Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница | Спросить на ВикиКак

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Юридична наука, її основні характеристики

Читайте также:
  1. I. Клинико - эпидемиологические характеристики геморрагических лихорадок и геморрагической лихорадки с почечным синдромом.
  2. I. Наука, как основная форма человеческого познания
  3. I. Сущность общественного мнения, его характеристики и проблемы изучения.
  4. II. Основні засоби
  5. II. Практическое задание №1. Ряды распределений и их характеристики
  6. III. ОСНОВНІ ФОРМИ РОБОТИ ПСИХОЛОГА
  7. IV. Энергетические характеристики атомов.
  8. Quot; Русская правда" как источник для характеристики социально-правовой структуры древнерусского общества.
  9. Uml; Основні теоретичні положення
  10. Uml; Основні теоретичні положення

Оточуючу нас дійсність вивчає складна система наук. Наука — це сума знань про навколишній світ. Існують науки природознавчі, які вивчають природу; технічні, що містять знання про різні технічні кон­струкції; суспільні, які досліджують суспільне життя. Кожна з наведе­них великих структур поділяється на окремі галузі науки. Наприклад, серед суспільних наук розрізняють історичну, економічну, юридичну та ін. Підставою для розмежування наук є їх предмет та об'єкт.

Предмет науки — це сфера пізнання, якою займається конкретна наука. Об'єкт науки — реальні явища, які вивчає конкретна наука. Так, предметом юридичної науки (правознавства) є знання про держа­ву і право, а об'єктом — реальні держава і право, які ця наука вивчає. Юридична наука поділяється на шість груп окремих наук, кожна з яких має певний предмет, вивчає певний аспект об'єкта.

1. Загальнотеоретична наука (теорія держави та права). Предметом теорії держави та права є знання про загальні зако­номірності виникнення, розвитку і функціонування держави та права, а об'єктом — загальні закономірності держави і права.

2. Історичні юридичні науки.

Вони тісно пов'язані з теорією держави та права і тому їх часто об'єднують в одну групу. До історико-юридичних наук, які вивчають процес виникнення і розвитку держави та права в конкретних країнах, належить історія держави та права Украї­ни і зарубіжних країн. До цієї групи належить також історія по­літичних та правових вчень, яка досліджує розвиток теорій про державу та право.

3. Галузеві юридичні науки.

Предметом цієї групи наук є знання з окремих галузей права: наука про кримінальне право, наука про громадянське право та ін.

4. Науки, які вивчають організацію та діяльність державних організацій, державне будівництво, прокурорський нагляд та ін.

5. Науки, які вивчають міжнародне право (публічне та особисте).

6. Прикладні юридичні науки.

До цієї групи належать науки, які використовують дані неюри- дичних наук (фізики, хімії, медицини та ін.) для розв'язання юридичних проблем. До таких юридичних наук належать кримі­налістика, судова медицина та ін.

Отже, юридична наука (правознавство) — це суспільна наука, яка вивчає державу і право, включає знання про виникнення, розвиток і функціонування державно-правових явищ.

Юридична наука — одна з найстаріших суспільних наук. Історич­не виникнення юридичної науки пов'язане з виникненням та розвит­ком права. Перші системні відомості про державу та право викладені у працях визначних мислителів Стародавньої Греції — Платона та Арістотеля. Значний внесок у розвиток юридичної науки зробили юри­сти Стародавнього Риму, які визначили правові поняття і конструкції. З того часу юридична наука має велике значення в житті суспільства, що проявляється в її функціях, тобто основних напрямках впливу на суспільне життя.

Функції юридичної науки — це основні напрямки її впливу на со­ціальні явища, на формування і розвиток особи.

Розрізняють такі основні функції юридичної науки:

• констатуючу — виявлення, фіксація наявних державно-право­вих явищ;

• інтерпретаційну — пояснення сутності державно-правових явищ, причин їх виникнення і зміни, їх структури, функції та ін.;

• евристичну — відкриття, формування невідомих раніше дер­жавно-правових закономірностей;

• прогностичну — формування гіпотез, прогнозів розвитку дер­жавно-правових явищ;

• методологічну — використання положень науки як дослідниць­ких інструментів для "прирощування" нових знань як у юрисп­руденції, так і в інших науках (при цьому особливо важливу роль відіграють, як зазначалось, висновки загальної теорії пра­ва і держави);

• практико-прикладну — формулювання рекомендацій, пропо­зицій щодо удосконалення тих чи інших державно-правових інститутів;

• ідеологічно-виховну — вплив політичної і моральної свідомості, світогляду і загальної культури суб'єктів на формування та розвиток права, зміцнення (чи послаблення) у суспільній свідо­мості престижу, авторитету права, держави, законодавства.


Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 7 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2017 год. (0.008 сек.)