Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Об'єкти земельних правовідносин

¹Егоров И. Д. Понятие имущественного правоотношения // Вестник ЛГУ. Экономика, философия и право. — 1980. — Вып. 4. — № 323. — С. 62.

Толстой Ю. К. К теории правоотношения. — Л., 1959. — С. 48-67; Ке-чекъян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. — М., 1958. —С. 142-148.

Щодо питання об'єкта правовідносин існують різні погляди. Більшість сходяться на тому, що у кожного правовідношення по­винен бути власний об'єкт. Одні автори стверджують, що об'єктом правовідносин є поведінка її учасників, а в майнових відносинах — поведінка її учасників, спрямована на речі¹. Згідно з іншим положенням, об'єктом визначається фактичне суспільне відношення, на яке впливають правовідносини². Найбільшого по­ширення набула теорія множинності об'єктів правовідносин, за якою такими можуть бути різні явища: речі, дії людей, результа

¹ Алексеев С. С. Об объекте права и правоотношения // Вопросы общей теории советского права. — М., 1960. — С. 284-309; Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. — М., 1974. — С. 214-217.

Проблемы теории государева и права. — М., 1979. — С. 257.

Халфина Р. О. Там само. — С. 212.

Халфина Р. О. Там само. — С. 211.

Цивільне право України: Академічний курс / За заг. ред. Я. М. Шевчен­ко. — К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2006. — Т. 1: Загальна частина. — С. 127. ЕрофеевБ. В. Земельне право: Учебник. — М.: Новый юрист, 1998. — С. 139.

ти духовної і творчої праці, особисті майнові блага. «Нічого не мож­на зрозуміти у правовідносинах власності,— пише С.С. Алек­сеев, — якщо не бачити того, що об'єктом цих правовідносин є речі — засоби виробництва і предмети споживання»². Р. О. Хал-фіна запропонувала конструкцію, за якою об'єкт не входить у структуру правовідносин³. Вона розрізняє такі елементи струк­тури правовідносин: учасники правовідносин, права та обов'яз­ки, їх взаємозв'язок; реальна поведінка учасників правовідно-шення відповідно до прав та обов'язків⁴. М. В. Венецька вважає, що об'єктами цивільних прав стає все те, з приводу чого виника­ють та здійснюються цивільні права та обов'язки, тобто все те, що є предметом або результатом діяльності учасників цивільно­го обігу. До об'єктів цивільних прав вона відносить речі, тобто ма­теріальні предмети світу, створені природою або людиною, інші матеріальні блага у вигляді лише нових прав, результатів робіт, послуг та інші матеріальні і нематеріальні блага, зокрема осо­бисті немайнові права⁵. У багатьох випадках застосовується термін «предмет правовідношення», який ототожнюється з «об'єктом правовідношення». При цьому посилаються на те, що у договірних відносинах вживається термін «предмет договору», який і є предметом відносин. Б. В. Єрофєєв у правовідносинах ви­діляє дві групи об'єктів — об'єкти правового регулювання та об'єкти правової мети. Так, об'єктом земельно-правового регу­лювання він вважає землю, а об'єктом мети — раціональне, ефективне її використання та охорону, створення земельного ринку та умов для рівноправного розвитку різних форм господа­рювання на землі, відтворення родючості ґрунтів, збереження і поліпшення навколишнього середовища, охорону прав на землю громадян, організацій і держави⁶.

Б. В. Єрофєєв вважає, що об'єктом правовідносин щодо вико­ристання землі завжди є індивідуально визначена земельна ділянка (тобто земля не може стати об'єктом конкретного виду земельних правовідносин, якщо вона не позначена індивідуаль­но її визначеною частиною (ділянка) та ознаками — розміром і місцем розташування)¹.

На думку В. І. Андрейцева, земельні правовідносини виника­ють, коли одні фізичні чи юридичні особи вступають у земельні відносини з іншими фізичними чи юридичними особами або ж органами державної влади чи місцевого самоврядування щодо індивідуальної, конкретно визначеної на місцевості земельної ділянки конкретно встановленого розміру².

Отже, фізичні та юридичні особи приватного права та юри­дичні особи публічного права, а також органи виконавчої влади, до компетенції яких не належить здійснення правомочностей власника державної власності на землю, вважає В. І. Андрейцев, постійно перебувають у земельно-правових відносинах з компе­тентними державними органами, хоча б з огляду на те, що вони повинні утримуватися від посягання на землю державної влас­ності. Землі загального користування (шляхи, вулиці, майдани, сквери, бульвари тощо) можуть використовуватися фізичними та юридичними особами в установленому для кожного виду зе­мель порядку. У цих випадках між ними і державою постійно здійснюються земельно-правові відносини, незалежно від того, визначена чи невизначена конкретна земельна ділянка, угіддя³.