Читайте также:
|
Розглянемо третій із законів, класичне формулювання і дослідження яких є незаперечним і фундаментальним для правильного мислення надбанням європейської науки, і ми завдячуємо цим генієві Арістотеля.
Закон виключеного третього лаконічно виражають латинською фразою „tertium non datur”(третього не дано). Його можна сформулювати і в такий спосіб: з двох суперечних думок, висловлених щодо одного й того ж і в одному й тому ж смислі, одна обов’язково істинна. Наприклад, якщо ми скажемо: „Це судження є простим” і „Це судження не є простим”, то істинним висловлюванням буде лише одне з них.
Для уточнення змісту даного закону слід підкреслити, що він, на відміну від закону суперечності, не передбачає жодного третього висловлювання, яке могло би зайняти середнє положення і бути істинним. Так, неможливо уявити в наведеному нами прикладі, щоб існувало якесь судження, що було би водночас і простим, і непростим.
...Не може бути нічого посередині між двома суперечними (одне одному) судженнями, але про один (суб’єкт) будь-який окремий предикат необхідно або стверджувати, або заперечувати.
Арістотель
Закон виключеного третього висуває дуже важливу вимогу до способу висловлювання наших думок. У випадках, коли між ствердженням і запереченням того чи іншого факту немає середнього судження, необхідно усунути невизначеність і з’ясувати, що ж є істинним. Такі ситуації називають альтернативами (лат.alter - один із двох). Отже, даний закон не поширюється, як бачимо, на всі випадки, де зустрічаються суперечні висловлювання, а лише на ті, де можливий вибір з двох (або більше) взаємовиключних варіантів. Такі ситуації характерні для випадків, коли:
- одне з висловлювань щось стверджує про одиничну річ чи явище, а інше те ж саме заперечує про дану річ або явище (водночас і в тому ж самому відношенні), наприклад: „цей чоловік вчинив злочин”; „цей чоловік не чинив злочину”);
- одне з висловлювань щось стверджує про клас речей чи явищ, а інше – заперечує це ж саме про частину речей або явищ цього класу (загальностверджувальне і частковозаперечне судження), наприклад: „всі собаки – тварини”; „деякі собаки не є тваринами”;
- одне з висловлювань містить заперечення щодо всього класу речей чи явищ, а друге – ствердження щодо частини класу цих же речей і явищ (загальнозаперечне і частковостверджувальне судження), типу: „жоден гуманіст не виправдовує смертної кари”; „деякі гуманісти виправдовують смертну кару”.
Закон виключеного третього в традиційній логіці записується за допомогою формули:
А є або В, або не-В
Знати вимоги закону виключеного третього корисно як у повсякденному житті і спілкуванні, так і у міркуваннях наукового характеру. Якщо ми знаємо, що одне наукове положення істинне, то одразу ж відкидаємо те, яке йому суперечить. Встановивши, що Земля обертається навколо Сонця, Микола Копернік, хоч це було небезпечним для його життя, не зміг прийняти суперечне твердження, поширене в тодішній астрономії (Сонце і зірки нерухомі, а Земля є центром Всесвіту). За переказом, він проголосив наприкінці свого життя: „І все ж таки вона обертається!”
Розглядаючи особливості відношень між судженнями в темі 3, ми встановили, в яких випадках різні за кількістю і якістю судження є суперечними. Знаючи даний закон, завжди неважко зробити вибір на користь істинності чи хибності між судженнями SAP i SOP, а також SEP i SIP, якщо маємо інформацію про істинність чи хибність одного з них.
Однак не можна застосовувати цей закон у випадках, коли су’єкт за обсягом ширший, ніж предикат.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 23 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |