Читайте также:
|
На першому із зазначених історичних етапів техніка носила ще суто випадковий характер, тобто була, кажучи словами Х. Ортеги-і-Гассета, «технікою випадку». І справді, історично перші засоби або знаряддя, як підкреслювали Л. Гейгер і Л. Нуаре, випадково перебували, а не вигадувалися навмисно. Отже, на самому ранньому етапі свого існування первісна людина ще не знала як виготовляються знарядя у власному розумінні слова. Вони тоді обмежувався лише тим, що використовували випадкові, природні предмети в якості засобів для досягнення своїх цілей. Так, наприклад, порожня шкаралупа служила людині, як зазначив Л. Гейгер, першою посудиною, вжитою для пиття. Подібно до цього випадково знаходять камінь або кістку вбитої тварини, яка використовувалися нею в якості перших «ножа», «сокири» або «молота».
Звідси можна зробити висновок, що творчий потенціал первісного дикуна проявився і реалізувався швидше в застосуванні його природних органів, ніж у створенні і застосуванні штучних. І тільки після закінчення величезного відрізка історичного часу, використання випадково знайдених природних предметів як знарядь, ставало настільки постійним, звичним, укоріненим і автоматизованим актом, що найдавніші люди за аналогією і шляхом наслідування навчилися готувати знаряддя для доцільного користування ними. При цьому необхідно врахувати тут дві важливі, відзначених ще Л. Нуаре, обставини:
1) примітивний інструмент служив для доповнення і посилення фізіологічної діяльності, в якій він ніби несвідомо застосовувався;
2) органічне перетворення, видозміна, збільшення спритності та сили продуктивного інструменту, тобто людської руки, стало можливим лише шляхом повільного розвитку» [1].
Далі, говорячи про випадковий характер техніки на етапі її зародження, слід мати на увазі й те, що винахід нових засобів (після того, як найдавніші люди навчилися виготовляти знаряддя) відбувався не навмисно, а чисто випадково. Найдавніша людина, працюючи методом «спроб і помилок», випадково наштовхується на потрібне рішення і тому можна сказати, що новий засіб, скоріше, сам «знаходив» людини, ніж він – його. Необхідно відзначити і ту обставину, що на першому історичному етапі формування та розвитку техніки арсенал технічних засобів був досить скромним, а набір операцій (умінь і навичок) по їх виготовленню і застосуванню був досить простим, елементарним. Зважаючи на це умінням не тільки використовувати, але й виготовляти ці прості і примітивні знаряддя фактично володіли всі дорослі члени первісного людського колективу.
Отже, можна сказати, що історично перший поділ «технічної» праці (а, втім, і праці взагалі) мало скоріше природне, ніж соціальне походження, тобто своєю безпосередньою основою воно мало саме природні відмінності між чоловіком і жінкою.
Все це говорить про те, що на початковому етапі існування техніки людина ще не усвідомлювала себе в якості суб'єкта своєї власної діяльності, а, отже, і в якості творця техніки. І, справді, дикун, як відомо, не виділяє себе з навколишньої його дійсності, він не протиставляє себе природі, а, навпаки, його свідомість як би ще «злито» зі світом.
Слід особливо підкреслити і той факт, що на першому історичному етапі існування техніки, де і в процесі винаходу нового знаряддя неподільно панував випадок, темпи її розвитку були вкрай низькими. Саме тому етап зародження та становлення техніки був найтривалішим і тривав, мабуть, сотні тисячоліть. Він охоплював собою весь доісторичний період існування людства і завершився тільки з появою стародавніх цивілізацій у Месопотамії, Єгипті, Індії та Китаї, де вперше починає формувати новий етап в історичному розвитку техніки - етап так званої ремісничої техніки.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 34 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |