Читайте также:
|
|
Види істин
Види істин | Сутність | Приклади |
Абсолютна істина | повне вичерпне знання про дійсність або елемент знань, який не може бути хибним у майбутньому | -встановлені факти, - дати подій, - дати народження і смерті «Земля обертається навколо Сонця» |
Відносна істина | знання, яке може бути змінене, уточнене або спростоване в ході подальшого розвитку науки | -класична механіка І. Н’ютона; - теорія відносності А. Ейнштейна |
Конкретна істина | якість істини, яка спирається на узагальнення конкретних умов існування того чи іншого явища | Вода закипає при t- 100 Со, (при умові, що це звичайна вода, нормальний тиск) |
Об’єктивна істина | зміст людських знань, яке не залежить від волі та бажань суб’єкта | -Існують Земля, Місяць, Сонце, зорі, планети та ін.; -Земля існувала до людини; -світ матеріальний; -людина мислить за допомогою мозоку |
К. Маркс ввів у науку термін « суспільно-економічна формація». Все життя людства розглядається з точки зору існування формацій, які змінюють одна одну і впливають на розвиток суспільного життя.
Суспільно-економічна формація – це історичний тип суспільства, який базується на певному способі виробництва і виступає як ступінь прогресивного розвитку світової історії людства.
За К. Марксом, історичний процес спредставляє собою послідовну зміну суспільно-економічних формацій, які утворюють висхідну лінію суспільного розвитку. Кожній формації характерна своя якісна характеристика, яка включає певний рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин у суспільстві.
Визначення суспільно-економічної формації дозволяє:
1) відрізнити один період історії від іншого і дослідити історичні події в рамках певних формацій;
2) викрити загальні і суттєві риси різних країн, які знаходяться на однаковій ступені розвитку виробництва;
3) розглянути суспільство як сукупність суспільних явищ (сім’ї, держави, церкви), а історичний процес як результат впливу різних факторів (природних умов, просвітництва, розвитку торгівлі або появою генія тощо);
4) розглянути суспільство як єдиний соціальний організм, який включає до себе всі суспільні явища у їх єдності і взаємодії на основі способу виробництва;
5) звести прагнення і дії окремих людей з діями великих мас та класів, інтереси котрих визначаються їхнім місцем в системі суспільних відносин даної формації.
Типи суспільно-економічних формацій
Тип формації | Сутність формації |
Первісний устрій | -низький рівень розвитку виробничих сил; -суцільна залежність людини від природи; -основний рід занять - збиральництво, полювання, рибальство; -примітивні знаряддя праці; -безкласове суспільство |
Рабовласницький устрій | -поділ суспільства на класи і загострення класової боротьби; -відношення між людьми на основі панування і підкорення; -поява приватної власності на засоби виробництва і рабів; -розподіл суспільної праці між землеробством і ремеслом; -поява городництва і плодоводства; -поява філософії, мистецтва, ідеології, моралі; |
Феодальний устрій | -наявність крупного поміщичого землеволодіння і натурального господарства; - володіння безпосередніми виробниками засобами виробництва і землею; -особиста залежність селянина від поміщика та різні форми експлуатації; -розвиток ремесла, торгівлі, міст |
Капіталістичний (буржуазний) устрій | -капіталістична власність на засоби виробництва; -наймана праця робітників; -отримання прибутків шляхом експлуатації робітників став стимулом розвитку капіталізму; -загострення протиріч між буржуазією і робітничим класом |
Заміна однієї формації іншою виникає в результаті соціальної революції і економічних реформ. Вже в давньому світі прийшли до розуміння необхідності осмислення господарчого життя. В сучасному часі економічна філософія входить в систему соціальної філософії.
В Новому часі склалася дуже важлива сфера наукового пізнання – політична економія. Її засновником був Адам Сміт (1723-1790). У фундаментальній праці “Вивчення природи і причин багатства народів”, А. Сміт узагальнив столітній досвід політичної економії, підтвердив ідею товарного виробництва і обміну як сферу людської діяльності, яка розвивається за об’єктивними законами, а тому не потребує державного регулювання. Давід Рікардо (1772-1823) у праці “Начала політичної економії і податкового обладнання” підкреслив, що вартість лежить в основі прибутків.
Таким чином, економічне життя це є соціальний процес, у якому люди діють в якості безпосередніх діячів конкретного господарства.
Цивілізаційний підхід охоплює історичний розвиток суспільства з точки зору поняття “цивілізації”. Це поняття народилося у Франції в ХVІІІ ст. і визначало ідеальний устрій людського суспільства. Часто термін “цивілізація” ототожнювався з терміном “культура”. Цивілізація втілює в собі технологічний аспект культури з установкою на безмежний розвиток і зміну цілей цього розвитку.
Цивілізація (лат. сivilis – державний) – сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства. Французькі просвітники називали суспільство цивілізованим, якщо воно засновувалося на розумі і справедливості. У сучасному розумінні цивілізація обумовлюється трьома основними компонентами: техніка, соціальна організація, філософія. Марксизм розглядав становлення цивілізації в історичному аспекті і пов’язував з появою антагонізмів між станами і класами, з поглибленням розподілу праці, появою законів, які виражають сутність класових відносин.
89.дополнение
Науковий підхід до аналізу передбачення і прогнозування припускає виявлення сутності та змісту насамперед таких ключових понять: "передбачення", "завбачення", "прогнозування", "минуле", "сучасне", "майбутнє". Для всіх них родовим поняттям е "передбачення".
Передбачення за гносеологічною природою близьке до висунення гіпотези, але гіпотеза — логічна форма знання, яка використовується у процесі пізнання і минулого, і сучасного, і майбутнього, а передбачення завжди спрямоване на майбутнє або на ще пені доме сучасне.
Нічого надприродного у передбаченні немає, хоч це і знання про невідоме і навіть про неіснуюче. Передбачення як суб'єктивний ідеальний процес має об'єктивну основу, перебуває у закономірному зв'язку мину* лого, сучасного та майбутнього. Майбутнє корениться у сучасному у вигляді причини, що породжує наслідок як низку можливостей. Ці можливості за певних умов обов'язково перетворюються на дійсність у вигляді конкретних кількісних та структурних змін у явищах і процесах сучасного, які неминуче спричиняють появу нової якості в майбутньому, і т. ін.
У філософії є різні засади щодо класифікації передбачень. Залежно від сфер людської діяльності та об'єкта пізнання розрізняють економічне, політичне, соціальне, демографічне, екологічне та інші види передбачень.
За способом, глибиною і точністю передбачення майбутнього розрізняють емпіричне та наукове передбачення.
прогнозування вирішує вужчі завдання науково-теоретичного та практичного характеру, ніж передбачення. Прогнозування є складовою наукового передбачення. Його мета полягає у визначенні перспективних, імовірних даних про можливі напрями і тенденції розвитку явища, яке цікавить дослідника.
Результат прогнозу може охоплювати очікуване явище або цілком, або частково. Це називають повнотою прогнозування, відповідно до якої прогнози поділяють на часткові і загальні, проблемні і комплексні.
У процесі прогнозування використовують різні методи.
Широко в прогнозуванні застосовується інтуїція. У цьому виді наукової діяльності вона виявляється як здібність людини мисленнєво охопити існуюче ще до отримання результатів його дослідження.
Найпростішим методом прогнозування є екстраполяція, яка базується на інтуїтивній впевненості у тому, що напрям, тенденції розвитку будуть сталими, незмінними на період прогнозування, але необхідно враховувати, що екстраполяція настільки відображає усталеність і повторюваність явищ та процесів, наскільки її елементи містяться у змісті інших методів прогнозування.
88.
К. Маркс ввів у науку термін « суспільно-економічна формація». Все життя людства розглядається з точки зору існування формацій, які змінюють одна одну і впливають на розвиток суспільного життя.
Суспільно-економічна формація – це історичний тип суспільства, який базується на певному способі виробництва і виступає як ступінь прогресивного розвитку світової історії людства.
За К. Марксом, історичний процес спредставляє собою послідовну зміну суспільно-економічних формацій, які утворюють висхідну лінію суспільного розвитку. Кожній формації характерна своя якісна характеристика, яка включає певний рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин у суспільстві.
Визначення суспільно-економічної формації дозволяє:
6) відрізнити один період історії від іншого і дослідити історичні події в рамках певних формацій;
7) викрити загальні і суттєві риси різних країн, які знаходяться на однаковій ступені розвитку виробництва;
8) розглянути суспільство як сукупність суспільних явищ (сім’ї, держави, церкви), а історичний процес як результат впливу різних факторів (природних умов, просвітництва, розвитку торгівлі або появою генія тощо);
9) розглянути суспільство як єдиний соціальний організм, який включає до себе всі суспільні явища у їх єдності і взаємодії на основі способу виробництва;
10) звести прагнення і дії окремих людей з діями великих мас та класів, інтереси котрих визначаються їхнім місцем в системі суспільних відносин даної формації.
Дата добавления: 2015-01-29; просмотров: 47 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |