|
Читайте также: |
Тема 3. «Аудиторні форми навчання у ВНЗ: підготовка та методи проведення»
| № з/п | Структур-ний елемент лекції | Зміст структурного елементу | Кіль-кість хв. |
| 1. | Організацій-на частина | Добрий день! Прошу присідати. Сьогодні на лекції присутні…..(перевірка присутніх по спику). | до 5 |
| 2. | Вступна частина | Тема яку ми сьогодні розглянемо на лекції звучить так: «Аудиторні форми навчання у ВНЗ: підготовка та методи проведення». Розрахована вона на 4 лекційні години тобто на 2 пари. Запишіть будь – ласка план питань, які стосуються даної теми: 3.1: 1. Основні види лекційних занять. 2. Методика підготовки лекцій. 3. Роль опорного конспекту, роздаткового матеріалу, візуального супроводження і застосування технічних засобів при проведені лекцій. З.2: 1. Різновиди семінарських, практичних та лабораторних занять. 2. Форми аудиторних індивідуальних занять викладача зі студентами. Мета нашого лекційного заняття – це ознайомлення із різновидами аудиторних занять та особливостями підготовки та проведення кожного із них. Детальніше розглянемо способи покращення ефективності сприйняття дидактичного матеріалу за допомогою схематичного відображення інформації у опорних конспектах та використання технічних засобів. Завдання, які необхідно виконати у ході нашої лекції: 1. Ознайомитися із поняттям лекції, її видами та методикою підготовки. 2. Навчитися використовувати допоміжні засоби при викладі основної інформації з метою полегшення сприйняття студентами лекції. 3. Вивчити інші види аудиторних занять окрім лекції та методику їх проведення. 4. Розглянути роботу викладача із студентами – заочниками та індивідуальні заняття. При вивченні даної теми використовувати рекомендовані джерела: Законодавчі та нормативні документи: 1. Про затвердження Положення про дистанційне навчання [Електронний ресурс]: наказ Міністерства освіти та науки України від 25.04.2013 р. № 466. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13 2. Про затвердження Положення про організацію навчальногопроцесу у вищих навчальних закладах [Електронний ресурс]: наказ Міністерства освіти та науки України від 02.06.93 р. № 161. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0173-93 Основний: 1. Балягіна І. А. Методика викладання економіки [Текст]: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / І. А. Балягіна, М. А. Богород, Г. О. Ковальчук. – К., КНЕУ, 2005. – 341с. 2. Ващук О. М. Підготовка лекцій – презентацій [Текст]: навчальний посібник / О. М. Ващук, В. О. Нелюбов. – К.: Знання, 2005. – 66с. 3. Іванов В. Ф. Сучасні комп’ютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування [Текст]: навчальний посібник / В.Ф. Іванов, О. К. Мелещенко. – К.: ІЗМН, 2006. – 352 с. 4. Кремень В. Г. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті болонського процесу [Текст]: (документи та матеріали 2003 – 2004 рр.) Частина 1 / В. Г. Кремень. – Тернопіль., ТДП ім. В. Гнатюка. 2004. – 147с. Додатковий: 1. Жуков Г. Н Основы общей и профессиональной педагогики: Учебное пособие / Под общ ред проф Г. П. Скамницкой. – М.: Гардарики, 2005. – 382 с. Електронні ресурси локального та віддаленого доступу: 1. Використання презентацій на лекційних заняттях [Електронний ресурс]. – Режим доступу. - file:///C:/Users/Admin/Downloads/Ozfm_2012_5_19.pdf 2. Конспект лекцій на тему «Педагогіка вищої школи» [Електронний ресурс]. – Режим доступу. - http://pidruchniki.com/13680808/pedagogika/pedagogika_vischoyi_shkoli 3. Нагорняк О. Методика підготовки та проведення лекцій / О. Нагорняк, М. Дубовик// [Електронний ресурс]: Режим доступу. - http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/977/1/Nagornyk.pdf | 10 |
| 3. | Основна частина | 1. Основні види лекційних занять За своєю дидактичною сутністю лекція виступає і як організаційна форма навчання - «специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів, у рамках якого реалізується різноманітний зміст і різні методи навчання», і як метод навчання - «монологічний виклад навчального матеріалу в систематичній і послідовній формі, сконцентрований в основному навколо фундаментальних проблем науки». Лекція - найбільш економічний спосіб передачі й засвоєння навчальної інформації, вміщеної в рамках педагогічних форм навчання. Однією з особливостей лекції є можливість викладача викласти у логічно систематизованій формі великий обсяг навчальної інформації. Прийнято лекції поділяти на дві великі групи: традиційні та інтерактивні. Щодо останніх, то це лекції у процесі яких використовуються технічні засоби та інші методи активізації уваги студентів. У свою чергу традиційні лекції класифікують за різними ознаками. Існує декілька видів лекції як форми організації навчання, головними з яких можна вважати тематичні, серед них особливо виділяються вступна й заключна (підсумкова), оглядові й консультативні, читаються також лекційні спецкурси, а також настановча, поточна. Існують і інші за термінологією, але тотожні за змістом та призначенням з вищенавединими класифікації лекцій: вступна, конкретизації, інтеграції навчального матеріалу, тощо. Тематична лекція - основний вид лекції для вищої школи. У ній всебічно й систематично розкривається програмовий матеріал, виділяються провідні аспекти вивчення кожної наукової проблеми, виявляються взаємозв'язки між окремими частинами лекційного курсу. Вступна лекція висуває й обґрунтовує основні методологічні позиції, визначає предмет і метод науки яка вивчається, зв'язок теоретичного матеріалу з суспільною практикою, особистим досвідом студентів і їх майбутньою спеціальністю. Заключна або підсумкова лекція завершує лекційний курс, систематизує одержані знання, підводить підсумки прочитаного курсу. Оглядова лекція передбачає систематичний аналіз центральних наукових проблем курсу, які пов'язуються з практичним досвідом слухачів, завданнями професійної діяльності. Як правило, оглядові лекції з педагогіки читаються на випускних курсах. Оглядова лекція передбачає подачу навчальної інформації для поглиблення одержаних знань, приведенню їх у певну систему. Така лекція проводиться в кінці вивчення кількох споріднених загальною ідеєю тем і є узагальнюючою. Оглядова лекція може бути призначена і для загального ознайомлення з певним навчальним матеріалом, який відповідно до програми не планується для достатнього вивчення. Такі лекції створюють необхідні передумови для активізації самостійної роботи учнів для розширення та поглиблення своїх знань. Консультативна лекція доповнює і уточнює матеріал оглядової, висвітлюючи розділи курсу, що викликають серйозні труднощі при самостійному вивченні. Настановча лекція проводяться перед семінарами, конференціями тощо. Основне її призначення визначається необхідністю окреслити коло питань, проблем, які необхідно опрацювати, висвітлити на наступних заняттях. Тут може пояснюватись та обґрунтовуватись загальний план, структура проведення певної навчальної роботи, встановлюватись система окремих завдань (теоретичних, практичних), що необхідно виконати та зробити відповідні висновки. Основною метою поточної лекції є розкриття та пояснення конкретної теми, яка має великий за обсягом і складну за змістом навчальну інформацію. Зміст такої лекції може визначатись на основі окремого предмету або на міжпредметній основі. При цьому її ще називають комплексною лекцією із використанням навчального матеріалу кількох предметів природничого циклу. Лекція вступу готують студентів до творчого розв'язання навчально-пізнавальних задач. Вона визначає подальше відношення, інтерес слухачів до предмету, активізує їх розумову діяльність. Все це являється передумовою успішного розв'язання наступних задач навчання. Дидактичною метою лекції конкретизації є поглиблене поелементне вивчення і засвоєння якого-небудь поняття, теорії. Вона характеризуються великою ємкістю. Тому ведучою функцією лекції конкретизації являється інформативна. Навчальний матеріал такої лекції подається інформаційним блоком, в який входить одне або декілька взаємозв'язаних понять. На лекції інтеграції відбувається подальший розвиток перетворення одержаних знань, установлення зв'язків і відношень між їх елементами. Узагальнююча лекція. Проводиться у заключенні вивчаємого розділу або теми для закріплення отриманих слухачами знань. При цьому лектор знову виділяє узлові питання, широко використовує узагальнюючі таблиці, схеми, алгоритми, що дозволять включити засвоєні знання, уміння і навички в нові зв’язки і залежності, переводячи їх на більш високі рівні засвоєння, допомагаючи тим самим застосування отриманих знань, умінь і навичок в нестандартних і пошуково-творчих ситуаціях. Міні-лекція. Може проводитись викладачем на початку кожної пари протягом десяти хвилин по одному з питань вивчаємої теми. Кіно(відео)лекція. Допомагає розвитку наочно-образного мислення у слухачів. Викладач здійснює підбір необхідних кіно-відеоматеріалів по вивчаємій темі. Перед початком огляду до слухачів доводиться цільова установка, в ході огляду кіно-відеоматеріалів лектор коментує події, що відбуваються на екрані. Інструктивна лекція. Проводиться з метою організації самостійної наступної роботи слухачів по заглибленню, систематизації і узагальненню вивчаємого матеріалу на практичних, лабораторних заняттях. У ході лекції слухачі отримують методичні рекомендації по роботі з навчальною літературою, зі змістом теми, виконують інструктивні завдання. Елементи активізації: 1. Яка мета вступної лекції? 2. У яких випадках проводиться настановча лекція? 3. З якою метою проводиться кіно(відео) лекція? 2.Методика підготовки лекцій Форми і методи підготовки до виступу різноманітні. Тут багато залежить від особливостей пам’яті, досвіду, складу розуму лектора, характеру виступу, особливостей аудиторії. Однак загальні моменти підготовчого процесу, загальні методичні положення подібні. Підготовку до лекції можна умовно розділити на три етапи: 1. Попередня робота. Перший етап –дослідницький процес. Лектор визначає проблему майбутнього виступу, її актуальність, практичну значимість теми, встановлює коло питань, вивчає джерела, котрі в подальшому стануть основою змісту майбутньої лекції. Відвідує консультації, лекції на аналогічні теми і т.п. На цьому етапі лектор накопичує знання. Звичайно перед лектором стоїть задача не лише повідомити слухачам якусь суму знань, чомусь навчити, але й викликати певну реакцію, до чогось покликати, в чомусь переконати. В цьому плані можна говорити про дві сторони цільової установки: пізнавальну (інформативну) і виховну вичайно перед лектором стоїть задача не лише повідомити слухачам якусь суму знань, чомусь навчити, але й викликати певну реакцію, до чогось покликати, в чомусь переконати. В цьому плані можна говорити про дві сторони цільової установки: пізнавальну (інформативну) і виховну. 2. Розробка змісту майбутньої лекції. Підготовка теоретичної частини виступу, відбір фактів, їх аналіз та узагальнення, вибудова логічної системи аргументації, складання плану – це другий етап підготовки лекції. Він завершується створенням “макету” майбутньої лекції – тексту. На цьому етапі лектор визначає об’єм відомостей, котрі він повідомить слухачам, але текст – це матеріал, необхідний лише для самого лектора. При складданні плуну необхідно враховувати, що лекція повинна мати вступ, основну частину та висновки. Поряд з текстовим матеріалом лектор для більшої переконливості повинен підготувати наочні посібники до майбутньої лекції. 3. Підготовка до лекції як до акту публічного виступу – третій етап роботи. Якщо на попередньому етапі лектор утворює продуману, композиційно оформлену, відредаговану “модель” майбутньої лекції, то на останньому він починає безпосередню підготовку до реалізації цієї “моделі” в процесі виступу перед слухачами. Проговорення лекції в голос дозволить правильно розрахувати час. Неправильний розрахунок часу, а це нерідко приходиться спостерігати, приносить гарній лекції невиправну шкоду: скорочуючи час, лектор перецибує через цілі куски, навіть цілі питання, від чого втрачається логічний зв’язок або комкається виклад, що приносить шкоду ясності і чіткості розповіді. Доречі, вміння вкластись в певний час – це велике мистецтво, котрим необхідно оволодіти кожному лектору. Елементи активізації: 1. Що потрібно враховувати при підготовці лекції? 2. Які основні частини повинні бути присутні у будь якій розповіді? 3. Які ваші дії у випадку якщо час закінчився, а лекція не висвітлена повністю. 3. Роль опорного конспекту, роздаткового матеріалу, візуального супроводження і застосування технічних засобів при проведені лекцій. Основні цілі, які повинен ставити перед собою кожен педагог вищої школи наступні: зацікавити студентів своїм предметом, навчати та виховувати студента. Багаторічні спостереження свідчать про те, що вирішувати першу задачу простіше, ніж другу. Використовуючи можливості конкретних дисциплін, багато викладачів навчились зацікавлювати студентів своїм предметом. А ось навчити, всіх в умовах масової підготовки спеціалістів - це завдання значно складніше. Досвід показує, що вирішувати цю задачу можливо, якщо використовувати таку технологію навчання, яка включає блочне планування та контроль засвоєння навчального матеріалу: опорний конспект лекцій та роботу з ними на лекціях і лабораторно-практичних заняттях; систему поетапного формування знань; системний само- та взаємоконтроль; гнучку змагальну систему оцінки знань і максимальну самостійність студентів в отриманні знань; програму гуманізаційної спрямованості навчального процесу, оптимальне використання ТЗН (технічні засоби навчання). У вищих навчальних закладах розроблені методологічні основи лекції нового типу з використанням методики В.Ф. Шаталова, та основ програмованого та проблемного навчання. Створені згідно з робочою програмою курсу опорні конспекти є програмою роботи студентів протягом всього періоду вивчення курсу. Опорний конспект кожної лекції включає назву теми, план її викладення, гуманізаційну спрямованість, список основної та допоміжної літератури, а також систему інформаційних та допоміжних блоків. При створенні інформаційних блоків навчальний матеріал записується у вигляді ключових слів, цифр, схем, математичних, фізичних, хімічних та інших символів, які дозволяють відтворити в пам'яті раніше розглянуті питання. Дешифровка цих умовних знаків не потребує багато часу і дозволяє логічно переходити від одного питання до іншого. Таким чином, новий матеріал спочатку зводиться до мінімального обсягу в межах одного блоку, а потім, базуючись на сигналах, розширюється до повного розкриття теми навчального заняття. До допоміжних блоків відносяться: проблемний, розширений, синтезуючий, самоконтролю та взаємоконтролю. Таким чином, опорний конспект та роздатковий матеріал використовується студентами як мінімум три-чотири рази з кожної теми, що позитивно впливав на їх рівень підготовки. Багаторічний досвід використання описаної нетрадиційної технології навчання дозволяє значно активізувати студентську аудиторію. Невстигаючих студентів практично немає, а якісна успішність досягає 90% при середньому балі 4.4-4.6 та коефіцієнті засвоєння матеріалу - 0,82-0,86. На контрольному потоці з викладанням за традиційною методикою ці показники були стабільно нижчими на 12-15%. Лекції з використанням опорних конспектів краще сприймаються: - з плакатами; - з екранними посібниками. Переважно розміщувати в опорних конспектах: - схеми та графіки; - малюнки; - аналітичні викладки. Опорні конспекти використовуються загалом на теоретичних, практичних та лабораторних заняттях. До візуального супроводження лекцій також слід віднести презентації лекцій з використанням технічних засобів - це електронні документи особливого виду. Вони відрізняються комплексним мультимедійним змістом і особливими можливостями керування відтворенням. Відтворення може бути автоматичним або інтерактивним, у тому числі і дистанційним. Такі презентації готуються за допомогою спеціальних програмних засобів, але при цьому широко використовуються і традиційні універсальні засоби, такі як текстові і табличні процесори, графічні редактори, засоби обробки звукової і відеоінформації та інші. Існує багато досить потужних програмних засобів для створення повноцінних, насичених анімацією, звуковими ефектами, графікою і відеофільмами презентацій. Серед них є додатки, орієнтовані як на професійну роботу, так і на роботу менш кваліфікованих користувачів. Щодо використання технічних засобів, то завдяки притаманним їм якостям інтерактивності, гнучкості та інтеграції різноманітних типів мультимедійної навчальної інформації, а також завдяки можливості враховувати індивідуальні особливості студентів та сприяти підвищенню їх мотивації. Мультимедійні засоби навчання є перспективним і високоефективним інструментом, що дозволяє надавати масиви інформації у більшому обсязі, ніж традиційні джерела інформації, і в тій послідовності, яка відповідає логіці пізнання й рівню сприйняття конкретного контингенту студентів. Вирішивши проблемні питання, процес навчання можна підняти на якісно новий рівень. Мультимедійні засоби навчання дозволяють: підвищити інформативність лекції; стимулювати мотивацію навчання; підвищити наочність навчання за рахунок структурної надмірності; організувати увагу аудиторії в фазі її біологічного зниження (25-30 хвилин після початку лекції та останні хвилини лекції) за рахунок художньо-естетичного виконання слайдів-заставок або за рахунок доцільно застосованої анімації та звукового ефекту; створити комфортні умови роботи викладачу на лекції. Нові технології та програмні засоби дають нову реалізацію можливостей комп’ютерної візуалізації навчальної інформації. Елементи активізації: 1. На основі раніше опрацьованих опорних конспектів опишіть його структуру. 2. Які програми можна використовувати для створення презентацій? 3. Чи сприймаються вами лекції із візуальним супроводженням краще, і чому? 3.2: 1. Різновиди семінарських, практичних та лабораторних занять. Семінарське заняття - вид групового навчального заняття, на якому викладач організує дискусію по заздалегідь визначеній науковій, навчальній та іншій проблематиці, організує активне обговорення учасниками підготовлених повідомлень, доповідей і т.п. Головна мета семінарського заняття полягає в забезпеченні студентів можливістю практичного використання теоретичних знань в умовах, що моделюють форми діяльності науковців, предметний та соціальний контексти цієї діяльності. Завдання викладача - організувати наукову дискусію та забезпечити: розширення знань з обговорюваних проблем, пошук нового у вже відомому, перенесення знань у нові ситуації та умови. У системі семінарських занять треба уникати одноманітності іх проведення, вносячи елементи дискусії, гри, змагальності тощо. Професор Алексюк подає такі різновиди семінарських занять: · семінар запитань і відповідей; · семінар — розгорнута бесіда: передбачає попередню підготовку студентів з визначених завдань; · семінар — колективне читання: студенти зачитують тексти, коментуючи їх зміст з позицій розвитку сучасної науки; · семінар, що передбачає усні відповіді студентів з подальшим їх обговоренням; · семінар-дискусія: студенти, маючи програму, завчасно готуються до дискусії та розгортають її безпосередньо на занятті; · семінар, що передбачає обговорення й оцінювання письмових рефератів студентів; · семінар-конференція: студенти завчасно готують доповіді, виступають з ними, відповідають на запитання колег; · семінар — теоретична конференція: проводять зі студентами кількох груп курсу на основі вивчення об'ємного розділу чи цілої дисципліни; · семінар — розв'язання проблемних завдань: проводять на основі створення проблемних ситуацій, виокремлення проблемних завдань і праці над їх розв'язанням; · семінар — прес-конференція: кілька студентів готують повідомлення з вузлових питань, а всі учасники долучаються до їх обговорення; · семінар — "мозковий штурм": студенти завчасно ознайомлюються з важливими проблемними завданнями, які потребують розв'язання; під час семінару вносять конкретні пропозиції щодо розв'язання проблеми. Усі пропозиції записують, систематизують і визначають найдоцільніші. Практичне заняття - вид навчального заняття, на якому викладач організує детальний розгляд окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формування умінь їхнього практичного використання, формування навичок шляхом індивідуального виконання студентами спеціально сформульованих завдань. Залежно від місця практичних занять у конкретній навчальній дисципліні співвідношення вказаних складових частин, тобто виклад викладачем теоретичних положень і власне практична частина, пов'язана з індивідуальним виконанням студентами практичних завдань можуть бути різними за обсягом. Основні завдання практичних занять можна сформулювати в такий спосіб: поглиблення та уточнення знань, набутих на лекціях і в процесі самостійної роботи, формування інтелектуальних умінь та навичок планування, аналізу й узагальнень, опанування діючою технікою, набуття первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним, оволодіння початковими навичками керівництва робітниками на виробництві тощо. Практичні заняття незалежно від їх конкретних особливостей значною мірою забезпечують відпрацювання умінь та навичок прийняття практичних рішень у реальних умовах виробництва, що мають в основі теоретичний фундамент. Хоча на практичних заняттях відпрацьовуються теми, за якими було прочитано лекції, доцільно, щоб на цих заняттях невелика теоретична частина передувала практичній. Це спрямовує студентів на науковий підхід до виконання та аналізу практичних робіт, підвищує їх якість. Лабораторні заняття - вид навчальних занять, на яких студент під керівництвом викладача самостійно проводить натурні або імітаційні експерименти, дослідження з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, здобуває практичні навички роботи з лабораторним устаткуванням, оснащенням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою; опановує методику експериментальних досліджень у конкретній предметній області. Лабораторні заняття проводяться в спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторних макетів, установок та ін.) В окремих випадках, як правило, на старших курсах, лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, на підприємствах, у наукових лабораторіях і т.п.). Лабораторні заняття проводяться у виді фронтальних експериментів, лабораторних робіт, практикумів і т.п. Ці заняття часто носять дослідницький характер. Лабораторні роботи проводяться не тільки по предметах, у яких заплановані лабораторні роботи, але і по тим предметам, у яких передбачається вироблення умінь і навичок. На лабораторних заняттях панують практичні методи навчання. Якщо спиратися на класифікацію методів по характеру пізнавальної діяльності, то слід зазначити, що на цих заняттях застосовуються переважно частково-пошукові, репродуктивні методи. Беручи за підставу зміст лабораторних робіт, виділяють наступні їхні види: – спостереження й аналіз різних явищ, процесів; – спостереження й аналіз роботи устаткування; – дослідження якісних і кількісних залежностей між явищами; – вивчення способів користування контрольно-вимірювальним інструментом. По дидактичним цілям лабораторні роботи розділяються на ілюстративні і дослідницькі; по способах організації – на фронтальні і нефронтальні. Посібник проведенням лабораторної роботи викладач здійснює у формі інструктування (вступного і поточного), основною задачею якого є створення в студентів орієнтованої основи діяльності для найбільш ефективного виконання завдань. На заняттях використовуються інструкційні карти. З цією метою рекомендується доручати студентам самостійну розробку планів проведення експериментів, пропонувати їм відібрати послідовність виконання робіт. Елементи активізації: 1. Наведіть відмінні ознаки між семінарським та практичним заняттям. 2. Який вид семінарських доцільно застосовувати при вивченні теоретичних та практичних дисциплін? 3. Яка мета лабораторного заняття? 2. Форми аудиторних індивідуальних занять викладача зі студентами. Навчальний процес — це структурована система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня до вимог державних стандартів. У навчальному процесі використовується аудиторне навчання та пзааудиторне. Основними видами аудиторних навчальних занять у ВНЗ є: лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, консультація. Інші види навчальних занять визначаються у порядку, встановленому освітнім стандартом вищого навчального закладу. Кожний із таких видів має своє спрямування та мету. Індивідуальні навчальні заняття проводяться з окремими студентами з метою підвищення рівня їхньої підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні заняття на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших – вони мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань. Тобто доцільно виділяти у процесі навчання як групову роботу так і індивідуальну. Індивідуальна робота - форма організації навчального процесу, яка забезпечує реалізацію творчих можливостей студента через індивідуально спрямований розвиток здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Ефективність індивідуальної роботи залежить від стану суб'єктів цього процесу, їхньої мотивації, педагогічної майстерності викладача, рівня використання інформаційних технологій тощо. Лише за високих показників можливий перехід навчання в новий стан, який характеризується як діяльність самонавчання студента (викладача). Правильно організована індивідуальна робота формує в студентів свідомі самостійні навчальні дії, вони відчувають себе вільними від зовнішніх обставин, обирають зручний темп роботи і спосіб виконання завдання, активно використовують для досягнення цілей усі засоби, розуміючи, що тільки від власних дій залежить результат. Також індивідуальне заняття студента виділяють як організаційну форму самостійної. Існують такі організаційні форми самостійної роботи студента: – робота студента, яка виконується самостійно у вільний від занять, зручний для нього час, як правило, поза аудиторією, однак інколи, з урахуванням специфіки дисципліни – в лабораторії або майстерні; – індивідуальна робота студента – це аудиторна самостійна робота за індивідуальними завданнями під керівництвом викладача, під час виконання якої студент може отримати методичну допомогу у вигляді консультацій щодо виконання цієї роботи, при цьому консультації носять індивідуальний характер. Вона може включати вивчення окремих розділів навчальної дисципліни, аудиторне проектування, роботу з використанням комп’ютерної техніки тощо і враховувати специфічні вимоги конкретної дисципліни. Індивідуальні навчальні заняття можна проводити з однієї чи декількох дисциплін, або цієї частини. Завдання викладача під час таких занять полягає не лише в перевірці та оцінюванні вивченого студентом, а й коригуванні його дій, допомозі організувати процес самостійного оволодіння знаннями. Зі студентами, які мають глибокі прогалини в знаннях, а також тими, які захоплюються науково-дослідною роботою, слід організовувати індивідуальні заняття. Види індивідуальних занять, їх об'єм, організаційні форми, методи проведення і форми контролю також визначаються індивідуальними планами студентів. Мета індивідуальних занять полягає у можливості поглибленого вивчення студентами окремих питань навчальної дисципліни, а також у корекції знань та вмінь, усуненні "білих плям" у підготовці студентів. Залежно від рівня сформованості у студента дослідницьких умінь йому можна запропонувати написання реферату, наукової статті, доповіді, есе, рецензії, анотації, тез, підготувати "Портфоліо" з дисципліни, виконати завдання на дослідження певного явища, розробити науковий проект і т.п. Індивідуальні заняття здійснюються в процесі взаємодії викладача та студента та можуть бути представлені у наступних формах: · консультацій із навчальних питань, · творчих контактів, · під час ліквідації академзаборгованості, · виконання індивідуальних завдань тощо. Консультація як форма індивідуального аудиторного заняття викладача із студентом у навчальній практиці зустрічається найчастіше, оскільки це пов’язано із звичайним процесом навчання. Детальніше поняття консультації буде розглянуто у наступному питанні. Творчі контакти у навчальному процесі характерні для студентів старших курсів, проте якщо це стосується не науково-навчальної галузі, а наприклад художньої, тоді учасниками творчих контактів стають навіть Академічна заборгованість - це заборгованість, що виникла у студента в результаті відсутності атестації в зв’язку з неявкою його на підсумковий контроль або одержанні незадовільної оцінки (FX або F) за результатами підсумкового контролю знань. Студенти, які під час сесії отримали незадовільні оцінки з однієї або двох дисциплін, можуть повторно скласти їх згідно графіку ліквідації академічної заборгованості. Перед екзаменами в терміни, визначені розкладом,обов’язково проводяться консультації, на яких обговорюються всі питання, що виникають у студентів під час.під-готовки до екзамену. Індивідуальні завдання є однією із форм організації навчання у вищій школі, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Кожне індивідуальне завдання слід орієнтувати на окремий випадок пошуку способу вирішення поставленої проблеми, у процесі якого студент має виявити певний ступінь інтелектуальної активності і самостійності. Слід урахувати, що знання та досвід, набуті при виконанні індивідуального завдання, більш дієві. До індивідуальних завдань відносяться реферати, розрахункові, графічні, курсові та дипломні проекти (роботи), кваліфікаційні роботи бакалавра, магістра. Елементи активізації: 1. Що відноситься до самостійної роботи студента? 2. Чи хотіли б ви більше виконувати завдань у аудиторї чи у позааудиторнрий час? 3. Які ви знаєте види ІНДЗ? | 20 20 25 30 30 |
| 4. | Контроль знань студентів | 1. Що таке лекція? 2. У чому полягає дидактична мета лекції? 3. Міні- лекція це …. 4. Підготовка лекції здійснюється у … етапи. 5. Візуальне супроводження лекції сприяє… 6. Ліквідація академ заборгованості це: а)семінарське заняття б)практичне в)лабораторне г)індивідуальне 7. На яких заняттях планують практичні методи навчання: а)лекції б)індивідуальному в)практичному г)лабораторному 8. Консультації бувають: а)групові та індивідуальні; б)групові, індивідуальні, проблемні; в)індивідуальні; г)немає правильної відповіді. 9.Використання мультимедійного проектору характерне для: а)традиційної лекції; б)інтерактивної лекції; в)правильно а) та б); г)немає вірної відповіді. | 10 |
| 5. | Завдання для самостійної роботи | 1. У вигліді таблиці представити основні правила підготовки роздаткового матеріалу та опорного конспекту. 2. Висвітлити основні види ІНДЗ та вимоги до їх оформлення. 3.Розробіть роздатковий матеріал на тему «Методика підготовки лекцій» 4. Розробіть візуальне супроводження для презентації на тему: «Види практичних занять». | 5 |
Утверждено
на заседании кафедры
Протокол № ___________________
от «» _______________________2014 г.
Заведующая кафедрой Иванова Н.С.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 46 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |