Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Граматичні категорії іменника

13.5. Категорія роду та числа.

Граматична категорія роду є однією з визначальних, класифікаційних характеристик іменника як частини мови.

Кожний іменник (крім тих, що вживаються тільки у множині) належить до одного з трьох родів: чоловічого (вітер, світ, буряк, комар), жіночого (осока, дошка, доля, совість) чи середнього (море, поле, листя, повідомлення). Іменники чоловічого роду співвідносні із займенником він, жіночого – вона, середнього – воно. Іменники у множині роду не мають.

Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається: а) за різними основами: бик – корова, півень – курка; б) за закінченнями: син, дядьк о, дочк а; в) за суфіксами: поет – поет ес а, школяр – школ ярк а, дослідник – дослідн иц я; г) за зв’язками з іншими словами: наша депутат, наш депутат, зайшла Гнатенко, зайшов Гнатенко, з’явилася Ронто, з’явився Ронто, проінформував Мороз, проінформувала Мороз.

У назвах тварин рід іменників може і не відбивати статевих відмінностей, а визначатися за морфологічною будовою: морж, метелик, орел, лин, тигр – чоловічого роду; муха, сорока, синиця, тріска, миша – жіночого.

Більшість іменників розподіляється за родами залежно від характеру основи і системи закінчень.

До ч о л о в і ч о г о роду належать:

а) більшість іменників з кінцевим приголосним основи (віл, степ, гай, вуз, ступінь, гараж), за винятком деяких жіночого роду;

б) частина іменників на -а (-я), що семантично вказують на віднесеність осіб до чоловічої статі (старост а, Микол а, Ілл я);

в) деякі іменники на -о (батьк о, дядько, Павл о, Дніпр о).

До ж і н о ч о г о роду належать:

а) більшість іменників на -а (-я) (сестр а, Софі я, ткал я), крім деяких чоловічого роду з семантичною мотивацією та середнього роду;

б) частина іменників на приголосний (ніч, радість, міль, тінь) та іменник мати.

До с е р е д н ь о г о роду належать:

а) майже всі іменники на -о, -е (срібл о, марев о, мор е, пол е);

б) частина іменників на -а, (-я) (насінн я, житт я, дозріванн я, тел я, ягн я, курч а і т. ін. ).

Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи родом діяльності (професор, доцент, інженер, токар, суддя, психолог, геолог та ін. ), хоч і можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду: Моя сестра математик, а брат архітектор.

В українській мові є ще іменники спільного роду, в яких рід визначається за статтю: сирота Ольга, сирота Петро. До них належать іменники типу сіромаха, бідолаха, нікчема, недотепа, базіка, нероба, каліка, гультіпака тощо.

Є іменники, які вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду: зал – зала, клавіш – клавіша, санаторій – санаторія, жираф – жирафа.

П р и м і т к и:

1. Запам’ятайте, що слова путь, криза, президія, філія – жіночого роду; біль, кір, насип, Сибір, степ, дріб – чоловічого роду.

2. Під час визначення роду незмінюваних іменників майте на увазі, що:

а) назви осіб мають рід відповідно до статі: цей аташе, ця леді, цей денді;

б) назви тварин мають чоловічий рід: цей поні, цей кенгуру;

в) назви неістот належать переважно до середнього роду: це кашне, те депо;

г) власні назви зберігають рід загальних назв (місто, озера, ріка, країна, село тощо ): велике Тбілісі, Поті (міста); знамените Онтаріо (озеро), наща Огайо (річка) і Огайо (штат) прийняв гостей; Толідо (місто) побудоване на березі озера Ері і Толідо (порт) прийняв кораблі; Монтевідео (місто) зустріло спортсменів та ін.

д) незмінювані складноскорочені слова мають переважно той самий рід, що й основне слово: райвно (відділ – чоловічий рід), загс (запис – чоловічий рід).

Категорія числа, як і категорія роду, є основною категорією в системі словотвору і словозміни іменників. Вона вказує на кількісний вияв того, що позначається самим іменником.

За значенням і формою в українській мові розрізняються два числа: однина і множина.

Іменники у формі однини вживаються для позначення назви одного предмета: вишня, дорога, ясен, колодязь, море, перо. Іменники у формі множини вживаються для позначення назви кількох однорідних предметів: вишні, дороги, ясени, колодязі, моря, пера.

Щодо числа іменники поділяються на три групи:

1. Іменники, що вживаються і в однині, і в множині: твір – твори, лекція – лекції, інститут – інститути, хмара – хмари.

2. Іменники, що вживаються тільки в однині. До них належать:

а) назви речовин: молоко, сметана, чорнило, клей, мазут, олія;

б) збірні іменники: листя, худоба, людство, мишва;

в) іменники з абстрактним значенням: програмування, телебачення, доброта, чуйність, жовтизна, ходьба;

г) власні назви: Тернопіль, Волинь, Прип’ять.

3. Іменники, що вживаються тільки в множині. Сюди належать:

а) назви парних предметів: двері, сани, ножиці, обценьки;

б) назви, що мають матеріально-речовинне значення: дріжджі, висівки, дрова, змилини;

в) назви сукупностей предметів: гроші, витрати, копалини, фінанси;

г) назви ігор, процесів: побігеньки, посиденьки, піжмурки;

д) назви відрізків часу, свят, побутових обрядів: канікули, обжинки, заручини, хрести, входити;

е) власні назви: Суми, Черкаси, Залісці, Семигори.