Читайте также:
|
Захист інженерно-технічного комплексу передбачає збереження матеріальної основи виробництва: будівель і споруд, технологічного устаткування і комунально-енергетичних мереж.
Підвищення стійкості будівель і споруд досягається проведенням таких заходів, як:
· підсилення несучих конструкцій будинків і споруд встановленням додаткових колон і ферм, підпорами і прогонами, цеглою і щитами та інше;
· встановлення додаткового перекриття, підкосів, розпірок, обкладання конструкцій мішками з піском;
· встановлення додаткових зв'язок між окремими елементами споруд (зв'язки, рами та інше);
· закріплення високих споруд стяжками;
· заглиблення споруд чи влаштування захисних валів (обвалування споруд);
· вогнезахисне покриття конструкцій будинків чи заміна горючих елементів негорючими..
Захист технологічного обладнання входить в загальний комплекс ІТЗ по підвищенню стійкості, який передбачає:
· розміщення важкого обладнання на нижніх поверхах;
· надійне закріплення верстатів на фундаментах, встановлення контрфорс для підвищення їх стійкості.
· Захист цінного обладнання досягається:
· розміщенням цінного обладнання в каркасних будинках з м яким заповнювачем стін (скло, пінопласт та інше);
· встановлення над обладнанням спеціальних захисних пристроїв
При спорудженні нових об'єктів будівлі і споруди необхідно розміщувати розосереджено. Між будівлями повинні бути протипожежні інтервали, ширина яких не менше сумарної висоти двох сусідніх будівель.
Найбільш важливі виробничі будинки потрібно будувати з металевим каркасом (залізобетонні). Великі будівлі необхідно розділяти на секції з незгораємими стінами (брандмауерами).
Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин (бензин, керосин, нафта, мазут) повинні розміщуватись в окремих б. або напівзаглибленого типу біля границь території об'єкту або за його межами.
Від стійкості будівель і споруд залежить в основному об'єкту. Підвищення їх стійкості досягається облаштуванням каркасів,рам, підкосів, проміжних опор для зменшення прольотів несучих конструкцій.
Невисокі споруди, для підвищення їх міцності, обсипаються ґрунтом. Високі споруди (труби, башти, колони) закріпляють відтяжками.
Унікальне устаткування при розширенні або реконструкції об'єктів бажано розміщувати в заглиблених приміщеннях, надійно закріпляти його на фундаменті, встановлювати над ними спеціальні захисні конструкції (навіси тощо). Доцільно також розташовувати його в окремих спорудах павільйонного типу, які мають легкі і незгораємі відгорожуючі конструкції, зруйнування яких не вплине на збереженість устаткування.
Б. Створення надійних систем енерго та водопостачання.
В загальному комплексі заходів по підвищенню стійкості роботи об'єкту велике значення має його надійне забезпечення різними видами енергії (електроенергія, газо-, паро- і теплозабезпечення). Підвищення стійкості енергозабезпечення досягається шляхом проведення як загальноміських так і об'єктових інженерно-технічних заходів. Об'єктові заходи повинні забезпечити отримання електроенергії з двох напрямків, а при наявності лише одного необхідно передбачити аварійне джерело електроенергії: стаціонарну або пересувну дизель-електростанцію.
Система газопостачання повинна бути закільцьована (це дозволяє відключати пошкоджені ділянки) і обладнана запірними кранами з дистанційним управлінням.
Промислові об'єкти повинні мати 2 джерела пару і тепла — зовнішній (ТЕЩ і внутрішній — місцеві котельні. Котельні повинні розміщуватись в підвальних приміщеннях або в спеціально обладнаних окремо розташованих захисних спорудах. Забезпечення водою передбачається від 2-х джерел: основного і резервного, одне з яких повинно бути підземним (артезіанська скважина). Крім того, на об'єктах створюється постійний запас води в спеціально обладнаних фільтрами резервуарах.
Каналізація повинна мати дві окремі системи: ливневу і промислову.
3. Виникнення або обмеження можливих негативних наслідків від вторинних факторів ураження.
При розробці заходів по виключенню або обмеженню впливу на об'єкті його елементи вторинних факторів ураження необхідно враховувати специфічні особливості об'єкту. Так, наприклад, об'єкти нафтопереробної і геохімічної промисловості мають розгалужену мережу трубопроводів, газопроводів, ємкостей і т.п.
При порушенні їх, герметичності можуть створюватись умови для виникнення вибухонебезпечних газопровідних сумішей, які, спалахуючи від вогню або нагрітої поверхні устаткування, можуть вибухати і закликати руйнування устаткування, будівельних конструкцій, будинків і споруд.
Вірогідність виникнення на об'єкті пожеж залежить в основному від ступеня огнестійкості будівель і споруд пожежо- і вибухостійкості, щільності забудови будівель і споруд та ступеня їх руйнування.
Для виключення і обмеження можливості виникнення розповсюдження пожеж, отруєнь та інших вторинних факторів ураження на об'єктах провадяться заходи по протипожежній і інженерно-технічній профілактиці. Вони включають заходи, що перешкоджають розповсюдженню вогню (устрій протипожежних розривів; брандмауерів в деках, де використовують бензин, лаки, краски; винесення складів паливо-мастильних заходів), обвалування ємкостей з небезпечними хімічними речовинами, зниження їх запасів до мінімально необхідних, і забезпечення робітників небезпечних дільниць спеціальними засобами індивідуального захисту (промисловими протигазами), створення запасів нейтралізуючих речовин тощо.
При аваріях і катастрофах на хімічно-небезпечних об'єктах можливе зараження території і об'єктів за межами хімічно-небезпечного об'єкту.
При загрозі виникнення надзвичайних ситуацій на хімічно небезпечних об'єктах з метою зменшення наслідків можливої хімічної аварії з викидом небезпечних хімічних речовин в навколишнє середовище передбачено зменшення кількості НХР до мінімально необхідної кількості шляхом вивезення надлишків НХР на склади в заміську зону.
4. Стійкість і безперервність управління виробництвом і проведенням заходів ДО.
Для забезпечення постійного управління на об'єкті створюється захищений (в сховищі) пункт управління, обладнаний засобами зв'язку, які забезпечують постійний зв'язок з місцевими органами влади (Управлінням з надзвичайних ситуацій). Крім того, в заміській зоні створюється дублюючий пункт управління об'єкту.
5. Підвищення стійкості системи достачання.
Стійкість роботи об'єкту в умовах воєнного часу в значній мірі буї залежати від завчасного здійснення заходів по матеріально-технічної,! забезпеченню виробництва. До цих заходів належать:
Ø Створення необхідних запасів сировини,- матеріалів, комплектуючих вузлів і деталей технологічного устаткування, паливно-мастильних речовин;
Ø Створення в заміській зоні резерву механізмів і матеріалів, інструментів для проведення РіНР, підготовка його до переведення на резервні джерела енергопостачання, завчасне вивчення можливосте використання місцевих джерел сировини, палива і т.д.;
Ø Організацію стійких виробничих зв'язків по кооперації підприємствами-постачальниками;
Ø Своєчасна відправка продукції споживачам;
Ø Завчасна підготовка складів для зберігання готової продукції.
6. Підготовка об'єкта до відновлення порушеного виробництва.
· створення невоєнізованих формувань, оснащення їх майном ЦО і підготовки додій у НС;
· створення і підготовку ремонтно-відновлювальних аварійних бригад:
· розробку і удосконалення плану ліквідації аварій на об'єкті;
· створення необхідних матеріалів для проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
7. Оцінка стійкості роботи об’єкту в надзвичайних ситуаціях.
Оцінка стійкості роботи об'єкту проводиться з метою визначення, слабких місць і елементів підприємства, щоб визначити необхідні заходи для їх усунення. Для цього на кожному підприємстві створюються дослідні групи, склад якої показано на схемі 1.
Дослідні групи по оцінці стійкості
Організація проведення досліджень по оцінці стійкості роботи об'єкту. Дослідження стійкості роботи об'єкту — це різноманітне вивчення випадків, які можуть статися на підприємстві в мирний час і в воєнні часи, а також оцінка їх впливу на виробничу діяльність.
Мета досліджень — виявити слабкі місця в роботі об'єкту, в умовах НС і звити найбільш ефективні рекомендації по підвищенню його стійкості.
Дослідження стійкості роботи проводиться в мирний час силами інженерно-технічного персоналу об'єкта без відриву від виробництва. До роботи можуть залучатися працівники науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій. Керівник досліджень — начальник ЦО об'єкта. Час проведення досліджень — два, три місяці.
Весь процес планування і проведення досліджень розділяють на три етапи:
Перший етап — підготовчий: розробка керівних документів (наказ, календарний план, план проведення досліджень) визначення складу дослідницької групи і її підготовка.
Другий етап — головний: оцінка стійкості роботи елементів і об’єкта взагалі в умовах НС; збір необхідних даних; аналіз можних наслідків ураження і оцінка працездатності; дослідження особливостей режиму роботи об’єкта;дослідження стійкості управління та систем матеріально-технічного забезпечення; умови захисту робітників і службовців.
Третій етап — заключний: розробка заходів підвищення стійкості роботи підприємства, де узагальнюються отримані результати і виявляються слабкі місця, розробляють план заходів по підвищенню стійкості роботи об’єкта.
Для проведення досліджень на ОГД створюють дослідні групи: начальника відділу капітального будівництва, головного енергетика, головного механіка, головного технолога, відділу матеріального забезпечення, група штабу ЦО об’єкта.
Для узагальнення результатів дослідження створюють групу керівника дослідження, яку очолює головний інженер підприємства.
Кожна група спеціалістів в другому періоді роботи оцінює стійкість елементів виробничого комплексу і проводить необхідні розрахунки по кожному із факторів ураження ядерного вибуху.
В третьому періоді групи спеціалістів готують доповіді з висновками і пропозиціями по підвищенню стійкості елементів. При цьому додають необхідні таблиці, схеми, плани. Група керівника досліджень готує узагальнену доповідь і розробляє план заходів по підвищенню стійкості роботи в умовах НС.
При оцінці стійкості об'єкта у воєнний час необхідно також враховувати розташування об'єкта відносно меж зон можливого катастрофічного затоплення при зруйнуванні платин гідровузлів і його наслідків.
На стійкість роботи об'єктів значний вплив може створити радіоактивне зараження місцевості, тому для захисту робітників розробляються необхідні режими радіаційного захисту,
Стійкість роботи підприємства у венний час значною мірою буде залежати від своєчасного впровадження заходів по матеріально технічному забезпеченню виробництва.(зниження запасів, створення в заміській зоні необхідних з резервів сировини, палива, устаткування, компресорних станцій для проведення рятівних і невідкладних робіт).
Важливим заходом є своєчасна підготовка до відновлення порушеного виробництва, для чого на підприємстві розробляється план відновлювальних робіт.
Для підприємств, що розташовані в зоні світломаскування, повинні бути передбачені заходи для ведення режиму часткового і повного затемнення. При частковому світломаскуванні в темний час доби різко обмежується зовнішнє освітлення, виключається світлова реклама, зашторюються світлові прорізи. На робочих місцях застосовуються лампи направленої дії. Зменшується освітлення транспортних засобів. Час переходу на цей режим приблизно З хвилини.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 90 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |