Читайте также:
|
(Зверніть увагу на: Communicatio in sacris)
1. Природа та мета (кан. 840)
Природа. Таїнства, тобто святі тайни, були установлені Христом і довірені Церкві, яка є «таїнством таїнств». Святі таїнства являються:
- продовженням священицького уряду Христа через чинності Церкви;
- знаками і засобами благодаті та спасіння, тому що символічно представляють благодать, і в дійсності її отримують ті, кому ці таїнства уділяються у відповідний спосіб.
Мета. Сім таїнств охоплюють усі важливі моменти життя християнина. Завдяки їм християнське життя народжується і зростає, оздоровлюється та отримує дар місії[7]. Через таїнства:
- виражається та зміцнюється віра;
- відбувається богопочитання;
- здійснюється освячення особи.
* Обов’язком служителів таїнств, як священників, так і вірних, є дотримуватися приписів при уділенні та прийнятті таїнств.
2. Компетентність (кан. 841)
Оскільки таїнства належать до depositum fidei Церкви, остання має подвійну компетентність:
- богословську, яка належить виключнo найвищій церковній владі;
- обрядову, яка належить також локальній церковній владі[8];
* Тільки церковна влада може затверджувати або визначати те, що вимагається для дійсності, уділення та приймання таїнств.
* Необхідно пам’ятати про різницю між дійсністю таїнства та його дозволеністю.
3. Християнське втаємничення (кан. 842)
Хрещення як головне таїнство є ianua ac fundamentum [9]. Без отриманого хрещеннянеможливо отримати дійсні наступні таїнства. Хрещення, миропомазання та Євхаристія є таїнствами повного християнського втаємничення: «Народжені до нового життя через хрещеннявірні, зміцнюються таїнством миропомазанняй отримують у Євхаристії хліб вічного життя»[10]. Потрібно зважати на відміну у традиціях таїнств християнського втаємничення[11].
4. Права вірних (кан. 843)
Служителі таїнств не можуть відмовити наступним особам:
- хто просить про уділення таїнств у слушний спосіб (час, місце, обставини);
- хто приготований у належний спосіб до прийняття таїнства;
- кому церковне право завоняє приймати таїнства (інтердикт, відлучення від Церкви, публічне співжиття (канн. 915; 977; 1041-1042; 1083-1107)).
* Душпастирі та вірні, кожен згідно зі своїми завданнями, повинні дбати про те, щоб ті, хто хоче приступити до прийняття таїнств, завжди могли до них приготуватись через євангелізацію та катeхізацію, згідно з розпорядженнями компетентної церковної влади.
5. COMMUNICATIO IN SACRIS (кан. 844)
Участь у священних справах[12] разом iз християнами інших конфесій, була колись сурово заборонена[13]. Винятком була лише небезпека смерті. У новому церковному кодексі, який був натхненний вченням ІІ Ватиканського собору, ця суровість не так відчутна[14].
Загальна норма:
- католицькі служителі дозволено уділяють таїнства тільки вірним католикам;
- вірні католики дозволено приступають лише до таїнств,уділених католицькими служителями.
Виняток від загальної норми стосується сповіді, Євхаристії[15] та намащення хворих:
А. Вірні католики та некатолицькі служителі. У випадку коли цього вимагає необхідність, або радить справжня духовна користь, католикам дозволяється приступати до згаданих таїнств від некатолицьких служителів за наступних умов:
а) якщо відсутня небезпека помилки чи індиферентизму;
б) якщо католики фізично або морально не мають змоги звернутися до католицького служителя;
в) якщо в тих Церквах таїнства є дійсними.
* Слід пам’ятати про те, що православні Церкви мають трохи інші традиції від католицьких коли мова про те як часто слід приступати до Причастя, коли слід сповідатися і як слід дотримуватися посту перед прийняттям Причастя, тому католики повинні, у міру можливості, не викликати здивування чи незадоволення православних вірних і дотримуватися цих традицій. Якщо ж окрема православна Церква, вирішила не уділяти таїнств нікому крім своїм вірних, католик не повинен до них приступати[16].
B. Католицькі служителі і вірні східних некатолицьких Церков. Служителі дозволено уділяють їм таїнств, за умов якщо:
а) вони самі про це просять;
б) вони відповідно до них приготовані.
* Це стосується і вірних інших Церков, у яких, згідно з навчанням Апостольської Столиці, дійсність таїнств подібна до східних некатолицьких Церков.
* Потрібно усіма силами уникати будь-якої підозри у прозелітизмі[17].
C. У разі небезпеки для життя або іншої поважної необхідності католицькі служителі дозволено уділяють таїнства також іншим християнам, які не мають повної спільноти з католицькою Церквою, за умови якщо:
а) вони не можуть звернутися до служителя власної Церкви чи спільноти;
б) їхня віра згідна з вірою католицької Церкви і вони є відповідно приготовані.
D. Єпархіальні єпископи і Конференції єпископів повинні подбати про норми загального характеру, після необхідних консультації з владою (хоча б місцевою)зацікавленої некатолицької Церкви чи спільноти.
6. Духовний знак (кан. 845)
Не можна повторно уділяти хрещення, миропомазання і священства, тому що це таїнства які уділяються один раз у житті і які залишають незгладимий духовний знак (sphragis)[18].
Якщо після детальної перевірки існує слушний сумнів щодо дійсності уділеного таїнства, його слід уділити ще раз, але вже умовно. Сумніви можуть виникнути відносно: а) форми чи матерії; б) наміру служителя; в) наміру кандидата (дорослого).
7. Літургійні книги, обряд, свята олія (канн. 846-847)
a) Уділяючи таїнств, служитель повинен дотримуватися приписів, вказаних у затверджених відповідноюцерковною владою літургійних книгах.
b) Служитель повинен уділяти таїнств згідно зі своїм обрядом [19].
c) Свята олія (катехуменів, хворих та миро): а) освячуються єпископом у Великий четвер; б) з пошаною зберігається у відповідному місці; в) служитель отримує її від свого єпископа[20].
8. Пожертви (кан. 848)
За уділення таїнств служитель не може вимагати більших пожертв понад ті, які визначила відповідна церковна влада. Згідно з кан. 1264, 2º, провінційне зібрання єпископів, чи провінційний синод єпископів (кан. 952, § 1), може визначити розмір пожертви. Якщо відповідне рішення відсутнє, потрібно керуватися єпархіальними звичаями (кан. 952, § 2). Кожен служитель повинен також подбати про те, щоб бідні не залишилися осторонь від уділення таїнств лише тому, що вони бідні.
9. Ex opere operato
Згідно католицької доктрини, для дійсності таїнств вистачить мати владу і відповідний намір. Від служителя для дійсності таїнства не вимагається ні віра, ні стан благодаті, вони потрібні лише для дозволеності таїнства. Катехизм Католицької Церкви пояснює: «Саме в цьому полягає зміст твердження Церкви: святі таїнства діють ex opere operato (дослівно: “самим фактом, що дія відбулася”), тобто силою спасенного діла Христа, здійсненого раз і назавжди. Звідси випливає, що “святе таїнство здійснюється не силою праведності людини, яка його уділяє чи приймає, а Божою силою”. Після того, як святе таїнство уділене згідно з наміром Церкви, сила Христа і Його Духа діє в ньому і через нього, незалежно від особистої святості священнослужителя. Однак плоди святих таїнств залежать також від духовного стану того, хто їх приймає»[21].
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 41 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |