Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Формиі методи профілактики адиктивної поведінки серед учнівської молоді

Читайте также:
  1. ADD / SUB пам’ять-безпосереднє значення.
  2. CMP безпосереднє значення –пам’ять
  3. I Анализ состояния и эффективности методической работы
  4. I ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КУРСОВОЙ РАБОТЫ
  5. I. Из истории развития методики развития речи
  6. I. Методические рекомендации
  7. I. МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ КОНТРОЛЬНОЙ РАБОТЫ
  8. I. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ
  9. I. ОБЩИЕ МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ
  10. I. ОБЩИЕ ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ

Оскільки повне утримання суспільства від вживання наркотичних речовин не може бути реальним станом, метою соціальної технології профілактики адиктивної поведінки є зниження споживання і зв'язаних з ним проблем. Тут прийнято розрізняти два типи цілей:

Зменшення пропозиції. Спрямоване на запобігання поширення наркотизації і легкодоступності наркотиків. Зниження пропозиції відбувається, в основному, через зменшення можливості придбати наркотик потенційним споживачем. В ідеалі ця стратегія прагне до повного виключення наркотиків з незаконного обігу. І, незважаючи на практичну недосяжність цієї мети, зменшення пропозиції відбувається за рахунок збільшення ціни наркотику на вулиці за допомогою класичних ринкових сил. Тут необхідно мати на увазі той факт, що наркоман швидше буде урізати споживання продуктів харчування, щоб здобувати наркотик по більш високій ціні, ніж зменшить ного споживання. Слід зазначити, що попит на наркотики є еластичним і відповідає змінам ціни. Звідси - успішне зменшення пропозиції може, у принципі, знизити попит.

Зменшення попиту. Спрямовані на зменшення шкоди і несприятливих наслідків уживання наркотиків для нарко-лалежних і суспільства. Об'єктом тут є як споживачі наркотиків, так і ті, хто ще не почав їх споживання. У першому випадку проводяться заходи лікувально-реабілітаційного характеру, що мають на меті усунення потреби в наркотичній речовині у її споживача. У другому випадку зусилля спрямовані на формування адекватної установки на запобігання первинному прийому наркотиків. Запобігти цьому процесу можуть систематичні заходи соціальної профілактики, спрямовані як на особистостей, які ще не спробували наркотиків, так і на тих, хто експериментує з наркотичними речовинами або вживає їх періодично.

Під профілактикою наркотизації мається на увазі комплекс заходів, спрямованих на усунення чинників, що сприяють поширенню вживання наркотиків. Залежно від змісту і методів профілактики виділяються такі моделі профілактики наркотизації:

Модель моральних принципів. Базується на спробі переконати аудиторію в тому, що вживання наркотичних речовин є аморальним. Профілактичні заходи, як правило, мають форму масових пропагандистських кампаній, часто використовуються громадськими організаціями та релігійними групами. Нажаль подібна профілактична робота має нетривалий вплив.

Модель залякування. Профілактична робота побудована на поширенні емоційно забарвленої інформації про небезпечність вживання наркотиків. Проводиться у формі лекторіїв, демонстрації документальних та ігрових фільмів, антиреклами. Профілактика за моделлю залякування ефективна перш за все серед дітей, меншою мірою серед дорослих, а щодо підлітків та молоді, може мати навіть зворотний вплив. Неефективна при роботі з особами, що вже мають досвід адиктивної поведінки, оскільки останні сприймають інформацію про шкідливість наркотиків як необґрунтовану та тенденційну.

Модель фактичних знань. Ця модель будується на наданні інформації без провокування емоційної захисної відповіді, пов'язаної з опором, і забезпечує потенційних споживачів наркотиків реальними фактами, дозволяючи їм самостійно зробити вибір щодо наркотиків, орієнтуючись на інформацію. Профілактичні заходи передбачають надання об'єктивної і дійсної інформації про речовини і їхні ефекти, а також про ризики і довгострокові наслідки, що можуть викликати ці речовини. Реалізація профілактичних програм за цією моделлю ефективна при роботі з молоддю та зрілими людьми, у тому числі з тими, хто вже має досвід вживання наркотиків. Проте вона може мати і небажаний ефект, наприклад, стимулюючи інтерес до наркотиків.

Модель ефективного навчання. Вона об'єднує методики, спрямовані на корекцію особистісних рис, що сприяють наркотизації. Використовуються індивідуальні та групові психотренінгові методики, спрямовані на формування адекватної самооцінки, навичок подолання тривоги, вирішення проблем міжособистісних взаємин, самостійного прийняття рішень, подолання соціального тиску. Модель орієнтована перш за все на підлітків та молодь.

Модель поліпшення здоров'я. Включає в себе оздоровчі програми, спрямовані на формування навичок і звичок здорового способу життя: занять фізкультурою і спортом, раціональної організації праці та відпочинку. Програми цього типу можуть використовуватись як додатковий непрямий підхід до навчання у сфері профілактики адитивної поведінки.

Вказані моделі профілактики орієнтують свій вплив на особистісні чинники наркотизації, на формування адекватного ставлення до наркотиків. Проте профілактичні заходи мають носити системний характер, починати впливати на особистість з раннього віку і охоплювати весь комплекс чинників, що сприяють наркотизації. Наразі ці завдання реалізуються профілактичними педагогічними методами.

Відповідно до класифікації ВООЗ у визначенні видів профілактики та особливостей об'єкта впливу, педагогічну профілактику адиктивної поведінки поділяють на первинну, вторинну та третинну.

Первинна педагогічна профілактика (освітній етап) передбачає виховання антинаркогенної спрямованості осо-бистості учня, його морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин. Ці завдання досягаються, переважним чином, за рахунок профілактичної освіти, мета якої полягає у тому, щоб кожна людина ще до першої спроби якоїсь психотропної речовини мала об'єктивні відомості про те, що це таке, які причини і наслідки вживання цих речовин. Сутність профілактичної освіти у перетворенні отриманих знань на реально діючі мотиви поведінки. Складність цієї основної задачі першого напрямку зумовила створення спеціальних методик та програм, застосування яких забезпечує формування у людини готовності зробити правильний вибір.

Вторинна профілактика (діагностичний етап) передбачає в основному діагностування та виявлення залежності підлітків від наркогенних речовин. На цьому етапі можна виділити такий перелік педагогічних заходів:

• вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров'я;

• знайомство з сім'єю, вивчення її соціально-психологічного клімату;

• бесіди з вчителями-предметниками;

• спостереження за поведінкою підлітка на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у суспільному житті класу, школи, навички культури поведінки;

• організація безпосереднього спілкування з такими підлітками;

• спостереження за індивідом «групи ризику» у педагогічно-значущих ситуаціях тощо.

Третинна профілактика адиктивної поведінки підлітків являє собою систему заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію хімічно-залежних. Здійснюється на основі результатіворганізаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики. Завданнями третинної профілактики є:

• на основі встановлених «груп ризику» здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на особистість учня шляхом використання доцільного та професійно виваженого арсеналу відповідних педагогічних засобів;

• створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивно психологічного самопочуття тощо.

Слід зазначити, що успішність процесу переходу знань у переконання залежить не тільки від якості виховання. Велике значення має особистість того, кого навчають. Якщо у підлітка чи молодої людини же сформована орієнтація на вживання психотропних речовин, то переконаність в істинності інформації, яка міститься в курсі профілактичної освіти, навряд чи виникне. Крім того, якщо в силу своїх особистісних особливостей підліток часто відчуває потребу в зміні свого психічного стану (зняти напруженість, тривогу; покращити настрій; позбутися нудьги тощо), інформація про негативні наслідки вживання психотропних речовин його навряд чи утримає.

Тому з підлітками «групи ризику» необхідно проводити спеціальну роботу, спрямовану на корекцію їхньої особистості.

Психологічна допомога дітям, підліткам та молоді із сімей, обтяжених алкогольним чи наркотичним узалеж-ненням також повинна розглядатися у зв'язку з питаннями профілактики залежності. Незважаючи на те, що вже давно доведено, що основний контингент майбутніх алкоголіків складають діти з алкогольних сімей, у загальноосвітніх школах вкрай рідко використовуються програми роботи з ними. Між тим, вивчення рушійних механізмів патологічного розвитку дитини в сім'ї, обтяженій проблемою алкоголю чи наркотиків, дозволяє вести мову про психологічний вплив такої соціальної ситуації розвитку дитини. З часом, коли дитина виходить за межі сім'ї, психогенні фактори продовжують діяти. Тому навіть у дорослих дітей алкоголіків існують серйозні проблеми.

Психологічна підтримка родини - батьків, дружин, матерів або інших близьких людей, що проживають разом з узалежненою людиною, в Україні здійснюються на основі спеціальних програм щодо соціально-психологічної допомоги співзалежним членам родини. Наукові дослідження та життєві спостереження доводять серйозну значущість того впливу, який справляють члени сім'ї один на одного. Відомо, що ставлення дружини, її реакція на зловживання чоловіком спиртними напоями, що розпочалося, іноді відіграє вирішальну роль у тому, що він припиняє пиячити. Інколи буває й навпаки.

Другий аспект цієї проблеми - стосунки того з батьків, хто не п'є і не вживає наркотики, з дітьми. Тут теж необхідна психологічна допомога.

Зокрема у загальноосвітній школі педагогічна профілактика адиктивної поведінки учнів може здійснюватися за умови міцної взаємодії між класним керівником, соціальним педагогом, психологом, медичним працівником, лікарем наркологом та представниками правоохоронних органів.

При плануванні роботи з учнями щодо профілактики вживання наркогенних речовин необхідно враховувати:

• в які загальновиховні заходи доцільно включити елементи діагностико-профілактичного характеру (у даному випадку загальновиховними вважаються такі заходи, під час проведення яких вирішуються завдання гармонійного розвитку особистості);

• яке місце відводиться спеціальним заходам (до спеціальних відносяться такі форми роботи, які передбачають вирішення завдань попередження адиктивної поведінки учнів);

• як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми роботи. Кількість останніх повинна поступово збільшуватись, орієнтовно від 10-15% для молодших школярів до 60-70% для старшого підліткового та юнацького віку. Такий розподіл часу на загальновиховні та спеціальні форми не є абсолютним і може змінюватись відповідно до потреб практики.

Важливо у профілактичній роботі використання ефективних методів, особливо якщо діяльність спрямована на дітей, підлітків та молодь. Такими методами можуть бути кизначені: лекції (лекторії), кіно- та відеолекторії, бесіди, ігри, конкурси, вікторини, соціально-психологічні тренін-ги, підготовка та публікація статей у періодичній пресі, проведення теле- і радіопрограм, соціальна реклама, масові заходи (концерти, шоу), навчання на рівних.

Таким чином, у результаті проведення таких профілактичних дій зменшується ризик виникнення багатьох медичних і соціальних захворювань (ВІЛ, гепатит тощо), кількість злочинів, які наркозалежні чинять заради грошей на наркотики, вдається встановити контакт із споживачами наркотиків, зменшити їх агресивність та впевнити їх у тому, що вони здатні прийняти допомогу і знайти вихід із гострої хвороби і найголовніше - це виховання антинаркогенної спрямованості особистості неповнолітніх.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Лютий В.П. Соціальна робота з групами девіантної поведінки: Навчальний посібник. - К.: Академія праці і соціальних відносин, Християнський дитячий фонд, 2000.

2. Наркомании у подростков / В.С.Битенский, Б.Г.Херсонский, С.В.Дворяк, В.А.Глушков. - К.: Здоров'я, 1989.

3. Наркотичні речовини та залежність від них. - К., 1998.

4. Профілактика наркоманій у дитячому, підлітковому та молодіжному середовищі: Довідник для соціальних пра-цівників, вчителів, шкільних психологів, батьків / За ред. Б.П. Лазаренка.-К., 2005

5. Рябуха В.В. Освіта проти наркотиків (для небайдужих батьків). - Чернігів, 2004.

6. Соціальна педагогіка / За ред. А.Й.Капської. - К., 2002.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Дайте визначення поняттю «адиктивна поведінка», «наркотик», «наркотична речовина».

2. В яких випадках лікарські засоби або продукти побутової хімії можна назвати інтоксикантоми?

3. Які ознаки можуть свідчити про вживання підлітком наркотичних речовин?

4. Назвіть основні фактори наркотизації дітей і підлітків.

5. Охарактеризуйте основні етапи педагогічної профілактики адиктивної поведінки дітей і підлітків.

6. В чому полягають особливості кожного етапу педагогічної профілактики адиктивної поведінки дітей і підлітків?

7. Які умови необхідно враховувати при організації педагогічної профілактики адиктивної поведінки дітей і підлітків?

 




Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 57 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав