Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Заперечення в сучасних лінгвістичних дослідженнях

Читайте также:
  1. SURFER 7.04 В АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
  2. Аналіз сучасних часописів та альманахів
  3. Відмінність в структурі заперечення в англійській та українських мовах
  4. Глобальні проблеми сучасності. Проблеми війни і миру у сучасних умовах. Земна цивілізація перед вибором перспектив розвитку людства.
  5. Документ та його ознаки. Призначення і класифікація сучасних ділових паперів.
  6. Етика як наука: етимологія терміну, поняття, структура, завдання та функції. Основні завдання етики у сучасних умовах
  7. Задачі цивільної оборони в сучасних умовах
  8. Заперечення
  9. Засоби вираження імпліцитного заперечення в сучасній англійській мові

Заперечення являє собою важливу категорію мови, будучи однією з основних розумових операцій. Універсальність заперечення зумовлена прагненням людини до диференціації явищ дійсності й відбиттям цього процесу в мові.

В лінгвістиці найчастіше заперечення розглядається як елемент значення речення, який вказує, що зв'язок, який встановлюється між компонентами речення, на думку мовця, реально не існує або, що відповідне стверджувальне речення відкидається мовцем як помилкове [7, с. 249].

Проблема заперечення являє собою одну з основних категорій філософії та логіки. Термін «заперечення» у філософію ввів Гегель, але він вкладав у нього ідеалістичний зміст. Він вважав, що в основі заперечення лежить розвиток ідеї, думки [7, с.45]. Заперечення як реальний аналог логічного, уявного заперечення при цьому розглядалося як обов’язковий момент, який багаторазово повторюється у будь-якому процесі, де має місце зміна фаз, періодів, етапів зміни того або іншого об'єкта [14, с. 38].

З погляду формальної логіки заперечення являє собою «… логическую операцию, противопоставляющую истинному суждению неистинное, ложному суждению неложное суждение, указывающую на несоответствие предиката субъекту или образующая дополнение к данному классу…» [22, с.76]. При цьому відзначається, що до запереченого судження веде не просте невиявлення очікуваного іншого певного об'єкта, тому що небуття одного складається в бутті іншого [14, с.40]. Інакше кажучи, заперечення – це не пряме відбиття дійсності і її зв'язків, а спосіб нашого їхнього пізнання, заснованого на контрасті з вихідними позитивними фактами.

Являючись універсальною категорією мови зі складною й багатоаспектною семантикою та багатообразним арсеналом засобів вираження, заперечення одержує окреме тлумачення у світлі кожного нового напрямку мовознавства.

Заперечення - елемент значення речення, який вказує, що зв'язок, який встановлюється між компонентами речення, на думку мовця, реально не існує або що відповідне стверджувальне речення відкидається мовцем як помилкове [32, с. 49]. Найчастіше негативне висловлювання спостерігається в такій ситуації, коли відповідне стверджувальне було зроблено раніше або входить у загальну презумцию мовців.

Заперечення - одна із властивих всім мовам світу вихідних, семантично нерозкладених значеннєвих категорій, які не піддаються визначенню через більш прості семантичні елементи [12, с. 63].

Синтаксичний аспект проблематики заперечення завжди був основним у дослідницькій практиці, і це іноді навіть приводить до тверджень, що заперечення - категорія, властива тільки реченню. Так, наприклад, В. В. Лебедев висловлює думку, що «минимальной языковой единицей, в пределах которой функционирует отрицание, является предикативная конструкція» [37, с. 56]. Така позиція відбиває більш вузьке розуміння даного мовного явища й не узгоджується з фактами наявності заперечних мовних форм непредикативного характеру.

З формальної точки зору заперечення може виражатися заперечними словами (рос. «не»); заперечним префіксом (нім. «unbekannt»); заперечними формами окремих частин мови: дієслова (англ. «І don't want» - аналітична заперечна форма, араб, літер, «lam yaktub»), займенника (рос. «никто», ірак. діал. «lahhad») та ін. Заперечення може бути формально невираженим компонентом значення слова (рос. «отказаться» = «не согласиться») або тим, що мається на увазі - формально невираженим компонентом значення речення (рос. «много ты понимаешь») [37, с. 56].

Отже, заперечення є не лише проблемою лінгвістів. Термін «заперечення» широко застосовується і в інших науках, таких як логіка чи філософія, що говорить про багатоаспекність цього поняття.




Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав