Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

XVI-XX ст.: від Триденського собору до Codex Iuris Canonici (1917): ius novissimum.

Опісля Codex Iuris Canonici не було створено інших збірників канонічних норм. Бралися до уваги лише акти Екуменічних Соборів, таких як Триденський і I Ватиканський собори.

▪ XX ст.: від Codex Iuris Canonici (1917) до Codex Iuris Canonici (1983) i Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium (1990). На відміну від попередніх століть, де приватні особи робили колекції канонічних норм, це завдання переходить до церковної влади, яка у цьому наслідує цивільну владу (Code Civil Наполеона).

Папа Пій X, видаючи MP Arduum sane munus (19.03.1904), оголошує про намір кодифікації церковного права усієї Церкви. Кодекс права канонічного був опублікований вже папою Бенедиктом XV (27.05.1917), Апост. Конст. Providentissima Mater Ecclesiae і ввійшов у дію на урочистість Зіслання Св. Духа 19 травня 1918.

Codex Iuris Canonici став єдиним, публічним, систематичним, універсальним і виключиним кодексом католицької Церкви. Він складався з 2414 канонів, які знаходилися у 5 книгах: Normae generales; De personis; De rebus; De processibus; De delictis it poenis.

Codex Iuris Canonici 1983 року[3]. Йоан XXIII на третій місяць свого понтифікату, у базиліці св. Павла за мурами, оголосив кардиналам про намір скликати Римський синод, ІІ Собор Ватиканський і відновити Кодекс канонічного права з 1917 року. Приготування нового кодексу зайняло 17 років, від 20.11.1965 до 25.01.1983, день коли Йоан Павло ІІ оголосив про видання нового кодексу Апост. Конст. Sacrae Disciplinae Leges i який увійшов у дію 27 листопада 1983 року, у першу неділю адвенту. Скорочення, яке вживається у церковно-правничій літературі: CIC ’83, на відміну від попереднього кодекса CIC ’17. Оригінальний текст знаходиться у Acta Apostolicae Sesis (скорочено: AAS) 75 (1983), pars II, XXX, 317. Офіційна мова кодексу це латинь. Правні норми у ньому називаються канонами.

Йоан Павло ІІ, MP Recognito Iuris Canonici Codice, засновує Папську Комісію (2.01.1984) для автентичного тлумачення Кодексу канонічного права.

CIC ’83 (скорочення українською ККП '83) складається з 1752 канонів, які знаходяться у 7 книгах:

1. De Normis generalibus (канн. 1-203);

2. De popolo Die (канн. 204-746);

3. De Ecclesiae munere docendi (канн. 747-833);

4. De Ecclesiae munere sanctificandi (канн. 834-1253);

5. De bonis Ecclesiae temporalibus (канн. 1254-1310);

6. De sanctionibus in Ecclesia (канн. 1311-1399);

7. De processibus (канн. 1400-1752);

Катольку Церкву не можна ототожнювати лише з латинською Церквою, тому що до неї ще належать Ecclesiae sui iuris східного обряду. Усі 24 Церкви (латинського і східних обрядів) творять єдину католицьку Церкву. «Східні Церкви подібно до західної, мають право і обов’язок керуватися згідно зі своїми церковними уставами» (OE 5). Офіційний текст Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium був оголошений 18 жовтня 1990 року у AAS 82 (1990) 1045, 1061-1363.

До джерел пізнання права належить також Апост. Конст. Pastor Bonus з 1988 року, якою папа Йоан Павло ІІ реорганізував Римську Курію.

Codex Iuris Canonici (1983), Апост. Конст. Pastor Bonus (1988) i Codex Canonum Ecclesiarum Orientalium (1990) творять разом Corpus Iuris Canonici католицької Церкви після ІІ Ватиканського собору.

 




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 30 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав