Читайте также:
|
У перехідних суспільствах важко точно визначити розмір середнього класу, окреслити його характерні риси та уподобання. Але про те, що краще бути здоровим і багатим, ніж хворим та бідним, знають усі. У середньому класі, як і будь-якому ідеалізованому витворі людського розуму, втілюються найкращі риси професіоналізму, індивідуалізму та ініціативності. І українці, з своєю природньою жагою до “золотої середини”, тут зовсім не виняток. Про потребу підтримувати та зміцнювати середній клас давно вже говорять соціологи й політики. Про необхідність здійснення практичних кроків щодо створення умов для розвитку середнього класу в Україні йшлося навіть у посланні Президента України Леніда Кучми до Верховної Ради.
Формування середнього класу в Україні, його зростання і зміцнення водночас є і соціальним, політичним і гуманітарним замовленням суспільства. Але є і інші виміри цієї проблеми. У минулому 20 столітті питання нової соціальної стратифікації та долі середнього класу набуло над-соціального, есхатологічного маштабу. Протистояння двох ідеократичних систем - СРСР та США у союзі із Європою – у кінцевому рахунку було кристалізовано у протиставленні двох нових “царств божих на Землі” – комунізму як суспільства вільного часу і реалізованих людських потреб, та “суспільства благоденства” або суспільства суцільного середнього класу.
Більше того, питання нового “некомуністичного” суспільства, де панує середній клас, органічно випливало і з певного розуміння шляху розвитку усього людства – міжцивілізаційних та міждержавних стосунків, глобальної економіки, гуманітарної та соціально-економічної конвергенції тощо. Ось як розмірковував про ідеальне майбутнє відомий англійський історик та філософ А.Дж.Тойнбі, «людина середнього класу та середнього віку»: «До кого ж нам звертатися за спасінням в цьому найнебезпечнішому становищі, коли в наших руках не лише власні життя та смерть, але й доля всього людства? Спасіння, можливо, лежить – як це найчастіше буває – у пошуках середнього шляху. В політиці ця золота середина не означатиме ані необмеженого суверенітету окремих держав, ані цілковитого деспотизму центрального світового уряду; в економіці це також буде щось відмінне від неконтрольованої приватної ініціативи або, навпаки, явного соціалізму.
Соціальною базою формування середнього класу виступають представники окремих соціальних груп, яким притаманні наступні характеристики: достатньо високий рівень доходів, володіння нерухомістю, наявність власного бізнесу, висока професійна освіта та кваліфікація, відносна задоволеність соціальних статусів, помірний рівень політичного консерватизму та високий рівень само ідентифікації. Середній клас в розвинених країнах виступає як гарант соціальної стабільності та опора демократичних перетворень в суспільстві. Згідно даному в тлумачному словнику англійської мови визначенню, середній клас визначається як група людей, що характеризується середнім доходом, середньою або вищою освітою, а також дотримується в основному конформістських поглядів.
В той же час в Україні критеріям “типового” середнього класу (рівню само ідентифікації, доходів та освіти, характеристикам споживання, стилю життя, професійному статусу) відповідає лише невелика частка населення. Причому цей прошарок населення характеризується нестабільністю та відзначається плинністю, оскільки в умовах перехідної економіки термін перебування в складі середнього класу (по доходній критеріальній ознаці) залежить від стабільності ознак економічного пожвавлення в економіці.
Загалом складність класифікаційного визначення середнього класу в Україні обумовлена тим, що критеріальні ознаки середнього класу, які вважаються загальноприйнятними для більшості країн (рівень доходів, професійний детермінізм), в умовах перехідної економіки України не можуть вважатися характерними для визначення “українського середнього класу”. Одним з головних стратифікаційних критеріїв належності до середнього класу виступає рівень доходу (в розрахунку на душу населення), достатній не тільки для задоволення першочергових життєвих потреб (в їжі, одязі, необхідних товарах споживання, житлі), але й для реалізації зростаючих потреб. Серед них, в першу чергу, слід виділити: придбання престижних та коштовних товарів тривалого користування (сучасної побутової техніки, комп’ютерів, засобів масової комунікації (мобільних телефонів, супутникових антен), нових автомобілів; поліпшення житлових умов, придбання житла більш високої якості, наближеної до світових стандартів; можливості відкладення частини отриманих грошових доходів для інвестування в розвиток власного бізнесу (для підприємців), власну освіту або освіту своїх дітей; заощадження коштів на майбутнє (купівля іноземної валюти, коштовностей); турбота про власне здоров’я та здоров’я членів своєї сім’ї, можливість отримання повноцінного курортно-санаторного лікування, відпочинку за кордоном.
Реалізація цих потреб залежить від рівня тих доходів, які знаходяться в розпорядженні населення. Якщо проаналізувати дані офіційної статистики щодо кількості працівників за розмірами нарахованої їм заробітної плати за вересень 2001 року, то можна відмітити існуючу значну соціальну диференціацію працівників по рівню доходів. Так, заробітну плату в розмірах нижче рівня прожиткового мінімуму отримують близько 76,6% працівників, зайнятих в економіці. Лише 2,9% від загальної чисельності працівників отримують заробітну плату у розмірах, які перевищують 1000,01 грн. В той же час заробітну плату в інтервалі від 400 до 1000 грн. отримують близько 20,5% працівників.
Значна диференціація в рівнях доходів найбільш та найменш забезпечених груп населення, яка склалася на цей час в Україні, обумовлює складність визначення меж середнього доходу (Так, якщо у 1994 році середній доход 10% найзаможніших громадян перевищував доходи 10% громадян з найнижчими доходами у 9 разів, у 1995 році – у 12 разів, а зараз – більше, ніж у 60 разів). Збільшення кількості працівників, які отримують стабільні середні доходи, достатні для забезпечення не тільки розширеного відтворення їх робочої сили та нормального забезпечення членів своїх сімей, може сформувати соціальну базу середнього класу в Україні. Зараз же межі середнього доходу окреслені недостатньо чітко, так як значні обсяги доходів отримуються в тіньовій економіці. Це не дозволяє чітко виділити ту групу людей, яка може складати потенціальний середній клас.
Однак, проаналізувавши за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України розподіл домогосподарств за рівнем середньодушових сукупних та грошових витрат, можна отримати наступні результати. Так, питома вага домогосподарств із середньодушовими сукупними витратами у 2000 році складала 18,2% від загального числа домогосподарств. Це може бути частково пояснено використанням продукції, отриманої з особистого підсобного господарства. Однак достатньо висока питома вага домогосподарств із середньодушовими грошовими витратами (10,2%) свідчить про те, що в Україні на поточний момент нараховується достатньо велика кількість домогосподарств з рівнем витрат, вищим від рівня прожиткового мінімуму.
Це виступає непрямим підтвердженням того факту, що значна частка доходів отримується в тіньовому секторі, які не фіксуються офіційною статистикою. Поширення масштабів зайнятості в офіційно незареєстрованому секторі економіки, в якому зосереджуються приховані від оподаткування результати легальної діяльності, обумовлюється можливістю отримання, з одного боку, більш високих незадекларованих доходів. Ці доходи включають, поряд з доходами від вторинної зайнятості, доходи від продажу іноземної валюти, доходи від здавання в найм житла, доходи від отримання спадщини, отримані від “човникової торгівлі” доходи, доходи від продажу своєї “інтелектуальної власності” висококваліфікованими спеціалістами та ін.
З іншого боку, для деяких категорій працівників (зайнятих в режимі неповної зайнятості, тих, хто знаходиться в адміністративних відпустках, осіб передпенсійного та пенсійного віку, молоді, зареєстрованих та незареєстрованих безробітних) цей вид діяльності виступає реальним джерелом отримання доходів.
Саме тому необхідно враховувати, що в структурі доходів, які отримуються в тіньовому секторі, можна умовно виділити доходи, які необхідні для підтримання нормальної життєдіяльності та доходи, які дають можливість При врахуванні статусу зайнятості не менш важливим повинно вважатися те, що рівень доходу, який отримується по основному місцю роботи, повинен бути достатнім для задоволення зростаючих потреб, та виключати необхідність пошуку додаткової роботи. В той же час необхідно враховувати, що переважна більшість населення суміщає різні типи зайнятості, тобто має як постійну, так і додаткову роботу. Причому, якщо проаналізувати структуру зайнятості, то серед зайнятих на постійній основі переважають зайняті в державному секторі економіки, тоді як додаткову роботу пропонують більш гнучкі та пристосовані до змін економічної кон’юнктури підприємства приватної форми власності. Сфера надання праці в цьому секторі майже в 2,5 рази перевищує сферу надання праці в державному секторі економіці.
Зайнятість в неформальному секторі важко відслідкувати, оскільки переважна більшість зайнятих в цьому секторі не реєструють офіційно свою діяльність. Це пояснюється, з одного боку, тим, що є те, що вони не вбачають необхідності в реєстрації. Це пояснюється тим, що в більшості випадків дохід, який отримується від цієї діяльності, нерегулярний та нестабільний. Тому для значної частки населення отримання доходів, які дають можливість не тільки задовольняти першочергові, але й реалізовувати зростаючі потреби та робити заощадження, носить спорадичний характер. Це обумовлюється, в першу чергу, існуючою нестабільністю економічної ситуації в країні.
Саме тому для тих категорій населення, які можуть бути віднесені до “потенційного середнього класу” по рівню доходів, характерним є нестійкість перебування в цьому статусі (в залежності від можливості отримання додаткових доходів). У випадку відсутності можливості отримання цих доходів значна кількість населення не буде відповідати одній з найважливіших стратифікаційних ознак середнього класу.
Дата добавления: 2015-01-07; просмотров: 13 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |