Справжньою тканиною називають групу клітин, які мають спільне походження, подібну будову і функції.
Твірні або меристеми.
Клітини яких паренхімні, живі, тонкостінні, щільно зімкнуті з густою цитоплазмою, крупним ядром, пластиди у формі пропластид.
1) Апікальні, або верхівкові – забезпечують ріст в довжину.
2) Латеральні, або бічні – розташовуються вздовж осі органів і зумовлюють їх потовщення.
І – прокамбій, перицикл
ІІ – камбій, фелоген (корковий камбій)
3) Інтеркалярні, або вставні – первинні.
4) Раневі, або травматичні – можуть виникати на любій ділянці рослини, де є пошкодження.
При поділі живих клітин утворюється тканина під назвою калюс. Із клітин цієї тканини можуть виникати постійні тканини.
Основна тканина (паренхіма)
Вона створює основу органів і заповнює простір між провідними тканинами.
Асиміляційна або хлоренхіма
- стовпчаста або палісадна – складається з видовжених, розташованих перпендикулярно до поверхні листка клітин з великою кількістю хлоропластів. Фотосинтез.
-губчаста або пухка – складається з видовжених, овальних чи лопатевих клітин і розвиненої системи міжклітинників. Газообмін і транспірація.
Складчаста паренхіма
Складає мезофіл голкоподібних вузько ланцетних листків деяких видів хвойних і квіткових рослин. Оболонки клітин мають внутрішні складки, уздовж яких розміщені хлоропласти. Це збільшує асимілюючу поверхню при незначному об’ємі мезофілу.
Запасаюча паренхіма
Містить алейронові або крохмальні зерна, крапельки жирної олії. Водозапасаюча паренхіма – накопичує і утримує воду. Характерна для надземних органів гідро, гігрофітів і сукулентів, у підземних органів відсутня.
Аеренхіма або вентилюючи паренхіма – повітроносна тканина з великимиміжклітинниками (гігро- і гідрофіти). Система міжклітинників тягнеться від листків до коренів і забезпечує їх аерацію і плавучість.
Провідна тканина
Провідні тканини забезпечують пересування по рослинних органах двохтечій речовин: висхідного руху води і мінеральних розчинів (від кореня до наземних частин та низхідного руху продуктів фотосинтезу від листків до інших органів. Висхідна течія здійснюється по судинах і трахеїдах, а низхідна – по ситовидних клітинах і ситовидних трубках з клітинами-спутницями флоеми.
Судини – найбільш прогресивні і функціонально ефективні елементи ксилеми, провідні тканини покритонасінних рослин. Судини, що сформувалися, являють собою членисті капіляри з простими чи драбинчастими перфораціями. Розрізняють судини кільчасті, спіральні, драбинчасті, крапчасті (пористі). Судини функціонують короткий час, томі що їх поступово закупорюють тили – вирости паренхіми через пори всередину судини.
Трахеїди – основні елементи деревини. Це мертві прозенхімні клітини з загостреними кінцями і здерев’янілими оболонками, які можуть мати драбинчасті чи спіральні потовщення. Сполучаються між собою і проводять речовини за допомогою облямованих пор.
Ситовидні трубки - утворюються з рядів вертикально розташованих меристематичних клітин (прокамбію, перициклу, камбію). Клітини подовжуються, поперечні оболонки перфорують, утворюючи ситоподібні пластинки. Через отвори в них – ситовидні поля – за допомогою цитоплазматичних тяжів сполучаються трубчасті членики ситовидних трубок.
Ситовидні трубки не відмирають тому що поруч з ними знаходяться супровідні клітини або клітини-супутниці, які утворюються шляхом повздовжнього поділу материнських меристематичних клітин. Восени порові поля ситовидних трубок закупорюються полісахаридом калозою – мають вигляд мозолистих тілець, які навесні можуть розчинятися. провідні тканини в органах рослини об’єднуються з іншими елементами, утворюючи складні тканини – ксилему і флоему.
Ксилема (деревина) складається з первинних (камбіальних) і вторинних (камбіальних) гістологічних елементів: провідні тканини – судини і трахеїди; механічні – деревинні (ксилемні) волокна; запасаючі тканини – деревинна (ксилемна) паренхіма та замінюючі волокна.
Флоема або луб може бути первинного (прокамбіального) та вторинного (камбіального) походження. До елементів тонкостінної флоеми або м’якого лубу належать провідні тканини – ситовидні трубки з клітинами-супутницями та запасаюча луб’яна паренхіма.
Товстостінну флоему (первинну прокамбіальну, вторинна камбіальна) або твердий луб складають механічні тканини – луб’яні волокна.
Провідні пучки
В рослинних органах ксилема і флоема супроводжують одна одну, формуючи провідні або судинно-волокнисті пучки.
Закриті – утворені прокамбієм, не мають камбію, закриті, не здатні до поповнення і збільшення.
Відкриті – пучки з камбієм, можуть збільшуватися і поповнюватися в розмірах.
Колатеральні пучки - флоема і ксилема розташована бік у бік на одному радіусі.В осьових органах флоема займає зовнішню частину пучка, ксилема внутрішню: в листках – флоема обернена до верхньої епідерми, а флоема до нижньої. Колатеральні пучки можуть бути закритими (односім’ядольні, деякі двосім’ядольні) та відкритими (двосім’ядольні).
Біколатеральні пучки відкриті з двома ділянками флоеми – внутрішньої і зовнішньої. Камбій знаходиться між зовнішньою флоемою і ксилемою. Характерні для представників родини гарбузових, пасльонових.
Концентричні пучки закриті, бувають центрофлоемними (амфівазальними), якщо ксилема оточує флоему (односім’ядольні рослини) і центроксилемними (амфікребральними), якщо флоема оточує ксилему (папороті, щитник).
Радіальні пучки закриті, флоема і ксилема чергуються по радіусах. Радіальні поліархні (багатопроменеві) пучки характерні для коренів односім’ядольних, а 2 – 6 променеві для зони всмоктування двосім’ядольних.
Покривні тканини.
Первинні – епідерма, епіблема (ризодерма), веламен.
Вторинні – перидерма – складається з фелогену та його похідних фелеми і фелодерми.
Третинні – кірка – сукупність перидерм.
а) кільчата
б) луската
Клітини епідерми мають різну будову:
· У однодольних – клітини витягнуті в довжину.
· У дводольних – мають звивисті бокові стінки, за допомогою яких проходить з’єднання клітин між собою. Стінки клітин епідерми мають нерівномірне потовщення. Найбільш сильно потовщені зовнішні стінки. Зовнішня поверхня може бути просочене жироподібною речовиною кутином, який утворює плівку кутикули.
Трихоми або волоски.
1. Прості, або криючі.
а) Ретортовидні
б) З бородавчатою кутикулою
в) Т – подібний (полин)
г) Пельтатні
д) Дворогі
е) Зірчасті
ж) Галузисті
з) Крючковидні
и) Пучкові
2. Залозисті, або головчасті складаються з одноклітинної або багатоклітинної ніжки, на кінці волоска знаходиться одноклітинна або багатоклітинна голівка.
На епідермі грициків Capsullapusepastoris зустрічаються одноклітинні волоски трьох типів: конічні з широкою основою і вузьким загостреним кінцем; другі – вилчасті або двокінцеві; треті – розгалужені. Волоски насіння бавовника – одноклітинні; бувають довгі – волокнинки та короткі – пушок. Сосочки характерні для пелюсток, м’яких та бархатистих листків.
Ефірно – олійні залозки
1. Дворядні в 3-4 ряди, характерні для родиниAsteraceae.
2. З радіально – розташованими 8-12 клітинами,залозки характерні для родини Lamiaceae.
Емергенці.
1. Пекучі волоски кропиви складаються з підставки, ретортовидної ампулки, що містить мурашину кислоту, токсини, гістамін, ацетилхолін та мінералізованої головки.
2. Емергенці формуються за участю субепідермальних клітин (лусочки хмелю, шипи стебел і листків малини, аґрусу, плодів гіркокаштану, дурману).
Продихи.
Продихи – щілевидні отвори в епідермі, які з обох сторін обмежені двома клітинами бобовидної форми. Ці клітини містять хлоропласти. До них прилягають інші клітини, які називаються навколопродиховими, між ними – продихова щілина. Відносно поверхні органа продихи можуть знаходитись нарівні з епідермальними клітинами (мезофіти) бути піднесеними (перець), зануреними (півники), схованими у спеціальних заглибленнях з волосками – криптах.
Продих або дихальце є головним компонентом продихового апарату, або комплексу, який забезпечує газообмін і транспірацію.
Продиховий апарат включає 2, інколи 4 замикаючі клітини, вузький отвір між ними – продихову щілину, а також прилеглі до замикаючих клітин епідермальні клітини чи спеціалізовані безпродихові або побічні клітини.
Продихи епідерми забезпечують транспірацію і газообмін. Наявність клітин – ідіобластів до яких належать:
- водоносні бульбашковидні (кукурудза);
- секреторні „мирозинові мішки” (гірчиця);
- слизові (алтея лікарська, липа серцевидна);
- ефіроолійні (лавр благородний, магнолія великоквіткова);
- літоцисти з цистолітами (листки кропиви, клюкви, шовковиці);
- волокнисті склереїди (кореневище шоломниці байкальської);
- макросклереїди (насінна шкірка квасолі);
- моторні клітини, які беруть участь у сприйнятті подразнень, у рухах листка (осока, ковила).
Базисні епідермальні клітини живі, щільно зімкнені з центральною вакуолею, заповненною клітинним соком, який нерідко містить пігменти антоціан (пелюстки волошки синьої, оплодень смородини чорної, винограду, брусниці, листи традексанції зебрини) антофеїн, антихлор (віночок льонка звичайного),гесперидин (оплодень апельсину).
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 53 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |