Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вплив Визвольної війни (Національної революції ) середини XVII ст. на формування національної самосвідомості українців

Друга половина XVII - XVIIІ ст. – це період існування української козацької держави (Гетьманщини), що була створена Б.Хмельницьким в ході Визвольної війни (Національної революції) середини XVII ст. Проте формування української державності відбувалося у край складних умовах. Настала доба, яка отримала назву «Руїна» (1663-1687 рр.). Лівобережжя, або, як тоді її називали, Гетьманщина разом із Запорізькою січчю та Києвом переходить під протекторат московських правителів, поступово втрачає ознаки своєї автономії: у 1764 р. ліквідується гетьманство, у 1775 р. знищується оплот вольності українського народу – Запорозька січ, у 1796 р. замість полкового територіального устрою створюються губернії й Лівобережна Україна стає складовою частиною Російської держави.

Козацько-селянська визвольна війна (1648-1657 рр.) проти шляхетської Польщі викликала у тодішньої духовної еліти глибше осмислити історичне минуле своєї країни, зберегти для прийдешніх поколінь пам’ять про своїх великих предків. У церковному середовищі були створені перші історичні твори: «Хроніка з літописів стародавніх», автором якої був ігумен Києво-Михайлівського монастиря Феодосій Сафонович, і «Синопсис», у написанні якого брав участь ректор Києво-Могилянської академії, видатний письменник Інокентій Гізель. У «Хроніці» зроблена спроба відтворити всі важливі події з давньоруського, литовського і польського періодів української історії. «Синопсис» став першим систематизованим підручником з вітчизняної історії, написаним з позицій існування єдиного «слов’яно-руського» народу, зокрема, українського та російського.

Найбільшим за обсягом і наведеним фактичним матеріалом є літопис Самійла Величка. Твір складається з 4-х томів, які охоплюють події 1648 – 1700 рр., а також вибірково більш ранні історичні події. Як і в попередніх козацьких літописах, у названому творі відчувається велика любов автора до батьківщини, показується роль козацтва у її захисті.

Особливе місце у народних думах й історичних піснях ХVІІ-ХVІІІ ст. займає постать Богдана (Зиновія) Хмельницького, видатного полководця й творця української держави. Батьком Хмелем любовно називав народ свого ватажка, шануючи його за політичну мудрість:

Чи не той то хміль,

Що у пиві кисне?

Ой, той то Хмельницький,

Що ляшеньків тисне.

Гей, поїхав Хмельницький

К Золотому Броду, -

Гей, не один лях лежить

Головою в воду.

(пісня про Богдана Хмельницького)

У ХVІІІ ст. думи та пісні про Визвольну війну під проводом Б.Хмельницького стають особливо популярними на Правобережній Україні, яка страждала від національного та соціального гніту польської шляхти. Водночас тут набирав сили гайдамацький рух