Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Фактори формування інвестиційного потенціалу підприємства

В реальних економічних умовах повною мірою представлені фактори обох груп. Тому формування інвестиційного потенціалу є закономірним явищем. Відповідно до співвідношення факторів з обох груп потенційні інвестори приймають рішення щодо доцільності інвестування, а підприємство обирає інвестиційну стратегію.

Розглянемо можливі варіанти формування інвестиційного потенціалу за різного співвідношення факторів впливу на нього:

1. Домінуючими є внутрішні негативні фактори, а зовнішні фактори є сприятливими. У такому випадку реалізація інвестиційний потенціалу можлива шляхом оптимізації діяльності підприємства незалежно від зовнішнього середовища. Така ситуація притаманна для економік країн ЄС, де існує сприятливий інвестиційний клімат. При цьому інвестиційний потенціал, що характеризується рентабельністю інвестицій, помірний (до 20 %), а інвестиційні можливості можуть бути реалізовані досить швидко, зважаючи на розвиненість ринку капіталу;

2. Домінують зовнішні негативні фактори, а внутрішні є сприятливими. Реалізація інвестиційного потенціалу полягає у покращенні інвестиційного клімату, причому лише стратегічний інвестор може впливати на зовнішні чинники. Тому інвестиції загалом мають ризикований характер. Інвестиційний потенціал може досягти значного розміру (рентабельність інвестицій – до 60 %), якщо несприятливі зовнішні фактори зберігатимуться протягом тривалого періоду. Очевидні переваги мають інвестори, що пристосовані до таких умов господарювання та мають режим найбільшого сприяння від державних органів;

3. Негативні внутрішні фактори співпадають із несприятливими зовнішніми. Інвестиційний потенціал може досягати великих розмірів, а рентабельність – до 200 %, однак капіталовкладення вкрай ризиковані. Тому, як правило, контрагенти утримуються від інвестування.

Відповідно до джерел формування, інвестиційний потенціал поділяється на внутрішній та зовнішній. Зовнішній реалізується під впливом розвитку ринку безвідносно до дій менеджменту компанії на ринку. Вартість підприємств може збільшуватись під впливом зовнішньої кон'юнктури (підвищеного попиту, зайвої грошової маси, спекулятивних інвестицій).

Внутрішній інвестиційний потенціал реалізується в процесі цілеспрямованої діяльності менеджменту підприємства щодо реалізації існуючих інвестиційних можливостей. У сучасних умовах зовнішній інвестиційний потенціал мас від'ємний характер у середньостроковій перспективі, оскільки прогнози щодо відновлення світової економіки є несприятливими. Тому на перший план виходить саме внутрішній інвестиційний потенціал підприємств.

Отже, задачею інвестора є пошук та реалізація інвестиційного потенціалу економічних суб'єктів, тобто спрямування ресурсів туди, де накопичених інвестиційних можливостей більше. Чим раніше можна визначити інвестиційний потенціал, тим більшим буде масштаб винагороди. Реалізація потенціалу полягає в усуненні в рамках того кола впливу негативних факторів, які заважають негайному втіленню інвестиційних можливостей, з метою максимізації вартості компанії.

У стаціонарних економічних системах (системах, де діють закони економічного розвитку) процес накопичення та реалізації інвестиційного потенціалу відбувається безперервно шляхом реінвестування прибутку у нові перспективні проекти, галузі чи регіони. У країнах з ефективно функціонуючими ринковими механізмами накопичення інвестиційного потенціалу триває до певної межі. Далі відбувається процес реалізації інвестиційного потенціалу - тобто надходження інвестицій, їх використання та відповідно підвищення вартості об'єкту інвестування.

У нестаціонарних економіках цей процес мас дещо інший вигляд. Відсутність дієвих механізмів залучення інвестицій та подальшої реалізації потенціалу призводить до його надмірного накопичення в масштабах країни. Це може відбуватися через наступні причини:

1. Несприятлива макроекономічна ситуація; гіперінфляція, відсутність належної нормативної бази, високий рівень корупції. Ці фактори ускладнюють чи навіть унеможливлюють надходження інвестицій, незважаючи па значні інвестиційні можливості Така ситуація була притаманна для української економіки у 90-ті роки 20-го століття та багато в чому характерна дотепер;

2. Контрагенти не усвідомлюють необхідність залучення інвестицій. Причиною цього може бути низький рівень кваліфікації керівництва, розвинутий тіньовий сектор економіки. Така ситуація спостерігається па багатьох підприємствах державного сектору, де керівництво не має стимулів до реалізації інвестиційних можливостей та не схильне до ризику;

3. Існують перешкоди неекономічного характеру: ембарго, заборона на інвестування у певний стратегічний сектор економіки;

4. Норма рентабельності інвестицій є неприйнятно малою;

5. Ризик інвестування є занадто високим порівняно з іншими варіантами.

Надмірне накопичення інвестиційного потенціалу спочатку призводить до підвищення можливої доходності інвестицій. Однак згодом накопичення нереалізованих своєчасно інвестиційних можливостей негативно впливає на підприємство. Тобто існує певна межа, за якою інвестиційний потенціал починає зменшуватись, а згодом прагнути до нуля. Тому вирішальне значення має вибір часу для інвестування, коли сприятливі зовнішні фактори створюють умови для реалізації накопичених внутрішніх можливостей.