогіка і відомостями юриспруден­ції, економіки, екології, етнографії, етнології, історії, тех­нічних наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями.

Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками зу­мовлені спільністю їх об'єктів і реалізуються як взаємо­вплив, взаємодія, взаємопроникнення.

Педагогіка вищої школи є наукою і мистецтвом. Як наука пе­дагогіка вищої школи має свій об'єкт, предмет, методи досліджен­ня та перспективи розвитку. Вона розкриває: сутність виховання студентів, як педагогічного процесу; йогозакони і закономірності; умови, за яких ці закони повніше проявляються; умови і способи прогнозування педагогічного процесу;структуру і механізм взає­модії елементів педагогічної системи.

Як мистецтво педагогіка вищої школи вимагає творчого натх­ненняі захопленості цією наукою від кожного викладача.

Педагогіка вищої школи є теоретичною і прикладною наукою. Як теоретична наука вона відображає причинно-наслідкові відно­шення і зв'язки у вихованні, навчанні і науковій підготовцімай­бутніх спеціалістів. Така теорія являєсобою системуідей, що слу­гують обґрунтуванням і керівництвомдодії. А також показує раціональні шляхи, спрямовує роботувищої школи у бік бажаної мети, виявляє таку систему дій, яка найкращим чином задоволь­няла і відповідала б поставленим цілям.

Як практичнанаука педагогіка вищої школи вказує на засто­сування теоретичнихположень, шляхів реалізації законів і зако­номірностей, принципів у практичній діяльності педагогічних працівників.

Як і кожна наука, педагогіка вищої школи має свій категорі­ально-понятійний апарат. Педагогіка вищої школи оперує такими основними категоріями виховання, навчання, освіта(загалом не відрізняються від тлу­мачення їх у загальній педагогіці):, розвиток, формуванняособистості студента, педагогічний процес та іншими.

Отже, загальне визначення виховання – це цілеспрямований та організований процес формування особистості.

(Особистість це соціальна сутність людини. Формувати означає впливати, досягати змін в свідомості, почуттях, емоціях, ставленнях, поведінці людини).

У процесі виховання людина, зростаючи, формуючись, набуває якостей, властивих певній соціальній спільності, конкретному суспільству, прилучаючись відповідно і до загальнолюдських цінностей. Усе це є ознаками становлення її як соціального суб’єкта (особистості), що є наслідком процесу соціалізації.

Соціалізація – це процес засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, елементів культури, установок, властивих суспільству, соціальним групам, до яких він належить. Іншими словами це процес перетворення людської істоти на суспільного індивіда, утвердження його як особистості, залучення до суспільного життя як активної, значимої, дієвої сили. Відповідно людина в цьому процесі є не лише об’єктом, а й суб’єктом цього процесу.

Розвиток особистості студента - процес становлення особистості майбутнього фахівця як результат його соціалізації, виховання й професійного навчання. Це якісні трансформації в структурі особистості студента, насамперед, у сфері його самосвідомості, професійному самовизначенні й самоствердженні, унаслідок чого виникає новий якісний стан об'єкта. Процес може відбуватися по висхідній (прогресуючій) чи нисхідній (регресуючій) лініях (у цьому разі об'єкт деградує - втрачає позитивні властивості, не здобуваючи нових).

З погляду педагогіки розвиток особистості студента - цілеспрямований, систематичний і безперервний процес удосконалювання розумової, психічної, фізичної і професійної діяльності за допомогою відповідного навчального матеріалу, доцільного впливу та адекватної організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі.

У науці розрізняють загальний інтелектуальний, моральний, психічний, фізичний і професійний розвиток людини.

Загальний інтелектуальний (розумовий) розвиток пов'язаний з освітою і вихованням, спрямований на розвиток розуміння й розумових дій, умінь аналізувати, узагальнювати й конкретизувати ситуацію, педагогічне середовище, навколишню дійсність, а в разі необхідності - уміння нестандартно мислити, ухвалюючи виважені рішення.

Моральний розвиток передбачає набування, підсилення, зміцнення сукупності моральних принципів, норм, почуттів, свідомості, ідеалів та ін.

Психічний розвиток - розвиток різних систем індивідуальної психіки студента.

Фізичний розвиток означає високий рівень фізичної підготовленості, необхідний для ефективної діяльності. Має бути спрямованим на підготовку молоді до продуктивної праці.

Професійний розвиток студентів - процес і результат набування знань, навичок і вмінь, необхідних для ефективного здійснення професійної діяльності, та їх удосконалювання.

Самовиховання, у вищому навчальному закладі — цілеспрямована свідома діяльність студента щодо самовдосконалення й формування в собі необхідних якостей і властивостей особистості.

Професійне становлення особистості - цілісний довготривалий динамічний процес формування особистості студента як майбутнього фахівця, який розпочинається з прийняття рішення про вибір професії, включає період професійного навчання і завершується успішною адаптацією випускника до умов трудової діяльності.

Управління формуванням особистості студента - оперативне регулювання становлення й розвитку особистості студента за допомогою системи заходів і способів впливу на його психіку, поведінку та діяльність із метою вироблення в нього певних якостей, потреб, мотивів, ставлень до дійсності, світогляду, самосвідомості, професіоналізму тощо.

Навчання - цілеспрямована, заздалегідь спроектована дидактична взаємодія, в процесі якої здійснюється стимулювання й організація пізнавальної діяльності студента, спрямованої на засвоєння ним соціального досвіду, (в т.ч. досвіду професійної діяльності), формування його світогляду та розвитку пізнавальних можливостей.

Воно характеризується спільною діяльністю викладача й студента, метою якого є розвиток особистості останнього, засвоєння знань, формування умінь і навичок, тобто загальної орієнтувальної основи конкретної професійної діяльності майбутнього фахівця. При цьому викладач здійснює діяльність, що позначається терміном "викладання", а студент включений у діяльність учіння, що задовольняє його професійно-пізнавальні потреби.

Освіта – процес й результат навчання.

Самоосвіта - цілеспрямована самостійна робота студента з набування, поглиблення та удосконалення знань, навичок та вмінь.

Вища освіта як процес і результат засвоєння систематизованих наукових знань, умінь і навичок про соціальну сутність і зміст конкретної професійної діяльності. Це необхідна умова для підготовки людини до здійснення соціально-професійних функцій на належному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Педагогічний процес у ВНЗ - активний процес взаємозалежної і взаємозумовленої діяльності суб'єктів та об'єктів навчання й виховання, що становить організовану й цілеспрямовану навчально-виховну діяльність його учасників, їхнє навчання й виховання, розвиток, професійну, морально-психологічну й психологічну підготовку, що їх виконують у єдності й взаємозв'язку. Його основна мета - підготовка людей і груп (колективів) до різних видів діяльності.

 




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав