Читайте также:
|
Церква має не лише право, але і обов’язок захистити вірних, включно з самим правопорушником, він наслідків, які виникають з деяких зовнішніх гріхів. Для цього Церква використовує відповідні засоби, такі як: молитва, братерське пересторога (upomnienie), попередження, канонічні санкції.
Канонічні кари накладаються трьома способами: автоматично, через декрет і через карний процес.
Покарання передбачені правом слід тлумачити лагідно і не слід їх переносити з особи на особу і з випадка на випадок. Судді, застосовуючи карні закони, можуть керуючись совістю і розсудливістю: відкласти накладання кари, утриматися або накласти лагіднішу кару, відмінити кару, якщо правопорушник скоїв злочин уперше, пом’якшити кару, коли їх багато оскільки злочинів кілька.
Не підлягає жодній карі той, хто не закінчив 14 років.
Покаранню підлягає лише та особа, яка порушила карне право чи закон свідомо або внаслідок поважного занедбання старанності, незнання закону чи наказу.
Дія вимушена силою, або важким страхом, або підступом, не карається.
Метою карного права буде отримати: щире покаяння, направлення згіршення (скандалу) і виправлення шкоди.
2. Кари і карні засоби
Існуючі кари можна поділити на:
1. лікарські кари, тобто цензури (екскомуніка, інтердикт і суспенда) (кан. 1312, § 1, 1; канн. 1331-1335). Лікарські кари схожі на ліки, які слід застосовувати до тих пір, поки хворий виздоровіє. Тобто, коли правопорушник жаліє і виправляє заподіяне зло, він має право на відмічення кари;
2. спокутні кари (кан. 1312, § 1, 2; канн. 1336-1338). Спокутні кари скеровані на виправлення згіршення і відновлення справедливості. Її тривалість передбачена правом на певний час, або на постійно (наприклад, видалення зі священства);
3. карні засоби і покути (канн. 1312, § 3 i 1339).
Ad. 1. Щоб застосувати цензуру, слід упом’янути правопорушника і дати йому час для навернення. Якщо навернення не відбудеться, її можна стосувати.
- Екскомуніка (excommunicatio – поза спільнотою) – покарання виправного характеру, що позбавляє охрещеного будь-яких прав у Церкві, але не виключає з неї, оскільки прийняття через хрещення до Церкви є незворотнім. Покараним «офіційною екскомунікою» забороняється: приймання Причастя і брати участь у інших обрядах, уділяти таїнства і сакраменталія і приймати інші таїнства, виконувати уряди, служіння, завдання у Церкві. Якщо ця особа не дивлячись на заборону бере участь у Св. Месі чи інших літургійних дійствах, їх слід перервати, якщо не перешкоджає поважна причина. Документи видані такою особою – недійсною.
- Інтердикт (interdictum – заборона) – це тимчасова заборона служити церковні богослужіння і таїнства і заборона приймати таїнства. Накладається папою або єпископом. Часто накладався на населення цілої країни чи міста, дуже рідко на окремі особи.
- Суспенда (suspensio – підвішування) – кара, яка стосується лише духовних, яка полягає на повній забороні або обмеженню для священника у виконанні його уряду, служінню або функцій: Св. Меса, таїнства, навчання, доходи, суд і т. д.
Ad 2. Спокутні кари зобов’язують правопорушника протягом усього або визначеного часу. Вони полягають на:
- забороні перебувати в певному місці або території;
- позбавленні уряду, влади, завдання, права, привілею, титулу, відзначення і т. д.; заборона користуватися з щойно перерахованого або заборона користуватися на певній території;
- карному перенесенні на інший уряд або видаленні зі священства.
Ad 3. Карні засоби і покути полягають на:
- ординарій може особисто або через інших упомянути того, хто знаходиться в близькій нагоді до гріха, або є підозри щодо правопорушення;
- особі, якої поведінка викликає згіршення або поважно порушує публічний порядок, ординарій може уділити догани. Як перше, так і друге, слід задокументувати і зберігати у таємному архіві курії;
- покута ж полягає на виконанні релігійного, побожного акту. За таємні правопорушення, не слід накладати публічної покути. Покуту можна доєднати також до карних засобів.
3. Кари за окремі злочини
А) Проти релігії та церковної єдності:
- відступник від віри, єретик і схизматик підлягають автоматичній екскомуніці (кан. 1364). Відступник від віри, повинен бути позбавлений уряду у Церкві;
- батьки, які охрещують дитину у некатолицькій релігії, підлягають цензурі або іншій справедливій карі;
- хто викинув або зі святотатською метою забирає і переховує Пресвяті Дари, підлягає автоматичній екскомуніці. Якщо духовний то укарати більше, не виключаючи видалення зі священства;
- хто публічно присягає неправдиво перед церковною владою, підлягає справедливій карі;
- хто публічно, на проповіді, через засоби масової інформації, допускається блюзнірства, важко ображає добрі звичаї, відверто зневажає релігію чи Церкву або викликає до неї ненависть і погорду, повинен бути відповідно покараний.
Б) Проти церковної влади і вільності Церкви:
- хто, застосував насильство проти папи, потрапляє в автоматичну екскомуніку. Духовний може бути видалений з священства;
- хто, застосовує насильство проти єпископа, підлягає інтердикту, а духовний суспенді;
- хто, застосовує насильство проти священнослужителя з погорди до Церкви, віри, влади церковної, повинен бути справедливо покараний;
- хто, вперто проголошує навчання засуджене папою або собором – справедливо покараний;
- хто, відкрито демонструє непослух папі, єпископу чи настоятелю і вперто в ньому триває;
- хто, від рішень папи, відкликається до собору або колегії єпископів, покарати цензурою;
- хто, публічно викликає неприязнь до папи чи єпископа з приводу їхнього рішення, повинен бути покараний інтердиктом або справедливою карою;
- хто, записується до товариств, які вороже наставлені до Церкви, повинен бути покараний справедливою карою;
- хто, профанує святу річ, справедлива кара;
- хто, позбувається церковних дібр, без необхідного дозволу.
В) Узурпація церковних завдань і переступи у їх виконанні:
- священик, який відпускає гріхи спільнику у 6 заповіді, підлягає автоматичній екскомуніці;
- хто без свячень пробує служити Св. Месу, або розгрішати чи слухати сповіді, підлягає інтердикту;
- у випадку симонії карається інтердиктом або суспендую;
- хто узурпує церковний уряд, підлягає справедливій карі;
- єпископ, який висвячує єпископа без дозволу Св. Столиці, підлягає автоматичній екскомуніці;
- єпископ, який без рекомендаційних листів, висвятив не свого вірного, підлягає забороні святити будь-кого протягом року, а вірний суспенді;
- незгідні з правом користі з інтенцій Св. Меси, підлягає цензурам, або іншим справедливим карам;
- священник, який під час сповіді або з її нагоди чи під претекстом сповіді намовляє пенітента до гріху проти 6 заповіді, повинен бути суспендований або й видалений зі священства;
- священик, який зраджує таємницю сповіді, підлягає автоматичній екскомуніці, а перекладач і інші, справленим карам;
- хто надуживає влади, або її занедбує, повинен бути справедливо покараний;
Г) Злочин обману:
- хто несправедливо оскаржує сповідника у переступі проти 6 заповіді, підлягає інтердиктові, а духовний суспенді;
- хто очорнює або оскаржує у неправдивому вчинкові іншого перед владою, підлягає справедливій карі, не виключаючи цензуру;
- хто готує фальшивий документ, змінює правдивий, знищує чи ховає його, хто використовує фальшиві документи, підлягає справедливій карі.
Д) Злочини проти спеціальних обов’язків:
- духовні, які порушуючи право, займаються бізнесом, повинні бути покарані;
- духовний, який пробував заключити шлюб, підлягає автоматичній суспенді, а монах без свячень, підлягає інтердиктові;
- духовний, який має конкубіну або живе у гріхові проти 6 заповіді, який викликає згіршення, повинен бути суспендований, а коли не змінить поведінки, покараний аж до видалення зі священства;
- духовний, який згрішив проти 6 заповіді в інший спосіб, вживаючи примусу або погроз, або згрішив з підлітком, якому не виконалося 16, має бути покараний справедливими карами, не виключаючи видалення з духовного стану;
- хто поважно порушує обов’язок резиденції, повинен бути покараний.
Е) Злочини проти житті і вільності людини:
- хто вбив людину, викрадає або затримує її, калічить або серйозно ранить, повинен бути покараний згідно з важкістю вчинку;
- хто вчинить аборт, підлягає автоматичній екскомуніці.
Є) Delicta graviora.
Компетенції Конгрегації Віровчення, були застережені певні злочини і процедура (30. 06. 2001). Ці злочини поділені на три групи. Перші відносяться профанації Євхаристії (кан. 1367). Другі стосуються тих, хто без свячень пробує відправляти Св. Месу (кан. 1378), або відправляє її будучи у карах (кан 1379), або розгрішав без свячень чи розгрішав заборонено, чи використовував сповідь для грішних справ, або зрада таєнциці сповіді. Гріхи духовних з дітьми чи підлітками до 18 років. Треті відносяться злочинів проти канонів, які говорять про communicatio it sacris.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |