Читайте также:
|
|
51. Правова природа готівкових і безготівкових грошей. Поняття та правові засади обігу готівки в Україні. Готівка (готівкові кошти) – це грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети. Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг, іншого майна). Грошовий обіг – це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві. Грошова система України становить собою організацію грошового обігу, яка закріплена національним законодавством. Грошова система нашої держави складається з таких елементів: грошової одиниці та її найменування, масштабу цін, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації, механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють. Регулювання грошового обігу в Україні покладається Конституцією та законами України на Національний банк. Відповідно, банки є одними з основних суб'єктів відносин у сфері грошового обігу і виступають як суб'єкти розрахункових відносин або посередники у здійсненні розрахункових операцій.
На банки покладаються такі завдання у сфері організації грошового обігу: забезпечення потреб економіки у грошових коштах; забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій та інші цілі; створення умов для залучення готівки до кас банків; сприяння скороченню використання готівки при розрахунках за товари і послуги, через застосування і впровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків. Правове регулювання готівкового грошового обігу в Україні здійснюється на підставі Законів України "Про Національний банк України", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Органи державного управління грошовим обігом. Особлива роль в здійсненні грошової політики держави покладається на Національний банк України, який відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» здійснює такі повноваження щодо організації готівкового грошового обігу: виготовлення та зберігання банкнот і монет; створення резервних фондів банкнот і монет; встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет: встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки; визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ; визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і організацій. За Національним банком закріплено монопольне право здійснювати емісію національної валюти та організувати її обіг. Йому належить виняткове право введення в обіг (емісію) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняється. Банкноти і монети, що випущені Національним банком, є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами. Гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Умови та порядок обміну гривні на іноземнувалюту встановлюється Національним банком. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про НБУ») НБУ встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб із застосуванням як паперових, так і електронних документів та готівки. Спеціальною компетенцією в сфері управління грошовим обігом наділене Державне Казначейство України. Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України цей орган здійснює такі функції: операції з коштами державного бюджету; розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерський облік та складання звітності при виконанні державного бюджету.
Правове регулювання та види касових операцій банку. Важливим обов'язком комерційних банків є видача готівкових коштів підприємствам і організаціям, тобто безперебійне касове обслуговування клієнтів. Касові операції банку – це діяльність банку, пов'язана з інкасацією, зберіганням та видачею підприємствам готівкових коштів. Сфера застосування готівки між юридичними особами істотно обмежена і регулюється Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. Підприємства при одержанні готівки із свого поточного рахунку, повинні вказати у грошовому чеку цільове призначення стягненої суми та суть операції, що планується здійснити. Усі підприємства та підприємці, які відкрили поточні рахунки в банках, зберігають на них свої кошти на договірних умовах, При цьому, готівкова виручка, що надійшла до кас підприємств, має здаватись ними до банків для зарахування на їх поточні рахунки. Це здійснюється підприємствами самостійно, або через: інкасаторів НБУ; інкасаторів банку; державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України; підприємства поштового зв'язку для здійснення переказу коштів на рахунки банків. Готівкова виручка повинна інкасуватися на рахунок в банку в таких строках: для підприємств, що розташовані в населених пунктах де є установи банків або підприємства поштового зв'язку за загальним правилом – щодня. якщо є специфіка діяльності чи особливого режиму роботи на підприємстві і неможливо здавати виручку щодня – наступного дня. для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків чи підприємств поштового зв'язку, – не рідше ніж один раз за п'ять робочих днів. Чинне законодавство визначає граничний розмір готівки, яка може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня – ліміт залишку готівки в касі. Ліміт каси встановлює обслуговуючий банк при укладанні договору на розрахунково-касове обслуговування. Для цього підприємство подає до банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, строків та порядку здавання готівкової виручки, що є невід'ємною частиною цього договору і оформляється як додаток до цього договору. Для визначення ліміту касипідприємства подають щорічно до 1 березня до установ банків за місцем відкриття поточного рахунка заявки-розрахунки у двох примірниках. Установи банків протягом першого кварталу розглядають заявки-розрахунки і затверджують підприємствам ліміт каси, порядок і строки здавання готівкової виручки. Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то воно може у ці дні не здавати готівкову виручку. Ліміт каси для кожного підприємства визначається диференційовано, залежно від режиму і специфіки роботи підприємства, його територіального розташування, обсягу касових оборотів, тривалості операційного часу тощо. Фінансовим установам (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг) ліміт каси установою банку не встановлюється. Зазначені установи самостійно встановлюють ліміт каси. Банкам та підприємцям ліміт каси не встановлюється. Ліміт каси встановлюють у таких обсягах. Для підприємств, які здають готівкову виручку щодня, – у розмірі, необхідному для забезпечення роботи ранком наступного дня. Для підприємств які здають готівкову виручку наступного дня, – у межах середньоденної готівкової виручки. В інших випадках – у межах середньоденної видачі готівки. У виняткових випадках – у розмірах, більших ніж середньоденна готівкова виручка чи середньоденна видача готівки. Контроль за додержанням підприємствами встановлених їм лімітів каси здійснюють органи державної податкової служби України, Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, фінансові органи. Особи, винні в порушенні касової дисципліни, притягуються до відповідальності. НБУ зобов’язує комерційні банки подавати державним податковим адміністраціям матеріали про порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки (невстановлення лімітів залишків готівки в касах тощо).
Поняття та правові засади безготівкових банківських розрахунків. Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, при яких платежі здійснюються без участі готівки шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача грошей, або шляхом заліку взаємних зобов'язань.
Поняття та види банківських розрахункових документів. Чинне законодавство встановлює такі види банківських розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; платіжна вимога; розрахунковий чек; акредитив; банківські платіжні картки; вексель. Платіжне доручення – це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Акредитив – це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, згідно якого цей банк, за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені, проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, якій призначений платіжабо на користь якої відкрито акредитив), чи доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Вексель — це цінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання встановленого терміну, певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Інкасування (інкасо) – це здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або на інших умовах.
Відповідальність за порушення законодавства про грошовий обіг та безготівкові розрахунки.
Чинне законодавство встановлює режим фінансової відповідальності за порушення правил обігу готівки. За порушення юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами — громадянами України, іноземними громадянами, особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки, застосовуються штрафні санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в редакції Указу від 11 травня 1999 р. Так, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до нихзастосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки — у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми; за витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, за наявності податкової заборгованості – у розмірі здійснених виплат; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів; за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів – у розмірі сплачених коштів; за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки. Особливе місце у правовому режимі здійснення розрахунків займає примусове стягнення коштів з рахунків платників, тобто така форма розрахунків, при якій у випадках, встановлених чинним законодавством, банк здійснив платіж з рахунка платника без згоди останнього. Примусове стягнення коштів здійснюється шляхом: безспірного стягнення коштів з рахунків платників; безакцептного списання коштів з рахунків платників.
Безспірне стягнення коштів – це захід публічно-правового характеру, при якому в установлених законодавством випадках за рішенням судових та інших органів стягувач має право отримати платіж з банківського рахунка платника в примусовому порядку. Таке стягнення може здійснюватися на підставі виконавчих документів, виданих за рішенням судів, за наказами господарських судів, за виконавчими написами нотаріусів та в інших випадках, передбачених законом.
Безакцептне списання коштів – це захід приватно-публічного характеру, при якому у випадках, спеціально передбачених законодавством, стягувач має право отримати через банк платіж з рахунка платника без безпосередньої згоди останнього, тобто «без акцепту» на підставі документів, поданих банкові стягувачем. Останнім часом спостерігається тенденція до скорочення випадків безакцептного списання коштів з рахунків платників, враховуючи, що ст. 1071 Цивільного кодексу України передбачає, що без розпорядження юридичних осіб та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком, встановлених законами України, а також рішенням суду, та за виконавчими написами нотаріусів, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. Порядок примусового списання коштів з рахунків у банках визначається розділом V Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті. За порушення правил здійснення розрахункових операцій банки, платники і отримувачі несуть також цивільну відповідальність у формі відшкодування збитків та сплати неустойки (пені, штрафу), яка передбачається чинним законодавством та укладеними договорами. Відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банки несуть таку відповідальність перед платниками при здійсненні переказу грошей. У разі порушення банком, що обслуговує платника, строків виконання доручення клієнта, банк зобов'язаний сплатити пеню, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У свою чергу, передбачається і відповідальність платника перед банком або іншою установою – членом платіжної системи, що його обслуговує. Згідно Закону України від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 54 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |