Читайте также:
|
Громадський контроль здійснюється профспілками. Зокрема громадський контроль можуть здійснювати уповноважений з питань охорони праці трудових колективів, які обираються зборами трудових колективів. Осанні повинні пройти навчання з питань охорони праці. Представники профспілок та уповноважені з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти стан охорони праці свого підприємства, подавати власнику подання про виявлення порушення і вносити пропозиції щодо покращення умов праці та інші. Вимагати від власника виконання прийнятих програм, планів, заходів з охорони праці і пояснення з цих питань.
Безпосередньо на підприємствах та закладах освіти здійснюється адміністративно-громадський ступеневй контроль. Зазвичай це триступеневий контроль за такою схемою:
/ ступінь. Контроль здійснюється на кожному робочому місці щодня, майстром, бригадиром, вчителем або іншою відповідною особою, громадськім інспектором з охорони праці.
// ступінь. Не менше 1 разу на тиждень контролюють кожен структурний підрозділ. Контроль здійснює начальник підрозділу (цеху, відділу, дільниці, замісник директора школи) і громадський інспектор профспілки підприємства або уповноважений трудового колективу.
/// ступінь. Не менше 1 разу на місяць усі робочі місця підприємства перевіряє керівництво (власник, головний інженер, директор), інженер з охорони праці(в школі — завуч), громадські інспектори з охорони праці (уповноважені трудовими колективами).
Виявлені при контролі порушення усуваються, а якщо це неможливо зробити силами перевіряючи, то недоліки занотовуються до відповідного журналу адміністративно-громадського контролю та доповідаються керівництву. При перевірці проглядаються журнали відповідних ступенів контролю, які зберігаються у відповідних ступеню контролю підрозділах.
Результати контролю ІІІ ступені обговорюються на технічних нарадах або інших оперативних нарадах, які проводяться на підприємстві.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту здійснюють професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників (уповноважених осіб). У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт па період, необхідний для усунення такої загрози.
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці та об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх НПАОП, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, яка має право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень НПАОП.
Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених з охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.
Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених з охорони праці – їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.
Якщо уповноважені з охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв.
14. Профілактика травматизму та професійних захворювань
Нещасний випадок на виробництві – це раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого чинника чи середовища, унаслідок яких заподіяна шкода здоров'ю або настала смерть.
Професійне захворювання - це патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих чинників.
Характерним для нещасного випадку є миттєвість дії небезпечного виробничого чинника, тоді як професійне захворювання спричиняє тривала дія небезпечного виробничого чинника.
Виробнича травма – це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій унаслідок впливу виробничих чинників,
Травми залежно від характеру дії небезпечного виробничого чинника бувають:
• механічні (забите місце, переломи);
• термічні (опіки, обмороження);
• хімічні (отруєння, опіки);
• електричні,(електричні опіки, електричні мітки, електроофтальмія, фібриляція серця, електричний шок тощо);
• психічні (переляк, шок).
Явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві, називається виробничим травматизмом.
Явище, що характеризується сукупністю професійних захворювань, називається професійною захворюваністю.
Інциденти та невідповідності. Одним з головних критеріїв для кваліфікації нещасного випадку як такого, що стався на виробництві, є місце, де він стався, тобто територія підприємства - ділянка землі за генеральним планом з усіма розташованими на ній виробничими, допоміжними приміщеннями та службами підприємства.
Нещасний випадок, який стався за межами території або на не чітко визначеній території виробництва, може розглядатись як такий, що стався на виробництві, якщо він стався під час виконання працівником своїх службових обов'язків, або якщо працівник діяв в інтересах виробництва. Зрозуміло, що нещасний випадок, який стався зі сторонніми особами, до цієї категорії не належить
Порушення вимог охорони праці, недисциплінованість, особиста необережність потерпілого під час виконання ним трудових обов’язків не можуть бути підставою для кваліфікації нещасного випадку як не пов'язаного з виробництвом.
Відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці – керівник підприємства організовує профілактичну роботу щодо попередження нещасних випадків і професійних захворювань. З цією метою здійснюється організація роботи, аналіз, моніторинг виникнення нещасних випадків на виробництві.
В організаціях і на підприємствах повинна діяти ефективна система проведення профілактичної роботи з попередження нещасних випадків. Профілактика травматизму розглядається як цілісна система роботи (бесіди з попередження травматизму, інструктажі з охорони праці тощо) спрямована не тільки на первинні причини виробничого травматизму, а й на чинники розвитку травмонебезпечних ситуацій, спрямованих на збереження життя і здоров’я працівників, які повинні вміти прогнозувати, передбачати небезпечні ситуації та приймати правильні рішення щодо виходу з них.
Відповідальними за організацію профілактичної роботи з охорони праці серед працівників є заступник керівника підприємства або особа, на яку покладено обов’язки з вищезазначеного питання, чи сам керівник закладу.
З метою розробки заходів по запобіганню нещасних випадків на підприємстві необхідно систематично аналізувати і узагальнювати їх причини. Аналіз причин травматизму дозволяє поділяти їх на організаційні, технічні, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні.
Організаційні: порушення законодавчих актів з охорони праці, вимог інструкцій, правил і норм, відсутність або неякісне проведення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці, невідповідність норм санітарно-гігієнічних факторів, несвоєчасний ремонт або заміна несправного і застарілого обладнання.
Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту; конструктивні недоліки обладнання.
Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної важкості і напруженості роботи, монотонності праці, хворобливого стану, необережності.
Санітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі метеорологічні умови; підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; наявність різних випромінювань вище допустимих значень; недостатнє або нераціональне освітлення; порушення правил особистої гігієни та інше.
Розподіл травм за ступенем тяжкості. Залежно від тяжкості наслідку втрата працездатності може бути:
• тимчасова - людина відновила працездатність після травми і повернулася на роботу;
• постійно-тимчасова – людина відновила працездатність після травми і повернулася на роботу, але залишились наслідки травми (втратила палець або кульгає внаслідок перелому);
• постійна – постійна втрата працездатності (інвалідність І групи).
Всі заходи по запобіганню виробничому травматизму можна поділити на організаційні та технічні.
Організаційні заходи, які сприяють запобіганню травматизму: якісне проведення інструктажу та навчання робітників, залучення їх до роботи за спеціальністю, здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою; організація раціонального режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання.
Технічні заходи: раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил; створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії; проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобіганню аваріям, вибухам і пожежам на виробництві; розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та інше.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 62 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |