Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вітчизняна практика функціонування соціальних позабюджетних фондів

В Україні, як державі, що вважає своїм пріоритетом формування соціальне орієнтованої ринкової економіки, найбільшими за обсягом та найвагомішими зазначенням є соціальні фонди, а саме фонди загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування.

В Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне со­ціальне страхування залежно від страхового випадку визначено такі його види:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування на випадок безробіття; -

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Серед перелічених видів лише медичне страхування в Україні фактично не запроваджене як загальнообов'язкове на державному рівні. Інші види ціального страхування реалізуються через відповідні цільові страхові фон; які є позабюджетними.

Пенсійний фонд України. Мабуть, найбільш важливим видом загальї обов'язкового державного соціального страхування є пенсійне. Необхідніс пенсійного забезпечення громадян спричинила формування пенсійних фонд: які сьогодні функціонують практично у кожній державі. Пенсійний фонд спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та розподілі коштів пенсійного призначення.

Пенсійний фонд України створений у 1991 р. як самостійна фінансова уст нова, що здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з м тою управління системою державного пенсійного забезпечення. Пенсійні фонд не входить до складу Державного бюджету України.

Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсій! страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-ІУ у нашій державі запроваджеі трирівнева система пенсійного забезпечення:

- перший рівень: солідарна система загальнообов'язкового державної
пенсійного страхування,, побудована на принципі "солідарності поколінь'
Солідарна відповідальність поколінь передбачає забезпечення заробленог
громадянином рівня життєвих благ шляхом перерозподілу коштів у часі (сьо
годнішні працівники утримують вчорашніх, завтрашні візьмуть на себе забез
печення сьогоднішніх) і просторі (незалежно від місця проживання громада
нина, він своєю працею і сплаченими у минулому соціальними відрахуванням
гарантує собі певний прожитковий рівень у майбутньому);

- другий рівень: накопичувальна система загальнообов'язкового держав­ного пенсійного страхування (внески обліковуються на індивідуальних нако­пичувальних пенсійних рахунках громадян, які їх сплачують, і за досягнення пенсійного віку можуть ними скористатися);

- третій рівень: система недержавного пенсійного забезпечення, що передбачає можливість додаткового добровільного страхування осіб у недержавних пенсійних фондах.

На сьогодні в Україні ефективно функціонує лише перший рівень.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється через Пенсійний фонд, до структури якого входять: Пенсійний фонд України (центрі реальний рівень); головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах.

Органами управління Пенсійного фонду є правління (вищий орган управ­ління) та виконавча дирекція. Правління Пенсійного фонду формується на ос­нові паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців - по 5 осіб від кожної зазначеної представницької групи.

Основні завдання Пенсійного фонду України такі:

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного
забезпечення та соціального страхування;

- забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів
Пенсійного фонду України;

- ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фі­нансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Джерела формування доходів бюджету Пенсійного фонду:

1. страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

2. внески добровільно застрахованих осіб;

3. обов'язкові збори на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня з окремих видів господарських операцій;

4. кошти Державного бюджету України та державних цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених за­конодавством;

5. інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

6. суми фінансових санкцій, застосованих до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати стра­хових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми ад­міністративних стягнень, накладених на посадових осіб та громадян за ці по­
рушення;

7. благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

8. інші надходження відповідно до законодавства.

Основне джерело формування доходів Пенсійного фонду України — стра­хові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які спла­чують страхувальники та застраховані особи.

Страхувальниками є роботодавці — суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, філії, відділення, бюджетні, гро­мадські та інші установи й організації, у тому числі фізичні особи, які вико­ристовують найману працю, самозайняті фізичні особи та фізичні особи, які займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу (приватні нотаріу­си, адвокати) та ін.

Розмір страхових внесків у Пенсійний фонд станом на 1 січня 2007 р. для роботодавців становив 33,2 % від фактичних витрат на оплату праці. До складу нарахованої оплати праці входять витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат (у тому числі в натуральній формі), а також винагороди, що виплачуються громадя­нам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру. Не враховуються компенсація за невикористану відпустку, добові за відряджен­ня, державні стипендії, державні премії, деякі інші виплати.

Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, внески в Пенсійний фонд визначаються окремо за ставкою 4 % від фактичних витратна оплату праці для працюючих інвалідів та за основною ставкою (33,2 %) — для інших працівників підприємства.

Підприємства всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кіль­кість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих, сплачують пенсійний внесок за ставкою 4 % від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Для платників, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортопера-торів, які виконують спеціальні роботи в польотах, розмір внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 42 % від фактичних витрат на оплату праці для перелічених категорій праців­ників та за ставкою 33,2 % від об'єкта оподаткування для інших працівників.

У 2007 р. страхувальники — платники фіксованого сільськогосподарського податку — нараховують внески до Пенсійного фонду за ставкою 13,28 % від об'єкта оподаткування (тобто у розмірі 40 % від загальної ставки).

Для застрахованих осіб — громадян, які працюють на умовах трудового до­говору, а також виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний дохід. Ставки внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування для застрахованих осіб встановле­но у розмірі 2 % до об'єкта оподаткування.

Для окремих категорій платників (осіб, які мають статус державного службов­ця, наукових працівників, народних депутатів та ін.) встановлено особливий по­рядок розрахунку страхових внесків до Пенсійного фонду України (табл. 10.1).

Обчислення страхових внесків до Пенсійного фонду всіма зазначеними ка­тегоріями платників здійснюється щомісячно за визначеними ставками.

Законодавством встановлено граничну максимальну величину сукупного оподатковуваного доходу (заробітної плати), з якої справляються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. З 1 січня 2007 р. таке обмеження дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожитково­го мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Крім того, законодавством встановлений порядок сплати зборів на обов'яз­кове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, яким передбачено такі ставки зборів:

- 1 % суми в гривнях, витраченої на купівлю безготівкової валюти;

- 5 % вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

- 3 % договірної вартості легкового автомобіля при відчуженні;

- 1 % вартості нерухомого майна з операцій купівлі-продажу;

- 7,5 % вартості послуг стільникового рухомого зв'язку з операцій щодо їх надання.

Кошти, акумульовані у бюджеті Пенсійного фонду України, спрямовують­ся на:

- виплату пенсій, яка згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду. Пенсія — гарантована щомісячна грошова виплата для забезпе­чення громадян у старості, а також у випадку втрати годувальника або праце­здатності. За рахунок коштів Пенсійного фонду України на сьогодні виплачуються такі види пенсій: за віком (пенсійний вік в Україні для жінок — 55 років, для чоловіків — 60); за вислугу років; по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства; у зв'язку із втратою годувальника;

- надання соціальних послуг, передбачених чинним законодавством (со­ціальна виплата — допомога на поховання непрацюючих пенсіонерів тощо);

- погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

- фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функ­цій, покладених на органи Пенсійного фонду;

- оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

- формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Резерв коштів Пенсійного фонду України складається з резерву коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійно­го фонду в майбутніх періодах.

Чинне законодавство України забороняє використання коштів Пенсійного фонду не за цільовим призначенням.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народжен­ням і похованням, створений у 2001 р. відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням" від 18 січня 2001 р. № 2240-ІП і є правонаступником Фонду соціального страхування України.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нале­жить до цільових позабюджетних страхових фондів і є некомерційною само­врядною організацією. Він не може проводити будь-яку іншу діяльність, крім визначеної законодавством, та використовувати страхові кошти не за цільо­вим призначенням.

Управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності здійснюють правління та виконавча дирекція. В Автономній Респуб­ліці Крим, областях та містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекції відповідних відділень Фонду.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, пред­ставниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному співвідношенні від трьох вказаних груп — по 15 представників від кожної.

Основним завданням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є організація та здійснення відповідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням, пов'язане зі встановленням гарантій щодо захисту прав громадян на отри­мання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непра­цездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:

- страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

- суми неприйнятих до зарахування витрат страхувальника загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до чинного законодавства;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

- асигнування з Державного бюджету України;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;

- інші надходження відповідно до законодавства.

Основним джерелом формування доходів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є відповідні страхові внески, які сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи.

Для роботодавців страхові внески до Фонду встановлено у розмірі 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (станом на 1 січня 2007 р.).

Для роботодавців на підприємствах та в організаціях громадських організа­цій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чи­сельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів стано­вить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, страхові внески — окремо 0,7 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників. На під­приємствах та в організаціях Українського товариства глухих і глухонімих (УТОГ) і Українського товариства сліпих (УТОС) — 0,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Ставки страхових внесків до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності для застрахованих осіб — найманих пра­цівників, встановлено у відсотках до суми оплати праці, яка підлягає обкла­данню податком з доходів фізичних осіб, у таких розмірах:

- 0,5 % для найманих працівників, заробітна плата яких дорівнює або
нижча за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи;

- 1 % для найманих працівників, заробітна плата яких вища за прожитко­вий мінімум, встановлений для працездатної особи;

- 0,25 % для найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС.

Ставки страхових внесків для осіб, застрахованих на добровільній основі ста­ном на 1 січня 2007 р. становили 2 % суми оподатковуваного доходу (прибутку).

З бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страху­вання у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовле­ними народженням і похованням, здійснюють видатки:

1) на виплату застрахованим особам передбачених законодавством допо­мог:

- у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї);

- у зв'язку з вагітністю і пологами;

- на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які по­мерли від нещасного випадку на виробництві);

- фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застра­хованих осіб і членів їх сімей;

2) утворення резерву страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб у розрахунку на місяць;

3) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується застрахо­ваним особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

- 60 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які ма­ють страховий стаж до 5 років;

- 80 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які ма­ють страховий стаж від 5 до 8 років;

- 100 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають стаж понад 8 років;

- 100 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які належать до 1—4-ї категорій осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та іншим особам згідно з чинним законодавством.

Законодавством передбачено, що у 2007 р. допомога при народженні дити­ни та допомога у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується як незастрахованим, так і застрахованим особам за рахунок бюджетних коштів. Отже, у 2007 р. кошти Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не спрямовувалися на виплату цих видів допомог.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на ви­падок безробіття був створений відповідно до Закону України "Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р. № 1533-ІП і почав функціонувати у 2001 р.

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є цільовим централі­зованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Кош­ти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Управління Фондом соціального страхування на випадок безробіття здій­снюють його правління, виконавча дирекція та її робочі органи. Управління здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорцій­ному співвідношенні від трьох вказаних груп — по 15 осіб від кожної.

Забезпечення соціального захисту незайнятого населення в умовах соціаль­ного страхування на випадок безробіття здійснюють органи державної служби зайнятості. Функції виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на випадок безробіття покладені на Державний центр зайнятості, а її робочих ор­ганів — на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Основне завдання Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — організація та здійснення відповідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіт­тя пов'язане з матеріальним забезпеченням на випадок безробіття з незалеж­них від застрахованих осіб обставин та наданням відповідних соціальних по­слуг за рахунок коштів Фонду.

Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування на випадок безробіття:

- страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

- асигнування із Державного бюджету України;

- суми фінансових санкцій, застосованих згідно з чинним законодавством до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встанов­леного порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, не дотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністра­тивних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

- інші надходження відповідно до законодавства України.

Основне джерело формування доходів Фонду соціального страхування на випадок безробіття — відповідні страхові внески, які сплачують страхуваль­ники (роботодавці) та застраховані особи.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

- працюючі пенсіонери та особи, які мають право на пенсію;

- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Від сплати страхових внесків звільнено:

- застрахованих осіб на період відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустки у зв'язку з доглядом за дити­ною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

- застрахованих осіб у частині отриманої допомоги по частковому безро­біттю.

Для роботодавців страхові внески до Фонду соціального страхування на ви­падок безробіття встановлено у розмірі 1,3 % суми фактичних витрат на опла­ту праці найманих працівників (станом на 1 січня 2007 р.).

Для найманих працівників розмір страхових внесків до Фонду становить 0,5 % суми оплати праці, яка підлягає обкладанню податком з доходів фізич­них осіб.

Ставки страхових внесків для осіб, застрахованих на добровільній основі, станом на 1 січня 2007 р. становили 1,8 % суми оподатковуваного доходу (при­бутку).

З бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страху­вання на випадок безробіття здійснюють видатки:

- на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, фінансування яких законодавче передбачене за рахунок коштів Фонду;

- відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достро­ковим виходом на пенсію певних категорій осіб;

- фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконав­чої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

- створення резерву коштів Фонду.
Види матеріального забезпечення:

- допомога у разі безробіття, у тому числі одноразова її виплата для органі­зації безробітними підприємницької діяльності;

- допомога у разі часткового безробіття;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебу­вала на його утриманні.

Види соціальних послуг у сфері зайнятості:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

- інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуван­ням.

Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними, а також упродовж 12 міся­ців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або не­повного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до їх заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу:

- до 2 років — 50 %;

- від 2 до 6 років — 55 %;

- від 6 до 10 років — 60 %;

- понад 10 років — 70 %.

Загальна тривалість виплати допомоги у разі безробіття не може перевищу­вати 360 календарних днів протягом двох років.

Допомога у разі безробіття виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

- перші 90 календарних днів — 100 %;

- упродовж наступних 90 календарних днів — 80 %;

- у подальшому — 70 %.

Видатки бюджету Фонду щодо виплати допомоги у разі безробіття є захище­ними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.

Допомога у разі безробіття не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві. Фінансування заходів, пов'язаних із соціальним захистом, охороною життя та здоров'я громадян у процесі їх трудо­вої діяльності, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, створено­го у 2001 р. Одним з основних нормативних актів, що регламентують діяльність Фонду, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань — цільовий централізований страховий фонд, некомерційна самоврядна організація. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань здійснюється на паритетній основі дер­жавою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному співвідношенні від кожної з трьох представницьких сторін — по 15 осіб з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів.

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі функціонують Управ­ління виконавчої дирекції Фонду, а в районах та містах обласного значення — відповідні відділення.

Основним завданням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворю­вань, що спричинили втрату працездатності, є організація та здійснення від­повідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіт­тя пов'язане з матеріальним забезпеченням на випадок безробіття з незалеж­них від застрахованих осіб обставин та наданням відповідних соціальних по­слуг за рахунок коштів Фонду.

Завдання страхування від нещасних випадків на виробництві:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідли­вих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози
здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і чле­нам їх сімей.

Доходи бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві формуються за рахунок таких джерел:

- внесків роботодавців: для підприємств — з віднесенням на валові витра­ти виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виді­лених на їх утримання та забезпечення;

- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

- доходу, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

- коштів, отриманих від стягнення відповідно до законодавства штрафів пені з підприємства, а також штрафів з працівників, винних у порушенні ви­мог нормативних актів з охорони праці;

- добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не супере­чить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного ви­падку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюють:

- для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додат­кової заробітної плати, та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України
"Про оплату праці", які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних
осіб;

- для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Страхові тарифи для роботодавців диференційовані за галузями економіки і видами робіт за професійним ризиком виробництва та становлять від 0,66 до 13,6 %.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують страхові внески за визначени­ми тарифами, якщо обсяг робіт (послуг) за вказаними галузями економіки пе­ревищує 50 % загальних обсягів їх робіт (послуг).

Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями ін­валідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менше 50 %, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 %, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 % страхових тарифів, передбачених зако­нодавством.

Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних за­хворювань у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску.

При визначенні страхових тарифів підприємства сільського господарства, з обслуговування сільського господарства, видобутку вугілля відкритим способом, збагачення вугілля, збагачення вугільних брикетів, підземного видобут­ку РУД чорних металів, виробництва будівельних металовиробів, будівництва шахт, видобутку вугілля підземним способом, видобутку дорогоцінних ме­талів дотуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за рахунок страхових внесків.

За рахунок коштів бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у разі настання страхового випадку здійснюються такі види виплат застрахованим особам:

- пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка настала внаслі­док нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності по­терпілого;

- щомісячна грошова виплата у разі часткової чи повної втрати працездат­ності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

- грошова виплата за моральну шкоду за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому;

- виплата потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку за тимчасового переведення його на легшу роботу;

- виплата потерпілому під час його професійної реабілітації;

- одноразова допомога у разі смерті потерпілого;

- щомісячна страхова виплата особам, які мають на неї право, у разі смерті потерпілого;

- надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У процесі функціонування соціальних позабюджетних фондів виявляються як переваги, так і недоліки. У цілому система позабюджетних фондів соціаль­ного спрямування охоплює основні напрями соціального захисту населення згідно з практикою країн з розвинутою ринковою економікою. Однак вико­ристання іноземного досвіду при вирішенні проблем соціального захисту насе­лення не завжди є виправданим. В Україні є "тіньова економіка", що призво­дить до ненадходження значної частини валового внутрішнього продукту через офіційні канали перерозподілу в позабюджетні фонди. Демографічна ситуа­ція, стан економіки, фінансові, бюджетні, політичні проблеми, менталітет громадян вносять корективи у формування доходів та використання коштів соціальних фондів. Тому позабюджетні фонди мають базувати свою діяльність на національному досвіді та особливостях відповідного етапу розвитку нашої країни із застосуванням окремих переваг із системи соціального захисту насе­лення іноземних держав.

Важливими є повноцінне законодавче та нормативне регулювання діяль­ності органів соціальних позабюджетних фондів. На сьогодні вже прийняті ба­зові закони, що регламентують відносини всіх учасників страхового захисту, однак часто приймаються зміни і доповнення до них, що створює нестабіль­ність. Дії законодавчої і виконавчої влади бувають некоординованими й непо­слідовними, їхні рішення можуть стосуватися забезпечення соціальних гаран­тій без визначення достатніх джерел фінансування запланованих програм. Мають місце випереджаючі темпи зростання видатків перед доходами, що збільшує дефіцит бюджету фонду. Отже, виникає потреба у забезпеченні ста­більності законодавства та його науковому обґрунтуванні.

Ще одна проблема функціонування соціальних позабюджетних фондів пов'язана з тим, що органи управління їхніми доходами і видатками належать до спеціальних органів державної виконавчої влади. Згідно з чинним законо­давством такі органи фінансуються з державного бюджету. На противагу нор­мативним положенням, адміністративно-управлінські витрати покриваються з бюджету кожного соціального фонду, який порушує вимогу щодо цільового використання коштів на соціальні програми. Отже, у перспективі утримання органів соціальних позабюджетних фондів необхідно здійснювати за рахунок коштів державного бюджету.

Можливості здійснювати діяльність будь-якого позабюджетного фонду за­лежать від обсягу фінансових ресурсів, якими вони розпоряджаються. З метою збільшення коштів доцільно посилити державний вплив на виплату заробітної плати у "конвертах", поступово збільшувати розмір оплати праці громадян, змінювати співвідношення обов'язкових внесків роботодавців і застрахованих осіб до 50: 50, встановити науково обґрунтовані тарифи страхових внесків у всі фонди, виключити з дохідної частини таке джерело, як дотації бюджету. Формування достатньої фінансової бази дасть змогу позабюджетним фондам вчасно та якісно виконувати свої повноваження.

У кожному соціальному позабюджетному фонді проводиться централізація коштів на загальнодержавному рівні з їх наступним адміністративним пере­розподілом відповідно до потреб, що пов'язано з нерівномірністю економічно­го розвитку окремих регіонів і різними можливостями формування бюджетів за рахунок власних доходів. Очевидно, що перерозподіл грошових коштів між регіонами буде тривати ще певний час, однак потребує удосконалення ме­ханізм його здійснення, який має відповідати ринковим умовам господарю­вання. На ефективність використання коштів соціальних позабюджетних фондів впливає склад і структура їх видатків, порядок надання окремих со­ціальних виплат, значні адміністративні витрати. Так, виплата пенсій ре­гулюється більше ніж 20 законодавчими актами, що означає перерозподіл коштів між окремими групами громадян. Уніфікація законодавства щодо пенсійного забезпечення створить рівні умови для одержувачів та поставить розмір пенсії у залежність від заробітної плати і страхового стажу.

Розміри соціальних виплат не мають бути меншими від прожиткового міні­муму, однак не можуть перевищувати суми, понад яку будуть втрачатися сти­мули до активної трудової діяльності.

У системі соціальних позабюджетних фондів потрібно запровадити більш досконалі, науково обґрунтовані методи планування доходів і видатків, ство­рити єдину інформаційну базу про матеріальний стан і доходи громадян, впо­рядкувати облік і звітність, посилити результативність контролю за рухом фі­нансових ресурсів.