Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємства.

Читайте также:
  1. quot;ВІДДАЛЕНОГО" ВІДНОВЛЕННЯ
  2. Q]3:1: Комплекс мер, направленных на устранение изменений централизации и
  3. SWOT-анализ ООО «Санаторно-курортный комплекс «Волжанка».
  4. А. Адлер Комплекс неполноценности и комплекс превосходства
  5. Аграрное право как комплексная отрасль.
  6. Агропромыш. комплекс (АПК), его роль в экономике страны. Структура АПК. Перспективы развития АПК Беларуси
  7. Агропромышленный комплекс
  8. Адаптивная физическая культура- составнаячасть комплексной реабилитации инвалидов
  9. Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 року).
  10. Анализ комплексной программы по ФВ.

 

Під мету виробляються завдання і, таким чином, утворюється ланцюг цільової орієнтації реструктуризації. Завдання реструктуризації для кожного етапу є свої, але до типових належать:

—сприяння у виживанні та забезпечення повноцінного функціонування суб’єктів господарювання;

—відновлення конкурентоспроможності та платоспроможності підприємств;

—управління змінами.

 

Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і завершуючи фінансовими аспектами і проблемами власності.

 

Реструктуризацію можна проводити і на макрорівні. У такому випадку вона спрямовується на зміну співвідношення окремих галузей та підгалузей, рівня розвитку елементів ринкової інфраструктури, механізмів і важелів управління економікою, приватизаційними процесами.

 

В цілому будь-яка реструктуризація має забезпечувати в кінцевому підсумку платоспроможність підприємств, що обумовлюється зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, впровадженням нової технології, модернізацією обладнання.

 

При цьому вважається, що процесам реструктуризації підлягають, як правило, слабкі, неплатоспроможні підприємства, що стоять на межі банкрутства, однак і прибуткові підприємства використовують різні варіанти реструктуризації. Зарубіжний досвід свідчить, що реструктуризацію на Заході проводять і досить успішні компанії, які прагнуть забезпечити достатню прибутковість своїх акцій у майбутньому. Тому цілком справедливим є більш широке трактування реструктуризації як процесу підготовки і реалізації програми комплексних змін на підприємстві з метою підвищення його ринкової вартості.

 

Процес реструктуризації може бути викликаний рядом зовнішніх і внутрішніх причин.

Зовнішні чинники реструктуризації:

—технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікації та інформаційного зв’язку; зниження затрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);

—міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар’єрів, більш вільний потік капіталу, підвищення мобільності робочої сили, утворення економічних блоків та союзів, монетарна інтеграція та створення міжнародних валют);

—докорінні зміни на ринках розвинутих країн (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки);

—зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем країн Центральної та Східної Європи і Азії, зростання долі приватного сектора);

—політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна);

—екологічна ситуація;

—соціально-культурні фактори.

Внутрішні чинники реструктуризації:

—незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);

—слабкий фінансовий менеджмент з питань управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;

—неконкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);

—високі витрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні витрати, високі змінні витрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу);

—слабка робота служби маркетингу;

—конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів);

—стереотипи мислення керівництва, що не відповідають новітнім процесам соціально-економічного розвитку.

 

Реструктуризаційні зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватися:

1)модернізації — оновлення устаткування і технології;

2)реорганізації — зміни методів і поділу праці; потоків інформації;

3)адаптації — пристосування елементів підприємства до поточних умов;

4)нововведень — продуктових і процесних.

 


 

Таким чином, реструктуризація в широкому розумінні:

 

—передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування (маркетинг, фінанси, виробництво);

—є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової меги;

— може охоплювати майнові перетворення як елемент змін;

— підлягає модифікації і коригуванню в ході реалізації.

Реструктуризація передбачає зімни структури майна (правового статусу); організаційної структури підприємства; виробничої структури; структури виробничої програми, залученого капіталу, активів, доходів і витрат, персоналу; інформації та інших структур.




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 31 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав