Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Структурно-функциональная модель школы – экологического центра образования

Читайте также:
  1. A) Чем больше концентрация КC1, тем больше потенциал электрода
  2. B) По применимости к ним тех или иных форм уравнений кинетики, как сумма степеней концентрации
  3. D) Концентрацию молекул.
  4. I. Биологическая модель
  5. I. Государственный стандарт общего образования и его назначение
  6. II. 10. МОДЕЛЬ РАЗВИТИЯ НА УКИ
  7. II. Анализ программ по чтению и литературной подготовке учащихся начальной школы и УМК к ним. Познакомьтесь с требованиями ФГОС.
  8. II. Организация деятельности Школы Права
  9. IV. Исследование текущего имиджа Российского образования и науки
  10. quot;Определение показателя преломления и концентрации растворов с помощью рефрактометра".

1. Три одинаковых резистора 1, 2, 3, имеющих сопротивление R, включены в цепь с диодом, как показано на рис. 4. Определите мощность, выделяющуюся на резисторе 3. Напряжение источника переменного тока равно U.

Ответ:

 

2. На какую длину волны настроен колебательный контур, если он состоит из катушки с индуктивностью L = 2 10-3 Гн и плоского конденсатора? Расстояние между пластинками конденсатора d = 1 см, диэлектрическая проницаемость вещества, заполнившего пространство между пластинами, = 11. Площадь каждой пластины S = 800 см2.

Ответ: здесь с - скорость распространения электромагнитных волн в вакууме.

 

3. Электропечь сопротивлением R = 22 Ом питается от генератора переменного тока. Определите количество теплоты Q, выделяемое печью за время t = 1 час, если амплитуда силы тока I 0 = 10 А.

Ответ:

 

4. Заряженный конденсатор емкостью С = 0,2 мкФ подключили к катушке с индуктивностью L = 8 мГн. Через какое время от момента подключения энергия электрического поля конденсатора станет равной энергии магнитного поля катушки?

Ответ:


5. В колебательном контуре индуктивность катушки L = 2,5 мГн, а емкости конденсаторов C 1 = 2,0 мкФ, C 2 = 3,0 мкФ. Конденсаторы зарядили до напряжения U = 180 В и замкнули ключ К (рис. 5). Определите период Т собственных колебаний и амплитудное значение силы тока I 0 через катушку. Активное сопротивление контура пренебрежимо мало.

Ответ:


6. Колебательный контур через ключ К подключен к источнику электродвижущей силы с некоторым внутренним сопротивлением r (рис. 6). Первоначально ключ К замкнут. После установления стационарного режима ключ размыкают и в контуре возникают колебания с периодом Т. При этом амплитуда напряжения на конденсаторе в n раз больше электродвижущей силы батареи. Определите индуктивность L катушки и емкость С конденсатора. Активное сопротивление контура пренебрежимо мало.

Ответ:


7. Заряженный конденсатор емкости С замыканием ключа К подключают к двум параллельно соединенным катушкам с индуктивностями L 1 и L 2 (рис.7). Максимальный ток, протекающий через катушку L 1, равен I 1. Определите первоначальный заряд q 0 на конденсаторе. Сопротивление катушек и подводящих проводов пренебрежимо мало.

Ответ:

 

 

Тема

«Страхування»

 

Основні поняття теми:

Тип заняття: лекція.

 

Мета заняття:

 

План заняття:

1. Економічно-правова природа категорії «страхування»

2. Класифікація галузей і форм страхування

3. Фінансові аспекти діяльності страховиків

4. Страховий ринок

 

Література:

1. ЗУ «Про страхування» від 07.03.96 р.

2. Гаманкова О.О. Ринок страхових послуг України: теорія, методологія, практика:монографія / О.О. Гаманкова. – К.:КНЕУ,2009.-283 с.

3. Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник / М.В. Мних. – К.: Знання України,2006 р. – 284 с.

4. Плиса В.Й. Страхування: Підручник / В.Й. Плиса. – К.:Каравела,2010. – 472 с.

5. Страхування: Підручник / [за ред.. В.Д. Базилевича]. – К.: Знання, 2008 р. – 1019 с.

 

Структура заняття:

1. Організаційна частина

2. Сповіщення теми, плану заняття

3. Вивчення нового матеріалу

4. Домашнє завдання

1.

Термін "страхування" походить від лат. "securus" і "sine cura", що означають "безтурботний". Поняття "страхування" досить часто пов'язують зі словом "страх", а тому вживають у значеннях "підтримка", "гарантія успіху", "захист".

Розкриваючи сутність страхування, доцільно розглядати його поняття в таких аспектах:

— як гарантію захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб;

— як економічну категорію;

— як вид діяльності (бізнесу);

— як форму фінансового посередництва;

— як метод нейтралізації ризиків.

Страхування — як економічна категорія — це система економічних відносин, за яких страхувальник, сплачуючи страхові внески, забезпечує їх використання на відшкодування збитку, завданого за різних непередбачених несприятливих явищ (ризиків), а страхувач, який несе цю відповідальність, розміщує резерви, провадить превентивні заходи щодо зменшення наслідків ризику, а за необхідності — перестраховує частину ризику.

Такі ознаки характеризують економічну категорію страхування:

· наявність ризику;

· сформоване страхове поле;

· наявність договірних відносин між страхувачем та страхувальником;

· перерозподільчі відносини;

· підприємницька основа страхової діяльності.

Як правова категорія: Згідно Закону України "Про страхування" страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення цих фондів. Відповідно рух грошових коштів між суб'єктами страхових правовідносин відбувається під впливом обов'язкових норм, законів, встановлених державою.

Згідно із Законом України "Про страхування" до об'єктів страхування належать майнові інтереси, пов'язані з:

· життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

· володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

· відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди застрахованій особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

До суб'єктів страхування належать:

· страховики;

· страхувальники;

· застраховані особи;

· вигодонабувачі.

Договір страхування укладають між собою страхувальники і страховики. Страхувальники є особами, які через імовірність настання різноманітних страхових ризиків зацікавлені в захисті майнових інтересів, тому й укладають угоди про страхування. Якщо йдеться про майнові інтереси, пов'язані з власним здоров'ям, працездатністю тощо, тоді страхувальник одночасно є й застрахованою особою. У результаті настання страхового випадку грошову виплату може отримати й інша особа, яка буде зазначена у страховому договорі, - вигодонабувач.

Страховики — фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" та Господарським кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цими законодавчими актами, а також які одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Тобто страховики — спеціалізовані організації, які за певну плату (страхову премію) беруть на себе зобов'язання відшкодувати збитки, завдані страховою подією, або виплатити страхову суму страхувальникам чи особам, яких вони зазначили у договорі страхування.

Перестрахування – це страхування одним страховиком (цементом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Не всі події, що зумовили отримання застрахованими економічними суб'єктами матеріальних збитків, матимуть наслідком грошову компенсацію зі страхових фондів.. Тільки їхнє обумовлення в договорі страхування або в законодавчих положеннях як страхового випадку – події, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі, дозволить фізичній або юридичній особі стати учасником перерозподілу страхового фонду на власну користь.

Функції страхування:

· перерозподільна – страхування забезпечує один із каналів перерозподілу новоствореної в суспільстві вартості на користь замкнутого кола осіб – учасників страхування;

· ризикова або функція страхового ризику – в процесі страхування відбувається передання за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику в разі настання страхових подій, передбачених чинним законодавством або договором страхування;

· компенсаторна або функція формування та використання спеціалізованого страхового фонду грошових коштів – у разі настання страхового випадку створені страхові фонди виступають джерелом повного або часткового відшкодування понесених матеріальних збитків;

· превентивна – економічна вигода всіх учасників страхування від попередження настання страхових випадків, як правило, більша, ніж у разі виплати страхових відшкодувань, тому реалізація страхових відносин зорієнтована й на запобігання настання страхових ризиків і мінімізацію втрат, яких вони можуть завдати;

· ощадна або заощаджувальна – протягом строку дії страхового договору окремі види страхування передбачають накопичення певної грошової суми, що є вигідним, оскільки виникає можливість створення й використання суспільно вагомого інвестиційного ресурсу;

· контрольна – грошові потоки, які виникають у процесі страхування, набувають вартісної форми вираження; це дозволяє здійснювати контроль за цільовим характером формування й використання страхових ресурсів, а також за законністю проведення відповідних фінансових операцій.

Функції, які носять дискусійний характер: розподільча, інвестиційна, репресивна.

Матеріальною формою прояву страхових відносин є фінансові ресурси, які можуть по різному називатися (страхові фонди, страхові ресурси, фінансові резерви), які завжди мають грошовий вираз.

Методи формування та використання страхових ресурсів:

1. держава

· централізований метод функціонування страхових ресурсів застосовує держава, яка відповідно до законодавства перерозподіляє національний дохід країни та створює резервні фонди у складі Державного та місцевих бюджетів, валютні резерви, які надходять у розпорядження центрального банку країни тощо.

2. суб'єкти господарювання, громадяни

· децентралізований метод:

- самострахування – яке базується на індивідуальній відповідальності суб'єктів господарювання та населення.

- колективне страхування – яке засноване на солідарній відповідальності учасників страхових відносин.

2.

В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження у визначенні об'єкта страхування. Відповідно до цього критерію, всю сукупність страхових відносин поділяють:

1) при особистому страхуванні—життя, здоров'я, працездатність людини;

2) при майновому страхуванні— майно, що знаходиться у володінні, користуванні або розпорядженні страхувальника;

3) при страхуванні відповідальності — відповідальність окремих суб'єктів.

За формами страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування—це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови й порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Формами договору страхування є страхові свідоцтва, страхові сертифікати, страхові поліси.

Обов'язкове страхування — це така форма страхування, за якої страхові відносини існують в силу закону.

Зумовлена дією таких факторів:

· наявність значного ризику для здоров'я та життя внаслідок виконання суспільно вагомих професійних обов'язків окремими категоріями працівників;

· висока цінність і вартість окремих матеріальних об'єктів, збитки від пошкодження чи втрати яких можуть стати джерелом фінансових проблем не тільки для їх власників, а й для держави.

3.

Страхова діяльність реалізується в ході виконання страховиком функції продавця страхового захисту та відповідного формування й використання страхового фонду, що є фінансовою основою діяльності страхових компаній.

В процесі акумулювання та розподілу страхового фонду страховики вступають у фінансові відносини насамперед зі страхувальниками та перестраховиками, через що виникають доходи, витрати та фінансові результати страхових компаній.

Основним джерелом доходів страховиків є надходження у формі страхових платежів (страхових внесків, страхової премії) – плати за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Його розмір залежить від страхового тарифу – ставки страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. При цьому страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страховий тариф, або брутто-тариф (брутто- премія), складається з нетто-тарифу (нетто- премії) та навантаження до нього. Розмір нетто-тарифу визначається обсягом виплат, які потенційно можуть бути здійснені за договором страхування, а розмір навантажень залежить від обсягу витрат страховика на ведення справи та запланованого до отримання прибутку.

Конкретний розмір страхового тарифу зазначається в договорі страхування за взаємною згодою страховика та страхувальника.

До складу доходів від страхової діяльності страховика належать такі доходи:

• страхові премії, що отримані за укладеними з ним договорами страхування і перестрахування;
• комісійні винагороди, отримані страховиком за перестрахування його ризиків;
• частки від страхових відшкодувань, сплачені іншими перестраховиками;
• повернуті страховику суми з централізованих страхових резервних фондів;
• повернуті страховику суми страхових (технічних) резервів, інших, ніж резерви незароблених премій, у випадках і на умовах, які передбачені законодавством.

Витрати:

1. від основної діяльності:

· страхові виплати за договорами страхування й перестрахування – грошові суми, які виплачуються страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. У договорі страхування може бути передбачена наявність франшизи – частини збитків, яка не буде відшкодована страховиком;

· відрахування до страхових резервів;

· проведення попереджувальних заходів.

2. пов'язані з веденням страхової справи:

· організаційні витрати, зумовлені процедурою заснування страховика;

· аквізаційні витрати, які пов'язані з реалізацією страхових послуг, насамперед, розширенням кола страхувальників;

· ліквідаційні витрати, які спричинені настанням страхових випадків;

· інкасацій ні витрати, пов'язані з готівковим грошовим обігом, учасником якого є страховик;

· управлінські витрати, без яких неможлива організація діяльності страховика.

Перевищення доходів над витратами дозволяє одержати прибуток, напрямки використання якого передусім передбачають:

· сплату податків. Відповідно до законодавства щодо прибутку, отриманого страховиками від страхової діяльності з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, застосовується ставка податку на прибуток 0%; за іншими видами – від 01.01.14. – 16%.(2012 – 21%, 2013 – 19%);

· погашення одержаних збитків;

· підвищення рівня організації та якості надання страхових послуг;

· розробка нових страхових продуктів;

· фінансування наукових і соціологічних досліджень у сфері страхування;

· перепідготовка кадрів.

Страхові резерви разом зі статутним капіталом посідають найбільш вагоме місце в складі фінансових ресурсів страховиків.

Статутний капітал страховика повинен бути сформований виключно в грошовій формі, а також у формі державних цінних паперів – за їх номінальною вартістю(не більше 25 %).

 

Забороняється вносити до статутного капіталу:

· векселі

· кошти страхових резервів

· кошти одержані в кредит, під заставу

· нематеріальні активи

Мінімальний розмір статутного капіталу страховика з надання послуг по страхуванню життя - не менше 1,5 млн. євро, інші – не менше 1 млн. євро. Загальний розмір внесків до статутних фондів інших страховиків не повинен перевищувати 30 % власного статутного капіталу, в тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не більше 10%.

Страхові резерви страховики утворюють з метою забезпечення майбутніх витрат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування чи перестрахування в тих валютах, у яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Джерелом створення страхових резервів є страхові платежі й доходи від інвестування сформованих резервів.

На розміщення страхових резервів впливають такі фактори: безпечність, прибутковість, ліквідність, диверсифікованість.

Страхові резерви в Україні можуть бути представлені такими активами:

· гроші на поточному рахунку і в касі (не більше 5% обсягу технічних резервів);

· банківські вклади; валютні вкладення згідно з валютою страхування (не більше 70%, в одному банку не більше 10%);

· банківські метали (не більше 10%);

· нерухоме майно (не більше 20%);

· акції, облігації, іпотечні сертифікати (не більше 40 %, одного емітента не більше 5%);

· цінні папери, що емітуються державою (не більше 40%);

· права вимоги до перестраховиків;

· інвестиції в економіку України за пріоритетними напрямками, визначеними Кабінетом Міністрів України;

· кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя;

· довгострокове кредитування житлового будівництва.

Інші види кредитної діяльності – заборонені.

Умови досягнення платоспроможності страховиків:

1. Наявність сплаченого статутного капіталу та гарантійного фонду страховика.

Гарантійний фонд страховика включає додатковий і резервний капітал, а також суму нерозподіленого прибутку, за рахунок якого створюються вільні резерви.

2. Створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

3. Перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності, що розраховується:

Фактичний запас платоспроможності = вартість майна(заг. сума активів)-сума нематеріальних активів – заг. сума зобов'язань, в тому числі страхових

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

· Перша – підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку).

· Друга – підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині,яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань на 0,05. Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань, які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.

Якщо страхова сума за окремим предметом договору перевищує 10% суми сплаченого статутного капіталу та сформованих вільних резервів і страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

З 01.01.12 р. страховики в Україні зобов'язані щоквартально подавати фінансову звітність, складену за міжнародними стандартами, Національній комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

4.

Страховий ринок — це особливе соціально-економічне середовище, певна сфера економічних стосунків, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист.

Страховий ринок можна розглядати як:

· форму організації грошових стосунків по формуванню і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства;

· сукупність страхових організацій (страховиків), що здійснюють процес страхування.

Обов'язковими умовами функціонування страхового ринку є:

· наявність в товаристві попиту на страхову продукцію;

· наявність страховиків, здатних задовольнити цей попит.

Об'єктивними умовами існування страхового ринку є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду. А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

На особливу увагу заслуговує характеристика суб'єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру.

До головних суб'єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників та інших учасників. Головне місце серед них займають страховики та страхувальники. Іншими учасниками страхових відносин є: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андерайтери, сюрвеєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери). Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001), страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування (ТВС). З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. В Україні вже створені й провадять свою діяльність такі об'єднання, як: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядерний страховий пул та ін.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти — специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Особливості страхової послуги:

· носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, зумовлена великою кількістю застережень;

· віддалена від виконання тривалим строком;

· може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався, внісши платіж.

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Страховий ринок може бути охарактеризований за територіальним і галузевим (видовим) принципом. У територіальному аспекті можна виділити:

• внутрішній (місцевий) страховий ринок;

• національний (зовнішній) страховий ринок;

• міжнародний (світовий) страховий ринок.

Внутрішній страховий ринок – місцевий ринок, де є безпосередній попит на страхові послуги з боку клієнтів, що може бути задоволений конкретними страховиками.

Національний (зовнішній) страховий ринок – той ринок, який перебуває у межах певної держави, охоплює декілька внутрішніх ринків і до структури якого належать багато страхових компаній, котрі діють як у межах держави, так і за кордоном.

Міжнародний (світовий) страховий ринок – це пропозиція і попит на страхові послуги у масштабах світового співтовариства.

За галузевою (видовою) ознакою виділяють ринки:

• особистого страхування;

• майнового страхування;

• страхування відповідальності;

• страхування економічних ризиків;

• перестраховування.

Кожний із видових ринків можна поділити на відособлені сегменти: ринок страхування від нещасних випадків, вантажів і т.д.

Ринкова економіка грунтується на свободі вибору продавця і покупця. Вільна гра попиту і пропозиції в умовах ринкової економіки стимулює появу таких страхових послуг, що об’єктивно потрібні страхувальнику. Свобода ціноутворення, виражена у тарифних ставках на страхові послуги, створює умови для конкуренції між страховиками.

Страховий ринок представляє всю сукупність економічних відносин, що виникають при купівлі-продажу страхового продукту, і реалізує прямі відношення між страховиком і страхувальником за допомогою наповнення змісту страхової послуги конкретними товарно-грошовими відносинами.

Метою діяльності за умов ринкової економіки є одержання прибутку. При цьому об’єктивна наявність конкуренції, економічною основою якої є розходження в обсязі витрат різних страховиків на реалізацію однакової страхової послуги (її собівартості). Особливістю ціноутворення у страхуванні є той факт, що ціна страхової послуги складається з таких компонентів:

• коштів, що використовуються для формування страхового фонду для відшкодування збитків страхувальників після настання страхових випадків;

• коштів, що потрібні для реалізації страхової послуги;

• коштів, що формують прибуток страховика.

Закон вартості, діючи у ринковій економіці, проявляється у наявності на страховому ринку послуги за ціною, що сформована на основі співвідношення попиту і пропозиції. При цьому очевидно, що ринкова ціна на страхову послугу повинна бути однакова для всіх страховиків, діючих на цьому ринку.

Тому для завоювання ринку, забезпечення незалежності від конкурентів і збільшення прибутковості страхової діяльності потрібне зниження рівня індивідуальної вартості страхової послуги конкретного страховика щодо її ринкової вартості.

 

 

Структурно-функциональная модель школы – экологического центра образования

Целью создания школы – экологического центра образования является развитие высоко уровня экологической культуры подрастающего поколения и всего населения района.

Гипотеза создания школы – экологического центра образования состоит в том, что решение поставленной цели возможно при создании школы как комплекса, координирующего свои усилия с научными, общеобразовательными, культурно-просветительскими и другими учреждениями района.

Разработка модели экологического центра образования базируется на следующих концептуальных положениях:

1. Необходимо определить организационно-педагогические условия экологического образования учащихся и экологической подготовки учителей в школе(единый процесс общего образования, учет уровня экологической культуры, кругозора и личностных качеств, а также условий окружающей среды, здоровья и др.).

2. Разработать структурно-функциональную модель экологического образования учащихся и педагогов в школе (планы и программы спецкурсов, семинаров, факультативов, кружков, студий и т.д.), выделе в ней “общее ядро интегративных знаний”, необходимых для решения глобальных и местных проблем, и вариативную компоненту программы, раскрывающие социально-воспитательные, экономические, образовательные, профессиональные и специальные аспекты экологического образования.

3. Определить методы, формы, педагогические технологии непрерывного экологического образования для учащихся разных возрастов, с использованием отечественных и адаптированных зарубежных методик.

4. Разработать разного рода дидактические материалы: методические рекомендации, рекламы, информационные листки и др.

Роль, которую призван играть экологический центр образования, как элемент образовательной системы, становится понятной при рассмотрении моментов, касающихся формировании структуры образования в пределах района.

Пристальное внимание при организации школы – экологического центра образования уделяется созданию благоприятного психологического климата и атмосферы творческого сотрудничества педагогов и учащихся. Этот аспект в дальнейшем играет большую роль, так как дошкольники и учащиеся начальных классов должны будут с первых дней пребывание в школе – экологическом центре образования ощутить это на себе. Пусть даже и на подсознательном уровне. Очень важно создать атмосферу, характеризующую данный микросоциум и передающий весь свой положительный потенциал каждому, кто в ней оказывается. Чтобы реализовать саму идею школы – экологического центра образования, администрации необходимо на себя взять труд организации единого учебно-воспитательного процесса, продолжительность которого составляет 8–10 часов ежедневно и включат в себя:

· занятия по специализированным курсам, выполнение практических занятий, занятия в ВУЗах, элементы музейной педагогики, экскурсии в природу и др.;

· спортивные занятия, походы-экскурсии в природные заказники и ландшафты, валеологические занятия и др.

Рис. 1.




Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 33 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.032 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав