|
Читайте также: |
Валерій Войтович народився 8 травня 1952 року поблизу села Вичівка, на хуторі Радочі, (адміністративно хутір цей належить зараз до Серницької сільської ради Зарічненського району що на Рівненщині).(А) Валерій Войтович нам розповів, що поблизу Вичівки залишилось закинуте обійстя його батьків. Мама Валерія родом з Хмельниччини, була направлена на роботу вчителем початкових класів в село Вичівка. Від мами Валерію передалося почуття прекрасного, бажання зберегти народні звичаї та традиції. Тато, Микола Іванович, працював бібліотекарем, на нашу думку, талант дослідника передався саме від батька, вміння зібрати і передати етноматеріал. (Б1)
Ми мали змогу спілкуватися з відомим журналістом нашого краю, кореспондентом газети «Полісся» (Зарічненського району) Галиною Сергіївною Гаврилович, яка нам повідомила, що жодних публікацій про Валерія Войтовича у їхній періодиці нема. Наша розмова стала поштовхом для написання статті про поліського науковця, у ході роботи над публікацією використано наші дослідження [13-9].
Виходячи з цього, вважали за необхідне опублікувати короткі замітки про Валерія Войтовича і у Дубровицькій районній газеті [25-12].
Але головною передумовою початку роботи над дослідженням була зустріч з науковцем в обласній бібліотеці у червні 2013 року [Б].
Характеризуючи Валерія Войтовича як дослідника нашої етнографічної спадщини, хотілося б підкреслити його людські якості як людини, як пішла нам на зустріч, допомогла зібрати необхідний матеріал, посприяла у забезпеченні нас усіх його книг, альбомів, всіляко підтримувала та на кожному етапі нашої роботи була на зв’язку. І можливо саме ми стали причиною початку роботи над родовідним деревом та дослідженням краю, де він народився.
Цікава історія знайомства батьків пана Валерія: мама, Ольга Кирилівна, прийшла до місцевого фотографа аби зробити світлину на паспорт, красива жінка зразу ж сподобалася парубку, який також прийшов фотографуватися. Коли фото було готове, його власниця не змогла особисто забрати його, та наполегливість молодого закоханого взяла гору.(В) Він зрозумів, що це його доля, яку не можна відпускати від себе. І саме завдяки фотографу Ольга Кирилівна невдовзі знову міняє паспорт та прізвище на Войтович. У 1952 році з’являється первісток Валерій, який у родині був єдиною дитиною.
Варто згадати деталі родовідного дерева: дідусь (батько батька) був сільським знахарем і, можливо, це абсолютне генетичне занурення у обрядовість та древні вірування і передались Валерію Миколайовичу.(Б1)
Ми завжди залежимо від поворотів фатуму і так склалося, що життя закинуло родину Войтовичів на Сарненщину – у селище Степань, що стала колискою його творчості, але Валерій Войтович стверджує, що бажання досліджувати народознавчі пласти нашої культури сягає глибин Поліського краю(10-16). Проживши лише два роки на Зарічненщині, Валерій Войтович має мрію видати книги про місце, де народився: для цього має вагомий матеріал.(Ж)
У 1969 році Валерій Войтович закінчив Степанську середню школу. Він зауважив, що після закінчення школи у нього не було мрії про майбутню професію, разом з друзями у тому ж році вступив до українського інституту інженерів водного господарства(УПВГ, м. Рівне).(Ж)
Після закінчення вузу з 1975 по 1992 рр. працював у Науково-дослідному інституті технології машинобудування. З 1982 року – завідуючий сектором. Отримав 16 авторських свідоцтв про винаходи, декілька з них впроваджені у виробництво з економічним ефектом. Від 1988 року-член клубу шанувальників української мови і культури ім. Т.Г.Шевченка. З 30 січня 1989 року-голова товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка. Як бачимо відбувається у цей період вивільнення мрії художника і він починає займатися протилежною справою. Так би мовити, з фізика перетворюється на лірика.(2-12)
З 1990-1994рр. - депутат Рівненської міської Ради; у 1994 році стає кореспондентом газети «Сім днів»у (м. Рівне), по сумісництву- викладач Рівненського гуманітарного університету. З 2001 року викладає у Національному університеті «Острозька академія». Автор пам’ятних знаків - художнику Нілу Хасевичу у Сухівцях (1992),загиблим у німецько-фашистському таборі в селищі Клевань (1994), що на Рівненщині, останньому гетьману Запорозької Січі Петру Калнишевичу (2007). Художньо оформив десятки книг рівненських поетів та письменників. Учасник багатьох регіональних та всеукраїнських виставок.(Б1)
Спостерігаємо всесторонній талант Валерія Войтовича, який проявляється і у виданні художніх альбомів: комплектів листівок: «Гетьмани України» та «Гомери України», альбому «Храм»: Історичні церковні пам’ятки м. Рівне та його околиць», де показує величні та архітектурно витончені, символічні споруди поліських храмів, які постають перед глядачами через призму вражень художника; та паралельно є автором книг: «Молитва до Дажбога», «Український гороскоп»(27-13).
Згодом виходить книга для широкого загалу «Сокіл-Род: Легенди та міфи давніх українців»(8-6). Саме тоді Валерій Войтович заявив про себе, що на творчий олімп підіймається новий здібний художник і одночасно письменник.
На наше перконання, що саме «Сокіл-Род» є початком становлення Валерія Войтовича як дослідника української культури, мистецтвознавця, фольклориста, науковця-філософа.
Валерій Войтович є автором енциклопедичного видання «Українська міфологія», над яким працював більше 20 років(24-57). Книга отримала низку дипломів та нагород державного значення, декілька разів перевидавалася, рекомендована Міністерством освіти та науки України. [ Д ]
Як дослідник, Валерій Войтович наполегливо працював у десятках музеїв та архівів України, Росії, Білорусії, Польщі. Крім глибокого вивчення у наших та зарубіжних виданнях опублікованих міфів і легенд стародавніх українців, низки записів з народних уст, зроблених науковцем на Волині, Поділлі. багато почерпнув із досліджень наших відомих попередників - учених і письменників М. Костомарова, М.Гнатюка, С. Килимника, К. Сосенка, М. Грушевського, (16-111)І.Нечуя-Левицького,(23-44) О.Потебні і сучасників-М. Поповича, В. Давидюка, В. Скуратівського, С. Плачинди, Г. Лозко, В. Шевчука та інших знавців міфології [21-10]. Своєю книгою автор доводить і стверджує, що міфологія українців не тільки найдавніша в Європі і, можливо, в світі, а до того ж ще й найдієвіше та найактуальніша донині. Вона пронизує всі галузі національного буття, супроводжує всі фази людського існування від народження до смерті та загадкового для всіх сущих потойбіччя. Вона відбиває не тільки стан душі, але й всю гаму взаємин із природою, які в українців чи не найбагатші та найактивніші. Майже на всі християнські свята наклалися наші стародавні звичаї та обряди ще дохристиянського періоду, зайнявши в їх сценографії домінуюче місце. Наприклад: Різдво, Новий рік, Щедрий вечір, Водохреще, Стрітення, Зелені свята та інші [5-ТІ 54].
Ця книга - набуток багаторічної праці, у якій розповідається про дивовижний світ наших далеких пращурів, їхню високу духовність і єдність із Природою, рідною Землею. Пером і пензлем відтворюються яскраві міфічні образи, які, незважаючи на усілякі перешкоди, пережили віки і дожили до наших днів. Це - Сварог, Перун, Дажбог, Лада, Купало, Берегиня та інші, а ще - величезна кількість демонологічних персонажів.
У листопаді 2001 року до Острога прибув Президент України Леонід Кучма з нагоди 425-річчя з часу заснування Острозької академії, де йому було вручено ректором Ігорем Пасічником від імені Вченої ради університету один із п’яти примірників проекту книг рівненського художника, письменника-дослідника українознавства - «Українська міфологія».(Е) Президент України Леонід Кучма і високі гості, які прибули з ним, були в захваті від цієї великої наукової праці нашого земляка, і якій, по суті, вперше в історії української філософської науки зроблено спробу осмислення і систематизацію уявлень, звичаїв,вірувань, повір’їв давніх українців.(24-24) Про значимість праць митця говорить той факт, що вирушаючи у свій перший президентський візит до Європи, Леонід Кучма взяв з собою «Українську міфологію» Валерія Войтовича і успішно презентував її першим особам європейських держав. Європа відкривала Україну за книгою, яку написав наш земляк. Про видатного члена Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України знято фільм. [Ж]
Та автор не зупиняється на досягнутому: розширює свої напрацювання і у 2006 році» побачила світ «Антологія українського міфу: в 3 томах» [5-ТІ 8 ].
На нашу думку, саме завдяки цьому виданню Валерій Войтович стає суб’єктом видавничої справи та отримує у 2006 році свідоцтво про розповсюдження видавничої продукції.(24-54)
Першою книгою, яку видає видавець Валерій Войтович у 2007 році стає «Генеалогія богів давньої України» [6-500].
Ми переконані, що видання цієї книги є наступним етапом у творчості Валерія Войтовича. У цій книзі вперше в історії української філософської науки, використовуючи порівняльний аналіз і співставлення з іншими індоєвропейськими міфологічними системами, зроблена спроба комплексно осмислити та реконструювати міфорелігійний світогляд наших предків, зокрема, пантеон давньоукраїнських богів. У книзі зібрано унікальний ілюстративний матеріал з різноманітних історичних та сучасних джерел.
Валерій Войтович вважає, що його праця стане вагомим і потрібним хрестоматійним матеріалом для студентів та науковців вищих навчальних закладів України. По суті, вона є пріоритетом не лише в нашій Україні, оскільки в цьому напрямку досить потужно працюють наукові колективи Росії, Польщі.
У січні 2008 року побачила світ нова книга Валерія Войтовича «Коляда. Дитячі щедрівки, колядки та засівалки» [7-5]- захоплююча розповідь про дивовижний світ, в якому жили наші предки. На основі історичних джерел та багатющого фольклорно-етнографічного матеріалу автору вдалося відтворити один із найколоритніших та найулюбленіших образів української міфології - Коляду. До книги увійшли також новорічно-різдвяні дитячі щедрівки, колядки, засівалки та поздоровлення (віншівки), зібрані у багатьох регіонах України. Матеріал, що представляє книгу є ретельно відібраний, є збіркою, що послугує дитячою енциклопедичною хрестоматією з вивчення обрядового фольклору.
Мета праць Валерія Войтовича з міфології - впровадження предмету «Українська міфологія» у всіх навчальних закладах України і щоб кожен українець вивчав не лише грецьку, скандинавську і т. ін., а й свою рідну міфологію. Студентство України повинно досліджувати коріння своїх предків, бо воно є могутньою часткою духовного надбання українців, національної культури-живопису, скульптури, письменства, поезії, театру. Саме від якості знань про минуле, ми переконані, може залежати і якість побудови нашого майбутнього.
Ідейний потенціал дослідника з Полісся масштабний: у березні 2008 року Валерієм Войтовичем підготовлений до друку новий проект «Амазонка. Богиня-Діва-Воїн» [З] - захоплююча розповідь про одне з найдавніших у міфології грізних і таємничих племен жінок, зокрема Амазонок-Воїнів, які сміливо воювали зі світом чоловіків. У книзі вміщено багатий історичний ілюстративний матеріал, на основі якого автор показав жінку не лише як жінку-Воїна, а й як духовну особистість, яка прагне високої моральності у суспільстві і своєю незбагненною красою та вишуканістю робить його кращим. Автор намагався рахуватися не лише з середовищем, у якому жила Жінка, але й з тим світом, з яким вона була як одне ціле.
Ми переконані, що згадана праця є однією із кращих серед подібних(про дослідження образу жінки в історії, культурі, літературі, міфології, мистецтві).(4-10)
І вже традиційним стало відзначення праць Валерія Войтовича на державному рівні. На 10 Всеукраїнському рейтингу «Книжка року-2008» (Київ. Загалом 87 експертів оглянули понад 2000 книжок) Рівне було представлене двома книгами Валерія Войтовича «Амазонка. Богиня-Діва-Воїн» та «Генеалогія богів давньої України». Його книги увійшли до «50 кращих книг України 2008 року».(Д)
Як ми вже зазначали, дитинство Валерія Войтовича пов’язане зі Степанню і не дивно, що наступною книгою є «Степань моя мила» [10-25] - найбільш повне дослідження про одне з найдревніших торговельних і культурних центрів Київської Русі княжий Степань. За допомогою історичних і документальних джерел автору вдалося простежити і відтворити розвиток, розквіт та трагедію одного із визначних містечок на Рівненщині. Детально відібрані факти є документальною збіркою про Степань, та пан Валерій вважає, що дана робота була неповною, оскільки він не зачіпав оточення Степані, як наслідок у 2010 році побачила світ нова книга Валерія Войтовича «Степанський край. Історія та культура [11-14] Занурюючись в історію княжої Степані, до якої відносилися навколишні села: Кричильськ, Корост, Поляна, Велике і Мале Вербче, Гута, Комарівка, Кузьмівка та багато інших, автор сягнув у глибінь Рівненського Полісся, яка і донині залишається малодоступною, сповненої таємниць та загадок. Це наслідки багатьох експедиційних мандрівок і пошуків у рукописних архівах-працях самобутніх авторів, бібліотеках, музейних сховищах. У книзі вміщено 1794 старовинні фотографії та 88 світлин, виконаних автором під час подорожей Степанським краєм.
Наступним кроком у своїй творчості автору вдалося зібрати багатющий матеріал з історії Пересопниці, показати середовище в якому створювалась одна з найвизначніших книг України Пересопницьке Євангеліє.[9-20]
Нова праця Валерія Войтовича «Пересопниця. Рівненський край: Історія та культура»(обсяг більше 800 с.) заслуговує на увагу добре продуманої структури книги. Автором використаний багатий матеріал з історії Рівненського краю. Позитивним є те, що княжа Персопниця, як і кожне селище Рівненського краю, доповнюється бібліографією з історично-наукових джерел. Книга вміщує маловідомі сторінки нашої історії та культури, а також – унікальний місцевий фотоматеріал, віднайдений автором в архівних джерелах, приватних зібраннях, у мешканців краю, який відображає неабиякий внесок Валерія Войтовича у справу збереження культури та релігійної самобутності краю.(К)
Валерій Войтович - автор низки історико-краєзнавчих нарисів про наш Поліський край, місто Рівне та художніх творів, пов’язаних тематикою з історією та героями. Заслужений журналіст України з Рівного Дем’янчук Григорій Семенович називає Валерія Войтовича «казковим чудом українського Полісся» [Л].
Першою, офіційною виставкою творів Валерія Войтовича, де експонувалося понад 50 картин, була виставка «Моя Україна»,- влаштована 17 червня 1988 року в День Героїв Берестечка. Ця виставка отримала схвальний відгук відомих українських письменників: М.Жулинського, нашого земляка, та Володимира Яворівського, які оглянули цю незвичну виставку і розповіли про неї в пресі. У цьому ж, 1988 році, у листопаді відбулася персональна виставка Валерія Войтовича у приміщенні Рівненської обласної молодіжної газети «Зміна». Літератори, журналісти констатували, що митець реконструює крізь віки лики, світлі і життєстверджуючі, богів, яким поклонялися прадавні українці, тобто природі і красі життя. З тієї давнини до нас проступають постаті Трояна, Велеса, Перуна, Хорса, Світовида, Мокоші. Більшість коштів, які одержував Валерій Миколайович за проведення виставок, він віддавав на благодійні справи, зокрема, на спорудження храму на острові Хортиця, на видання українською мовою «Одіссеї» Гомера у перекладі нашого видатного письменника - земляка Бориса Тена у Дубенському видавництві. А ще Валерія Войтовича називають «українським Пікассо». Змальовуючи картину відомого генія, дослідники не змогли відрізнити оригінал від копії, де ще раз підкреслюється неабиякий талант митця. (М)
Валерій Войтович - нам відомий не тільки як художник, вчений-дослідник, релігієзнавець, краєзнавець, а й митець, який пробує свої сили в красному письменстві, про що свідчить неопублікована повість «Плач Янгола», яку, можливо, ми побачимо невдовзі. Валерій Миколайович на досягненому не збирається зупинятися. При зустрічі ми переконалися, що він сповнений енергії і творчої наснаги. У нього багато планів, задумів та мрій. У вільний від написання час малює великі полотна: «Янгол, який запалює Сонце», «Бій архистратига Михаїла зі Змієм».(15-12) Наш земляк поділився з нами своїми планами: найперше хоче написати та ілюструвати книгу, більшість матеріалів якої зібрані - «Популярна українська міфологія» у 2-х томах та видати у серії «Українська міфологія». Митець також готує солідне академічне видання «Купало» і «Колядки та щедрівки» у 2-х томах.
Отже, проаналізувавши праці Валерія Войтовича, маємо змогу стверджувати, що вони вражають своєю масштабністю, глибиною, науковим підґрунтям та документальним фактами.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 45 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |