Читайте также:
|
Збільшення ставових площ, підвищення щільності посадки за інтенсифікації ставового рибництва, розвиток індустріального рибництва, інтродукція у малі водосховища різного цільового призначення, середні і великі рівнинні водосховища потребують постійного нарощування обсягів виробництва рибопосадкового матеріалу. При цьому простежується тенденція розширення вимог споживачів до видового складу та якості посадкового матеріалу, що є обґрунтованим.
Рибопосадковий матеріал можна вирощувати у монокультурі, коли у водоймі є лише один вид ставової риби, і найчастіше це короп. Поряд із цим в окремих випадках, залежно від поставлених завдань, у монокультурі можуть вирощуватись білий товстолобик, строкатий товстолобик, гібриди цих видів чи білий амур. В останні десятиліття дедалі ширших масштабів набуває метод вирощування цьоголітків у полікультурі, що значно ускладнює весь процес виробництва рибопосадкового матеріалу, але забезпечує істотне зростання рибницько-економічних показників.
Велике значення у процесі вирощування рибопосадкового матеріалу має підготовка вирощувальних ставів, яку розпочинають ще восени. Відразу після облову розчищають рибозбірні канави, на зиму їх повністю осушують, вапнують закислені заболочені ділянки, в разі потреби дезінфікують негашеним вапном – 2,0-2,5 т/га. Ремонтують гідротехнічні споруди. Навесні, щойно ґрунт відтане на 7 – 10 см, дуже зарослі мілководні ділянки розчищають бульдозером. Ложе ставів обробляють культиватором із розпушенням поверхневого шару ґрунту. Для кращої мінералізації органічних речовин вносять до 0,2 т/га вапна. За потреби для підвищення рН води дозування його збільшують до 0,6 - 0,8 т/га. При цьому слід вживати відповідних заходів боротьби з ворогами і шкідниками риби, зокрема з пуголовками, аналогічних тим, до яких вдаються у нерестових ставах. Заливання ставу починають за 7 – 8 (10 – 12) днів до посадки личинок. Спочатку заповнюють його глибоководну частину (50 –60 % площі), потім поступово, ступінчасто заповнюють увесь став до проектної позначки з тим, щоб забезпечити розвиток зоопланктону на тривалий період. На водоподавальних каналах треба встановити групові рибовловлювальні фільтри полозкового чи конвертного типу й обладнати водонапуски індивідуальним сміттєзахистом із металевої сітки. За фільтрами слід встановити контроль, регулярно вранці та ввечері перевіряти їх цілісність, видаляти з них сміття, рибу, що потрапила у фільтри.
Зариблення вирощувальних ставів у монокультурі. Найпоширенішою є система вирощування цьоголітків коропа, за якої його личинок безпосередньо з нерестовища саджають на вирощування у вирощувальні стави. Проте із впровадженням заводського відтворення широкого застосування набув метод зариблення попередньо вирощеними личинками, мальками, які відносно вирощувальних ставів є рибопосадковим матеріалом. Випускання у став здійснюють обережно з відра чи бідона вздовж підвітряного боку берегової лінії у кількох місцях, особливо там, де помічено скупчення зоопланктону. Пересаджувати личинок, мальків у вирощувальні стави краще у прохолодний час доби, а саме рано-вранці чи ввечері після заходу сонця.
Згідно із завданнями, складають виробничий план вирощування цьоголітків, виконують відповідні розрахунки щодо зариблення. Щільність зариблення вирощувальних ставів визначається біологічними й економічними чинниками з урахуванням природної рибопродуктивності, продуктивності за рахунок внесення добрив, годівлі риби, а також вікового і розмірного складу молоді. Розрахунок зариблення вирощувальних ставів може ґрунтуватися на різних планових показниках: за заданою рибопродуктивністю, за заданим планом виробництва рибопосадкового матеріалу, який доводиться як величина, виражена плановою кількістю екземплярів з усього ставу, рідше доводиться план виробництва риби в кілограмах чи тоннах з усього ставу розплідника. Останній варіант стимулює отримання високоякісного рибопосадкового матеріалу за рекомендованими у рибницько-біологічних нормативах щільностями посадки окремих видів риб. Зариблення вирощувального ставу (ставів) завершується складанням відповідного акта.
Важливим елементом у технології вирощування рибопосадкового матеріалу є впровадження обґрунтованого рівня інтенсифікації з метою підвищення загальної рибопродуктивності. При цьому слід виходити з економічної доцільності, керуючись необхідністю дотримання в раціонах молоді коропа оптимального співвідношення природних і штучних кормів. Питома вага останніх не повинна перевищувати 60 – 70 %. Підвищенню запасів природної кормової бази сприяють меліоративні заходи й удобрення ставів. Згідно з розрахунком складають графік внесення мінеральних добрив. Частоту внесення добрив можна збільшувати, особливо в разі сумісного вирощування коропа й білого товстолобика, гібрида білого і строкатого товстолобиків. Для коригування складеного плану перед внесенням кожної порції треба визначити потреби ставів у внесенні добрив.
Потребу в кормах для вирощувальної системи чи окремих вирощувальних ставів визначають виробничим завданням з отримання рибницької продукції (цьоголітків). Для розрахунків планової кількості кормів потрібно мати вихідну інформацію: площа ставу, величина рибопродуктивності, природна вихідна рибопродуктивність згідно з рибницько-біологічними нормативами, величина можливого її збільшення за рахунок внесення органо-мінеральних добрив, рибопродуктивність ставів за передбачуваною полікультурою, кормовий коефіцієнт кормів, які застосовують. Планове витрачання кормів великою мірою визначається щільністю посадки личинок, мальків, рибопродуктивністю і масою вирощуваних цьоголітків.
Нормована годівля дає змогу вирощувати рибу стандартної маси без перевитрачання кормів. Щоб правильно розподілити корми протягом сезону, розробляють графік росту і приросту цьоголітків. Приріст риби за декадами визначають за усередненими даними за попередні роки та плановими показниками поточного вегетаційного сезону. У міру росту цьоголітків відносна кількість комбікорму постійно зменшується, а абсолютні витрати корму збільшуються.
На раціональне використання кормів впливають вміст розчиненого у воді кисню і температура води, що потребує постійного контролю за цими абіотичними чинниками середовища. У зв’язку з цим норми годівлі коригують залежно від вмісту розчиненого у воді кисню. Зі зниженням його вмісту в ранкові години до 3 - 4 мг/л величина добової норми корму має становити не більш як 60-70, за 2,6-2 мг/л – не більш як 30-40 %. Із подальшим зниженням вмісту кисню у воді годівлю слід тимчасово припинити. У другій половині серпня в кормосуміші для цьоголітків додають кукурудзяне борошно, а у вересні – подрібнену кукурудзу. Це забезпечує нагромадження жиру в організмі риб.
Застосування розробленої системи нормування годівлі забезпечує істотне зниження витрат комбікорму на приріст риби на фоні характерного для господарства рівня рибопродуктивності за збереження нормальних гідрохімічних умов вирощування.
У процесі вирощування риби виняткове значення має контроль росту і розвитку, що потребує систематичного проведення контрольних ловів і порівняння отриманих результатів із плановими показниками росту цьоголітків. Ще перед зарибленням на підставі науково обґрунтованих даних і практичного досвіду минулих років у господарстві складають план-графік росту риби. Мета контрольного лову – визначення фактичної маси цьоголітків, зіставлення її з плановою і в разі відхилення – з’ясування причин відставання (чи випередження). З’ясувавши причину відставання цьоголітків у рості, розробляють і здійснюють заходи щодо поліпшення гідрохімічного режиму, посилення природної кормової бази, поліпшення якості кормів та режиму годівлі.
Годівля цьоголітків комбікормом, збалансованим за поживними речовинами, протеїновим співвідношенням, кальцієм, вітамінами, підвищує їх життєздатність.
У зв’язку з тим, що вирощений рибопосадковий матеріал має успішно перезимувати, його треба відповідно підготувати, забезпечивши наявність резервної енергії на період голодного обміну в зимовий період.
Вирощування цьоголітків у полікультурі. Вирощування цьоголітків коропа сумісно з рослиноїдними рибами значно підвищує продуктивність ставів, оскільки білий амур, білий і строкатий товстолобики живляться в основному природними кормами водойми, фіто- і зоопланктоном, вищою водяною рослинністю. Крім того, білий амур і білий товстолобик, поїдаючи вищу рослинність і фітопланктон, є одночасно і біологічними меліораторами. Поряд з цим рослиноїдні риби – своєрідні постачальники органічних добрив у вигляді екскрементів, що переробляють зелену масу, яку використовують у ставах як кормовий засіб.
Щільність зариблення вирощувальних ставів окремими видами рослиноїдних риб, як і при вирощуванні коропа в монокультурі, зумовлена плановим завданням і господарською потребою з дотриманням нормативних показників.
При вирощуванні цьоголітків рослиноїдних риб особливу увагу приділяють підготовці вирощувальних ставів. Поряд із загальноприйнятими роботами, які виконують у вирощувальних ставах перед їх зарибленням, особливу увагу слід звернути на планування ставу, захист від потрапляння смітної та хижої риби, герметичність закривання водоскидних споруд (монах зашандорити, всі зазори зашпаклювати, стояк заповнити гноєм), щоб не було течії води, оскільки випущена молодь рослиноїдних риб у перші дні має тенденцію до «скочування за водою».
Дуже важливе значення при вирощуванні цьоголітків у полікультурі має застосування добрив.
За існуючої біотехнології вирощування рибопосадкового матеріалу застосовують кілька способів зариблення вирощувальних ставів: 1 – личинками коропа і личинками рослиноїдних риб; 2 – личинками коропа і мальками рослиноїдних риб; 3 – личинками рослиноїдних риб і мальками коропа; 4 – підрощеними личинками (мальками) коропа і рослиноїдних риб.
Облов вирощувальних ставів. Залежно від зони виловлювання риби з вирощувальних ставів розпочинають у другій половині вересня – жовтні і закінчують до настання заморозків. План облову вирощувальних, ставів складають, виходячи зі строків закінчення облову ставів.
Середню масу цьоголітків визначають діленням суми добутків кількості та середньої маси риби в групах на загальну кількість виловлених цьоголітків.
Зимівля риби. Сучасне ставове тепловодне рибне господарство ґрунтується на полікультурі коропа і рослиноїдних риб, інтенсивність живлення яких, темп росту за інших однакових умов щонайтісніше пов’язані з температурою води. Зі зниженням температури води до 8 – 9 °С ці риби припиняють інтенсивне живлення, різко знижують рухову активність, концентруються у пониженнях дна водойми. У цей період уповільнюється обмін речовин, а їх енергетичні потреби задовольняються за рахунок раніше накопичених жирових запасів. Проте для дихання коропу потрібен кисень, кількість якого зменшується у міру ослаблення фотосинтетичної діяльності водяних рослин, а з утворенням льоду різко зменшується дифузія кисню з повітря, що об’єктивно впливає на рибу.
У цей період, восени, потрібно організувати зимове отримання риби – зимівлю – один зі складних технологічних процесів у ставовому рибництві, коли на одиниці площі зимувальних ставів створюються досить високі концентрації як цьоголітків, так і ремонтного і маточного поголів’я, а за трирічного обороту – і дволітків
Залежно від наявних у господарстві можливостей зимівлю проводять у спеціальних зимувальних ставах, пристосованих для зимівлі, вирощувальних і нагульних ставах, у садках і басейнах. Основна вимога, яку ставлять до зимувальних ставів, – створення відповідних умов для зимуючої риби. Це перш за все достатня глибина, проточність води, задовільні фізико-хімічні умови.
Результати зимівлі залежать від фізіологічного стану риби, хімічного складу тіла, розмірів, маси, коефіцієнта вгодованості. Протягом зими маса цьоголітків зменшується в середньому на 10 – 12 %, рідше – на 16 – 17, довжина, висота, ширина тіла – на 7,5 %. Дволітні риби втрачають значно менше – 6, рідше – 7 – 10 % маси тіла, а довжина, ширина і висота їх тіла зменшуються на 3,5 – 4,0 %; втрати жиру у цьоголітків становлять майже 50 % (836 – 1254 Дж), втрати білка – 17-30 (418-627 Дж), а загальні енергетичні витрати дорівнюють 32 – 40 %.
Цьоголітки мають бути добре підготовленими до тривалого обміну речовин в умовах фактичного голодування, що досягається достатнім накопиченням в організмі резервних речовин у вегетаційний період, серед яких основну роль відіграє жир. У цьоголітків, вирощених на природних кормах, вміст жиру має становити 1,8 – 3,0 %, на штучних – не менше 4, білка – відповідно 12 і 11 %.
Проте найширше використовуваними у практиці ставового рибництва критеріями оцінки зимостійкості є: розмір, маса, вгодованість. Ці показники взаємозв’язані і певною мірою характеризують загальний стан риби.
На виживаність молоді у період зимівлі дуже впливає якість плідників, їх вік, походження; неприпустимі близькоспоріднені парування, використання старих і молодих самців та самок.
Результати зимівлі залежать від підготовки зимувальних ставів, створення відповідних умов середовища для зимуючої риби. Глибина зимувальних ставів має бути такою, щоб непромерзаючий шар води становив 1,2, у північних районах – 1,5- 1,75 м. Оптимальні розміри ставів – 0,2-1,0 га за співвідношення довжини і ширини 2:1. Ложе зимувальних ставів має бути сплановане з таким розрахунком, щоб нахил був у бік водоспуску. По дну ставу влаштовують рибозбірні канали, а біля водоспуску – рибозбірні ями (приймальники) чи рибовловлювачі. Це дає змогу прискорити процес облову зимувальних ставів, зменшити травмування риби, провести її антипаразитарну обробку. Водоспуски зимувальних ставів обладнують двома рядами щитів, шандор. Водопостачання їх може здійснюватись із різних водних джерел: головного ставу, джерел, річки, артезіанської свердловини. Вода, що надходить у став, має містити розчиненого заліза не більш як 0,8 мг/л, мати загальну твердість 5-8 мг-екв/л, окиснюваність – не вище як 10 мг Ог/л, рН – 7,2 - 8,6, мінімальний вміст сульфатів і хлоридів. Наявність у воді розчинених шкідливих газів метану і сірководню неприпустима.
Вміст кисню у водному джерелі – у межах 8 – 9 мг/л. Потрапляння у зимувальні стави стічних вод чи шкідливих речовин (фенолів, гербіцидів, нафти) не допускається.
Зимувальну систему ставів обладнують аераційними установками різних конструкцій, які за потреби дають змогу збільшити вміст кисню у воді. Якщо реакція середовища у джерелі водопостачання кисла, на водоподавальному каналі чи лотку встановлюють вапняні фільтри. При подачі води обов’язково влаштовують рибозагороджувальні решітки, фільтри, сміттєвловлювачі для захисту ставів від потрапляння хижої та смітної риби. Лотки, водоподавальні канали, труби утеплюють, вкриваючи їх дошками, а зверху – землею з гноєм.
Вживають також заходів щодо захисту зимувальних ставів від потрапляння талих вод шляхом відведення їх обвідним каналом. Особливу увагу приділяють ремонту гідротехнічних споруд, які забезпечують безперебійну водоподачу взимку у достатній кількості та доброї якості.
Зимувальні стави влітку утримують сухими. Це сприяє їх знезаражуванню і мінералізації органічних речовин. Після весняного розвантажування канави по ложу ставу, водоподавальні та водоскидні канали розчищають від мулу і рослинності. В літній період зимувальні стави 2 – 3 рази обкошують. Наприкінці вересня – в жовтні стави дезінфікують з розрахунку 2,0 – 2,5 т негашеного вапна на 1 га, промивають і заливають водою за 10 – 15 днів до посадки риби.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 206 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |