Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Стан і тенденції розвитку кадрової ситуація у сфері освіти України

Читайте также:
  1. Http://www.portal.rada.gov.ua/- офіційний сайт Верховної Ради України, містить всю вітчизняну нормативну базу, зі змінами та доповненнями.
  2. Http://www.portal.rada.gov.ua/- офіційний сайт Верховної Ради України, містить всю вітчизняну нормативну базу, зі змінами та доповненнями.
  3. III.Перспективи розвитку фінансового ринку України.
  4. V. ЕТАП САМОАНАЛІЗУ, ГРУПОВОЇ РЕФЛЕКСІЇ ТА САМОРОЗВИТКУ
  5. VII. Антропологічний склад народів України
  6. Аварійно - рятувальні служби України.
  7. Автоматизація оброблення інформації у податковій системі України
  8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  9. Адвокатура України у радянський період.
  10. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ КРАЇНИ

Реформування кадрового забезпечення системи освіти є одним з пріоритетів державної кадрової політики України. Плани конкретних заходів щодо реалізації державної кадрової політики в освіті знайшли відображення у Національній доктрині розвитку освіти, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Указі Президента України «Про Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки», Білій книзі національної системи освіти України, постановах Кабінету Міністрів України, наказах Міністерства освіти і науки України та ін.

Необхідність глибокого аналізу кадрової політики галузі освіти та вироблення практичних рекомендацій щодо реалізації поставлених державою завдань вимагає визначення основних напрямів реформування системи кадрового забезпечення освіти України. До найактуальніших проблем у кадровому забезпеченні освіти України можна віднести такі:

1. Підготовка вчителів для системи дошкільної та загальної середньої освіти. Сьогодні в Україні кожний обласний центр здійснює підготовку вчителів та вихователів. Щороку дипломи спеціалістів і магістрів отримують десятки тисяч випускників педагогічних вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ). Проте практика демонструє картину колосальної нестачі педагогічних кадрів як у дошкільній, так і в загальній середній освіті. Особливо актуальною ця проблема є для навчальних закладів сільської місцевості.

2. Підготовка педагогічних працівників для системи позашкільної освіти. Досить тривала непланомірність, недооцінка державної підтримки цієї важливої ланки освіти для розвитку, виховання, навчання і професійного самовизначення молоді призвели до того, що на сьогодні відсутнє об'єктивне оцінювання потреби у фахівцях для різнопрофільних позашкільних навчальних закладів (ПНЗ).

Актуальним залишається питання здобуття повної вищої освіти педагогічними працівниками позашкільних навчальних закладів. Так, на сьогодні лише 68% педагогів у системі позашкільної освіти мають вищу освіту, при цьому серед керівників ПНЗ частка осіб з вищою освітою складає 96,7%.

Особливої уваги потребують питання професійної підготовки керівних кадрів центральних, регіональних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які несуть відповідальність за державне регулювання розвитку позашкільної освіти.

3. Підготовка кадрів для системи професійно-технічної освіти (далі – ПТО). Головною метою діяльності закладів системи ПТО є підготовка конкурентоспроможних кваліфікованих робітників. Це вимагає системної роботи у напрямі наближення ПТО до виробництва, перегляду низки освітніх стандартів, відповідної підготовки кадрів для системи ПТО.

Сьогодні у 975 професійно-технічних училищах України, що готують професійні кадри за 35 напрямами і видами господарської діяльності, працює понад 45 тис. педагогічних працівників. При цьому контингент управлінських кадрів для ПТО формується головним чином із числа спеціалістів інженерно-технічного та інших профілів, які не мають відповідної економічної і управлінської освіти.

Прослідковується недостатня ефективність використання кадрового резерву щодо призначення на посаду керівників професійно-технічних навчальних закладів (далі – ПТНЗ).

Майже кожний другий директор та кожний третій його заступник, більше половини викладачів професійно-теоретичного циклу мають відповідну робітничу кваліфікацію. Більшість майстрів виробничого навчання володіють двома і більше робітничими професіями та мають відповідну психолого-педагогічну підготовку.

83% педагогічних працівників мають вищу освіту, 11% – базову вищу, 4% – середню спеціальну і 2% – незакінчену вищу. Це свідчить про те, що рівень професійної підготовки та кваліфікація викладачів досить високі.

Більшість педагогічних працівників ПТНЗ – це особи віком від 30 до 60 років, 10% - від 60 років і старші. Молодь до 30 років становить 12%. Головна причина такого становища полягає у наявності значної розбіжності в зарплаті працівника підприємства і педпрацівника, що призводить до проблем з комплектуванням ПТНЗ кадрами.

Адже навчальні заклади залишають кращі фахівці. Розв'язати таку ситуацію можна, визначивши на законодавчому рівні можливості щодо зарахування для керівників і працівників ПТНЗ до педагогічного стажу час роботи за відповідним фахом на підприємстві.

4. Особливої уваги потребує система кадрового забезпечення ВНЗ. У 2013/2014 навчальному році у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації працювало 36,4 тис. педагогічних працівників, у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації – 158,9 тис. педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Навчальний процес у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації забезпечувало понад 36,4 тисяч педагогічних працівників, у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації – понад 158,9 тисяч науково-педагогічних та педагогічних працівників.

Серед викладачів ВНЗ налічувалося 69,3 тис. кандидатів наук та 13,9 тис. докторів наук, 46,7 тис. осіб доцентів та 12,5 тис. професорів.

Стаття 55 Закону України «Про вищу освіту» визначає основні посади НПП, НП і ПП ВНЗ та порядок їх заміщення, зокрема:

Основними посадами НПП ВНЗ є: керівник (ректор, президент, начальник, директор); заступник керівника (проректор, віце-президент, заступник начальника, заступник директора, заступник завідувача), діяльність якого безпосередньо пов’язана з освітнім або науковим процесом; директор (начальник) інституту, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов’язана з освітнім або науковим процесом; декан (начальник) факультету, його заступники, діяльність яких безпосередньо пов’язана з освітнім або науковим процесом; директор бібліотеки; завідувач (начальник) кафедри; професор; доцент; старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист; науковий працівник бібліотеки; завідувач аспірантури, докторантури.

Основними посадами ПП ВНЗ є: викладач; методист.

Повний перелік посад НП і ПП ВНЗ встановлюється КМ України.

Перелік посад НП ВНЗ визначається відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Посади ПП можуть займати особи із ступенем магістра за відповідною спеціальністю.

Статутом ВНЗ можуть встановлюватися відповідно до законодавства додаткові вимоги до осіб, які можуть займати посади ПП.

ПП призначаються на посаду та звільняються з посади керівником ВНЗ. ПП кожні п’ять років проходять атестацію. За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання.

Порядок проведення атестації ПП встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань ПП, порядок їх присвоєння визначаються КМ України.

Посади НПП можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра.

Статутом ВНЗ можуть встановлюватися відповідно до законодавства додаткові вимоги до осіб, які можуть займати посади НПП.

Під час заміщення вакантних посад НПП – завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою ВНЗ.

В окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади НПП можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році.

Особа у ВНЗ не може одночасно займати дві та більше посад, що передбачають виконання адміністративно-управлінських функцій.

Зважаючи на велику кількість студентів, що навчаються у ВНЗ, така кількість педагогічних і науково-педагогічних кадрів є недостатньою. Потребує суттєвого удосконалення якісний склад науково-педагогічних та керівних кадрів системи вищої освіти.

В Україні нині не існує чіткої, узгодженої та дієвої системи підвищення кваліфікації викладачів та керівників ВНЗ. Діюча практика стажування викладачів у інших профільних навчальних закладах не дає бажаного ефекту, оскільки в процесі такого стажування не реалізується компетентнісний підхід до професійного розвитку фахівця вищої школи. Досить часто таке стажування має формальний характер.

Потребують суттєвого перегляду навчальні програми підвищення кваліфікації для працівників вищої школи, зокрема в частині осучаснення змісту навчання, надання йому практичної спрямованості. Нагальною є переорієнтація методів навчання на розвиток самоосвіти, самопізнання, саморозвитку фахівців вищої школи.

У зв'язку з цим сьогодні на часі прийняття низки нормативних документів, які б регламентували післядипломну освіту працівників ВНЗ. Це, зокрема, закони «Про освіту дорослих», «Про вищу освіту» та ін.

5. Реалізація освітніх реформ актуалізувала питання професіоналізму керівних кадрів освіти. На сьогодні в Україні є сформованою мережа закладів післядипломної педагогічної освіти, що реалізують програми підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників. Але на часі підготовка управлінців-практиків для системи управління освітою – фахівців з розробки та реалізації державної політики в галузі освіти.

Перший крок у цьому напрямі було зроблено у 2009 р. Національною академією державного управління із відкриттям нової спеціальності за магістерською програмою «Державне управління у сфері освіти», що зорієнтована на професійну підготовку керівних кадрів освіти.

Також невизначеними залишаються питання професійної управлінської підготовки керівних кадрів регіонального і місцевого рівнів управління освітою, що передбачає розробку нових оригінальних програм і курсів.

Підсумовуючи, слід зазначити, що система кадрового забезпечення освіти України потребує невідкладного реформування. При цьому необхідним є проведення системної роботи у таких напрямах:

1. Розробка науково обґрунтованої концепції сучасної кадрової політики в освіті, запровадження положень стратегічного управління кадровим потенціалом в освіті.

2. Удосконалення нормативно-правової та організаційної бази кадрової політики в освіті, прийняття низки нормативно-правових документів, які б регламентували підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації педагогічних, науково-педагогічних та керівних кадрів освіти, їх працевлаштування, соціальний захист тощо.

3. Модернізація системи неперервної професійної освіти педагогів, зокрема оновлення стандартів вищої педагогічної освіти, введення нової системи атестації педагогічних, науково-педагогічних працівників і керівних кадрів освіти, складовими якої є оцінка професійної компетентності, теоретичної підготовки тощо.

4. Співпраця держави і громадськості у напрямі прийняття та реалізації управлінських рішень, контролю за їх виконанням, участь в оцінці якості освіти споживачами освітніх послуг тощо.

5. Підвищення ефективності фінансування освіти.

Стратегічною метою державної кадрової політики у сфері освіти має стати не лише підготовка і висока кваліфікація управлінських, педагогічних і науково-педагогічних кадрів освіти, забезпечення і зберігання балансу процесів кількісного і якісного складу освітянських кадрів відповідно до потреб розвитку суспільства, системи освіти, вимог чинного законодавства, стану економіки країни, а й відновлення в суспільстві соціального престижу, статусу педагогічної і науково-педагогічної діяльності.

Таким чином, державна кадрова політика в освіті – це сукупність принципів, способів дій державних органів управління освітою з організації людських ресурсів галузі на основі формування, підтримки і розвитку освітніх цінностей та ідеалів, норм, правил, процедур, здатних забезпечити цілісність та стійкість розвитку системи освіти у відповідності з державними цільовими установками.

Контрольні питання та завдання

1. Дайте визначення поняттям «держава», «політика», «кадри» та «державна кадрова політика в освіті».

2. Назвіть мету та основні цілі державної кадрової політики в освіті.

3. Розкрийте основні завдання державної кадрової політики в освіті.

4. Чому кадрова політика належить до основних важелів управління?

5. Що є об'єктом кадрової політики?

6. Яка стратегічна мета державної кадрової політики у сфері освіти?

7. Назвати ключові критерії сучасної кадрової політики у сфері освіти, її глобальні імперативи.

8. Охарактеризувати кадрову ситуацію, тенденції розвитку кадрового забезпечення в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти.

9. Які підрозділи органів виконавчої влади координують і контролюють реалізацію кадрової політики в освітянській сфері.

10. Хто має право займатися педагогічною і науково-педагогічною діяльністю?

11. Що впливає на кадрову ситуацію у сфері освіти?

12. Які чинники сприяють підвищенню якості кадрового потенціалу сфери освіти?




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.01 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав