Читайте также:
|
Екологія - наука про екосистеми, що взаємодіють між собою у певному середовищі. Людина тривалий час виключалася з цих систем [6]. Після фундаментальних праць В. І. Вернадського про ноосферу - сферу розуму як вищу стадію розвитку біосфери, коли розумова діяльність стала провідним чинником розвитку на Землі, - стало очевидним, що людина не відсторонена від процесів у природі, що вона є одним з елементів екосистем, причому одним з найактивніших і динамічніших. Екологія набула, таким чином, певних економічних і соціальних вимірів, а також політичного значення [8].
Тривалий час політичному чиннику в екологічній безпеці не надавалося належної ваги [11, 15]. Розширене тлумачення екополітики, коли вона ототожнювалася з будь-якою діяльністю, що хоч скільки-небудь стосувалася охорони навколишнього середовища, фактично призвело до втрати в багатьох аспектах власної компоненти екополітики.
Екологічна політика має певні рівні та сфери дій. Вона може бути глобальною, регіональною, національною та локальною, може бути спрямована на збереження тієї чи іншої екосистеми або біосфери загалом, стосуватися різних аспектів людської діяльності.
Екополітика на практиці - це політика, що здійснюється в різних сферах суспільного життя і спрямована на зменшення екологічного ризику.
Підсумовуючи, політика екологічної безпеки є типом розвитку суспільства (як суб'єкта екосистеми), що реалізується в умовах інтенсивно-коеволюційного розвитку, тобто в інтересах як суб'єкта екосистеми, так і об'єкта (середовища), і відповідає певним характеристикам.
Безумовне дотримання принципу примата безпеки. Нині проблема безпеки населення держави, а також цивілізації загалом є одним з найважливіших критеріїв соціального розвитку, і можна сказати, що нині концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки. Це стало очевидним, коли виявилося, що прогрес в економіці або культурній сфері пов'язаний з екологічним регресом.
Докорінна зміна характеру виробничих відносин з точки зору їхніх екологічних наслідків. При цьому враховуються екологічна ємність територій при розміщенні господарських комплексів; необхідність зіставлення можливості екосистем окремих регіонів України, врахування цього в демографічній, регіональній і національній політиці; послідовне та чітке вжиття природоохоронних заходів; впровадження ресурсозбереження й енергозбереження; екологобезпечних і бeзвідходних технологій, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві.
Дотримання невід'ємного права на здорове навколишнє середовище.
Інтернаціоналізація екологічної безпеки. Захист навколишнього середовища - природне поле співробітництва всіх держав, вільного від конфронтації, суперництва та взаємних підозрювань.
Новий погляд на проблему споживання, його раціоналізацію. Поліпшення рівня життя людей має відчуватися не коштом природи, а супроводжуватися збереженням і відтворенням умов існування тваринного та рослинного світу.
Нові підходи до розв'язання багатьох соціальних завдань, пов'язаних передусім із шкодоюзбитком для здоров'я людей через руйнування навколишнього середовища.
Закріплення пріоритету загальнолюдських цінностей, впровадження в заклади освіти та виховання дисциплін екологічного змісту. Сприйняття людиною себе як частки природи.
Для реалізації розвитку такого типу суспільства необхідне дотримання цілої низки умов. Однією з них є нагальність зменшення антропогенного тиску за допомогою розробки та впровадження технологій, що зменшують забруднення середовища, а також біологічного, економічного, юридичного та політичного обгрунтування ефективних заходів щодо охорони навколишнього середовища. Іншою умовою є високий рівень фундаментальних досліджень закономірностей і механізмів, що визначають стійке функціонування біологічних систем різного рівня в процесі взаємодії з соціальним середовищем, продуктами антропогенного походження та природними ландшафтами.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 31 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |