|
Читайте также: |
Заперечення як компонент думки і способу ії вираження – речення, є в однаковій мірі об’єктом дослідження мовознавства і філософії. Значна кількість лінгвістів розглядають заперечення як окрему мовну категорію, яка є опонентом категорії ствердження. Цілий ряд авторів пов’язує заперечення з суб’єктивною оцінкою змісту висловлювання, а саме з характером вираженого і реченні ставлення мовця до дійсності.
Але формально - логічне і мовне заперечення не завжди співпадають, хоча і те і інше властиве всім мовам без винятку. Беручи до уваги заперечення, як лінгвістичне явище, воно має свої прояви на різних рівнях мовознавства: морфології, лексиці, граматиці, фонетиці.
У результаті аналізу основних підходів до вивчення категорії запереченнявстановлено, що заперечення є складовою логіко-філософської та мовної систем, але основні його значення в цих науках не є тотожними. На відміну від логічної, мовна має ширший обсяг, передає градацію значень, має дифузні зони з іншими мовними категоріями.
При з’ясуванні категорійної сутності заперечення встановлено, що воно відображає узагальнене уявлення про негативні зв’язки між предметами та явищами об’єктивної дійсності. Заперечення виявляється на різних рівнях мовної системи та відображається в експліцитних та імпліцитних засобах його вираження.
Експліцитні засоби вираження заперечення об’єднують словотвірні та лексичні, серед імпліцитних виділяють лексичні та інтонаційно-просодичні засоби.
Продуктивними засобами експлікації заперечення є лексичні, серед яких можна виділити повнозначні та неповнозначні, похідні та непохідні. Найважливішим та найчастотнішим засобом вираження заперечення є частка не, яка, крім лексичної, виконує й синтаксичну функцію: залежно від її позиції речення поділяються на загальнозаперечні та частковозаперечні.
Значення імпліцитного заперечення зумовлене особливою інтонацією, порядком слів, контекстом у цілому і рядом екстралінгвістичних чинників. Завдяки цьому практично кожний тип речення можна трансформувати в заперечний.
Таким чином, негативні займенники і прислівники виражають заперечення існування об’єкта (тобто його відсутність, неіснування) взагалі або в тій чи іншій його кількісній (наприклад, nobody) чи якісній визначеності.
Найбільш розповсюдженим засобом граматичного вираження заперечення в англійській мові є негативні частки - not та no.
У ході проведеної роботи були досліджені і проаналізовані найбільш уживані засоби вираження заперечення в англійській мові. Були вивчені приклади з художніх творів зарубіжних авторів, що дозволило максимально достовірно і чітко визначити коло використовуваних у літературі засобів, що дозволяють висловити категорію заперечення на різних рівнях мови; також були використані приклади і витяги з навчальних посібників з діалогічного мовлення, що також виявилося корисним при виявленні актуальних способів заперечення у мовній ситуації.
Заперечення бувають різних видів і можуть проявлятися на будь-якому мовному рівні (лексичному, граматичному, синтаксичному та стилістичному) залежно від виду.
На лексичному рівні заперечення може проявлятися у вигляді слів, які не мають формально-граматичних ознак заперечення, але маєть негативне значення. Такі слова найчастіше перекладаються українською мовою за допомогою антонімічного перекладу, що призводить до того, що заперечення в оригіналі, яке було виражено на лексичному рівні в перекладі буде відтворюватися на граматичному рівні, зокрема заперечного префікса не або заперечної частки не.
На лексичному рівні перекладачі доволі часто використовують різні граматичні трансформації. Це можна пояснити тим, англійська та українська мови відносяться до різних граматичних груп. Тому, інколи слова, які мають імпліцитне заперечне значення в оригіналі не мають лексичного заперечного відповідника українською мовою. В таких випадках перекладач змушений нехтувати формою. Але існують слова заперечне значення яких співпадає в англійській та українській мовах.
Особливість імпліцитного заперечення полягає в асиметрії плану змісту та плану вираження. Тому перед перекладачем постає питання, що є найважливішим, відтворити форму чи зміст при перекладі, у кожному окремому випадку.
Інколи перекладачі застосовують метод компонентного аналізу для того, щоб вичленити в слові сему заперечення перш ніж перекладати.
Граматичний рівень представлений афіксацією, заперечними займенниками, прислівниками, заперечними конструкціями та ін. цей рівень є одним з найлегших мовних рівнів в плані перекладу українською мовою.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 34 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |