Форма: лірична сповідь 17-річного американського юнака
Час: 1949 рік
Герой: Холден Колфілд
Сюжет: подорож – втеча хлопця із санаторія для нервовохворих до Нью-
Йорка, але: втеча в нікуди (кружляє недалеко від дому)
Конфлікти: сім’я + школа, однолітки + навколишні = обман(«липа»), насильство,
лицемірство
Лейтмотив: прірва між світом дітей і світом дорослих
Проблеми: виключення зі школи + підвів команду з фехтування (забув
спортивне знаряддя в метро) + конфлікт з товаришем
Характер: протиріччя = аутсайдер + бунтар
Мрія: врятувати дітей, «щоб вони не зірвались в прірву» бездуховності,
аморальності, але: єдине його заняття – стояти над прірвою в житті й ловити дітей, рятуючи їх. Хіба це бунт?)
Фінал: зрозумів, що від труднощів біжать тільки слабкі, треба боротися із
пороками американського суспільства
Значення: 1) достовірне сприйняття та відтворення настроїв епохи;
2) протест проти ідеології конформізму (пристосування, невтручання)
3) точна передача особливостей психології підлітка
Висновок: У романі «Над прірвою в житі» перед нами постала Америка повоєнного
часу, коли гаслами дня стали користолюбства, споживацтво, прагнення до егоїстичного комфорту. Селінджерівський герой перший звинуватив американське суспільство в аморальності, лицемірстві, самовдоволенні, відсутності людяності. Протест особистості проти соціальної апатії та конформізму, що прозвучав в романі Селінджера, свого часу зробив щось на зразок перевороту в суспільній свідомості, але проблеми, порушені письменником, залишаються актуальними і сьогодні, і тому інтерес до роману, як і раніше, великий у самої широкої аудиторії.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Заняття №
Тема: ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ГАБРІЕЛЯ ГАРСІА МАРКЕСА (КОЛУМБІЯ)
(1928 - 2014)
Біографія: 6 березня 1928 року, м. Аракатака (Колумбія), батько –
телеграфіст; єзуїтськагімназія у Барранкільї; юридичний факультет національного університету в Боготі (1947); кореспондент журналу, поїздки до Женеви, Парижу; кубинська революція (1959), засновник кубинського агенства "Пренса Латина" в Боготі; політичні розходження; Мексика (1961), Іспанія (1967); Нобелівська премія (1982)
Твори: Повісті "Опале листя" (1955), "Полковникові ніхто не пише" (1961); романи "Сто років самотності"(1967), "Осінь патріарха" (1975), "Кохання під час холери" (1985)
"Сто років самотності»:
жанр: 1) сімейна хроніка, самотності"
2) роман - притча = заклик не зрікатися одвічних людських законів,
допомагати один одному, працювати, кохати,
3) роман - міф = фольклор, мотиви біблійного міфу про створення світу, всесвітній потоп та Апокаліпсіс
сюжет: простежується життя провінційного колумбійського містечка Макондо протягом ста років (середина XIX - сердина XX століть) - боротьба політичних угрупувань, громадянська війна, розправи зі страйкарями
своєрідність: "магічний роман", "магічний реалізм" = поєднання фольклорноїфантастики та реального (фантастичне подається як звичайне, буденне)
висновок: Г. Маркес попереджує землян про катастрофу, що очікує світ, якщо у стосунках людей візьмуть гору відчуження та роз'єднаність
ОПОВІДАННЯ "СТАРИГАН ІЗ КРИЛАМИ"
Художній світ: елементи реального (буденний побут і психологія мешканців невеличкого рибальського селища) + фантастичного (образи янгола та жінки-павука)
Мета: за допомогою фантастичних деталей підкреслити і загострити ті духовні, моральні аномалії, які визначають реальність існування значної частини людства
Своєрідність: фантастичне в оповіданні виконує функцію філософського гротеску,
який увиразнює і доводить майже до абсурду картину духовної безкрилості і моральної ницості людини, що замкнулася в колі егоїстичних матеріальних інтересів
Тема: зображення людського суспільства, в якому немає місця Янголам, бо в ньому панують корисливість, байдужість; через це = моральна деградація
Фабула: стилізація під біблійну ситуацію: перед людьми з'являється Божий вісник ("янгол" = "вісник, посланець Бога"), але люди навіть не намагаються зрозуміти, для чого він з'явився. Для них янгол - звичайний стариган, от хіба що з крилами.
Причина: у людей порушено уявлення про добро і зло, духовне і буденне
Композиція: 1) зав'язка - поява янгола; 2) розвиток дії - ставлення до цього мешканців селища; 3) кульмінація - хвороба янгола; 4) розв'язка - відліт янгола.
Біблія: твір починається з триденного дощу (попередження про всесвітній потоп)
Символіка: дощ = необхідність очищення землі, янгол = знехтування віри; селище = модель Людства, дитина = майбутнє, дівчина-павук = деградація людства
Засоби: іронія, сарказм, сатира, гротеск, гіпербола
Ідея: людство має духовно зцілитися, одужати, згадати про вічні цінності та врятувати янголів = Бога та духовність
Висновок: образ Янгола - символічний, це - людська совість, беззахисне добро,
істина. Фінал твору закономірний:Янгол залишає селище, загнаний і принижений дух випростовує крила і злітає у височінь. А бездуховні люди залишаються у бруді свого дрібного матеріального світу. Чи є у людей шанс змінитися?
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Заняття №
Тема заняття: ЕРНЕСТ ХЕМІНГУЕЙ (США)
(1899 - 1961)
Життя: 21 липня 1899 року, батько – лікар; міська школа; мандри; Канзас, репортерська робота в газеті «Канзас – Сіті»; Перша світова війна, фронт, Європа, санітар тяжке поранення (1917), 1937 – 1939, Громадянська війна (Іспанія), Друга світова війна, військовий журналіст, партизани (Франція); письменництво, слава (Нобелівська премія, 1954), але: смуга нещасть,самогубство (2 липня 1961 року)
Світогляд: «кодекс честі» = будь сильним, чесним, справедливим + не чекай ні
від кого співчуття + не нападай, але захищайся + не прагни
одержати вигоду з підлості
Принцип: «Я знаю лише те, що бачив»
Твори: «Прощавай, зброє!» (1920) = трагедія Першої світової війни
«Фієста» (1926) = «втрачене покоління» (молодь, яка пішла на фронт в
18 років, рано почала вбивати, а після війни не змогла пристосуватися
до мирного життя)
«По кому подзвін» (1944) = війна в Іспанії
Лейтмотив: віддавати перевагу тим, хто бере на себе відповідальність
«Старий і море» (1952)
Сюжет: старий рибалка Сантьяго (Куба) спіймав велику рибину, але її з’їли
акули
Жанр: повість – притча
Теми: 1) людина і природа;
2) людина і суспільство;
3) людина і Всесвіт
Своєрідність: два плани = реальний + філософський
«ефект айсберга» = підтекст (потаємний смисл твору)
Композиція: зав’язка = Сантьяго йде в море (85-й день)
кульмінація (дві) = перемога над рибою + боротьба з акулами
розв’язка = повернення до селища
Символіка: море = життя, риба = мрія, вдача, успіх; акули = перешкоди; хлопчик = визнання перемоги, майбутнє; леви = пам’ять про пережиту боротьбу, готовність знову ставати до бою за життя
Антитеза: 1) старий ------------- риба
мисливець ---------- їжа, здобич, багатство
людина, частка природи ----------- досконалість, «друг», «моя рідня»
2) старий ------------ хлопець
старість, досвід ----------- юність, чистота
кінець ------------------ початок
Фінал: поразка, але: повернення хлопчика + сон про левів
Значення: Е. Хемінгуей показав життя – з його болем і тривогами, радощами і журбою, прагнув рятувати світ і словом, і вчинками. Твори письменника вчать жити, творити, вірити у свої сили, бути Людиною
Висновок: «Людину можна знищити, але її неможна перемогти»
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Заняття №
Тема: Життєвий та творчий шлях Ясунарі Кавабата.
(1899 - 1972)
Японія: назва: «країна, де сходить сонце»
Витоки: 40 тисяч років до н.е. = палеоліт = єдиний материк, але:
11 тис. р до н.е. (після Льодовикового періоду) ----острів
Перші люди - 40 тис. років тому
Як держава: в 250 р.
Географія: 4 великих острови + 4 тисячі маленьких, 127 мільйонів чоловік,
чоловіки – до 76 років, жінки – до 82); землетруси, тайфуни
Історія: 1894 – 1895 р.р. = перша японсько-китайська війна (перемога Японії)
1904 р. = російсько-японська війна (перемога Японії)
Серпень 1914 р.- на боці Антанти
1915 рік – ультиматум Китаю (21 вимога) = японський протекторат
1936 р. = Антикомінтернівський пакт з Німеччиною
1937 – 1945 = друга японсько-китайська війна
1940 р. = приєдналася до країн Осі
1941 р. = Перл-Харбор
1942 р. =Південно-Східна Азія, Океанія, але: з грудня 1942 р. –
програє одну битву за іншою.
Повоєнна Японія: 1) програла Другу світову війну----втратила всі азіатські
колонії, 25% національного багатства, увесь флот---- інфляція,
голод
2) Хіросіма й Нагасакі = ядерне бомбардування
3) 1945 – 1952= окупація островів Японії США та СССР
4)1951 р. - договір з США, спільна «холодна війна»
5) 1972 р. – США повернули о. Окінаву, СРСР – ні (острови
Курильської гряди та південну частину Сахаліну
6) «японське економічне диво» (1968 – третє місце, зараз –
друге)
Своєрідність: «Думати можна потрійним способом: правильно, неправильно та по-японські» (нестандартно)
Кредо: «Гарна людина – працююча людина» + «Краса врятує світ»
Культура: 1) «сад каменів» = 15, але видно тільки 14 = завжди залишається
щось невідоме, неохоплене = метафора
2) ікебана = «живі квіти» = мистецтво аранжування квітів
3) чайна церемонія = «тядо» = «шлях до чаю» = «дорога життя»
Словник: самураї = «захисники» (з’явились 1 тисяч років тому, щезли -100
років тому)
дзен (філософія) = ветвь буддизму = «занурення в мовчазне
споглядання» = медитація = самовиховання
бусідо = «шлях воїна» = неписаний кодекс поведінки
культ синто = «шлях богів» = шанування сил природи, душ убитих
кендо = «мистецтво бою на мечах»(фехтування)
карате – до = «шлях порожньої руки» (палиця, серп) = удари руками і ногами в життєво важливі точки
айкідо = «техніка кидків і захоплень»= використання агресії
нападаючого проти нього самого
харакірі = самогубство
Повість «Тисячокрилий журавель» (1951)
Основа сюжету: чайна церемонія («тядо» = дорога життя» = гармонія + чемність + чистота + спокій = тяжіння до катарсису («очищення душі»)
Ідея: тривога за майбутнє національної культури
Витоки: 1) тривога про долю людини в світі машин та технологій
Мета: врятувати суспільство від бездуховності
Проблема: співвідношення краси й моралі
Герої: Кікудзі, дівчина Фуніко (донька Ооти – колишньої коханки батька Кікудзі і коханки самого Кікудзі)= земна, розумна Юніко = «як сонячний промінчик» = втілення ніжності, чистоти
Символіка: журавлі = мрія про щастя, благополуччя
зображення журавлів = оберіг
чайна чашка = мірило моральних цінностей
Фінал: Кікудзі – нещасливий, але: вивільняється з-під впливу Тікако
Причина: він хоче полишити чайну церемонію, навіть не опанувавши її.
Висновок: повість – твір про прекрасне, що надає сенс життю
Значення: Нобелівська премія у 1968 році
---------------------------------------------------------------------------------------------
Заняття №
Тема: Драма абсурду. ЕЖЕН ЙОНЕСКО ( Фр.)
(1909 - 1994)
Вступне слово: Модерністська література неодноразово акцентувала на проблемі
самотності людини (Кафка, Маркес, Мунк…) Натомість саме колективізм є причиною так званих «масових психозів» - тоталітарних режимів. Але: подолати той-таки фашизм можна саме завдяки об’єднанню людей. То виходить, що жити в суспільстві і жити без нього однаково небезпечно. Отож жити – це щось ненормально?
Румунія: У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдавію або Волощину (країна між Карпатами і Дністером; назва східної частини — Бессарабія), Валахію або Мунтенію на півдні і Трансильванію на заході. Об'єднання двох перших відбулося 1859 (під назвою «Румунія»), усіх трьох — 1918. Румуни заселяють також Молдову (де мешкає 64,6% молдаван — назва, що її з політичних причин надавали у СРСР румунам, які жили в межах колишньої Російської Імперії).
Під час першої світової війни Румунія стала на сторону Антанти. Румунські території, які перебували у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію. 1940 р. Румунія зреклася на користь СРСР північної Буковини та Бессарабії (вони увійшли до складу УРСР і Молдавської РСР). 1941 р. (після вступу на боці Німеччини до війни проти СРСР) їх удруге зайняла (а також територію між Дністром і Бугом — Трансністрію), у 1944 їх знову втратила; 1940—45 частина Семигороду і Мармарощина були володіннями Угорщини.
У 1944 була скинута профашистська диктатура Антонеску. У 1945 створено уряд комуністичної спрямованості, кордони змінені, король Михайло відрікся від престолу, і у 1947 створена Народна республіка. Конституція радянського зразка прийнята у 1949 р. У 1955 Румунія приєдналася до Варшавського договору. В 1958 з країни були виведені радянські війська. Нова конституція прийнята у 1965.
Життя: Румунія ----Париж (1913) --- Бухарест (1925, університет:1930
закінчив) – з 1938 (Франція)
«НОСОРОГИ» (1959)
Витоки: Драматург пояснював, що «відправною точкою» у створенні «Носорогів» була розповідь письменника Дені де Ружмона про маніфестацію фашистів у Нюрнбергу 1938 року. Натовп очікував прибуття Гітлера, він впадав у своєрідну істерію. І Ружмона спочатку здивували такі ознаки масового психозу. «Коли ж Гітлер, - розповідає Йонеско, - опинився зовсім близько і навколо нього всі поголовно і остаточно впали у транс, письменник відчув, що й у ньому піднімається почуття нестями, що загальне безумство «електризує» і його самого. Він уже готовий був піддатися цим чарам, коли все його єство повстало і вчинило опір колективному божевіллю…»
Жанр: притча - трагіфарс (перетворення людей на носорогів)
Проблеми: сенс буття = зберегти в собі людину, не зрадити індивідуальність
здатність людини протистояти злу (= омасовленню)
людська схильність ховатися від неприємних очевидностей
Герої: Жан = обов’язок, дисципліна: «Вища людина – це та, яка виконує свій
обов’язок»
Логік = всесилля раціо: «Страх ірраціональний. Розум мусить долати
його»
Ботар = політичний активізм: «Я викрию ці уявні таємниці»
Дудар = конформізм: «Ставтеся до всього легше, не переймайтеся»
Беранже: «Я з вами не піду! Я зостануся тим, ким є. Я ж людина! Я не здамся!»
Еволюція: намагання не помічати «оносороження» ----- констатація факту як виправдання власної слабодухості («носороги існують, ось і все» ----- призвичаювання і повна духовна капітуляція («А в мене нема амбіцій. Мене задовольняє мій теперішній стан»
Фінал: «Скільки сягає око – жодної людської істоти»
Символи: носороги = фашизм + комунізм = тоталітаризм
Беранже = прагнення людини бути людиною, бути вільною: «Світ хворий» (палата № 6 Чехова)
Своєрідність: алегорія людського суспільства, де озвіріння людей – закономірний результат соціального устрою
Висновок: п’єса – звинувачення: у суспільстві ХХ століття розроблені механізми впливу на людську свідомість з метою перетворення людей на слухняних ляльок. Але Беранже стверджує здатність людини протистояти злу, в даному разі - омасовленню
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Заняття №
Тема: Драма абсурду. Ф.Дюрренматт. «ВІЗИТ СТАРОЇ ДАМИ»
Жанр трагікомедія + притча
Тема: влада грошей + конформізм
Проблема: 1) ціна життя окремої людини
2) моральна відповідальність за свої вчинки
Основа: суд = гюлленці ------Клер (45 років тому)
Клер -------Ілля + гюлленців
Методи: гротеск = «незвичайний»
Парадокс = незвичайне твердження
Символіка Клер = ідея помсти
Ілль = спокута застарілих гріхів
Гюлленці = неблагополуччя сучасного суспільства
Гюллен = модель суспільства («люди, як люди..,» - Воланд)
Еволюція гюлленців: «не в грошах щастя»---------«ми не можемо терпіти серед
нас злочинця»
Фінал: вбивство Ілля
Причина злочину: конформізм = бідність + безпринципність + спокуса
Значення: показує механізм, що змушує звичайних людей непомітно для
самих себе ставати спільниками будь-яких злочинів
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Заняття №
Тема: ПОСТМОДЕРНІЗМ. Творчість Патріка ЗЮСКІНДА.
Вступ: Закінчення II світової війни ознаменувало важливий поворот у світосприйнятті західної цивілізації. Війна була не тільки зіткненням держав, а й зіткненням ідей, кожна з яких обіцяла зробити світ ідеальним, а натомість принесла ріки крові. Звідси — відчуття кризи ідеї, тобто зневіра у можливість будь-якої ідеї зробити світ кращим. Виникла також і криза ідеї мистецтва. З іншого боку, кількість літературних творів досягла такої кількості, що склалося враження, ніби все вже написано, кожен текст містить посилання на попередні тексти, тобто є метатекстом.
У ході розвитку літературного процесу розрив між елітарною і поп-культурою став надто глибоким, з'явився феномен «твору для філологів», для прочитання і розуміння якого потрібно мати дуже ґрунтовну філологічну освіту. Постмодернізм став реакцією на цей розкол, поєднавши обидві сфери багатошаровістю твору. Наприклад, «Парфумер» Зюскінда може бути прочитаний як детектив, а може — як філософський роман, що розкриває питання геніальності, митця і мистецтва.
Постмодернізм: «слідуючий за модернізмом»: світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних
Порівняння: модернізм постмодернізм
перша половина XX ст.. друга половина ХХ ст..
Скандальність Конформізм
Антиміщанський пафос Відсутність пафоса
Емоційне заперечення попереднього Ділове заперечення попереднього
Декларована елітарність Недекларована демократичність
Переважання ідеального над матеріальним Комерційний успіх
Віра у високе мистецтво Антиутопічність
Особливості Постмодернізму: 1) відображення розриву моральних, духовних
зв'язків у суспільстві
2) екзистенціалізм + абсурд
ПАТРІК ЗЮСКІНД (Німеччина, 1949)
Біографія: 26 березня, м.Амбах, Баварія; батько – літератор; гімназія; журналістика; сценарист на телебаченні; літературна творчість
Твори: п’єса-монолог «Контрабас» (1980), новели «Голуб» (19887), «Історія пана Зоммера» (1991), сценарії до кінофільмів («Россіні»
«Запахи» (1985)
Вступ: Життя, як відомо, дана нам у відчуттях. Зір, звук, нюх - як оманливі вони часом, наскільки легко недочути, помилитися в обрисах і кольорі, прийняти за реальність марево спекотного коливного повітря, або почути мову в шелесті листя. Здається, весь світ навколо задуманий з однією єдиною метою: обдурити нас, заплутати в купі неясних тіней, і ледве чутних звуків, переконати нас у тому, що все навколо сон і не є реальністю. І тільки один запах не бреше. Запах скаже все. У страху, ненависті і любові - у всього є запах. Запах не обманює, поки не з'явиться парфумер.
Власне сам роман Патріка Зюскінда носить назву «Аромат», і лише по примсі наших перекладачів він перетворився на «Парфумера». Але, напевно, так і правильніше, бо перед нами не сага про парфумерному мистецтві, а історія однієї людини, Жана-Батіста Гренуя, бідного юнака, якому запахи замінили в житті все: надію, почуття..
Патрік Зюскінд склав історію про людської обмеженості і сумні наслідки подібного дефекту душі.
Назва: «Аромат» ---«Запахи».. Чим відрізняються? (запахи - різні)
Друга назва: «Історія одного вбивці»
Жанр: Містичний детектив? (інтрига злочину)
Роман виховання? (історія життя та виховання сироти)
Історичний роман? (буремна історія Франції 18 століття)
Час подій: середина 18століття = епоха Просвітництва
Предмет зображення: запах, феномен запаху
Ідея: «Злочин пристрасті, що скоєний в ім’я пізнання істинної природи людини і порядку речей у світі»
Своєрідність: 1) «експлуатація» сюжетів, ситуацій, мотивів, які віддавна активно побутують у світовій літературі
2) глузливо – незворушне імітування й тиражування традиційної культури
3) використання гри світлотіней, гротеску, романтичної казки
4) гібрид «філософського роману» та «роману жахів»
Гренуй: 1) переклад = «жаба»
2) його мета = опанувати світом ---запашне царство Краси і
Гармонії
3) надлюдина (Ніцше)
4) його перше слово - «риба». А у Шарікова? («абир»)
5) народився 17 липня 1738 року - помер 25 червня 1767 (29 років)
6) перше вбивство-в 15 років (1753) спочатку = монастир, але: нема запаху
Життя Гренуя: до 8 років = пансіон мадам Гайяр (діти знущались, а вона не
відчувала запахів, та: знайшов гроші) 8 років = підмайстер чинбаря - шкіряного майстра Грімаля 9-15 років = учень Бальдіні (мова формул) 15-22 роки = печера, самотність 22 – 29 років = Граас, 25 дівчат, Лаура Ріші
Париж: вулиці смерділи гноєм, задвірки-сечею... (там він народився)
Особистість Гренуя Тези характеристики героя
1. Зовнішність, мова.
Невеликого зросту, трохи згорблений, кульгавий на праву ногу, тіло відразливе через наслідки багатьох хвороб.
Мова проста: складається здебільшого з іменників; важке розуміння слів “безтілесного смислу”.
2. Соціальний стан. Підмайстер чинбаря, пізніше підмайстер парфумера.
3. Вид діяльності. Пошук запахів; навчання мистецтва “перетворення запахів ” – парфумерної справи.
4. Здібності та інтереси. Феноменальне нюхове сприйняття навколишнього світу; пошук нових запахів; створення власного запаху.
5. Моральні якості. Позитивні відсутні.
6.Стосунки з людьми. Ненависть, відлюднення, прагнення до любові.
7. Ставлення до природи. Лише як до джерела запахів.
8.Незрозумілі для оточуючих вчинки. Пошук запахів, відсутність власного запаху, відчуженість від людей, феноменальний нюх
Кафка: дегуманізація суспільства, приреченість на самотність. Причина - відсутність любові, милосердя
Камю: 1) «всяка байдужість злочинна»
2) бактерія чуми прийшла і пішла, але: може повернутися. Бактерія злочинної геніальності (Гренуй) теж може відродитися
Йонеско: конформізм = «оносороження» (омасовлення, натовп)
Дюрренматт, Кафка, Йонеско: у своїх творах відображають духовну кризу, яка стає загрозою
Зюскінд: попередження = наша цивілізація вже дає тріщини, через які може пролізти Гренуй із власним флаконом парфумів у руках
Порівняння з Гренуєм:
Цахес: владу навіювати любов людей до себе дала добра фея, і ця влада – у золотих волосинах
Гренуй: отримав дар від природи
Доріан Грей: переступив через мораль; продає душу дияволу = обмін Зовні = ангел
Гренуй: не розуміє, що таке мораль, він злочинець від природи; в нього немає душі; зовні = каліка
Чіполла: тріумф = двобій = влада над людьми; презирство Гренуй: тріумф = сцена казні; ненависть до людей Зовнішність: Замза = тарган Чіполла = горбань Гренуй = кліщ Доріан = красень
Смерть: Цахес = знищили волосини —зловтіха, переслідування —його смерть Доріан = вбиває портрет —вбиває себе Чіполла = вбиває Маріо Замза = самогубство через любов
Гренуй = самогубство через ненависть («помер від кохання» - Іль) —його розірвали на шматки Іль = натовп вбив його
--------------------------------------------------------------------------------------
Заняття №
Тема: Сучасний літературний процес (огляд). Співіснування і взаємодія різних стилів, напрямів, течій. Найпомітніші сучасні літературні явища
40–50-ті роки — ідеологічна радикалізація: холодна війна; маккартизм, крах колоніальної системи, успіхи європейських соціал-демократичних і комуністичних партій та придушення «антикомуністичних повстань» у Берліні, Будапешті. Період зближення і взаємовпливу літератур, як у сфері ідей, так і в естетичній практиці. Розширюються не тільки національні, але і часові межі. У Франції та Великій Британії відкривають театр Фріша і Дюрренматта, відновлюють інтерес до німецькомовного роману Т. Манна, Р. Музіля, Г. Гессе. Особливо популярний у Європі та США Дж. Оруелл («1984», «Скотний двір»). Німеччина знову відкриває літературу США: Дж. Д. Пассос, В. Фолкнер. Популярність «сучасних» американських письменників (Е. Хемінгуей, У. Сароян, Т. Капоте, Дж. Селінджер) стає знаковою в загальноєвропейських культурних змінах. «Антитрадиціоналістські» тенденції наприкінці 50–60-х років. Французький «новий роман» (А. Роб-Ґріє, Н. Саррот, М. Бютор, К. Симон). «Новий журналізм», естетичні пошуки (Дж. Барт, Т. Пінчон, В. Ґолдінґ, А. Мердок, Дж. Фаулз), «театр абсурду».
60–70-ті роки — перемога нонконформізму як утвердження права не вбивати і не віддавати своє життя за «ідеали». Феномен 1968 року: Париж, Прага, Вудсток. Соціальна і культурна емансипація.
70–80-ті роки — «карнавалізація» літератури: паралельне співіснування й взаємопроникнення «паракультури» й «інтелектуального роману». Зрушення в усвідомленні статусу художнього твору і ролі митця. Розширення сфери об’єктів зображення. Реальність, включаючи внутрішній світ, перестає бути головним і «найдостойнішим» для зображення. Можливі світи (уявні, галюциногенні, алегоричні конструкти, фентезі тощо) відтепер не розцінюються як ознака маргінальної літератури. Маркована створеність художнього світу (наявність автора-творця, фіктивність, інтертекстуальність), його залежність від конвенцій усвідомлюються читачем як необхідна ознака сучасності (постмодерністичності) літературного твору (І. Кальвіно, Дж. Барт, У. Еко, Дж. Фаулз, Ґ. Ґарсія Маркес).
80–90-ті роки — кінець холодної війни, крах соціалістичної системи, об’єднана Європа, глобалізація та антиглобалізм, англомовна культурна експансія, нові політичні реалії одно полярного світу.
90-ті роки — розширення художнього репертуару, повернення традиційних конвенцій в умовах незаперечного права літератури на фіктивність. Кінець XX ст. — період «мирного співіснування» більшості яскравих тенденцій художнього життя трьох останніх століть (М. Еміс, П. Акройд, І. Велш).
Сучасний літературний процес (у російській літературі) На рубежі XX–XXI ст. змінюється саме обличчя літератури: вона схрещується з технікою, здобуває нові якості й можливості. Звісно ж, ситуація постмодерну вдихнула нове життя в зношені художні системи, активізувала їхню взаємодію. При цьому дуже сильною є тенденція до мультикультуралізму. Це тенденція загальносвітова, позначається вона й у такому явищі, як міжжанровость і поліжанровість сучасної літератури. Отже, література виходить із звичних жанрових берегів. Ми бачимо, що сучасна література часто не вміщається у свої звичні межі. Не випадково досить часто автори дають своїм творам визначення «книга»: «Книга номада», «Книга з безліччю вікон і дверей», «Дойче бух».Проза попереджає і про небезпекy тоталітаризму в Росії, яка повністю не зникла. Тоталітаризм існував 70 років, увійшов у плоть і кров народу. Найбільш послідовно цю тему розробляє Сорокін у дилогії «День опричника» і «Цукровий Кремль».Критикується в сучасній прозі національна ідеологія аморального забезпечення, що найбільш виразно проявилося в романі Сергія Носова «Господиня історії». Не могли сучасні автори обійти в своїх антиутопіях і важливої для нашого часу проблеми глобалізації.
Про неприпустимість механічного (що не зважає на специфіку національного менталітету) перенесення чужого досвіду на російський ґрунт говорить Володимир Тучков в оповіданні «Острів свободи і щастя». Він розповідає про намагання створити в одному з районів Сибіру подобу міні-Америки. Якийсь олігарх пожертвував величезну суму грошей на створення такої моделі. Міста так само вибудувані, і шерифи є, і поліція діє — але це лише зовні, а по суті все закінчується крахом через неврахування російської реальності. Тучков підкреслює: люди цінують те, чого вони домагаються. А тут їм все подарували, і вони ставляться несерйозно: пиячать, крадуть. Наш час — час активізації та впровадження в життя біотехнологій. Вони активно заявляють про себе останніми десятиліттями: штучне серце, силіконові груди… Сорокін задається питанням: до якої межі можна замінювати елементи в людині, щоб віна залишалася людиною і не перетворилася на кіборга не тільки в механічному, а й у моральному плані? Автор показує, що сучасний світ чекає на витіснення природного штучним. Людина більш ніж наполовину знищила суміжне природне середовище й на рубежі століть перейшла до дослідів над собою, щоб і свій внутрішній простір, а може, і фізичне тіло підмінити штучними частинами. Сорокін критично ставиться до цього, особливо коли імплантація не викликана нагальними потребами, а мотивована модою. Поступово, говорить автор, біотехнології стануть дуже модними, а оскільки ці операції дорогі, їх спочатку дозволятимуть собі лише дуже забезпечені люди. Автор присвячує цій проблеми п’єсу «Конкретні», у якій зображено «золоту молодь» майбутнього. Автор дає зрозуміти, що це вже наполовину не люди, вони живуть без справжніх почуттів, як автомати. Майбутнє, таким чином, бачиться письменникам сповненим небезпек, якщо дозволити негативним тенденціям сьогодення повністю реалізувати свій потенціал. У міру своїх сил література, зокрема сучасна російська проза, здійснює політику стримування цих тенденцій.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 802 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |