Читайте также:
|
- Конституція України.
- КпАП України
- Закои України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р.,
- Закон Украіни «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 10 жовтня 2001 р.
- Положення «Про державну митну службу України» від 29 листопада 1996 р..
- Колпаков В.А. Адміністративне право України. Підручник. К. 2001 рік.
- Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України Навчально-методичний посібник. Одеса.Юридична література. 2002 р.
- Бітяк Ю.Л. Адміністративне право України. Підручник.К., 2006 рік
Генетика ознак жита
Питання
1.Вступ. 1
2.Видовий склад і походження. 2
3.Каріотип. 3
4.Генетика ознак жита. 5
4.1.Генетика систем розмноження жита. 6
4.2. Генетика морфологічних ознак. 7
4.3. Фізіологічні ознаки. 9
4.4. Біохімічні ознаки. 9
5. Генетика стійкості проти збудників хвороб. 11
1.Вступ
Жито — це друга після пшениці хлібна культура, принаймні в країнах СНД. Житній хліб багатий на біологічно активні речовини, високопоживний та має добрі смакові властивості. Зерно жита містить повноцінні, багаті незамінними амінокислотами, особливо лізином, білки та вітаміни A, C, E та групи B. Воно широко використовується і для годівлі тварин як високолізинова добавка до комбікорму. Біологічна цінність білка жита вища, ніж пшеничного.
Жито може рости на різних і навіть малопридатних ґрунтах. Найцінніші якості жита, як культури — це здатність проростати при мінімальних температурах (0+2 °С), витримувати морози (до –32 °С), формувати зерно при знижених температурах. На півночі Європи його посіви досягають 69°, а в Сибіру — 64° північної широти, в гірських умовах зустрічаються на висоті 3 тисячі метрів і більше над рівнем моря. Потенційна урожайність кращих сортів жита сягає 8 т/га. Велике значення в створенні короткостебельних, високоврожайних, стійких до хвороб сортів мав розвиток генетики жита.
2.Видовий склад і походження
Останні дослідження дозволили виділити в роді Secale тільки 4 види, які об’єднуються в 2 секції. Перша об’єднує дикоростучі однорічні та багаторічні види, друга — тільки вид жита посівного з п’ятьма підвидами.
I секція — це види S. silvestre, S. iranicum, S. montanum — дикоростучі, мають ламкий колос, який розпадається при достиганні, насіння мілке (1000 з — 5–17 г), світло-брунатне, світло-коричневе.
Вид S. silvestre (жито дике) — однорічний, дуже низькорослий 20–40 см. Використовується в селекції як донор самосумісності та стійкості до проростання зерна в колосі, але погано схрещується з іншими видами.
Вид S. iranicum (жито іранське) — однорічний, має неопушене коротке стебло — до 70 см. Використовується як донор самосумісності та короткостебельності.
Вид S. montanum (жито гірське) — має 4 підвиди. Це багаторічні рослини з довгим стеблом до 170 см, здебільшого самонесумісності.
II секція включає вид S. cereale та поділена на 5 підвидів, в які входять форми бур’янисто-польового жита з неламким та ламким колосом, всі сорти і форми диплоїдного та тетраплоїдного жита.
Підвид S. cereale subsp. cereale (жито посівне) — представлений однорічними рослинами сортів жита, які різняться за висотою (від 30 до 220 см), розміром неламкого колоса (від 7–14 до 23 см) та розмірами зерна — маса 1000 насінин становить від 15 до 60 г.
Підвид S. vavilovii (жито Вавілова) — характеризується подібними з підвидом S. cereale ознаками, але має ламкий колос. Росте як бур’ян в ареалі первинного та вторинного генцентрів жита — Кавказ, Закавказзя, Мала Азія, Середня Азія, Іран, Афганістан.
Підвид S. tetraploidum (жито тетраплоїдне) — тетраплоїдний аналог жита посівного. В дикій природі відсутній. Не схрещується із диплоїдним житом.
Підвид S. derzhavinii (жито Державіна) — багаторічне диплоїдне посівне жито, створене людиною при схрещуванні S. cereale ´ S. montanum. Характеризується міцним габітусом рослин, неламким колосом та багатьма ознаками S. montanum. Використовується як кормова культура.
Підвид S. tsitsinii (жито Цицина) — багаторічне тетраплоїдне жито, похідне від жита Державіна. Використовується на кормові цілі. Не схрещується з диплоїдним житом. В дикій природі відсутнє.
Походження культурного жита.
Вважають, що культурне жито виникло або безпосередньо від багаторічного виду S. montanum з S. vavilovii.
Батьківщина культурного жита — Закавказзя та райони Передньої Азії, що прилягають до нього. Це первинний генцентр; він має безліч форм жита: дикоростучі однорічні та багаторічні види бур’янисто-польового та культурного жита. Другий генцентр — це Афганістан, Північно-Східний Іран, Середня Азія, в ньому значно менша різноманітність видів. Із диких лише — S. silvestre. Мабуть, цей генцентр виник внаслідок міграції форм жита із первинного центру походження.
3.Каріотип.
Род Secale представлений в природі та культурі диплоїдними видами та різновидами з 2 n = 14. Тетраплоїдні види мають штучне походження. Для їх одержання використовують обробку колхіцином. Тетраплоїдні рослини потребуються цитологічного контролю за проходженням процесу мейозу. При виділенні рослин із бівалентною нормальною кон’югацією хромосом озерненість колоса збільшується до 70–80%. Створені тетраплоїдні сорти з високою продуктивністю зеленої маси (кормові) та з урожайністю насіння 5-6 т/га.
У деяких видів відомі рослини із додатковими або В-хромосомами. У виду S. cereale таких хромосом може бути від 1 до 8, у виду S. montanum — 1-2, у тетраплоїдного жита — до 12 В-хромосом. Г. О. Левицький встановив, що В-хромосоми — це телоцентричні хромосоми, коротке плече яких має вигляд маленької голівки. Хромосоми, які складають каріотип жита, характеризуються значною схожістю морфологічних ознак — довжини хромосом та співвідношення довжини плечей, що ускладнює їх ідентифікацію. Винятком є одна пара супутничних хромосом, яку легко відрізняти. Хромосоми жита — це мета- та субметацентричні, довгі або середні за довжиною. Найкоротші хромосоми знайдені у S. silvestre, найдовші — у S. cereale. Використання методу диференційного забарвлення дозволило не тільки чітко відрізнити хромосоми в межах каріотипу рослин, але й відрізнити хромосоми рослин різних видів. Каріотип S. cereale та його різновиди (секція Secale) мають більшу кількість гетерохроматинових блоків, ніж види S. silvestre та S. montanum.
Крім “стандартного” звичайного каріотипу жита створений і узагальнюючий, який містить інформацію про мінливість гетерохроматинових блоків, тому при співставленні з ним, можна вивчати хромосоми видів, різновидів або сортів та ліній жита.
Порівняльний аналіз каріотипів видів жита показав їх схожість за рядом ознак:
1. Всі види характеризуються нормальним диплоїдним числом хромосом 2 n = 14.
2. Хромосоми по положенню центромери відносяться до типу метацентричних, або субметацентричних. Деякі хромосомні пари у деяких видів жита можна віднести до типу з акроцентричним положенням центромери.
3. Хромосомні набори всіх видів включають пару хромосом зі супутниками. Останні показують варіювання форми і розмірів.
4. Каріотипи роду Secale показують схожість розмірів хромосом. Величина самої довгої хромосоми набору коливається в межах 10,8–12,2 мкм. Величина самої короткої хромосоми лежить в межах 7,9–9,1 мкм. Незначне варіювання (1,2–1,5) відображає також відношення самої довгої хромосоми до самої короткої. Різниця між каріотипами стосується окремих хромосомних пар набору. Мова йде про положення центромери і, відповідно, співвідношення плечей.
Каріотип багаторічних видів, так як і однорічних, складається із 7 хромосом. При вивченні каріотипів не встановлено різниці за числом і формою хромосом між різними багаторічними видами. Основними ознаками ідентифікації хромосом є їх довжина і співвідношення довжини плечей (плечовий індекс).
Каріотип включає 7 пар хромосом, різних за довжиною і плечовим індексом, в тому числі 4 хромосоми (I, II, III, VII), що близькі до метацентричних за формою, але різні по довжині, і 3 хромосоми (IV, V, VI), субметацентричні за формою і різні по довжині.
На основі вивчення морфології хромосом можна з впевненістю сказати, що всі багаторічні види мають однаковий каріотип і по цій ознаці можуть бути віднесені до одного виду.
Співставлення каріотипів всіх однорічних видів жита показало, що S. iranicum за формою хромосом займає проміжне положення між S. montanum і S. silvestre, особливо по хромосомах IV, V і VI.
Таким чином, вивчення морфології хромосом однорічних видів жита дозволило встановити три різні каріотипи: S. cereale, S. silvestre і S. iranicum.
4.Генетика ознак жита
Популяції жита, які є перехреснозапильними, дуже поліморфні. Вони дуже мінливі за всіма ознаками: морфологічними, біохімічними, фізіологічними. Найбільш поліморфними є популяції бур’янисто-польового жита. Ще більший спадковий поліморфізм знаходиться в популяціях жита в скритому стані, він представлений рецесивними алелями гетерозиготних рослин. Виявити його можливо методом інбридингу, або схрещуванням рослин між собою.
Вивчення тисяч зразків світової колекції жита, яка є у ВІРі, дозволило розкрити потенціал спадкової різноманітності культурного та дикого жита, виявити форми, використання яких в селекції дозволяє покращувати сорті за урожайністю та якістю зерна, стійкістю до вилягання, морозостійкістю, стійкістю до хвороб і т. д.Жито має широкий потенціал спадкової мінливості, але до нашого часу порівняно слабо вивчено в генетичному плані.
4.1.Генетика систем розмноження жита
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 85 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |