Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Чому Яремко Головатий став начальником Безглуздова

Читайте также:
  1. Быть градоначальником
  2. Відповідно до вимог статуту ХУПС, під час навчальних занять (на парах) викладач є начальником для с
  3. Кто является родоначальником институционализма?
  4. Родоначальником российской исторической науки являлся участник петровских преобразований XVIII в., автор труда «История Российская»: В.Н. Татищев
  5. Родоначальником экзистенциализма был...
  6. Цей розділ заповнюється начальником підрозділу чи начальником чергової зміни, який відповідає за пожежно-рятувальну техніку.

 

Бував я – не жартом кажучи – далеко світами, не одно чудо видав, не одно диво чував, але такого міста, як Безглуздів, та таких славних міщан, такого начальника не надибав я ніде. А світ наш великий та широкий і всякими чудами-дивами багатий-пребагатий!

Дивними порядками і чудними звичаями величалося містечко Безглуздів. Кожний чоловік був там дуже-дуже мудрий. Казали, що кожному безглуздівцеві розуму насипано в голову лопатою, що безглуздівці поїли всі розуми цього світа. Зі всіх усюдів заходили до них люди позичати розуму, як у лихваря грошей.

У тому місті, у славнім Безглуздові, умер якось старий начальник. Що ж робити людям у такому клопоті? Треба нового вибирати. Івана не вибрали, бо шкульгав на одну ногу. Пилипа знов тому ні, що дивився зизом, і так і Савку, Кіндрата, Дмитра і Федька ні, бо всім їм чогось не доставало. Лиш один не мав жодної хиби: Яремко Головатий, чільна і справді дуже головата людина.

Та чому ж саме його вибрано, а не кого іншого? Бо йому вже в колисці ряба баба Явдоха напророчила, що з його розумом ніхто не зможе змірятися. Старі голомізці та сивоуси говорили:

- Яремко премудра людина; під ним буде лад та порядок.

То так і вибрали його начальником Безглуздова.

Послухайте, кілько то розсуду та здорового розуму було в Головатого вже за молодих літ.

Раз якось вертав він із міста додому. Дивиться: серед дороги лежить здорова груда чистого золота. Тяжко було йому двигати серед спеки ту велику груду щирого золота. Сів собі, спочиває, рукавом утирає піт із чола. Враз надлетів верхи чоловік і питає його:

- Чоловіче, що це так блищить перед тобою?

- Золото, - каже Яремко.

- Бачу, що тобі тяжко його двигати; заміняй його на мойого коня.

- Про мене, - каже Яремко, - Я й так від тягаря і плечей не чую на собі.

Замінялися й розійшлися. Сидить наш Яремко на коні, як козак, і біжить чвалом, як той половик у діл. Зашпоталася конина об каменисько, злетів із сідла Яремко, в ярузі трохи карку не скрутив.

- А щоб такого коня лихий ухопив, а не щоб доброму чоловікові на ньому їздити! – крикнув Яремко.

Жене якийсь чоловік дорогою худобину, а худу-худу, ребра наскрізь світяться.

- Не зміняв би ти того непотрібного коня за корову? Кінь тебе до гробу зажене, а від корови і молоко, і сметана, - питає чоловік.

- Про мене, - сказав у одвіт чужинцеві Яремко, взяв воловід у руку і передав коня. А той як сів, як понісся! Лиш закурилося за ним!

Іде Яремко дорогою, йде, аж знемігся неборака.

«Попробую, чи добра на молоко», - думає він собі і почав доїти.

Та в змореної корови молока бігма. Надоїло їй доїння, як не хвицне ногою! Яремкові не молоко, а кров носом потекла.

- Бодай тобі це та те! – крикнув Яремко. Як не зглянеться, а проти нього жене циганчук безрогу.

- Не замінив би ти своєї безроги за мою корову? – питає вже сам Яремко, щоб лише вражої корови позбутися.

- Чому ні? – каже циганчук.

Обмінялися воловодами і пішли один сюди, а другий туди.

Жене наш Яремко вперту безрогу, аж йому піт горохом по обличчю котиться, і думає собі:

- Пожди, пожди, погане! Коби лиш додому, ковбасу з тебе зроблю на три сажні довгу.

Аж тут іде стежкою жінка і несе гусака під пахвою. Вона, хитрунка, сиділа під корчем і була свідком попередньої міньби.

- Чоловічку добрий, куди ти женеш порося?

- Додому.

- Слухай! То крадене, як тебе ймуть, буде біда.

- Я не крав. Я з циганом обмінявся.

- Все одно. Біда буде, але я тобі поможу. Заміняйся зі мною за цього гусака, то й позбудешся напасті.

«Гуска свині не рівня. То що робити, коли крадене», - подумав Головатий і згодився заміняти свинку на гусака.

Несе наш Яремко гусака. От уже й село недалеко. Аж тут чує гусак, десь далеко гуси жалібненько гегають. Жаль стало бідному, витяг шию і зажурився.

Але Яремкові це не в голові, йде втішний собі дорогою, ще й пісеньку приспівує. Аж тут його в потилицю засвербіло, він підняв руку, гусак випав з-під пахви, злопотів крилами й фурр… понісся до свого гусячого товариства.

Вернув наш Яремко голіруч до села. І коли людям оповів про свою мандрівку і про свою пригоду, то всі його величали, прозивали головачем, бо пізнали, що він ополоник між ложками.

Тому-то його настановили начальником славного-преславного містечка Безглуздова.

 


Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 28 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2017 год. (0.009 сек.)