Читайте также:
|
Величина сили струму, що протікає через тіло людини, є вирішальним фактором, який визначає наслідок ураження: чим більший струм, тим небезпечніша його дія.
Розрізняють порогові значення струму
– пороговий відчутний струм при змінному 0,6–1,5 мА, при постійному 5–7 мА;
– пороговий невідпускаючий струм – це найменший струм, за якого людина вже не може самостійно керувати м’язами, крізь які протікає струм, і звільнитися від захоплених руками предметів при змінному 10–15 мА, при постійному 50–80 мА. При 25–50 мА дія струму поширюється і на грудну клітку, що приводить до утруднення дихання людини. При тривалості дії струму декілька хвилин – може наступити клінічна смерть;
– пороговий фібриляційний струм – це струм, що спричиняє при протіканні через організм фібриляцію серця. Це відбувається за величини змінного струму 100 мА – 5А, постійного струму – 300 мА – 5А.
Тривалість протікання струму. Дія електричного струму залежить від часу протікання його через тіло людини. Чим довше протікає струм через організм людини, тим більше зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку. Зростання сили струму зі зростанням часу його дії пояснюється зниженням опору тіла людини внаслідок місцевого нагрівання шкіри та подразнювальної дії на тканини.
34. Фактори, що впливають на наслідки ураження людини електричним струмом
Величина сили струму, що протікає через тіло людини, є вирішальним фактором, який визначає наслідок ураження: чим більший струм, тим небезпечніша його дія.
Розрізняють порогові значення струму
– пороговий відчутний струм при змінному 0,6–1,5 мА, при постійному 5–7 мА;
– пороговий невідпускаючий струм – це найменший струм, за якого людина вже не може самостійно керувати м’язами, крізь які протікає струм, і звільнитися від захоплених руками предметів при змінному 10–15 мА, при постійному 50–80 мА. При 25–50 мА дія струму поширюється і на грудну клітку, що приводить до утруднення дихання людини. При тривалості дії струму декілька хвилин – може наступити клінічна смерть;
– пороговий фібриляційний струм – це струм, що спричиняє при протіканні через організм фібриляцію серця. Це відбувається за величини змінного струму 100 мА – 5А, постійного струму – 300 мА – 5А.
Тривалість протікання струму. Дія електричного струму залежить від часу протікання його через тіло людини. Чим довше протікає струм через організм людини, тим більше зростає ймовірність важкого або смертельного наслідку. Зростання сили струму зі зростанням часу його дії пояснюється зниженням опору тіла людини внаслідок місцевого нагрівання шкіри та подразнювальної дії на тканини.
Під час нагрівання шкіри виділяється піт, який містить сіль, а сіль є добрим провідником. Це спричиняє рефлекторну (тобто через центральну нервову систему), швидку зворотну реакцію організму у вигляді розширення судин шкіри, а відтак, посилене постачання її кров’ю і підвищення потовиділення, що й призводить до зниження електричного опору шкіри в цьому місці.
Наслідки впливу струму на організм полягають в порушенні функціонування центральної нервової системи, зміні складу крові, місцевому руйнуванні тканини організму під впливом тепла, порушенні роботи серця, легенів. Найуразливішим серце є в фазі серцевого циклу (кардіоциклу), тривалість якої становить близько 0,2 с.
Шлях протікання струму через людину. Шлях має велике значення з огляду на наслідки ураження. Якщо на шляху струму виявляться життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок, – то небезпека ураження досить велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Якщо ж струм протікає іншим шляхом, то його вплив на ці життєво важливі органи може бути лише рефлекторним.
Існує багато можливих шляхів протікання струму в тілі людини, які називаються петлями. Небезпека петлі оцінюється за значенням струму і через який орган протікає струм. Найнебезпечніший шлях протікання струму через серце, легені.
Найхарактернішими і найбільш поширеними шляхами протікання струму через тіло людини є голова – руки; голова – ноги; рука – рука; ліва рука – ноги; права рука – ноги; нога – нога.
Вид та частота струму. Постійний струм в 4–5 разів безпечніший, ніж змінний струм частотою f = 50 Гц. Людина, тримаючи циліндричний електрод в руках, може витримати (за больовим відчуттям) прикладену до неї U<21–22 В при змінному струмі частотою 50 Гц і не більше – напругу 100–105 В при постійному струмі. Така порівняльна оцінка постійних і змінних струмів для U<500 В. При U>500
37. Класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом
За характером виробничого середовища всі приміщення згідно з ПБЕ поділяють на три категорії:
1. Приміщення без підвищеної небезпеки – це сухі, не запилені приміщення з нормальною температурою та відносною вологістю, неструмопровідними підлогами. Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють особливу або підвищену небезпеку.
2. Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю однієї з таких умов, що створюють підвищену небезпеку: високої відносної вологості повітря (перевищує 75 % протягом тривалого часу); високої температури (перевищує 35 °С протягом тривалого часу); струмопровідного пилу; струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної тощо); можливості одночасного доторкання до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з’єднані із землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою.
3. Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов, що створюють особливу небезпеку: високої відносної вологості повітря (близько 100 %), хімічно активного середовища; або одночасною наявністю двох чи більше умов з другої категорії.
Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового доторкання до струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування та електрифікованого ручного інструмента в приміщеннях з підвищеною небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а в особливо небезпечних приміщеннях – до 12 В.
За характером середовища розрізняють такі виробничі приміщення:
– нормальні – сухі приміщення, в яких відсутні ознаки спекотних та запилених приміщень та приміщень з хімічно активним середовищем;
– сухі – це приміщення, в яких відносна вологість повітря не перевищує 60 %;
– вологі – це приміщення, в яких φ = 60–75 %;
– сирі – це приміщення, в яких φ протягом тривалого часу перевищує 75 %, але не досягає 100 %;
– особливо сирі – це приміщення, в яких φ ≈ 100 %, стіни, стеля, предмети вкриті сирістю;
– жаркі – це приміщення, в яких температура повітря протягом тривалого часу перевищує +30 °С;
– запилені – це приміщення, в яких є наявний пил, що виділяється і осідає на дротах та проникає всередину машин, апаратів. Пил, що виділяється, може бути струмопровідним або неструмопровідним;
– з хімічно активним середовищем – це приміщення, в яких постійно або протягом тривалого часу виділяються пари хімічних речовин, які діють руйнівно на ізоляцію та струмопровідні частини обладнання.
39. Види електричних травм
Різноманітність впливу електричного струму на організм людини призводить до електричних травм, які умовно поділяють на два види:
– місцеві електричні травми, що означають місцеве ушкодження організму;
– загальні електричні травми (електричні удари), коли ушкоджуються (або виникає загроза ураження) весь організм внаслідок порушення норм діяльності життєво важливих органів та систем.
За статистичними даними орієнтовний розподіл НВ внаслідок дії електричного струму має такий вигляд:
– місцеві електричні травми – 20 %;
– загальні електричні травми (електричні удари) – 25 %;
– змішані травми (одночасно місцеві електричні травми та електричні удари) – 55 %.
Місцеві електротравми – чітко виявлені порушення щільності тканин тіла, зокрема кісток, спричинені дією електричного струму або електричної дуги. Місцеві електричні травми виліковують і працездатність потерпілого відновлюється повністю або частково. Однак при важких опіках людина помирає.
Характерні місцеві електричні травми – електричні опіки, електричні мітки або знаки, металізація шкіри, електроофтальмія, механічні пошкодження.
Електричні опіки – це ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів. Опіки бувають трьох видів:
– струмові, коли струм проходить через тіло людини;
– дугові, які виникають під дією електричної дуги (температура 3500–15000 оС);
– змішані (90 % зі смертельним наслідком).
Невеликі опіки – I, II ступінь; значні – III, IV ступінь.
Електричні мітки або знаки – це ущільнення на шкірі людини овальної або круглої форми діаметром 1–5 мм сірого або блідо-жовтого кольору (20–40 %). Є дві точки: вхід і вихід струму. Електричні знаки безболісні і з часом виліковуються.
Електрометалізація шкіри – проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією електричної дуги. Уражена ділянка тіла має жорстку поверхню. Металізація шкіри спостерігається у 10 % потерпілих від дії електричного струму.
Електроофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей внаслідок дії ультрафіолетових променів електричної дуги, яке розвивається через 4–8 годин після ультрафіолетового опромінення. При цьому спостерігаються сльозовиділення, різкий біль в очах. Виліковується через декілька днів.
Механічні ушкодження – судомне скорочення м’язів людини під дією електричного струму. Внаслідок цього можуть відбуватися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин, нервової тканини і навіть переломи кісток, вивихи суглобів.
Механічні ушкодження існують під час роботи в установках з напругою до U<1000 В при тривалому перебуванні під напругою.
Загальні електричні травми
Електричний удар – це збудження живих тканим організму електричним струмом, що супроводжується судомним скорочення м’язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця.
Залежно від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на п’ять ступенів:
– судомні, ледь відчутні скорочення м’язів;
– судомні скорочення м’язів, що супроводжуються сильним болем, що ледь переноситься без втрати свідомості (звернутися до лікаря);
– судомне скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця;
– судомне скорочення м’язів з втратою свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або одного і другого разом);
– клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу, триває у здорової молодої людини 5–7 хв мозок може функціювати протягом цього часу без кисню. Надалі клітини кори головного мозку починають розкладатися.
Клінічна “уявна” смерть – це перехідний процес від життя до смерті, який настає з моменту припинення діяльності серця та легенів.
Біологічна (дійсна) смерть – незворотне явище. Стадію біологічної смерті може визначити тільки лікар і вона настає після клінічної смерті.
40.Дія електричного струму на організм людини
Протікаючи через тіло людини, електричний струм спричиняє термічну, електролітичну, механічну (динамічну), біологічну дію.
Ці фізико-хімічні процеси притаманні живій та неживій матерії. Одночасно електричний струм здійснює і біологічну дію, яка є специфічним процесом, властивим лише живій тканині.
Термічна дія струму проявляється через опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку і інших органів, що спричиняють незворотні явища (функціональні зміни).
Електролітична дія струму характеризується розкладом органічної рідини на складові, зокрема крові, що супроводжується значним порушенням їх фізико-хімічного складу.
Механічна (динамічна) дія – це розшарування, розрив та інші механічні ушкодження тканин організму, зокрема м’язової тканини, стінок кровоносних судин, судин легеневої тканини внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від перегрітої тканинної рідини та крові.
Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через порушення внутрішніх біологічних процесів, що відбуваються в організмі і тісно пов’язані з його життєвими функціями.
Подразнювальна дія струму може бути прямою і рефлекторною
43. Заходи першої допомоги під час ураження електричним струмом
Заходи першої допомоги умовно поділяють на два етапи:
1. Звільняють потерпілих від дії електричного струму будь-яким способом (вимикають електричну установку, перерубують проводи, відтягують за сухий одяг, підставляють дошку), >1000 В – використовують боти, рукавиці, ізольовані штанги, кліщі закороченння лінії електричних передач.
2. Визначають, в якому стані знаходиться людина. Потерпілим надають долікарську допомогу, роблять штучне дихання.
Згідно з ПБЕ і ПТЕ – три методи надання штучного дихання:
– Метод Шеффера – допомогу надає одна людина. Потерпілого кладуть на живіт – натискають на спину в місці знаходження легенів – при цьому 900–1100 мл повітря надходить в легені потерпілого (голова повернута набік).
– Метод Сильвестра – допомогу надають дві людини. Потерпілого кладуть на спину, під шию підкладають валик і слідкують, щоб не провалювався язик. Перший робить махи руками, а другий натискає на грудну клітку. Цей метод малоефективний. Потерпілому надходить 500–600 мл повітря.
– Метод “рот в рот” або ”рот у ніс” найкраще проводити через марлю, бинт. Під час проведення штучного дихання потерпілий знаходиться на спині. Одночасно з штучним диханням, якщо в тому є необхідність, проводять закритий масаж серця – після кожного вдування роблять п’ять поштовхів на грудну клітку.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 106 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |