Читайте также:
|
У загальному випадку виділяють наступні напрями природокористування.
1. Виробниче: фабрично-заводське; гірничопромислове наземний, підземний та морське (на шельфі); відхідну-звалищного; житлово-складське; енергодаточное; водоснабженческое; будівельне; рекультиваційні і меліоративне; сільсько-та лісогосподарське; охоче-промислове, наземне і морське.
2. Просторово-погоджує; транспортний водне - морське, річкове і озерне, авіаційне, залізничне, автодорожнє, гужовий і пішохідний; енергопередаточное природокористування.
3. Комунальне: сельбищних, науково-навчальний, спортивно-оздоровче, лікувально-курортологічні, рекреаційне.
4. Середовищоохоронне: підрозділяється за типами природних середовищ. Прикладом служать заходи щодо збереження видового різноманіття та генофонду дикої природи.
Перелічені напрямки є формами освоєння людиною навколишнього середовища.
Природокористування ведеться на обмеженій території колективом людей, тобто суб'єктами господарювання. Господарюючий суб'єкт визначається як юридична або фізична особа, яка здійснюєвідповідно до вимог законодавства УКР господарську або іншу діяльність, для ведення якої використовуються природні ресурси і / або при її здійсненні виявляється вплив на навколишнє середовище. Території господарювання ділять на наділи, наділи - на угіддя. Види угідь виділяють відповідно до технології використання і розглядають як просторову частина природного комплексу.
З суміжних наділів - однакових або різних форм природокористування - формується тип місцевості. Поєднання типів місцевості утворюють географічні райони, а поєднання районів - географічні області країни Різні просторові одиниці географічного середовища пов'язані воєдино міграцією хімічних елементів. Таким чином, навколишнє середовище характеризується значною просторовою неоднорідністю. З позицій природокористування в навколишньому середовищі виділяють природні ресурси і Еко-трудова умови. Природні ресурси - частина всієї сукупності природних умов і компонентів природного середовища, головний об'єкт природокористування. Під природними ресурсами розуміють тіла, речовини і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб населення у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності як джерело енергії, сировини чи майже готового продукту. У більш загальному випадку терміном "ресурси" позначають будь-які використовуються і потенційні джерела задоволення тих чи інших потреб суспільства.
Природокористування – це сукупність усіх форм експлуатації природо-ресурсного потенціалу й заходи щодо його збереження.Воно рогшлядається й як сукупність усії форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу, і як сукупність продуктивних сил, виробничих відносин і відповідних організаційно-економічних форм, пов`язаних із первинним присвоєнням, використання і відтворення людиною об`єктів навколишнього природного середовища для задоволення своїх потреб, і як сукупий вплив людини на географічну оболонку Землі. Наведемо компоненти природокористування:
1) ресрсоспоживання
2) конструктивне перетворення
3) відтворення та відновлення проживання й природних ресурсів
4) управління й моніторинг
Залежно від сфери господарської діяльності природокористування можна поділити на:
• виробниче (промислове, сільськогосподарське тощо)
• обслуговуюче (рекреаційне, житлово-комунальне тощо)
До структурних елементів природокористування як галузі виробничої діяльності належать:
1) Сукупність спеціалізованих галузей, що відтворюють природні ресурси, сприяють їх природному відновленню, регулюють процеси природокористування іншими галузями народного господарства, ці галузі є природничо-господарськими й охоплюють сільське, лісове, водне, рибне господарство, геологорозвідку та ін
2) Виробничі об`єднання (підприемства) для здійснення переважно природоохоронних функцій. Це підприемства, що утилізують відходи виробництва і вторинні ресурси, целюлюзи з трасок і т.(при виробництві 1 т паперу з макулатури зберігається 4,5 м деревини, викиди в атмосферу зменшуються на 85%, а забруднення води – на 40%); підприємства з виробництва будматеріалів із відїходів вуглевидобування, тепловиї електростанцій; фабрики з утилізації побутового сміття, відходів тваринницьких комплексів тощо;
3) Спецалізовані цехи, служби, відділи охорони природи, що організовуються на підприємствах тих галузей, які найвідчутніше впливають на стан довкілля. Ці відділи тп цехи розробляють і впроваджують безвідхідні технології, забезпечують очищення водних стоків і викидів в атмосферу, експлуатацію очисних споруд, контроль за додержанням екологічних нормативів.
Кордони природокористування дуже рухомі. Вони враховують усякі впливи на природу – як корисні, так і шкідливі для людини, а також можливість доягнення екологічної рівноваги.
Екологічна рівновага – це баланс природних чи змінених людиною компонентів і природних процесів, що створюють середовище та забезпечують тривале (умовно нескінченне) існування даної екосистеми.
Відповідно порушення екологічної рівноваги – це зміна в процесах взаємодії й у складі компонентів і елементів екосистеми, що веде до її заміни іншою екосистемою на тривалий чи умвоно нескінченний термін.
Звідси поділ природокористування виявляється нераціональним, коли діяння людини на природу призводять до підриву її відтворювальних здатностей і сил (надмірні вирубки, вилови та інші види хижацького промислу), до зниження якості, розтрат і вичерпання природних ресурсів, забруднення довкілля промисловими викидами й отрутохімікатами, зниження або знищення оздоровчих і естетичних якостей природи. Нераціональне природокористування може бути результатом як навмисних, так і ненавмисних дій – стихій і побіжних впливів суспільства на природу. Запобігання й переборення нераціонального природокористування – завдання охорони природи.
При використанні природних ресурсів як і в будь-якій діяльності треба дотримуватися певних правил – принципів.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 62 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |