Читайте также:
|
Для експліцитних мовних засобів вираження згоди/незгоди обов'язковою є повна реалізація в структурі речення елементів значення згоди/незгоди, в імпліцитній реакції значення згоди/незгоди не отримує словесного оформлення в структурі речення.
Відповідно до рівня їх формальної організації, усі мовні засоби вираження згоди/незгоди поділяються на однослівні та надслівні (фрази та речення). Об'єктом значної кількості досліджень є саме однослівні комунікативи.
Ще одним важливим аспектом дослідження негопозитивних висловлювань є їх семантичне забарвлення. Він дозволяє виділити одиниці зі значенням ствердження, припущення, сумніву, невпевненості та заперечення.
Висловлювання поділяються на експліцитні та імпліцитні. Під експліцитними засобами вираження ми розуміємо висловлювання, у семантичній структурі яких присутня сема очевидної згоди, підтвердження або очевидної незгоди, заперечення. Усі інші висловлювання ми відносимо до імпліцитних позитивів і негативів. Експліцитну згоду/незгоду виражають лише комунікативи, адже наявність семи очевидної згоди/незгоди характерна для замкнутого ряду одиниць, яким притаманний високий ступінь рекурентності.
Імпліцитна ж згода/незгода може виражатися як певними комунікативами: «We cannot spare time even to discuss what you have told me»; «Well, to come to an end of the matter, Mr. Holmes, and not to abuse your patience, there came a night when he made one of those drunken sallies from which he never came back» [51].- Отож, аби швидше закінчити цю історію, містере Холмсе, і не зловживати далі вашим терпінням, скажу, що одного разу настала ніч, коли він зробив чергову п'яну вилазку, з якої вже не повернувся; «We are in a civilized land here, and we can’t have tomfoolery of this kind» [51].- Ми живемо в цивілізованій країні і не можемо надавати значення подібним дурощам, - так і вільномодельованими утвореннями, які передають значення згоди/незгоди ситуативно. Такі утворення мають форму реактивних типів: «I shall take no notice of such nonsense» [51]. - Я навіть не хочу звертати на такі дурниці уваги; «There is, however, one of these last which was so remarkable in its details and so startling in its results that I am tempted to give some account of it in spite of the fact that there are points in connection with it which never have been, and probably never will be, entirely cleared up» [51]. - А втім, з-посеред останніх є одна справа, настільки неповторна в своїх подробицях і така приголомшлива за наслідками, що мені просто важко побороти спокусу розповісти про неї, незважаючи на той факт, що з нею пов'язано обставини, які не було і, мабуть, ніколи вже не буде з'ясовано до кінця.
Імпліцитно виражати заперечення можуть і деякі морфологічні категорії. Вони реалізуються в стверджувальних структурах, при цьому стверджувальне значення висловлювання частково нейтралізується. Так, умовний спосіб дієслова стає засобом вираження імпліцитного заперечення завдяки своїй здатності описувати не реальні, а уявні факти: «They may do what they like, but I'll checkmate them still,' said he with an oath» [51]. - "Нехай вони роблять що хочуть, але я все одно зірву їхні плани,- заявив він, додавши кілька прокльонів.
Існує декілька теоретичних підходів до категорії заперечення: прагматична концепція заперечення (заперечення як засіб вираження відсутності об’єктивного зв’язку), заперечення як вираження об’єктивної негативності, заперечення як вираження об’єктивної відокремленості, концепція особливої негативної модальності, перечення як особливий вид предикативності.
Підводячи підсумок, хочеться сказати, що володіння англійською мовою вимагає від людини здатності не тільки правильно будувати висловлювання – ствердження, але й надавати заперечного змісту тому же висловлюванню. Вивчення типів заперечення в англійській мові забезпечує правильне володіння мовою, яка вивчається.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 34 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |