Неерозивний артрит, що уражає 2 і більше периферичних суглобів, що характеризується хворобливістю, припухлістю і випотом.
6. Серозит:
а) Плеврит: переконливі дані анамнезу про плевритичний біль або шум тертя плеври, зафіксований лікарем, або наявність плеврального випоту;
або
б) Перикардит: зафіксовані на ЕКГ ознаки перикардиту або шум тертя перикарда чи наявність перикардіального випоту.
7. Ураження нирок:
а) Персистуюча протеінурія: більше 0,5 г на добу або більше +++, якщо підрахунок не проводиться;
б) Циліндрурія: еритроцитарні, гемоглобінові, зернисті, восковидні, чи змішані циліндри.
8. Ураження нервової системи:
а) Судоми;
або
б) Психоз.
Під час відсутності провокуючих ліків або метаболічних порушень, таких як уремія, кетоацидоз або електролітний дисбаланс.
9. Гематологічні зміни:
а) Гемолітична анемія, з ретикулоцитозом,
або
б) Лейкопенія, менше 4000/мм3 у двох і більше дослідженнях,
або
в) Лімфопенія, менше 1500/мм3, у двох і більше дослідженнях,
або
г) Тромбоцитопенія, менше 100000/мм3 під час відсутності провокуючих ліків.
10. Імунологічні порушення:
а) Анти-ДНК: антитіла до нативної ДНК у високому титрі,
або
б) Анти-Sm: присутність антитіл до Sm ядерного антигену,
або
в) Виявлення антифосфоліпідних антитіл на підставі:
· високого рівня Ig або Ig антикардіоліпінових антитіл;
· виявлення вовчакового антикоагулянту з використанням стандартної методики;
· Хибно-позитивна серологічна реакція на сифіліс протягом не менше 6 місяців, підтверджена РІБТ або РІФ.
11. Антиядерні антитіла
Високі титри антиядерних антитіл у РІФ або еквівалентній реакції в будь-який момент часу, при відсутності ліків, здатних викликати медикаментозний червоний вовчак.
За наявності 4 або більше з 11 вищеперерахованих критеріїв можна поставити діагноз СЧВ.
Чутливість становить 96%, специфічність – 96%.
Примітка * відповідає рекомендаціям Американської Колегії Ревматологів (ACR) 1997 року.
Лікування
1.Застосування глюкокортикостероїдів (ГКС) (абсолютні показання—ураження центральної нервової системи, нирок та висока активність процесу).
2. Застосування імуносупресорів.
3.Амінохінолонові препарати при низькій активності процесу на тлі фотосенсибілізації і помірного ураження шкіри та суглобів, можливо в поєднанні з глюкокортикостероїдами.
4.Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) при стійких артритах, бурситах, поліміалгіях.
5.Екстракорпоральні методи (на тлі прийому глюкокортикостероїдів і цитостатиків) - плазмаферез, імуносорбція, селективна імуносорбція.
6.Антикоагулянти, антиагреганти і простагландини:
Лікування аутоімунного кризу при СЧВ: високі дози глюкокорткостероїдів, в тому числі і пульс-терапія; комбінована пульс-терапія; плазмаферез.
Лікування церебральних кризів при СЧВ: комбінована пульс-терапія, імуносупресори, плазмаферез.
Лікування гематологічного кризу при СЧВ: високі дози глюкокортикостероїдів, у тому числі і пульс-терапія, комбінація високих доз глюкокортикостероїдів з імуносупресорами, імуноглобулін.
Критерії ефективності та очікувані результати лікування
1. Відсутність або зворотній розвиток клінічних ознак загострення.
2. Нормалізація або зниження показників запалення і нормалізація імунного статусу.
3. Нормальна або незначно знижена функція нирок.
4. Поліпшення і стабілізація гематологічних порушень.
Тема 5. Системні хвороби сполучної тканини (Системна склеродермія,, дерматоміозит, поліміозит).
1.Актуальність теми.
Системні захворювання сполучної тканини (системна склеродермія, дермато-| і поліміозит) є|з'являються| поширеною патологією, що представляє|уявляє| значні труднощі діагностики, визначення підходів до терапії і прогнозу течії. Передбачається|припускається|, що своєчасна їх діагностика, диференціальна діагностика і адекватна терапія здатні|здібні| продовжити життя хворих, поліпшити якість життя і у ряді випадків запобігти розвитку несприятливих ускладнень і результатів|виходів|.
Клінічний протокол
надання медичної допомоги хворим із системною склеродермією (ССД)
Код МКХ 10: М34
Ознаки та критерії діагностики захворювання
ССД – системне захворювання сполучної тканини, для якого характерні прогресуючий фіброз та розповсюджена судинна патологія за типом облітеруючої мікроангіопатії, що призводить до розвитку генералізованого синдрому Рейно, індуративних змін шкіри, уражень опорно-рухового апарату і внутрішніх органів (легень, серця, нирок, травного каналу).
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 46 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |