Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Лекція №4

Читайте также:
  1. Вступна лекція
  2. Заняття 2 Лекція3/2. Методи аналізу та прогнозування розвитку середовища підприємства
  3. Заняття 3 Лекція 3/3. Стратегічний аналіз діяльності підприємства та вибір стратегічних позицій
  4. ЛЕКЦІЯ 1
  5. ЛЕКЦІЯ 1
  6. Лекція 1
  7. ЛЕКЦІЯ 1
  8. Лекція 1
  9. ЛЕКЦІЯ 1
  10. Лекція 1

(основна)

1.Сімейно-побутова культура та домашня економіка: навчальний посібник / За ред. Т.Б.Гриценко, Т.Д.Іщенко, Т.Ф.Мельничук. - К.: Вища освіта, 2004. - 480с.

2.Будна Н.О., Головко З.Л. "Я і Україна". Зошит з громадянської освіти. 3 клас. - Тернопіль: навчальна книга - Богдан, 2004. - 48с.

3.Будна Н.О., Головко З.Л. "Я і Україна" зошит з громадянської освіти. 4 клас. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 64с.

4.Даниленко О., Пометун О. Етика: Підручник для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. ­ К.: Генеза, 2005. ­ 192с.

5. Даниленко О., Пометун О. Етика: Підручник для 6-го кл. загальноосвіт. навч. закл. ­ К.: Генеза, 2006. ­ 192с.

 

(додаткова)

6.Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. - 2006. - №2. - Вкладка

7.Закон України про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про освіту". - Київ: Генеза, 1996. - 36с.

8.Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Початкова школа. - №3. - 2004. - С.1-9.

9.Діптан Н.В. Я і Україна (Громадянська освіта. Природознавство). 3 клас: Плани-конспекти уроків / Н.В.Діптан, Л.П.Хитяєва. ­ Харків: Веста: Видавництво "Ранок", 2004. ­ 320с.

10.Афанасьєва Т.М. Сім'я: Проб. навч. Посібник для учнів серед. навч. Закладів. ­ 2-ге вид. ­ Пер. з рос. ­ К.: Рад. шк., 1988. ­ 208с.

1.Василь Сухомлинський писав: "Якщо люди говорять погане про твоїх дітей, вони говорять погане про тебе". Через те, що окремі регіони України протягом тривалого часу входили до складу сусідніх держав, які відрізнялися політичним устроєм, умовами соціально-економічного розвитку і конфесійною ситуацією, в Україні сформувалися різні типи побутової культури і, зокрема, різноманітні шлюбно-сімейні звичаї. Неоднорідним був і соціальний та етнічний склад населення, а це безумовно, також впливало на норми поведінки і морально-звичаєві правила. Та в середовищі українців на всіх теренах здавна існувала система цінностей сімейного життя. Наприклад, повноправною і поважною людиною вважали лише одруженого чоловіка, а неодружених громадськість зневажала.

І все ж людина у шлюбі здавна почувалася впевненішою в собі, не мала почуття меншовартості. Може, через це і в наші дні багато жінок середнього і старшого покоління терплять чоловіків ­ п'яниць і ледарів, бо мовляв, хоч який не є, а таки чоловік у хаті. Та незважаючи на це, сучасна молода жінка, освічена й економічно незалежна, уже не тримається за будь-якого чоловіка. Напевне, це і є однією з вагомих причин значного зростання кількості розлучень.

Новий "Сімейний кодекс України" запроваджує шлюбні контракти, які укладаються за бажанням молодих ­ нареченої і нареченого. Зазначимо, що ще в ХVІ ст. Між батьками і родичами нареченої і нареченого в присутності довірених осіб ­ сватів або свах ­ укладалися шлюбні угоди (їх ще називали згодами, зговорами), які були спочатку усними, а з ХVІІ ст. їх почали укладати в письмовій формі. Причому це стало обов'язковим у тих випадках коли обом чи одному з майбутнього подружжя наділялася земля. Такі документи називалися шлюбними, або виновими листами.

Нареченому давали землю майже на всіх теренах України, а нареченій ­ тільки в деяких місцевостях.

Цікаво простежити роль молоді у створенні сім'ї на різних етапах історичного розвитку, адже це є не останнім показником як рівноправності членів родини, так і демократизації суспільства в цілому. За патріархальних відносин переважаючою, а часто й вирішальною була воля батьків, бо вони тримали у своїх руках економічні важелі ­ посаг і спадок. Капіталістичні відносини сприяли зміцненню економічної самостійності дорослих дітей, і вони могли самі вирішувати, з ким одружуватися. З другої половини ХІХ ст. майже повсюдно в Україні молодь брала участь у шлюбних переговорах разом з батьками.

Зазвичай, українці намагалися не укладати нерівних шлюбів (як казав один із персонажів п'єси І Котляревського "Наталка Полтавка": "Знайся кінь з конем, а віл з волом").

Народний світогляд українців здавна формував уявлення про подружні взаємини як про найважливіший етап у житті людини. Одруження, а потім материнство і батьківство завжди були основоположними життєвими ідеями юнаків і дівчат.

До того, як у ХVІ ст. церква оголосила шлюб таїнством і взяла його під контроль, в Україні вважався законним громадянський шлюб, "освячений" весіллям. Церковне вінчання лише протягом ХІХ ст. остаточно набуло магічного значення і стало невід'ємного обряду зі своєю ритуальною системою, сповненою символіки.

Хоча традиційна українська сім'я була патріархальною, тобто головою сім'ї повсюдно визнавали чоловіка, у подружньому житті українців здавна простежується чітка тенденція встановлення рівноправних взаємин чоловіка та дружини. Отже, є підстави визначити особливий тип українського патріархату, який полягає в тому, що за наявності формальних ієрархічних відносин однозначної чоловічої влади в сім'ї не було, а натомість існувала повага до жінки, до її думки.

 

2.Сімейний кодекс України подає такі визначення сім'ї та шлюбу:

- сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки;

- сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства;

- шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

У соціології визначення сім'ї і шлюбу відрізняються від їх юридичного трактування, що пояснюється прагненням охопити усі прояви шлюбно-сімейної організації.

Сім'я ­ це мала соціальна група людей, споріднених через кровні зв'язки, шлюб або всиновлення, що формують економічну одиницю, дорослі члени якої відповідають з а виховання дітей.

Історично сім'я розвивалася від нерегульованих статевих відносин до їх обмеження в рамках моногамної сім'ї. У процесі розвитку людина як мисляча істота дедалі більше прагнула знайти у своєму статевому партнерові особистість, а не тільки об'єкт для статевого задоволення і продовження роду. Цей процес мав свої особливості в певні періоди розвитку суспільства, окремих общинах і співтовариствах.

Як соціальний інститут сім'я безпосередньо пов'язана з інститутом шлюбу. Шлюб ­ це суспільно схвалені сексуальні стосунки між двома особами. Шлюб майже завжди об'єднує двох осіб протилежної статі, проте в деяких культурах допускаються види гомосексуального шлюбу. Для більшості з нас слово "шлюб" асоціюється з моногамією ­ шлюбом однієї жінки з одним чоловіком. Моногамія як форма шлюбу переважає лише в 25% світових суспільств.

У інших 75% перевага надається полігамії ­ формі шлюбу, в якому особа може одночасно мати кілька шлюбних партнерів.

Полігамія має два різновиди: полігінія, поліандрія.

Суттєвою ознакою сім'ї є спільне ведення домашнього господарства. Основою сім'ї вважають подружжя. Залежно від наявності в сім'ї різних поколінь виділяють два типи сімей:

1).нуклеарний (від лат. ­ ядро);

2).розширений.

Нуклеарна сім'я складається з батьків і дітей (два покоління).

У розширеній сім'ї живіть ще й дідусі та бабусі або інші родичі (три і більше поколінь).

Якщо у сім'ї немає батька чи матері або їх обох (наприклад, коли діти живуть з бабусями-дідусями), то така сім'я називається неповною.

…Без батьківської любові, звичайно, дитина при живих батькові-матері ­ сирота. Але їй зовсім не байдужі і їхні стосунки між собою. Якою малою вона б не була, а все добре відчуває, чутливо сприймає їхню злагоду і чвари. Ось думка доктора педагогічних наук О.І.Кочетова: "Любов батьків одне до одного може стати головним виховним фактором, який впливає на дитину. Саме любов батьків одне до одного, а не тільки любов до дітей. Багато помилок роблять молоді люди на початку сімейного життя, проте жодна з них так не шкідлива, як неувага до власного почуття взаємної любові. Коли батько й мати кохають одне одного, найбільше від їхнього кохання дістає дитина. Без нього ­ весь світ блідне і ніякі педагогічні заходи не можуть заповнити його вплив на дитину". В.О.Сухомлинський вважав, що навчити дитину любити ­ це навчити найважливішого в житті.

Батьки потрібні дитині насамперед як "учителі любові" в найширшому розумінні слова. Без батьків це буває не під силу найвправнішому професійному-вчителеві. Навіть якщо кількість вихованців, що припадають на одного вихователя, довести до сімейного середнього рівня, і тоді не буде досягнуто ефекту, що його дістають у домашній атмосфері, тому що не діятиме світло особистісних стосунків батьків між собою. Та й самі матері і батьки дуже багато втрачають при відриванні малят.

Отож можна сказати, що кожен член сім'ї має свою роль, завдяки чому існують стандарти взаємодій. Скажімо, роль матері полягає насамперед у вихованні дітей і цим регламентується її поведінка. Мати повинна знати дитячу психологію і чітко орієнтуватися, коли слід дитину похвалити, заохотити, а коли й покарати. Якщо норми взаємодій порушуються внаслідок того, що мати свою роль виконує погано та ще й не має достатньої підтримки батька, то це призводить до виникнення санкцій ­ насамперед внутрішніх (матері здається, що вона не любить своєї дитини, і болісно це переживає), а також зовнішніх ­ осуд родичів, сусідів і знайомих.

За структурою влади сім'ї поділяють на авторитарні, демократичні та ліберальні.

В авторитарній сім'ї існує абсолютне підпорядкування одного з подружжя другому і дітей ­ батькові або матері чи їм обом.

Для демократичної сім'ї притаманна взаємоповага усіх її членів, важливі проблеми вирішуються спільно.

Члени ліберальної сім'ї байдужі один до одного, навіть відчужені, про взаємодопомогу не йдеться ­ кожен вирішує свої проблеми самостійно.

За характером розподілу влади сім'ї бувають:

- патріархальними (голова родини ­ батько);

- матріархальними (голова родини ­ мати);

- егалітарними (у родині немає жорстоко розподілу влади, у подружжя взаємозамінні ролі).

Сім'я соціальний інститут є універсальною. Кожне відоме суспільство має сім'ї. Проте форми, яких набуває сім'я, і функції, які вона виконує, широко варіюють у часі і між суспільствами. Для нас шлюбно-сімейні відносини, усталені в нашому суспільстві, є природними, однак людям з іншим культурно-історичним досвідом вони видаються незвичними.

Наприклад, в індіанському племені навахо, яке мешкає на Південному Заході США у штатах Аризона і Нью-Мексико чоловік і дружина ніколи не живуть під одним дахом. Дружина живе зі своєю матір'ю, сестрами та їхніми дітьми, чоловік ­ у комунальному чоловічому будинку. Їхні подружні стосунки обмежуються стриманими регламентованими візитами.

Масаї, які живуть на Сході Африки, вважають нормальним і прийнятним, коли гість просить дозволу переспати з дружиною свого доброго друга. І для дружини, і для чоловіка відмовити у "сексуальній гостинності" вважається проявом невихованості і образи гостя.

Існують навіть суспільства, де батьки не мають вирішального впливу на своїх дітей. На островах Самоа в Океанії діти вважаються членами розширеної сім'ї і переходять від одного будинку родичів до іншого, самостійно вирішуючи, де жити.

 

3.Сім'я є соціальним інститутом і відіграє надзвичайно важливу роль у житті суспільства і навіть може змінювати хід історії. Так, на думку видатного німецького соціолога, історика, економіста і юриста Макса Вебера (1864-1920), причиною занепаду Римської імперії була відсутність моногамної сім'ї у рабів. Раби, які жили в казармі, були позбавлені не лише майна, а й родини. Мали місце лише різні форми контрольованої проституції з преміями рабині за догляд дітей: за трьох вирощених дітей деякі хазяї давали свободу. За рабовласницького ладу раб відігравав приблизно таку саму роль, як нині нафта чи інші енергоносії. Рабська ж казарма не здатна була самовідтворюватись, її можна було поповнювати тільки постійними докуповуванням рабів, а коли історичні умови змінилися, Римська імперія не вистояла.

Проте повноцінна сім'я потрібна не для будь-якого типу суспільства. Тоталітарна держава намагається обмежити функції сім'ї до мінімуму, щоб мати змогу контролювати громадян. Адже родина може вносити дезорганізацію в жорстку суспільну структуру. У ній нуртують емоції, у сім'ї людина почуває себе вільно, розкуто, розкриває свою індивідуальність. Відомо, що керувати легше істотами, які виконують усі накази, не замислюючись і швидко. Наприклад, у добре організованих арміях панує жорстка дисципліна, стосунки ділові, позбавлені емоцій, а солдати живуть у казармах у всіх на очах. Добре організовані й мурашники та вулики, де малечею опікується "держава", тож батьків з дітьми не можуть пов'язувати жодні почуття сентиментальності чи ніжності.

Проте, який би наступ не чинив тоталітаризм на сім'ю, вона опиралась. Як зазначає Жіль Лапуж, деспотичні держави завжди ламатимуть об сім'ю свої зуби. Мудріший Платон вибрав радикальний шлях: свідомий того, що сім'я завжди завдаватиме державі поразки, він загалом знищив сім'ю.

Дітей виховують у родині, а згодом передають Державі. Ні матері, ні батька, ні сестер, ні братів ­ сам собі пан! Сім'я розростається до меж цілого міста і розчиняється в ньому.

Приношення у жертву родини є водночас і безумним, і логічним. Логічним, бо математичне суспільство і справді не може змиритися з безладом, теплом, розростанням, інтимністю та незбагненністю родини. А безумним, бо родина не піддається, опирається і чинитиме одвічний спротив будь-якому наступові Держави.

Роль сім'ї в житті суспільства змінюється на переломних етапах розвитку суспільства. Про зміни в організації сім'ї залежно від політичних та економічних умов свідчать події, які відбувалися в СРСР після 1917р. 18і 17 грудня 1917р. було видано декрети "Про громадянський шлюб, дітей і про ведення книг актів громадянського стану" та "Про розлучення", які скасували права чоловіка на залежних від нього членів сім'ї і утвердили цілковите право жінки на економічне, соціальне та сексуальне самовизначення, проголосивши як очевидність, що їй вільно зберігати за собою власну домівку, прізвище та громадянство.

Громадянська війна і розруха в СРСР призвела до дезорганізації шлюбно-сімейних відносин і падіння моральних норм, що регулювали статеві відносини. Були численні факти статевої розпусти, які подавалися як революційні перетворення законодавцями-самозванцями. Одним із таких курйозів було видання спеціальних "декретів про націоналізацію жінок", декретів про організацію так званих "бюро вільного кохання" та ін. Ось, наприклад, у декреті, який з'явився у 1918р. у м. Владимир (Росія), зазначалося, що кожна дівчина, якій виповнюється 18 років, оголошується державною власністю, і якщо вона не вийшла заміж, то зобов'язана під страхом суворого покарання зареєструватися у бюро "вільного кохання". Їй надається право вибору чоловіка у співмешканця-коханця віком від 19 до 50 років. Діти, народжені від такого співжиття, надходять у власність держави.

Наслідки таких "декретів" самозванців-законодавців неважко уявити. Так, лише через Петроградську комісію у справах неповнолітніх, зазначає Ю.Кушнірук, з 1918 по 1924 р. пройшли 35 тис. дітей, більшість із яких не мали батьків.

Нині спостерігаються різні форми сімейного життя. Багато сімей розпадаються з різних причин. Є навіть песимістичний погляд на існування сім'ї. Дехто вважає, що сім'я може зникнути. Проте навряд чи це можливо, адже сім'я відіграє дуже важливу роль як у суспільстві, так і в житті особистості.

Сім'я має велике значення у формуванні особистості. І це не просто високі слова. Людська істота не може стати людиною поза людським спілкуванням. А відомо, що оптимальне спілкування, особливо для дітей, можливе лише в родині.

Раніше вважали, що для немовляти найважливіше бути нагодованому, щоб були дотримані санітарно-гігієнічні норми догляду за ним. Тобто основна увага зверталася саме на фізичний розвиток дитини.

Доведено, що надзвичайно важливу роль тут відіграють спілкування дитини з матір'ю чи іншою людиною, яка її замінює, а також мікроклімат у родині. Здається, що дитина до року зовсім нічого не розуміє чи розуміє зовсім мало, але це не так. Немовля ще не розуміє мови, але йому вже доступне невербальне сприйняття. Дитина тонко розуміє настрій своєї мами, ті послання, які передаються через погляд, посмішку та ін. І, в свою чергу, так само показує мамі свій стан. У спілкуванні матері з дитиною відбувається безперервний обмін інформацією. Саме родинне спілкування є запорукою психологічного благополуччя дитини. Українська народна педагогіка саме і культивувала такий підхід до дитини з моменту її народження. Так само у добрій родині звертається увага і на фізичний розвиток дитини, її здоров'я. Адже тільки батько й мати та інші найближчі люди можуть якнайкраще знати її потреби ­ і духовні, і фізичні.

Протягом усього життя людини сім'я відіграє дуже важливу роль у її житті. Та, на жаль, не всі сім'ї є гармонійними. Існують конфліктні, неблагополучні сім'ї, де життя не складалося щасливо. Від негараздів у сім'ї особливо потерпають діти. У молоді різні відчуття від своєї сім'ї. Одні виховуватимуть своїх дітей так, як виховували їх, інші, згадуючи своє дитинство, намагатимуться поводитися зі своїми дітьми інакше, ніж з ними обходилися їхні батьки.

Потреби людини різноманітні, і саме від сім'ї залежить задоволення більшості з них. Сім'я є тим середовищем, у якому формуються потреби людини. Про це, а також про місце сім'ї в житті людини та суспільства свідчать і ті функції, які має сім'я.

Сім'ю, в якій народжуються, не обирають, та від кожної людини залежить, якою буде сім'я, створена нею. Бо саме сім'ї чи не найбільшою мірою і залежить людське щастя.

Вивчати свою родину, родинні зв'язки допомагає наука генеалогія. Генеалогія (від грец. ­ генос ­ рід і логос ­ слово) у перекладі українською означає слово про рід.

У давні часи аристократи зберігали в пам'яті, записували і передавали своїм дітям імена і прізвища, точні дати і місця народження, особливі факти біографії усіх своїх предків до 15-20-го коліна (покоління).

Сьогодні нам, звичайно, дуже важко відтворити свій родовід до двадцятого коліна, але спробувати за допомогою своїх рідних згадати і відтворити хоча б три покоління ваших предків ­ цілком під силу.

Як дерева дістають силу зі свого коріння, що добуває із землі природні соки, так і корінь людського роду живить своє дерево особливими силами ­ сімейними традиціями, спорідненістю поколінь, пам'яттю предків. Людині важко без рідних людей, близьких по духу і по крові.

Італійський письменник Фосколо Уго, який жив багато років тому (1778-1826), сказав: "Природа, створивши людей такими, які вони є, дарувала їм велику розраду від багатьох зол, наділивши їх родиною і батьківщиною".

Бережіть і примножуйте цей безцінний дарунок. Адже воістину: "Щасливий той, хто щасливий у себе дома" (Л.М.Толстой).

 

Лекція №4




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 44 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.012 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав