Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ. Процесний підхід. В основі цього підходу лежить поняття «процес», яке означає послідовність зміни певного стану

Читайте также:
  1. A. ненормальный ход родового процесса, родо­вые травмы
  2. CISC и RISC-процессоры
  3. D. как завершающий этап сукцессионного процесса
  4. GMAW процесс
  5. I. Определение эпидемического процесса и методологическое обоснование разделов учения об эпидемическом процессе.
  6. I. Определение эпидемического процесса и методологическое обоснование разделов учения об эпидемическом процессе.
  7. I. ПОЧЕМУ МЫ ДОЛЖНЫ ИЗУЧАТЬ СТОРОНЫ И СВОЙСТВА ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА?
  8. IBM рассказала о процессоре Power7
  9. IBM рассказала о процессоре Power7
  10. II Разновидности производственных процессов

 

Процесний підхід. В основі цього підходу лежить поняття «процес», яке означає послідовність зміни певного стану. За цим підходом управління розглядається як процес виконання взаємо­пов'язаних дій (планування, організація, мотивування, контроль, регулювання), кожна з яких сама по собі є процесом. Цей підхід було розроблено вченими класичної школи, які запропонували виокремлювати і вивчати функції менеджерів.

Системний підхід. Сучасним підходом до вивчення організа­ції є системний підхід, який уособлюється зі способом мислення та взаємозв'язку окремих складових у єдину композицію. Він розглядає систему, яка управляє І якою управляють, як цілісний комплекс взаємопов'язаних елементів. Це дає змогу бачити і ви­значати компоненти, властивості а також внутрішні й зовнішні зв'язки системи управління.

Основні типи систем:

Системний підхід пов'язують із розробкою у 50-х роках ми­нулого століття теорії систем Ч. Бернардом, П. Друкером, Н. Ві-нером, К. Шенном. Основні положення теорії систем:

1. Наявність певного набору частин та компонентів цілісності, що суттєвим чином зумовлюють її структуру і можливість взає­модії із зовнішнім середовищем.

2. Властивості об'єднаного в систему цілого не дорівнюють арифметичній сумі властивостей частин; вони якісно нові, харак­терні лише для даної системи.

3. Система є організованою, тобто об'єднує і з'єднує в одне ціле відповідно до певного розміщення і зв'язків систему компо­нентів.

4. Наявність у системі як прямих, так і обернених зв'язків.

5. За винятком Всесвіту, усі системи є підсистемами більших систем.

Головна ідея системної теорії полягає в тому, що жодна дія не починається в ізоляції від Інших. Кожне рішення має наслідки для всієї системи. Системний підхід в управлінні дає змогу уник­нути ситуацій, коли вирішення в одній галузі перетворюється в проблему для іншої. Системний підхід у менеджменті передбачає обгрунтування загальної цілі та її розподіл за певними підрозді­лами на основі побудови дерева цілей: система поділяється на підсистеми, організація — на підрозділи.

Ситуаційний підхід. З погляду економіки організації най­більш суттєві в науково-методичному плані результати було отримано в рамках ситуаційного підходу. Суть ситуаційного під­ходу полягає в тому, що форми, методи, системи, стилі управлін­ня мають істотно варіюватися залежно від сформованої ситуації, тобто центральне місце має займати ситуація.

Методологію ситуа­ційного підходу пояснюють як чотирикроковий процес:

• керівник повинен знати засоби професійного управління, які довели свою ефективність;

• кожна з управлінських концепцій і методик має певні сильні та слабкі сторони, тому керівник повинен уміти передбачати ймовірні наслідки;

• керівник повинен правильно оцінювати ситуацію;

• керівник повинен уміти застосувати конкретні прийоми, які викликали б найменший негативний ефект, до конкретних ситуа­цій, тим самим забезпечуючи досягнення цілей найефективнішим способом.

 

ПРОЦЕС МЕНЕДЖМЕНТУ

4. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

1. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ

Закони й закономірності управління базуються на об'єктивних економічних законах і не залежать від свідомості та волі людей. Використання законів і закономірностей допомагає найефективніше досягти поставлених цілей. В управлінні варто враховувати дію не лише одного закону, а їх сукупності.

Основні закони теорії управління наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

ОСНОВНІ ЗАКОНИ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ

Формулювання закону Його сутність
Закон демократії Забезпечує участь усіх працівників в управлінських процесах, розвиток осо­бистості, суспільної думки
Закон інтеграції Спрямований на досягнення єдиної мети організації
Закон спеціалізації управління Передбачає розподіл управлінської дія­льності
Закон економії часу в управлін­ні Спрямований на підвищення ефективно­сті управлінської праці на основі засто­сування сучасних технологій, методів і прийомів управління
Закон оптимального поєднання централізації І децентралізації управління Забезпечує формування оптимального рівня системи делегування повноважень
Закон пропорційного розвитку систем управління Передбачає послідовний розвиток і вдос­коналення усіх управлінських систем ор­ганізації
Закон відповідності системи її цілям Передбачає встановлення вихідної точки (цілі) в системі управління
Закон відповідності організації зовнішньому середовищу Вказує на взаємозв'язок і взаємовплив організації і її оточення
Закон еластичності систем Передбачає можливість адаптації систем до різних умов
Закон безперервного вдоскона­лення систем Удосконалення вважається об'єктивним процесом, що не залежить від чисїсь волі й бажань

Закономірностей менеджменту є велика кількість І вони пов'язані із:

• процесом менеджменту;

• функціями та методами менеджменту;

• управлінськими рішеннями;

• внутрішнім і зовнішнім середовищем організації;

• розвитком менеджменту.

 

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ МЕНЕДЖМЕНТУ

Фундаментальними основами управління є його принципи. В енциклопедичній літературі дається широке тлумачення поняття «принцип». Це основне вихідне положення будь-якої теорії або вчення, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи.

Принципи менеджментуосновні керівні ідеї, правила та орієнти­ри діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації.

Принципи менеджменту мають визначати не очевидні, а більш глибокі, саме принципові закономірності й одночасно служити керівництвом до практичних дій. Принципи управління реалізуються через свідомість, інтелект, волю (наполегливість) і цілесп­рямованість людини. Важливо забезпечити такі умови праці, щоб із максимального мірою використовувати ці людські якості.

Принципи менеджме­нту:

принцип поєднання демократизму і доцільного економіч­ного централізму, він показує, що всі зайняті у підприємництві працівники вільно вибирають, де і в межах яких форм власності та господарювання докласти свої зусилля;

досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності — передбачає результативність, успіх у досягненні мети, а також економічність, або мінімальні витрати для одер­жання відповідного результату за умов виправданого ризику;

принципи стимулювання. Історичний досвід показав, що саме люди є носіями певних Інтересів, прагнень як матеріально­го, так і духовного характеру. Без урахування потреб людини не­можливо ефективно керувати працівниками, організовувати їх для розв'язання того чи іншого завдання;

принцип сдинокерованості в поєднанні з колегіальністю. Єдинокерованість означає підпорядкованість у трудовому проце­сі всіх працівників одній особі — керівникові, який мас необхідні права щодо управління дорученою йому ланкою і несе повну відповідальність за її роботу;

принципи економічності управління — передбачають об­меження витрат (трудових, матеріальних, фінансових, моральних та ін.);

принцип науковості — зосереджує увагу на використанні найновіших концепцій розвитку науки і техніки, прогресивного досвіду організації менеджменту на кращих підприємствах і ор­ганізаціях;

принцип правильної підготовки і розстановки кадрів — нагадує про необхідність забезпечення стабільності кадрів та професіоналізму управління;

принцип інтеграції особистих інтересів і цілей організа­ції — передбачає відповідальність усіх працівників за стан справ у організації, залучення їх «до участі в прибутках»;

принцип цілеспрямованості — вказує на ціль, як на вихід­ну точку управління;

принцип ієрархічності — передбачає чіткий розподіл пов­новажень по вертикалі;

орієнтація на цінності — оскільки менеджмент належить до суспільного оточуючого середовища, то має зважати на його цінності.

Основоположник менеджменту А. Файоль обгрунтував 14 принципів, які й досі є актуальними (табл. 2.3). Він вважав, що за правильної організації роботи, кожен працівник або кожне під­приємство може досягти успіху.

ПРИНЦИПИ МЕНЕДЖМЕНТУ А. ФАЙОЛЯ




Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 45 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав