Читайте также:
|
Тварини та рослини своєю діяльністю за життя та біомасою після смерті мільярди років створювали та вдосконалювали умови, сприятливі для життя, тобто біосферу перш ніж з'явилася людина, котра через кілька сотень тисяч років стала руйнувати ЇЇ своєю нерозумною діяльністю.
Сучасне розуміння біосфери було запроваджено видатним українським ученим В.І.Вернадським.
В.І.Вернадський дав таке визначення біосфери: «Біосфера являє собою оболонку життя — область існування живої речовини». Він зазначив, що жива речовина, як і біосфера, має свою особливу організованість. Організованість не є механізмом, вона різко відрізняється від механізму тим, що безперервно перебуває в становленні, у русі всіх її найдрібнІших матеріальних та енергетичних частинок.
Аналізуючи процеси у біосфері землі, В.І.Вернадськйй дійшов висновку, що еволюція видів переходить в еволюцію біосфери, і відзначив, що спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан — ноосферу.
Збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило їй загрозу — від особливості людського способу буття.
2.2,4. Соціально-політичне середовище
Виділяють такі сфери суспільного життя:
матеріальна — охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання;
соціально-політична - включає соціальні та політичні стосунки людеи у суспільстві — класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, війна, класова боротьба. У цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава,, громадські організації;
духовна — це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тоб-то весь спектр виробництва свідомості, трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масової інформації), перетворення на індивідуальний духовний світ людини;
культурно-побутова — це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіта, виховання тощо.
Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культгурні, побутові, сімейні та інші.
Таблиця 2.1 Основні типи конфліктів між людьми
| Соціальні конфлікти | ||
| за учасниками | за сферами | за характером |
| внутріособист'існі міжособистісні між особою і суспільством між групами міждержавні | економічні політичні ідеологічні міжнаціональні релігійні побутові тощо | справжні. випадкові давні |
Усе історичне суспільство постає перед нами як конфліктне. Своєчасне нерозв'язання конфліктів може призвести до соціальної напруги у суспільстві, викликати появу гострих суперечностей, надзвичайних ситуацій соціально-політинного характеру, надзвичайних подій, що загрожуватимуть безпеці суспільства.
Люди в процесі життєдіяльності об'єднуються в соціальні групи. Соціальна група — це сукупність певного числа людей, об'єднаних спільним інтересом чи спільною справою.
Слід розрізняти малі, середні й великі соціальні групи.
* Малі соціальні групи — це групи, що об'єднують до декількох десятків осіб: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, дружні (товариські) компанії, шкільний клас тощо.
* Середні соціальні групи — цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу, викладачів одного навчального закладу.
* Великі соціальні групи ~ класи, етнічні спільності (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об'єднання (чоловіки, жінки) — це численні об'єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів).
Якісний стан компонентів соціально-політичного середовища буття людини значною мірою впливає на її здоров'я, життєдіяльність та тривалість життя.
2.3. Фізіологічні особливості організму людини
Вчені встановили, що за всю історію еволюції людина в анатомо-фізіологічному відношенні мало змінилася. Що ж являє собою організм людини? Це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін. Однією з найважливіших систем людини є нервова система, що пов'язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле. Центральна нервова система бере участь у прийомі, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ. При виникненні перевантажень на організм людини нервова система визначає ступінь їхнього впливу і формує захисно-адаптаційні реакції. Антропологи І фізіологи відзначають надзвичайно важливу фізіологічну особливість людського організму; його великі потенційні і часто незатребувані життям можливості.
Еволюція забезпечила людський організм високими резервами стійкості та надійності, що зумовлена взаємодією всіх систем, цілісністю, спроможністю до адаптації і компенсації у всіх ланках і станом відносної динамічної стабільності. Достатньо навести декілька прикладів. Насамперед це стосується людського мозку. Одні дослідники вважають, що він використовується на 2-3%, інші — на 5-6% потенційних можливостей. Запас міцності «конструкції людини» має коефіцієнт 10 тобто організм людини може витримувати навантаження в 10 разів більші, ніж у практичній діяльності. Серце людини є органом кровообігу; воно протягом усього життя чинить більш 109 скорочень, у той час як найсучасніша система забезпечує 107, тобто в 100 разів менше.
З наведених прикладів видно, що резерви організму людини надзвичайно високі. Це дає можливість виживати людині як біологічному виду в складних умовах.
2.3.1. Будова і властивості аналізаторів
Одним із основних завдань навчальної дисципліни Безпеки життєдіяльності є визначення рівня та шляхів впливу різних небезпек на організм людини. Для вирішення цих заїдань необхідно насамперед розглянути шляхи взаємодії людини з навколишнім середовищем і як саме всі зміни навколишнього середовища відображаються в її свідомості,
Людина отримує різноманітну інформацію про навколишній світ, сприймає всі його різноманітні сторони за допомогою сенсорної системи чи органів чуття.
· Аналізатори — це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
| Структура-аналізатора: | ||
| Рецептор – сприймаючий утвір | Чутливі нейрони | Ділянка кори головного мозку |
Усі аналізатори в принциповому структурному відношенні однотипні. Вони мають на своїй периферії апарати, що сприймають подразники, рецептори, в яких і відбувається перетворення енергії подразника в процес збудження. Від рецепторів по сенсорним (чуттєвим) нейронам і синапсам (контакіам між нервовими клітинами) імпульси надходять у центральну нервову систему.
Розрізняють такї основні види рецепторів: * механорецептори, що сприймають механічну енергію: до них належать рецептори слухової, вестибулярної, рухової, частково вісцеральної чутливості; * хеморецептори — нюховий, смаковий; * терморецептори, що мають шкірний аналізатор; * фоторецептори — зоровий аналізатор та інші види. Кожен рецептор виділяє з множини подразників зовнішнього і внутрішнього середовища свій адекватний подразник. Цим і пояснюється дуже висока чутливість рецепторів.
Основний психофізичний закон фізіології Вебера—Фехнера: інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника.
У математічний формі закон Вебера-Фехнера виражається так:
S = C lg I
де S - інтенсивність (або сила) відчуття; І - величина чинного подразника; С - коефіцієнт пропорційності.
2.3.2. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності
• Зоровий аналізатор. У житті людини зір відіграє першорядну роль. Достатньо сказати, що більше 90% інформації про зовнішній світ ми одержуємо через зоровий аналізатор. Відчуття світла виникає у результаті впливу електромагнітних хвиль довжиною 380-780 нано-метрів (нм) на рецепторні структури зорового аналізатора, тобто першим етапом у формуванні світловідчуття є трансформація енергії подразника у процес нервового збудження.
Людина розрізняє приблизно 150 відтінків кольорів. У техніці, відповідно до Держстандарту 12-04-026-76, встановлено чотири сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Червоний колір сигналізує про безпосередню небезпеку, жовтий застосовується для попередження небезпеки, зелений застосовується для знаків, що наказують робити саме так, синій — для вказівних знаків Для транспорту - зелене світло дозволяє рух.
• Слуховий аналізатор — є другим за значенням для сприйняття людиною навколишнього середовища і безпеки житгєдіяльності. У той час, як око чутливе до електромагнітної енергії, вухо реагує на механічні впливи пов'язані з періодичними змінами атмосферного тиску у відповідному діапазоні коливання повітря, що діють й визначеною частотою і характеризуються періодичною появою областей високого і низького тиску, сприймаються нами як звуки.
Слуховий аналізатор являє собою спеціальну систему для сприйняття звукових коливань, формування слухових відчуттів і впізнавання звукових образів.
Фізична одиниця, за допомогою якої оцінюється частота коливань повітря в секунду — герц (Гц), чисельно дорівнює одному повному коливанню, що здійснюється за одну секунду. Чим більша частота коливань тиску, тим вищий за висотою звук, що сприймається. Людина може чути звуки, при яких частота коливань тиску повітря перебуває в діапазоні від 16 до 20000 Гц Діапазон коливання повітря, що сприймається різними живими істотами, різноманітний Наприклад, кажани і собаки здатні сприймати значно вищі звуки, ніж людина, тобто їм доступний діапазон хвиль звукового порядку, частота яких набагато вища. Висота звука, що суб'єктивно сприймається, залежить не тільки від частоти коливань тиску повітря На неї впливає і сила звука, або його інтенсивність, тобто діапазон, амплітуда або різниця тиску між найвищою і найнижчою точками
Для оцінки суб'єктивної гучності сприйманого звука запропонована спеціальна шкала, одиницею виміру якої є децибел. Більш докладно про дію різноманітних видів звука на організм людини буде розглянуто у наступному розділі.
• Шкірний, або тактильний, аналізатор відіграє безумовно виняткову роль у житті людини, особливо при його взаємодії із зоровим і слуховим аналізаторами при формуванні в людини цілісного сприйняття навколишнього світу. Передусім це стосується трудової діяльності людини. Тактильною чутливістю людина зобов'язана функціонуванню ме-ханорецепторів Шкірного аналізатора. Джерелом тактильних відчуттів є механічні впливи у вигляді дотику або тиску.
Механізм дії тактильного аналізатора можна описати в такий спосіб. Механічна дія на шкіру викликає деформацію нервового закінчення, у результаті якого виникає рецепторний, потенціал і нервовий імпульс. Цей імпульс {або порушення нервового імпульсу), що несе інформацію подразника, передається до центральної нервової системи, у її вищий відділ — кору головного мозку, де і формуються відчуття.
Температурно-сенсорну систему звичайно розглядають як частину шкірного аналізатора, завдяки збігу, розташуванню рецепторів і провідникових шляхів. Оскільки людина є теплокровною істотою, то всі біохімічні процеси в її організмі можуть протікати з необхідною швидкістю і напрямком при визначеному діапазоні температур.
• Аналізатор внутрішніх органів, або вісцеральний аналізатор, відіграє надзвичайно важливу роль у здоров'ї і жиггі людини. Якщо зовнішні аналізатори попереджають людину про явну небезпеку, то цей аналізатор визначає небезпеки прихованого, неявного характеру.
Внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина, з якими контактує кожна клітина живого організму), незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість. «Сталість середовища припускає таку досконалість організму, щоб зовнішні зміни в кожну мить компенсувалися і врівноважувалися»,— писав К.Бернар. Американський фізіолог У.Кеннон(\87і—І945) цю властивість назвав гомеостазом.
Отже, у сучасному розумінні гомеостаз — стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних ЇЇ структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією у всіх її ланках.
Зовнішнє і внутрішнє середовища діалектичне єдині. Коли на організм діють надзвичайні подразники, він сам акіивно формує таке внутрішнє середовище, яке дозволяє оптимізувати фізіологічні процеси в нових умовах існування.
2.3.3. Загальні уявлення про обмін речовин та енергію
Фізіологічні особливості організму людини необхідно розглядати з урахуванням його взаємодії з навколишнім середовищем. У цьому випадку мож-лійве більш повне уявлення про джерела небезпек для здоров'я та життя людини. Така взаємодія здійснюється шляхом обміну речовин і енергії.
Життєві процеси організму пов'язані з постійніш поглинанням речовин з навколишнього середовища і виділенням кінцевих продуктів розпаду в це середовище. Сукупність цих двох процесів складає обмін речовин. Саме обмін речовин створює те Єднання, котре існує між живими організмами та навколишнім середовищем.
Обмін речовин властивий як живій, так і неживій природі. Однак між ними існує' принципова різниця. Внаслідок обміну речовин неживих тіл останні незворотно руйнуються, тоді як обмін речовин живих організмів з навколишнім середовищем є основною умовою його існування.
Обмін речовин і енергії в клітині
| Пластичний обмін — (асиміляція, анаболізм) Сукупність реакцій біосинтезу (утворення речовин) відбуваються з поглинанням енергії | Енергетичний обмін – (дисиміляція, катаболізм) Сукупність реакцій розщеплення речовин з виділенням енергії |
В основі обміну речовин лежить велика кількість хімічних реакцій, які відбуваються в певній послідовності і тісно пов 'язані одна з одною. Ці реакції каталізуються ферментами і знаходяться під контролем нервово! системи,
Харчові речовини, які потрапили в організм, витрачаються на енергетичні та будівельні процеси, які протікають одночасно. При розпаді харчових речовин виділяється енергія, яка витрачається на синтез специфічних Для даного організму спрлук, на підтримку постійної температури тіла, проведення нервових Імпульсів та ін.
Основним методом дослідження обміну речовин є метод визначення балансу речовин, які потрапили в організм та видалились зовні, а також Їх енергетичної цінності. Баланс енергії визначається на основі даних про калорійність харчових речовин, які вживаються, а також кінцевих продуктів, котрі виводяться з організму.
Основні види харчових речовин
Для нормального функціонування організму щоденний раціон повинен включсіти шість основних складових, білки, жири, вуглеводи вітамінт, мінеральні речовини та воду. Харчові речовини, які люду отримують разом з Їжею, можна умовно розділити на дві групи: ті, котрі необхідні Їм у великих кількостях, або макрокомпоненти (вода, білки, жири, вуглеводи), та ті, котрі необхідні в менших кількостях, або мікрокомпоненти (вітаміни та мінеральні компоненти).
Раціональним вважається таке харчування, яке забезпечує нормальну життєдіяльність організму, високий рівень працездатності і опору впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, максимальну тривалість активного життя.
2.4. Психологічні особливості людини
2.4.1.Значення нервової системи в життєдіяльності людини
Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.
Організм як біофізіологічну систем/ми розглянули раніше.
Психіка — це властивість нервової системи, завдяки якій:
> здійснюється зв'язок із зовнішнім світом;
> координується робота всього організму;
> організм діє у відповідь на подразнення сигналів (рефлекс).
Нервова система — це сукупність структур в організмі, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.
Функції нервової системи людини
сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення
аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію
координує функції Організму
Фактично люди мають дві нервові системи: центральну і вегетативну. Центральна нервова система керує відносинами людини із зовнішнім світом. Вона включає: спинний мозок, великі півкулі головного мозку, які зв'язані з проміжним мозком, середній мозок, задній мозок, довгастий мозок, мозочок. Вегетативна нервова система керує діяльністю внутрішніх органів.
2.4.2. Психіка людини і безпека життєдіяльності
* Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості.
* Психічні процеси — це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (наприклад відчуття, сприйняття, пам'ять І мислення, ецоції, воля тощо).
*Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес.
* Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на, певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).
Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на' людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.
* Дослідами встановлено, що у 80% нещасних випадків, що траплаються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.
* Інстинктивна поведінка — це дії, вчинки, які успадковуються видом «Ното Sаріепse”. На цьому рівні концентрується вся інформація, нагромаджена у ході еволюції людства. До відомих дій та вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов'язані з самозбереженням, продовженням роду тощо.
*Поведінка за навичками — це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без нього (спроби і помилки).
*Свідома поведінка — найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує Її духовну активність у конкретних історичних умовах.
При організації робочих пар враховують, що найбільш ефективна робота у парах: холерик — сангвінік; сангвінік — меланхолік; меланхолік — флегматик.
Від типу темпераменту залежить як сама людина реалізує свої дії. Темперамент виявляється в особливостях психічних процесів, впливає на швидкість відтворення і міцність запам'ятовування, рухливість розумових операцій, стійкість і переключення уваги тощо.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 35 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |