Читайте также:
|
Екологічний контроль за суб’єктним складом поділяється на державний, громадський та виробничий.
А) Державний екологічний контроль за додержанням правил екологокористування має складну структуру, в якої можна відокремити такі елементи:
прокурорський нагляд, що здійснюється за додержанням екологічного законодавства;
місцевий контроль, тобто контроль за додержанням законодавства про природокористування з боку органів місцевого самоврядування, які, на відміну від прокурорських органів, можуть не тільки визнавати незаконність тих чи інших дій, але й безпосередньо скасовувати їх. Роль цих органів особливо збільшується у зв’язку з встановленням плати за право користування природними ресурсами, за відтворення та охорону природних ресурсів, за надання ліцензій щодо права екологокористування з підприємств, яка стягується з їхнього прибутку до сплати податків. Так, ліцензування здійснюється органом місцевого самоврядування згідно з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів, на основі документа, який включає: екологічні умови господарчої діяльності, на яких вона допускається; види природних ресурсів, що використовуються; ліміти та нормативи їхнього видатку; нормативи платежів за природні ресурси та забруднення навколишнього природного середовища; відповідальність підприємства за порушення вимог, які встановлені в дозволу, штрафні санкції за неефективне використання природних ресурсів та перевищення забруднення навколишнього середовища. Рішення органів місцевого самоврядування, які прийняти в рамках їхньої компетенції, є обов’язковими для використання всіма підвідомчими підприємствами та громадянами, що мешкають на даної території.
Спеціальний екологічний контроль здійснюється спеціалізованими державними органами по охороні атмосферного повітря, по охороні вод, по охороні земель, по правильному застосуванні агрохімікатів, по охороні рибних запасів, по охороні лісів; по контролю за додержанням санітарно-епідеміологічних правил, по контролю за охороною надр; по контролю за захоронення радіоактивних відходів; по контролю за додержанням нормативів гранічного змісту забруднюючих речовин тощо.
Суб’єкти державного екологічного контролю — юридично визначені особи, на яких покладається забезпечення дотримання екологічного законодавства. До суб’єктів державного екологічного контролю відносяться органи вищої виконавчої влади, органи місцевої виконавчої влади та спеціально уповноваженні органи центральної виконавчої влади.
1. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та державна екологічна інспекція здійснюють загальне забезпечення дотримання екологічного законодавства, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів, територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, територій і об’єктів природно-заповідного фонду; контроль за додержанням норм екологічної безпеки;
2. Міністерство охорони здоров’я України забезпечує державний санітарний нагляд.
3. Міністерство України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС здійснює радіоекологічний моніторинг територій зон;
4. Міністерство лісового господарства України здійснює державний контроль за охороною, захистом, використанням і відтворенням лісів;
5. Міністерство рибного господарства України здійснює контроль щодо відтворення і використання рибних ресурсів підприємствами і організаціями рибного господарства, щодо безпеки мореплавства риболовного флоту;
6. Державний комітет України по земельних ресурсах здійснює державний контроль за використанням, охороною земель;
7. Державний комітет України по водному господарству здійснює радіологічний контроль та контроль якості води на водогосподарських системах міжгалузевого і сільськогосподарського водопостачання, у зонах впливу АЕС;
8. Державний комітет України по геології і використанню надр здійснює державний геологічний контроль; державний нагляд, геологічне вивчення, охорону і використування надр;
9. Державний комітет України у справах захисту прав споживачів України здійснює радіологічний, хіміко-токсикологічний і фізико-хімічний контроль продуктів харчування.
10.Державний комітет по гідрометеорології здійснює радіаційний моніторинг у районах розташування атомних електростанцій;
11.Державний комітет по використанню ядерної енергетики здійснює відомчий контроль за станом навколишнього природного середовища у санітарно-захисній зоні та зоні нагляду атомних станцій;
12.Головне управління ветеринарної медицини з державною інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України здійснює контроль за додержанням ветеринарно-санітарних вимог, спрямованих на захист навколишнього природного середовища, продуктів тваринного і рослинного походження, радіологічний та токсикологічний контроль;
11.Головна державна інспекція з карантину рослин України здійснює досанітарного контролю.
Б) Громадський екологічний контроль має різноманітні форми. У зв’язку з розширенням прав громадян на політичну та громадську діяльність забезпечено право громадян об’єднуватися не тільки в громадські організації, але й в партії різного типу та напрямів, за винятком тих, що вимагають незаконні цілі. Новий юридичний статус громадського життя в України дозволяє дати таку класифікацію господарського контролю за природокористуванням та охороною навколишнього середовища.:
-партійний контроль, що здійснюється політичними партіями. Він характеризується існуванням політичних програм, які можуть містити різні підходи по досягненню цілей, що намічаються цими партіями;
-контроль громадських організацій, що здійснюється добровільними суспільствами, громадськими організаціями, що створюються як для вказаних, так і для інших цілей.
-контроль органів місцевого самоврядування, які створюються згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Суб’єкти громадського екологічного контролю — громадські екологічні об’єднання, статути яких передбачають здійснення перевірок, рейдів та інших напрямів контрольної діяльності в галузі екології. До них відносяться Українське товариство охорони природи (на центральному рівні); Президій Українського товариства охорони природи та штаб громадських інспекторів (на обласному та районному рівнях). Згідно з законодавством вони беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок дотримання юридичними та фізичними особами вимог екологічного законодавства; проводять перевірки і складають протоколи про порушення екологічного законодавства подають органам державного екологічного контролю для притягнення винних до відповідальності; надають органам державного екологічного контролю допомогу в їх діяльності щодо запобігання екологічних правопорушенням та інші види контрольної діяльності.
В) Виробничий екологічний контроль здійснюється спеціально уповноваженими структурними підрозділами підприємств, установ та організацій, які здійснюють перевірку дотримання екологічного вимог на відповідному виробництві. Він відрізняється від державного контролю, по-перше, більш вузьким колом завдань; по-друге, значною різноманітністю контрольних функцій, тому що є підприємства, діяльність яких пов’язана з експлуатацією природних об’єктів, а є і такі, що в своєї діяльності торкаються даної сфери незначно.
До суб’єктів виробничого екологічного контролю. Відносяться спеціальні управління (відділи) по охороні навколишнього природного середовища; лабораторії в галузі охорони навколишнього природного середовища; інші структурні функціональні підрозділи.
До форм діяльності цих органів відносяться:
-контроль за рівнями викидів і скидів, обсягів побічних продуктів, вторинних матеріалів, здатних впливати на стан навколишнього середовища в процесі виробництва;
-контроль за розробкою і запровадженням газоочисного і уловлюючого устаткування, очисних споруд та інших захисних засобів негативного впливу виробничої діяльності на стан навколишнього природного середовища;
-заходи щодо попередження та локалізації аварійних викидів та скидів забруднюючих речовин, проводять облік використання водних та інших ресурсів.
Законодавством визначена певна послідовність дій контрольного органу, які забезпечують досягнення реалізації вимог екологічного законодавства:
1. Підготовча — вибір об’єкта екологічного контролю, формування завдань та визначення методів контрольної діяльності;
2. Контрольна-наглядова — здійснення перевірок, обстежень, спостережень та інших методів контрольної діяльності щодо об’єкта екологічного контролю;
3. Інформаційно-аналітична — узагальнення отриманої інформації та висновків, тлумачення чинного законодавства, формування обов’язкових для виконання дій, пропозицій і рекомендацій;
4. Прийняття рішення — підготовка проекту документа, його погодження, затвердження, реєстрація та доведення до фізичних і юридичних осіб.
У своїй сукупності ці види становлять механізм контролю за додержанням екологічного законодавства у будь-якій сфері його дії.
1. Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний контроль України: Затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 8 червня 1995 р. № 57 // Закон і бізнес. 1995. 27 вересня.
2. Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища: Затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 4 серпня 1994 р. № 81 // Рідна природа. 1995. № 1. С.60-62.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 260 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |