Читайте также:
|
Залежно від фізіологічного стану молочне стадо розподіляють на чотири технологічні групи, які розміщують у цехах: - сухостійних корів, - отелення, - роздоювання й осіменіння та - виробництва молока. У кожному цеху тварини перебувають певний період, після чого їх переводять у наступний по замкненому колу.
***Цех сухостійних тільних корів.
- створюють умови для підготовки корів до отелень;
- отримання здорового приплоду і забезпечення високої продуктивності маток у подальшій лактації.
- тривалість сухостійного періоду повинна складати 60 днів.
Переведення сухостійних корів в інше приміщення (секцію) та утримання їх окремо від дійних сприяє отриманню здорових телят, дозволяє диференціювати годівлю, полегшує догляд, проведення моціону, який, у свою чергу, сприятливо впливає на розвиток плоду, є хорошим засобом профілактики ускладнень при родах і захворюваннях післяродового періоду.
Усі корми повинні бути лише високої якості. Для усунення нестачі кальцію і фосфору тваринам дають кормову крейду, обесфторений фосфат, монокальцій фосфат, кормовий моно - і динатрійфосфат, та інші; з мікроелементів першочергове значення мають йод, мідь, цинк, кобальт, марганець.
Велику увагу слід приділити забезпеченню корів вітамінами А, Д, Е, оскільки від вітамінного живлення значною мірою залежить життєздатність новонароджених телят і нормальний прояв відтворної функції маток після отелу. Дефіцит каротину поповнюють дачею моркви, вітамінного сіна, хвойного борошна, а вітамінів Д і Е ін’єкціями тривитаміну або інших аналогічних вітамінних препаратів.
У літній період сухостійні корови повинні знаходитися на пасо-вищі. Їх можна утримувати у літніх таборах. Мінеральна підгодівля обов’язкова і в цей період.
За 10 днів до передбачуваного отелення корів переводять у цех отелу.
***Утримання корів у цеху отелу.
- у своєчасному наданні допомоги при важких пологах, регулярному випоюванні новонароджених телят молозивом;
- у родильному відділенні забезпечується вищий ветеринарно-санітарний і зоогігієнічний рівень проведення отелень, надійна профілактика інфекційних і незаразних хвороб молодняку;
- організовують цілодобове чергування обслуговуючого персоналу.
В родильному відділенні необхідно мати умивальника, мило, рушники, дезинфікуючі розчини, набір інструментів і спеціальну аптечку.
У новонароджених негайно очищають ротову порожнину, носові і вушні отвори від слизу. Потім дають корові багато разів облизати теля, що сприятливо діє на його серцево - судинну, дихальну, травну та інші системи. Теля знаходиться у стійлі з коровою протягом 12—24 год..
Чим якомога раніше після отелення теляті випоюють молозиво, тим менша вірогідність виникнення шлунково-кишкових захворювань. Тому перше напування повинно бути через 30-40 хвилин після родів. Напувають телят протягом перших 7-10 днів по 5- 6 разів на добу.
Новонароджених телят після відлучення від маток переводять в індивідуальні клітки секційного профілакторію, а через 15-20 днів у телятник або перевозять в інші господарства.
Особливу увагу приділяють годівлі корів після отелення:
- першого дня вони повинні отримувати лише сіно або підв’ялену траву;
- другого дня додають 1-1,5 кг концентратів;
- четвертого дня дачу кормів збільшують, доводячи до 8-10-го дня до повної норми відповідно до продуктивності тварини;
- на повний раціон корів переводять через 15 днів після отелення, що сприяє відновленню статевих органів;
- з 4-го дня після отелення коровам надають щоденний моціон на вигульних майданчиках;
- на 10-14-й день переводять з родильного відділення у цех роздоювання.
***У цеху роздоювання і запліднення:
- корови знаходяться до плідного осіменіння, але не довше 90 днів;
- корів запліднюють у манежі пункту, який розташований у цеху запліднення і роздоювання. Після встановлення тільності, тварин переводять у цех виробництва молока, де розміщують групами залежно від терміну тільності.
*** До цеху виробництва молока надходять запліднені й роздоєні корови на 100 — 120 - й день лактації.
Основне завдання тут — це одержання високих надоїв, досягнення рівномірного спаду лактаційної кривої, нормального перебігу тільності й своєчасного запуску корів.
У цеху повинно бути 50 % головомісць від загального поголів’я корів. Якщо доїння організовано у стійлах, то застосовують прив’язну систему утримання, а в доїльних залах — безприв’язно - боксову.
3. Утримання великої рогатої худоби
Залежно від природних та економічних умов застосовують:
- стійлово-пасовищну; - стійлово-вигульну і - цілорічну стійлову системи утримання.
Способи утримання корів: можуть бути: прив’язний і без-прив’язний, телят – клітковий.
***Стійлово-пасовищне утримання.
- за цієї системи худобу вдень випасають на пасовищах, що розташовуються на відстані не більше 3 км, а на доїння і нічліг приганяють у зимові приміщення;
- можуть влаштовувати літні табори для доїння і відпочинку корів.
- дана система дозволяє підтримувати високу продуктивність і відтворні функції тварин, їх природну резистентність, оскільки із зеленою травою вони отримують повноцінні білки, вітаміни, мікроелементи.
- -телята, отримані від маток, що користувалися пасовищами, володіють більшою стійкістю до несприятливих дій зовнішнього середовища, рідше хворіють, ніж ті, що народилися від корів, які знаходилися на цілорічному стійловому утриманні.
Вимоги до ділянки: - благополучна у санітарному відношенні; - знаходитися недалеко від посівів кормових культур та джерел водопостачання. Слід також враховувати необхідність механізації виробничих процесів (доїння, подача води, приготування кормів) на базі наявних у господарстві джерел електроенергії.
При організації таборів споруджують:
- легкі споруди або навіси для утримання корів і телят;
- родильне відділення, ізолятор для хворих тварин;
- - гноєсховище на відстані не менше 100 м від споруд;
- - молочну;
- - машинне відділення;
- - доїльний майданчик;
- - приміщення для допоміжного персоналу.
Телят протягом декількох днів після народження тримають клітках, а потім вдень їх випускають в загорожу біля телятника. У спекотні години дня їх оберігають від дії сонячних променів під навісом. Після закінчення молочного періоду телят переводять у відокремлені табори.
Кращий час випасу для корів – передранковий і пізні вечірні години. У спекотливий період літа практикують нічне випасання. Удень коровам дають зелену підгодівлю. При табірному утриманні проводять заходи щодо захисту тварин від кровоссучих комах. Утримання худоби у таборах дозволяє ефективніше вживати санітарно-оздоровчих заходів в зимових приміщеннях і на території ферм і комплексів.
*** Стійлово-вигульна система утримання. Прийнята вона на фермах з високою концентрацією тварин (більше 600 корів).
За цієї системи тварини отримують зелену масу у скошеному вигляді і утримуються у стійлах приміщення, а у весняно-літньо-осінній період – на оборах, розташованих безпосередньо біля ферм.
За вказаної системи більш повно використовується стійлове і доїльне устаткування, не толочаться пасовища, але тварини позбавляються оздоровчої дії пасовища, потрібні також додаткові витрати на скошування і підвезення зеленої маси.
*** Цілорічне стійлове утримання. Худобу розміщують на прив’язі у стійлах із щоденною прогулянкою на вигульних майданчиках або організовують активний моціон спеціальними прогонами.
Стійлово - вигульна система і особливо цілорічне стійлове утримання в умовах України недоцільно.
Одним з різновидів утримання тварин у молочному скотарстві є потоково-цехова організація виробництва.
Виділяють наступні цехи: сухостійних корів, отелення, роздоювання і запліднення, виробництва молока (останнім часом цехи отелення, роздоювання і запліднення зазвичай об’єднують в один цех).
При потоково-цеховій системі легко вживати і зооветеринарно-санітарних заходів. За такої організації виробництва можна використовувати як прив’язне, так і безприв’язне утримання тварин.
***Прив’язне утримання худоби зазвичай застосовують на молочних фермах порівняно невеликого розміру.
Воно забезпечує індивідуальний підхід до нормування годівлі, догляду і обробки тварин, повніший контроль за станом їх здоров’я і продуктивністю.
Худобу розміщують в індивідуальних стійлах на прив’язі з використанням підстилки і без неї.
Протягом дня коровам за сприятливих погодних умов надають прогулянки тривалістю не менше 2 год. Годівля і напування у стійлах. Доять корів у стійлах або на доїльних майданчиках. Влітку тварин випасають.
Корівники для прив'язного утримання найчастіше будують двох- або чотирирядними. Для роздачі кормів використовують стаціонарні і пересувні (мобільні) кормороздавачі.
Розроблені і застосовуються способи автоматизації відв’язування і прив’язування тварин, хоча надійність їх роботи ще недостатня.
***Безприв’зне утримання худоби сприяє зменшенню витрат праці і кращому використанню засобів механізації.
Використовують його у господарствах, забезпечених достатньою кількістю кормів і підстилкового матеріалу, засобами механізації і вигульними дворами з твердим покриттям.
Корівники для безприв’язного утримання молочної худоби на глибокій підстилці споруджують у вигляді будівель з вільним виходом тварин на вигульно-кормові двори.
Такі приміщення розділяють легкими знімними перегородками на секції для корів різних груп.
Видаляють гній, що накопичився, 1-2 рази на рік. У приміщенні розташовують групові напувалки.
Біля будівель обладнують вигульно-кормові майданчики, на яких розміщують скирти сіна і соломи, що забезпечує вільний підхід до них тварин, а також захищає їх від пануючих вітрів.
Вигульно-кормові майданчики очищають від гною бульдозером через кожних 7 - 10 діб. Годують корів (залежно від погоди) на вигульно-кормових майданчиках або у приміщеннях.
Концентрати тварини отримують на доїльному майданчику під час доїння. Напування у зимовий час здійснюють на вигулах з електронагрівальними напувалками.
Безприв’язна система частіше застосовується при вирощуванні ремонтних телиць і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби.
***Безприв’язно-боксове утримання є найбільш досконалим способом безприв’язного утримання.
Для відпочинку тварин у приміщенні обладнують спеціальні бокси.
Розмір їх залежить від живої маси корів: Підлога у боксах на 18- 20 см вища, ніж у проході. У проходах влаштовують щілинні підлоги.
У зв'язку з тим, що при боксовому утриманні підстилка зазвичай не використовується, для утеплення підлоги в боксах використовують гумові, пластмасові килимкимати. Обмежувачі боксів роблять з труб.
У боксах завжди сухо і тепло, весь гній потрапляє тільки у прохід, тому корови відпочивають триваліший час, ніж у стійлах. При цьому скорочується витрата підстилки в 3 рази, тварини більше рухаються, рідше хворіють на мастити.
Боксові корівники також діляться на секції (у кожній з них повинно бути не більше 32-48 голів).
Сухостійних корів і нетелей розміщують в окремих секціях. Тільних маток за 15 діб до отелення переводять у родильне відділення, де утримують до 30-35 днів, а потім повертають у виробничу групу.
При безприв’язному утриманні велике значення має дотримання в господарстві ветеринарно-санітарних вимог. Стадо, що переводиться на таку систему утримання, формують тільки із здорових тварин, у жодному випадку не допускають хворих бруцельозом, туберкульозом, трихомонозом та ін. Особливу увагу звертають на стан вимені. Агресивних корів обезрожують або відпилюють їм гострі кінці рогів.
У корівниках з прив’язним утриманням механічне доїння проводять або у стійлі, або в доїльних залах.
Приміщення для доїння повинні бути сухими, світлими, стіни у них фарбують масляною фарбою, або просто білять.
Температура повітря у доїльному приміщенні повинна бути не нижче 12-15°С. Для зберігання і первинної обробки молока (фільтрація, охолоджування) у доїльному приміщенні обладнують молочну.
При доїнні на установках типу “ялинка”, “тандем” і “карусель” корів розбивають на групи залежно від продуктивності, періоду лактації і швидкості молоковіддачі.
До машинного доїння тварин привчають поступово, заводять спочатку на певний час у станки, підгодовують концентратами, включають, але не надягають доїльне устаткування, погладжують, підмивають вим’я.
Потрібно уникати грубого поводження з тваринами. У першу чергу доять високопродуктивних корів.
Переддоїльна підготовка (обмивання витирання вимені, масаж) повин-на стимулювати рефлекс молоковіддачі. Про техніку виконання цих операцій буде детально викладено у розділі 5.12. “Доїння і первинна обробка молока”.
Після доїння доїльні апарати, а також молокопровід і молочний насос ретельно миють із застосуванням миючих засобів. Один раз у 3- 5 діб взимку, а влітку через добу доїльну установку дезинфікують та 1 раз у 2 тижні розбирають апаратуру і промивають деталі 1%-ним розчином кальцинованої соди з подальшим обполіскуванням теплою водою.
4. Гігієна виробництва яловичини
На фермах з виробництва яловичини за короткий період прагнуть домогтися найбільших приростів маси за найменших витрат кормів, кращої якості м’яса, якнайшвидшого обороту стада і тим самим збільшити продуктивність тварин та економічну ефективність виробництва.
Відгодівельне поголів’я господарств, як пра-вило, комплектують за рахунок надремонтного молодняку
Велику рогату худобу відгодовують як при стійловому утриманні, так і на випасах (нагул). Вирощування і відгодівля молодняку здійснюється на фермах, відгодівельних пунктах, промислових комплексах.
Перед постановкою на відгодівлю або формуванням гуртів для нагулу тварини проходять ветеринарний огляд.
Для цієї мети відбирають тільки здорових, з хорошим апетитом, нормальною жуйкою тварин.
Відповідно до плану ветеринарних заходів їм роблять запобіжні щеплення, дегельмінтизацію.
Територію комплексів обгороджують, озеленяють. Виділяють ви-робничу, адміністративно-господарську та ветеринарно-санітарну зони.
При в'їзді на територію розміщують санпропускник з дезблоком і побутовими приміщеннями.
Телят молочного періоду (перша фаза 1 періоду вирощування) краще утримувати у клітках з решітчастою підлогою по 10-15 голів.
Число тварин в ізольованій секції не повинно перевищувати 100 голів. Термін комплектування однієї секції не більше 3 днів.
Після вирощування телят у приміщенні першого періоду (з 20 до 115-150-денного віку) їх переводять у будівлі для дорощування і відгодівлі молодняку, де інтенсивно відгодовують до 390-денного віку.
Як правило, відгодівельний молодняк утримують на решітчатій підлозі.
Поверхня решіток повинна бути рівною і гладенькою, але не слизькою.
Гній з будівель краще прибирати механічними засобами (дельто-скрепером, бульдозером та ін.), а не гідрозмивом.
Відгодівлю великої рогатої худоби здійснюють на різноманітних кормах.
Розрізняють жомовий, силосний, коренеплодний, сінний і змішаний типи відгодівлі (одночасно використовують грубі, соковиті і концентровані корми).
Особливу увагу при відгодівлі тварин звертають на підтримку у них хорошого апетиту, підвищення обміну речовин і профілактику шлунково-кишкових захворювань.
У перший період відгодівлі прагнуть використовувати в більшій кількості соковиті (силос) і менш цінні грубі корми (солому, полову), а в завершальний період – більш поживні смачні корми (концентрати та ін.), оскільки у міру відгодівлі апетит у тварин знижується.
Тварин безперебійно забезпечують доброякісною питною водою. Відгодівельних тварин утримують у добре вентильованих приміщеннях з температурою 8-10°С і вологістю не більше 80%.
При пасовищному утриманні відгодівельних тварин формують у гурти однорідною худобою (однакової статі).
Переводячи на весні тварин слід підгодовувати, щоб попередити пронос і тимпанію. Це не-обхідно і для профілактики отруєнь отруйними рослинами.
На випас тварин виганяють лише після роси. Удень їх пасуть по можливості на м'яких і соковитих травах, вранці і увечері – на ділянках із сухішою і жорсткішою рослинністю.
Розпорядок дня складають так, щоб у тварин було достатньо часу для відпочинку вдень і в нічний час. Для відпочинку організовують стійбища, які бажано обладнати легкими навісами.
Ефективність нагулу худоби залежить не тільки від кількості і якості пасовищних кормів, але і від правильної організації водопою. Бригада тваринників повинна бути забезпечена ветеринарною і медичною аптечками з необхідним набором ліків і перев’язувальних засобів.
5. Гігієна доїння корів
Доїння корів буває ручним і машинним. Ручне доїння у свою чергу поділяється на доїння щипком і доїння кулаком.
При ручному доїнні одна доярка може видоювати за 1 год. 10 - 12 корів середньої продуктивності.
Ручне доїння – важка фізична праця, що призводить до професійних захворювань.
Доїння руками у відкриті відра неминуче призводить до забруднення молока. Усі ці недоліки усунені при машинному доїнні.
Машинне доїння – один з найскладніших і відповідальніших виробничих процесів на молочних фермах і комплексах.
Його ефективність залежить від безлічі чинників, пов’язаних з фізіологічним станом і підготовкою тварин, готовністю доїльної техніки, організацією праці операторів машинного доїння.
Для машинного доїння найбільш всього придати корови з округлою і чашоподібною формою вимені, з рівномірно розвиненими долями і прямо поставленими сосками завдовжки 8 - 10 см, діаметром 2,5 - 3 см.
Разом з підмиванням необхідно проводити масаж вимені, що сприяє активнішому припуску молока.
Здоювання перших цівок молока проводять в окремий посуд, закритий дрібною сіткою, на поверхні якої краще видно різні згустки, зокрема крові, що характеризують стан молочної залози.
Після масажу і здоювання перших цівок молока необхідно відразу ж включати в роботу доїльний апарат.
У сучасній технології машинного доїння корів велике значення відводиться додоюванню, яке сприяє збільшенню надоїв і вмісту жиру в молоці.
Важливим елементом машинного доїння є своєчасне зняття апарату в період припинення виділення молока.
Після доїння соски змащують дезинфікуючою емульсією.
На молочних фермах застосовуються різні режими доїння корів протягом доби: дворазове і триразове з рівномірними і нерівномірними за тривалістю інтервалами між суміжними доїннями.
Триразовий режим доїння широко поширений на молочних фермах. З фізіологічної точки зору для тварин у цьому випадку найбільш оптимальним є режим з рівномірними восьмигодинними інтервалами між доїннями.
6. Характеристика та с анітарна обробка доїльних установок
Нині для доїння корів використовуються різні доїльні установки, які класифікуються за конструктивними і технологічними параметрами:
за типом доїльних установок – з індивідуальними станками (прохідного типу “Тандем”, “Карусель”, “Юнілактор”); з груповими станками (“Ялиночка”, “Полігон”, “Карусель”);
за місцем доїння – стаціонарні для доїння корів у стійлах (з переносними доїльними відрами і транспортуванням молока у процесі доїння молокопроводом); пересувні для доїння корів на пасовищах;
за величиною вакууму в системі – низьковакумні (при вакумі в системі 33-40 кПа, високовакуумні (54-80 кПа);
за розміщенням ліній молокопроводу – з верхнім розташуванням молокопроводу (вище за вим’я корови на 1 - 2 м); з нижнім розташуванням молокопроводу (нижче за вим’я), що забезпечує менші коливання вакууму у підсоскових камерах і в процесі доїння.
Невирішеною проблемою доїльних установок до теперішнього часу є конструктивна недосконалість лічильників молока УЗМ-1, які мають високий відсоток погрішності (5-8%), створюють різкі коливання вакууму у системі (11,3 -24,9 кПа), часто виходять з ладу і не можуть щодня використовуватися, оскільки складні в роботі і збільшують тривалість доїння корів. Однією з найважливіших проблем є створення апарата, що не вимагає машинного додоювання.
Залежно від функціональних особливостей розрізняють апарати двотактні і тритактні.
Принципова відмінність двотактних доїльних апаратів полягає в тому, що у них відсутній такт відпочинку.
Тритактні доїльні апарати доцільно застосовувати у стадах, недостатньо відселекціонованих за формою і розвитком вимені, сосків і швидкістю молоковіддачі.
Двотактні апарати продуктивніші у високопродуктивних відселекціонованих стадах, де допоміжний персонал має високу кваліфікацію.
У зарубіжних країнах широко використовуються доїльні апарати фірми “Альфа-Лаваль”.
Разом з конструктивними особливостями великий вплив на інтенсивність молокоовіддачі і стан молочної залози корів має своєчасне регулювання параметрів доїльних апаратів та підтримка їх на оптимальному рівні.
Різноманітність типів і конструкцій доїльного устаткування свідчить про те, що всім їм властиві ті або інші недоліки, вони не повною мірою відповідають фізіологічним особливостям корів.
Тому проводяться пошукові роботи із удосконалення тих, що існують і розробки нових типів доїльних апаратів, доїльного устаткування і установок.
Нині у зв'язку із створенням малих фермерських господарств необхідна розробка малогабаритних доїльних установок на чотири (типу “Тандем”) і на шість (типу “Ялиночка”) станків. Такі установки у змозі обслуговувати один фермер, продуктивність праці якого може досягати 35-40 корів у годину. Доїльні установки вимагають подальшої авто-матизації процесу доїння.
Санітарна обробка повинна забезпечувати чистоту молочного устаткування і довговічність експлуатації гумотехнічних виробів.
Обробку доїльних установок з пристосуваннями для циркуляційного миття проводять відразу ж після кожного доїння.
Їх промивають теплою (25-30°С) водою з промивного бака до повного видалення залишків молока, потім протягом 25 хв. гарячим (70-75°С) розчином миючого або миючо-дезінфікуючого засобу і обполіскують гарячою водою протягом 5-10 хв. до повного видалення розчину.
Доїльні установки без циркуляційного пристосування миють таким чином. У відра з теплою водою опускають доїльні стакани і включають вакуум, під дією якого вода через доїльні стакани, колектор і молочний шланг надходить у молокопровід і охолоджувач; промивання продовжують до остаточного змиву залишків молока. Потім не менше двох разів через них пропускають гарячий миючий розчин, який з охолоджувача переливають у відра. На закінчення установку промивають гарячою водою (80-100 л) до повного видалення миючого розчину.
Переносні доїльні апарати після роботи промивають теплою водою, опускаючи їх у відра, включають вакуум, потім двічі промивають гарячим (50-60°С) 0,5%-ним миючим і дезінфікуючим розчином, після чого – гарячою водою до повного видалення розчину.
При циркуляційному способі промивки концентрацію розчину знижують удвічі, тобто до 0,25%. Лічильник молока УЗМ-1 розбирають і промивають і щітка-ми в гарячому розчині миючо-дезінфікуючого засобу, обполіскують гарячою водою і просушують на повітрі.
Молочний посуд спочатку обполіскують теплою водою, потім миють йоржами і щітками миючим або миючо-дезінфікуючим розчином (55-60°С), залишки якого змивають гарячою водою.
Танки для зберігання молока і охолоджувачі звільняють від залиш-ків молока шляхом обмивання теплою водою, миття гарячим (70-75°С) миючим або миючо-дезінфікуючим розчином за допомогою щіток і обполіскування гарячою водою до повного видалення хімічного засобу.
При обробці доїльної апаратури необхідно особливу увагу приділяти всій молочній лінії, внутрішні поверхні якої стикаються з молоком.
Молочні крани, насоси, елементи огорожі потрібно регулярно розбирати і промивати гарячим миючо-дезінфікуючим розчином за допомогою йоржів.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 117 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |