Читайте также:
|
1. Основные правила маркировки знаком «натуральный продукт»
2. Основные правила маркировки «не содержит ГМО»
3. Знак «справедливая торговля»
1. Основные правила маркировки знаком «натуральный продукт»
Цель – декларирование соответствия продукции установленным требованиям, реализации права потребителя на получение достоверной информации и осуществления компетентного выбора пищевых продуктов, повышения их конкурентоспособности и появления их на рынке нового класса пищевых продуктов.
Знак предназначен для применения изготовителями, импортерами, осуществляющими торговлю, организациями по сертификации пищевой сельскохозяйственной продукции, а также органами, осуществляющими государственный надзор.
Требования к пищевым продуктам, на которые может быть нанесен знак «натуральный продукт»:
1. Произведен из натурального производственного сырья животного или растительного происхождения
2. Без применения методов генной инженерии
3. Без пищевых добавок
К натуральному производственному сырью животного происхождения относят продукты, полученные из животных, выращенных без применения антибиотиков, стимуляторов откорма, гормональных препаратов
К натуральному производственному сырью растительного происхождения относят растительное сырье, выращенное без применения стимуляторов роста, пестицидов, методов генной инженерии
Для получения знака «натуральный продукт» заявитель предоставляет докуенты:
1. ТНПА, в соответствии с которыми производятся пищевые продукты, рецептуру, технологическую инструкцию, технологический регламент
2. Протоколы испытаний выполненных в текущем году пищевых продуктов на соответствие установленным требованиям
3. Копию удостоверения о государственной гигиенической регистрации (при наличии)
4. Копию сертификата соответствия на пищевые продукты (если имеется)
5. Копию сертификата соответствия на систему качества и/или НАССР
6. Документы, подтверждающее соответствия сырья требованиям технического кодекса
Решение о предоставлении изготовителю право наносить знак «натуральный продукт» принимается коллегиально комиссией, в составе которой представители Госстандарта, Минздрава, Минприроды, Минсельхозпрода, концерна Белгоспищепром и НАН РБ. Сертификат выдается на 3 года
2. Основные правила маркировки «не содержит ГМО»
Генетически-модифицированные организмы (ГМО) – это организмы, генетический материал которых изменен с помощью методов генной инженерии, к которым относят синтез генов вне организма, выделение из клеток отдельных генов или наследственных структур, копирование и размножение выделенных генов или генетических структур, соединение разных геномов в одной клетке.
Основные принципы обеспечения безопасности генно-инженерной деятельности:
· Принятие мер предосторожности при осуществлении ГИД
· Научно-обоснованный, интегрированный и индивидуальный подходы при оценке рисков возможных вредных воздействий на здоровье человека и окружающую среду
· Независимость государственной экспертизы безопасности
· Доступ к информации в области безопасности генно-инженерной деятельности
С 2008 года в РБ введен в действие ТКП «правила маркировки знаком «не содержит ГМО». Основной целью маркировки пищевых продуктов знаком «не содержит ГМО» является реализация права потребителя на получение полной и достоверной информации о пищевых продуктах, содействие потребителям в компетентном выборе, повышение конкурентоспособности пищевых продуктов.
Основанием для нанесения знака является наличие документов, содержащих результаты лабораторных исследований по качественному анализу пищевых продуктов на отсутствие ГМО
3. Знак «справедливая торговля»
Справедливая торговля – это социальное движение и рыночная модель международной торговли, обеспечивающая правовые гарании фактическим производителям товара, адекватную стоимость продуктов труда и защиту окружающей среды.
Знак «справедливая торговля» - это международная система сертификации, которая защищает интересы мелких фермеров и рабочих плантаций развивающихся стран.
Сертификация Fair Trade гарантирует лучшую жизнь производителям из третьего мира.
Тема 3
Постановка цілей в самоменеджменті
Мета: Розкрити суть, значення та функціональний характер цілей самоменеджменту. Охарактеризувати процес знаходження та формулювання цілей. Визначити складові методики застосування ситуаційного аналізу в процесі постановки цілей в самоменеджменті.
Час: 80 хв. Метод: Лекція Місце: Навчальна аудиторія
ПЛАН
Навчальні питання:Час викладу
Вступ …….……………………………………………………..……………...……… 5хв
1. Сутність та функціональний характер цілей самоменеджменту …….... 15 хв.
2. Знаходження цілей ………………………..…………………………..……….... 20хв.
3. Ситуаційний аналіз..……………………….…………..…………………….... 20 хв.
4. Формування цілей ………………………………………...…………...………. 10 хв.
Заключна частина ………………………………………………………..…….… 10 хв.
Матеріально-технічне забезпечення: схеми, графіки, діаграми, таблиці, нормативні та законодавчі акти.
1. Сутність та функціональний характер цілей самоменеджменту
Лотар Зайверт визначив самоменеджмент як «послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці. Основні цілі самоменеджменту можна сформулювати наступним чином:
1. Максимально використовувати власні можливості.
2. Свідомо керувати перебігом свого життя.
3. Вміти долати зовнішні обставини.
Щоденне рішення різного роду завдань і проблем можна представити у вигляді ряду різних функцій, які перебувають у певній залежності між собою і здійснюються в певній послідовності:
1. Постановка мети. Ця функція покликана здійснювати аналіз і формулювання власних цілей.
2. Планування. Призначення планування в розробці планів і альтернативних варіантів своєї діяльності.
3. Прийняття рішень. Суть цієї функції в прийнятті рішень в майбутніх справах.
4. Реалізація і організація передбачає складання розпорядку дня та організацію особистого трудового процесу з метою реалізації поставлених завдань.
5. Контроль. Під контролем розуміється в самоменеджменту самоконтроль і контроль підсумків для коригування цілей.
6. Інформація та комунікація. Навколо цієї функції «обертаються» інші, оскільки комунікація як обмін інформацією, необхідна у всіх фазах процесу самоменеджменту.
Згідно кожної з шести функцій існують техніки самоменеджменту в управлінні часом (таб.3.1).
Таблиця 3.1.
Техніки самоменеджменту
| Функція | Робочі прийоми | Досягнутий результат |
| Постановка цілей | Визначення цілі, ситуаційний аналіз, цільові стратегії і методи досягнення успіху, формулювання цілі | Мотивація, усунення слабких сторін, визначення переваг, концентрація зусиль на конкретних засобах, строках і діях |
| Планування | Стратегічне і оперативне планування дня, принципи часового менеджменту, зворотне планування | Підготовка до реалізації цілі, оптимальний розподіл і планування часу, скорочення часу виконання |
| Прийняття рішень | Установка пріоритетів, принцип Паретто, АБВ-аналіз, делегування повноважень | Успішна організація праці, першочергове вирішення проблем, упорядкування справ за критерієм нагальності, важливості і ефективності. |
| Реалізація і організація | Розпорядок дня, графік продуктивності | Застосування самоменеджменту, концентрація на значних задачах, облік відхилень |
| Контроль | Контроль організації праці, контроль за досягненням поставлених цілей, самоконтроль | Забезпечення планових результатів |
| Інформація і комунікація | Раціональні наради, раціональне ведення переговорів, раціональне використання комунікацій | Швидка обробка інформації, краща організація нарад і конференцій, менше сторонніх подразників «паперової війни» |
Цілі є уявленням про майбутнє, для реалізації яких особистість виявляє бажання що-небудь зробити. «Мислити цілями» - означає поставити приватне на службу великому цілому, в результаті чого з'являється розуміння того, в якому напрямі слід йти і якого кінцевого результату необхідно досягти.
У процесі визначення мети відбувається концентрація не на те, що робити, а на тому, для чого це необхідно зробити. Отже, це змушує людину конкретизувати кінцевий результат діяльності. Образно кажучи, цілі представляють собою виклик людині і спонукають його до дій. Без мети відсутній критерій оцінки, по якому можна вимірювати трудовитрати кожної конкретної людини. Таким чином, визначати цілі і послідовно до них прагнути означає концентрувати енергію на дійсно важливих справах, замість необгрунтованої витрати потенційних сил і можливостей особистості.
Постановка цілі - це перманентний процес, оскільки цілі не задаються раз і назавжди, а можуть коригуватися з плином часу. У випадку, коли в процесі контролю за реалізацією наміченого плану дій з'ясовується, що колишні уявлення були, по суті, невірними або що потреби виявилися завищеними або заниженими, слід переглянути мету. У зв'язку з цим дуже важливо постійно пам'ятати, куди ми хочемо прийти і куди ми потрапити не хочемо, щоб не опинитися там, куди нас хочуть привести інші у відповідність з власними цілями.
Актуальними в даному контексті звучать слова знаменитого Марка Твена про те, що «після того, як ми остаточно втратили із виду мету, ми подвоїли свої зусилля». Постановка мети означає свідоме здійснення своїх дій відповідно до генеральної лінії або орієнтиром. Не викликає сумніву твердження про те, що формулюючи мету, необхідно думати про майбутнє. І традиційне мислення в рамках приватних завдань небезпечно тим, що можна загубитися в дрібницях.
У практиці самоменеджменту існує п'ять основних принципів постановки цілей: точність визначення, вимірність, досяжність, реалістичність і визначення в часі. Сам процес постановки цілей включає в себе три етапи:
1 знаходження цілі: чого я хочу?
2. ситуаційний аналіз: що я можу?
3. формулювання мети: до чого я конкретно приступаю?
Встановлення цілей слід починати з визначення: власне цілей, погодження їх між собою, вищої мети і проміжних на шляху до головної, інвентаризації необхідних для досягнення мети особистих якостей. Інвентаризація особистих якостей передбачає визначення сильних і слабких сторін самоаналіз людини (над чим ще треба працювати).
Для визначення особистих цілей необхідно пройти чотири ступені:
1. Розробка загальних уявлень про життєві устремління. Для уточнення уявлень про свої життєві устремління треба уявити собі можливу картину майбутнього життя. Для цього доцільно проаналізувати своє життя, позначити найбільші успіхи і сформулювати уявлення про майбутнє, позначити те, чого хотілося б ще досягти. Після такої аналітики слід визначити п'ять найважливіших цілей, яких хотілося б досягти до кінця свого життя.
2. Розподіл життєвих цілей в часі. Необхідно уточнити характер цілей і класифікувати їх на предмет довгострокових (чого хотілось б досягти в житті), середньострокових (чого хотілося б досягти в найближчі п'ять років) і короткострокових (чого хотілося б досягти в найближчі дванадцять місяців).
3. Конкретизація уявлень про розвиток професійної Кар'єри. Даний етап характерний процесом визначення довгострокових, середньо строкових і короткострокових професійних цілей. Тобто, самовизначення у професійній галузі (наприклад, стати генеральним директором підприємства, на якому працюєте або просто зміцнити своє справжнє положення і займати посаду до виходу на пенсію і т.д.).
4. Інвентаризація цілей. На останньому етапі постановки цілей необхідно скласти повний список цілей за такою структурою:
Ø Особисті цілі (цілі життя).
Ø Професійні цілі (цілі кар'єри).
Ø Досвід, який ще необхідно придбати (особистий і професійний).
Ø Те, що ще хотілося б зробити як в особистому житті, так і в професійній кар'єрі.
Схематично процес постановки цілей може виглядати наступним чином Рис. 3.1.
| Чого я хочу? |
| Що я маю? |
| Список «поразок» |
| Переваги і недоліки |
| Сильні сторони |
| Слабкі сторони |
| Аналіз «мета –засіб» |
Рис. 3.1. Процес постановки цілей
Суть аналізу «мета - засіб» полягає в тому, що необхідні для досягнення бажаних цілей засобу (особисті фінансові, тимчасові ресурси) порівнюються з реальною ситуацією. Для цього зі складеного списку цілей вибирається п'ять найважливіших, і визначаються необхідні для досягнення цих цілей кошти. Результати цієї роботи доцільно структурувати (таб.3.1)
Таблиця 3.2.
Аналіз «Мета - засіб»
| Бажані цілі | Необхідні ресурси (що потрібно?) | Ситуаційний аналіз | ||
| Є в наявності (здібності, середовище і т.д.) | Не є в наявності | Практичні кроки з освоєння ресурсів | ||
Останній етап процесу постановки цілей - конкретне формулювання практичних цілей для наступної стадії планування. Кожна мета має сенс тільки тоді, коли встановлені терміни її втілення і сформульовані бажані результати.
На даному етапі важливо перевірити свої цілі на предмет їх реалістичності. Універсальних критеріїв даній перевірці не існує, тому вони завжди індивідуальні. Слід пам'ятати, що нереальні завдання мають мало шансів бути виконаними, тому слід реально оцінювати власні можливості. Не менш важливий момент при встановленні конкретних короткострокових цілей - їх узгодженість з досягненням довгострокових глобальних цілей. А при прагненні до довгострокових цілей доцільно враховувати зміни зовнішніх умов і виникнення нових тенденцій в соціумі в цілому.
2. Знаходження цілей.
Основний принцип визначення і постановки цілей – це ясність мети. Це передумова успіхів у професійному й особистому житті. Деякі люди настільки активно втягуються в процес виконання завдань, що втрачають уявлення про зміст своєї діяльності: як говорять “за деревами не видно лісу”.
Найважливіший принцип постановки цілей – реалістичність цілей. Треба ставити реальні цілі, тобто, такі, що можуть бути втілені в конкретні дії.
Розглянемо деякі приклади формулювання цілей:
- Я хочу бути щасливим.
- Я хочу мати гарні взаємини зі своїми співробітниками.
- Я хочу вести більш здоровий спосіб життя.
Наведені приклади формулювання цілі вказують на область, у якій Ви хочете досягти успіху, і на загальну мету, але вони не конкретні і не пов’язані з часом (терміном виконання).
Цілі, що сформульовані в загальному виді, як правило, залишаються лише намірами, тому що таке формулювання не показує, що потрібно зробити, щоб досягти успіху.
Щоб цілі були досяжні (а не залишилися лише намірами), вони повинні бути конкретизовані (приклад таблиця 3.3.):
Таблиця 3.3.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |