Л. Курбас був послідовником емпіричної соціології мистецтва. Основною настановою в розвитку таких досліджень було прагнення посилити зворотний зв'язок з публікою шляхом вивчення її реакцій і смаків з тим, щоб досягти більшої відповідності художньої творчості потребам народних мас, новому типові публіки. Такий поштовх суспільства вплинув на характер со-ціологічних досліджень художньої культури, яким притаманна не тільки заполітизованість проблематики, а й (у зв'язку з націленістю на ефективність впливу мистецтва) певна комплексність, поєднання зусиль різних наук, що виявилось особливо шгідно у вивченні театральної культури.
У контексті проблеми «мистецтво-публіка» було розпочато соціологічне дослідження глядачів Київських театрів, що друкувалося в тогочасних журналах. У 1923 р. воно було продовжено спеціальною Комісією по вивченню глядача.
Особливістю молодої театральної соціології було те, що її засоби використовувалися для визначення художньої перспек-тивності тих чи інших напрямів розвитку театру (дискусія Л. Курбаса та Г. Юри як лідерів груп «олімпійців»-новаторів та «масовистів»-традиціоналістів).
Особливо послідовним і успішним (упродовж трьох років) було використання соціологічних методик корифеєм-новатором Л. Курбасом у театрі «Березіль». Використовувалися складні методики не тільки опитування, а й фіксації реакцій залу на спектакль для виявлення глядацької партитури сприйняття окремих компонентів спектаклю, що дозволяло режисерам коригувати постановку (в грі акторів і т. д.), домагаючись більшого бажаного впливу на глядача.
Продовжувані з 1927 р. опитування в театрі Одеської драми охоплювали широке коло проблем — від виявлення характеру смаків і потреб у репертуарі до оцінки публікою всіх елементів спектаклю. З допомогою засобів театральної соціології висувалися проблеми художньо-театрального виховання глядача, започатковувалася нова галузь — «соціологія художньо-естетичного виховання».
У театральній соціології формувалася розгалужена проблематика, наприклад, пов'язана з вивченням сільського театрального глядача, яка супроводжувалася створенням театральної преси. Здійснювані з 1930 р. соціологічні дослідження глядачів дитячих театрів Києва та Харкова доповнювалися психологічними та художньо-критичними розвідками (з участю майбутнього академіка-літературознавця О. Білецького), що створювало передумови для комплексного дослідження «театральної культури» (поняття, яким послуговується в цей час Л. Курбас і яке наповнюється новим соціологічним змістом у творчості Ю. Смолича та ін.).
У цей час виникають перші спроби соціологічних розвідок в українському образотворчому мистецтві, у яких застосовується узагальнення відгуків про виставки відомого художника В. Пальмова та пересувну виставку київських художників у Донбасі.
31 Сучасне укр. декоративне прикладне мистецтво; школи, жанри, майстри. Мистецький посуд В Україні, зокрема на Поліссі, переважав посуд з дерева, наприклад, миски, ложки, кухлі, ополоники з такого міцного й ІІі-зерунчатого матеріалу, як береза, липа, груша. Вироби вистругували, точили, шліфували, потім фарбували у темно-червоний і золотавий кольори, хоч були і нефарбовані ложки, які називали мужицькими, циганськими. Майстри виготовляли: 10-літрові баклаги та барильця, відра, цебри, діжки, балії, бодні, шаплики, коновки, мірки, совки, дійниці, маслобійні, що мали форму циліндра, звуженого догори, з кришкою. До речі такі витвори ще й досі зустрічаються у сільській місцевості, музеях народного побуту та у любителів-антикварів.
У виготовленні посуду провідні позиції займало гончарство, історія якого сягає неоліту. Виробництво керамічного посуду - це досить трудомісткий і довготривалий процес. Існувало кілька різновидів керамічного посуду: миски, полумиски, кринки, горщики і великі горшки, макітри, гладишки і глечики та інші побутові речі; декоративні: борщівники, кашники, тикви, барильця, куманці\ були й у вигляді дитячих іграшок, баранців, півників тощо.
Значна увага на Україні приділялася гутництву - виготовленню скла. Це ремесло виникло ще за часів Київської Русі. Сировиною служили пісок, крейда, вапно, тугоплавкі глини; з деревини виготовляли вугілля, смолу, поташ. Гутництвом особливо славилися землі Полісся, де майстри працювали переважно взимку, коли не було польових робіт.
До нас дійшли шзньопалеолітичні вироби з кістки, трипільська кераміка, скіфський посуд j металу. Обробка бронзи, заліза, срібла та золота методом гарячої ковки, шліфування на землях сучасної України Існувала ще до нової ери Поклади металу були майже всюди
Серед металевих ремесел виділялися золотарство та срібляр-ство тобто виготовлення прикрас побуту та культу з дорогоцінних металів Нерідко для оздоблення предметів використовувалося каміння, перли, кольорове скло та бурштин Найпоширенішими формами обробки благородних металів, мінералів та Інших предметів І речовин у системі золотарства було кування Іиття гравірування (XVI-XV11 ст) карбування (XVII-XIX ст), фініфть (оздоблення візерунків емаллю), чернь філігрань Згодом почтло поширюватися зоїочення покриття предметів тонким шаром, найб'льше плівкою золота
Значних успіхів ювелірне мистецтво досяі ло в Роси, особливо після колонізації Сибіру І Далекого Сходу, багатих на дорогоцінні метали та мінерали Центрами дорогого ремесла стали Москва, потім Петербург
Одяг У побугово-ужитковіи кульїурі кожного народу особливе місце займають прикраси, фасони що віками удосконалю валися І передавалися з покоління в покоління Окремі їх зразки мають непересічне І навіть світове значення
Народне образотворче мистецтво Характерною особливістю даного мистецтва є те, що воно стійко зберігає етнічну самобут-ність у найрізноманітніших своїх формах: вишивках, килимарстві, прикрасах, розписах. Породжене воно, звичайно, утилітарни-ми потребами, спочатку залежало великою мірою від умов життя, особливостей, технології, матеріалу та знарядь праці. Проте поступово витвори образотворчого мистецтва починають відбивати світоглядні ідеї, естетичні смаки народу, його уявлення про красиве, добре, світле. В них основну роль починають відігравати декоративність, конструктивність і орнаментальність. Образотворче мистецтво хоча і прагне до відображення суті природи, її стану, воно не є її копією. Народний митець вдається до образності, символічності в процесі творчого усвідомлення реалій, він їх стилізує, творячи, так би мовити, й другу природу. Вишивальниця, різьбяр, золотар, швець у своїй творчості завжди йде за матеріалом, розкриваючи красу його фактури і натурального кольору, дотримуючись у вишиванках, килимах, у малюнках на стінах, комині, наличниках природних ліній та форми дерева, виноградної лози, грона калини тощо.
Завдяки колективній творчості удосконалюються його форми, технологія, жанри, сюжети, композиції орнаментів, їх колорит. Нове бачення і відчуття світу змінює не тільки зміст і форму, а й призначення декоративних речей. Так, з розвитком фаянсового і фарфорового посуду, традиційна кераміка різко змінює своє колись суто утилітарне призначення. Розвиток торгівлі, взаємообмін товарами, інформацією породжують спільність технології різьбярства, ткацтва, гончарства та іншого ремісництва, постійно вдосконалюються знаряддя праці, принципи декорування, семантика сюжетів, створюються умови для взаємозбагачення мистецтва кожного народу.
Пластика як вид образотворчого мистецтва існує в різних традиційно-побутових формах: у знаряддях праці, художньому оздобленні житла, архітектурно-конструктивних елементах його інтер'єру. Одним із прийомів посилення естетичної виразності при-чілків, фасадів кам'яних житлових будівель стало майстрування рельєфів, конструктивно пов'язаних з їх архітектурою пілястрів, поясків, карнизів, які мали і певну практичність. Наприклад, пі--лястри потовщували і цим зміцнювали кути будинку, карнизи слугували відливами над вікнами, захищали від прямих променів сонця.
Досить поширеним видом декоративного оздоблення помешкання були в У країні розпис та орнаментика.
Український народний живопис широко представлений у традиційному стінописі, візерунках на меблях, кераміці, склі. Цей вид З незапам'ятних часів мандрують по Україні і світу знамениті писанки, в яких ще з язичництва відображені символічні антропоморфні, зооморфні, рослинні та геометричні мотиви. Вони були підхоплені культовою сферою християнства і стилізовані під особливості різних районів, традицій щодо вибору орнаменту, фарбування тла, кольорів, мотивів та сюжетів.
На Слобожанщині й Покутті поширені крапанки, на Бойківши-ні та Лемківщині - так звані шпилькові писанки. Найбільша філігранність орнаментальних мотивів властива гуцульським писанкам, виконаним писачком з конусоподібною трубочкою. У різних місцевостях України вони мають специфічний характер. Писанки - як символ світла, життя і тепла - дарують один одному на Великдень на знак любові, дружби й радості.
Багатством орнаменту, колориту, форм, матеріалів, фактури відзначалися жіночі шийні прикраси з бісеру, дорогоцінних металів, як прикраси використовувалися також дукати, якими дівчата хизувалися на гуляннях і святах. На Поділлі і Гуцульщині - це гердани, на Бойківщині і Львівщині - драбинки, шлейки, на Лемківщині - крайки, рифи. Низками бісеру прикрашали пояси, браслети, гаманці, краватки у вигляді геометричних фігур і рослинного орнаменту.
Живописними узорами українці прикрашали тканини, одяг, рушники, килими. Такі витвори мали не тільки утилітарне значення, а й обрядове. Скажімо, рушники, вишиті різнокольоровою заполоччю методом полтавської двоступеневої гладі, болгарським хрестом, лічильною гладдю, вирізуванням білими нитками по білому полотну, стали неперевершеними зразками народної графіки, поліхромією на різні узори, їх вивішували завжди на почесних і визначних місцях: на покуті, над іконами, сімейними портретами, над вікнами і навіть у проміжках вікон як декор.
Важливе місце в ужитково-декоративному мистецтві займає килимарство. Килими і килимові вироби виготовлялися ручним, потім машинним способом з бавовняних, льонових, конопляних, вовняних ниток, вони приваблювали своїми геометричними, рослинними сюжетами і композиціями, традиційними народними вибійками та багатокольоровими орнаментами (ручна вибійка, холодний і гарячий батик, фотофільмодрук), які значно розширили художні можливості декору тканин.
Збуджує уяву і чарує художнім мистецтвом, майстерністю народна художня творчість, особливо семантикою. Бо й справді, ті ж орнаментальні сюжети, виконані у різних сполученнях, чергувалися і повторювалися у пластиці, різьбленні, стінописі, виши-ванні, ткацтві.
В українських орнаментах збереглися до сьогодні не лише елементи первинної символіки, образи язичницьких богів, а й пізніші християнські іконографічні мотиви, які уособлювали сили природи: жіноча постать із піднятими руками - «велика богиня», заступниця («берегиня») життя на землі, яка сприяє його зародженню, плодючості. «Берегиня» зображується в оточенні підвладних їй стихій, вершників із птахами (соколами) в руках.
З розвитком декоративно-ужиткового мистецтва, появою народних талантів та умільців виникли регіональні осередки на-родних художніх промислів: Косів, Коломия, Пістинь, Яворів (Івано-Франківщина); Опішня, Решетилівка (Полтавщина), Дибинці (Київщина); Ічня, Дігтярі (Чернігівщина); Петриківка (Дніпропетровщина); Бубнівка, Клембівка (Вінничина); Вижниця (Буковина); Кролевець (Сумщина). Відбулося поєднання народного і професійного мистецтва, яке поширилося майже в кожну оселю, кожну хатину на українській землі. Найкращі його зразки та копії розвезені по всьому світу і осіли у приватних зібраннях чи музеях декоративно-ужиткового мистецтва. А це чи не найбільш уславляє талановитий український народ, нашу Україну, виносить її на параметри світового культурного прогресу і цивілізованості.
32 Основні тенденції розвитку сучасної української культури.
Після проголошення Конституції, в Україні почалася розбудова суверенної держави і виникли принципово новв, формально цілком сприятливі умови для розвитку культури.
Вийшло багато документальних фільмів, присвячених в основному, історичному минулому України. Створено декілька багатосерійних фільмів, серед них "Сад Гетсиманський" за мотивами творів 1.Багряною, "Пастка" (за І.Франком), телесеріал "Роксолана" та ін. Продовження розвитку сучасного театрального мистецтва в Україні пов'язане передусім з діяльністю таких яскравих режисерів, як Р.Віктюк, Б.Жолдак, С.Донченко, Б.Шарварко. Позитивним моментом у роботі державного телебачення стала трансляція художніх фільмів і телесеріалів українською мовою, пе-рекомутація з 1995 р. Суттєво змінило зміст своїх програм Українське радіо. Вони стали професіональними, національне спрямованими. Проте зростає комерціалізація засобів масової інформації - газет, каналів телебачення, радіостанцій, серед яких значна частина орієнтуються на маловибагливого і дезорієнтованого читача, глядача, слухача, поширюючи низькопробну й нерідко просто безвідповідальну інформацію та суррогатні вироби маскультівського ширпотребу. В країнах зі стійкими культурними традиціями подібні "твори" мало впливають на загальну культурну атмосферу в суспільстві, хоча й там на їх шляху вибудовуються перешкоди. У нас же, при відсутності кращих зразків, їх нерідко деструктивний характер залишає значно глибші рубці на душах людей, передусім, молодих, які нерідко сприймають розраховані на невігласів чи дикунів новітні "брязкальця" за останні досягнення сучасної світової культури. Масова культура є фактором, з яким необхідно рахуватися у вільному демократичному суспільстві, однак перетворювати цей різновид розважальної субкультури шоу-бізнесу на замінник або відповідник особистої чи колективної культури було б неприпустимою помилкою.
Розвиток української популярної музики останнього десятиліття пов'язаний з іменами І.Білик, П.Зіброва, Т.Повалій, О.Понома-рьова, Руслани, А.Кравчука, Ані Лорак, В.Павлика, І.Сказіної та низки інших імен, їх поява і творча еволюція щільно пов'язана з необхідністю задоволення потреби у своїй національній популярній розважальній музиці як складовій шоу-бізнесу. Видаються спеціальні журнали, присвячені сучасній українській естраді (напр. "Галас"). Складним є розвиток літературного процесу в Україні. З одного боку продовжують творити письменники й поети старшого покоління: І.Драч, В.Дрозд, Р.Іваничук, П.Загребельний, Л.Костенко, Ю.Мушкетик, Б.Олійник, Д.Павличко. З іншого боку література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем (покупцем).
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 78 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |